Рішення

від 11.03.2020 по справі 640/16095/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року м. Київ № 640/16095/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Власова Є.А.,

від відповідача-2 - Герасименка П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Перша рекламна компанія до 1. Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, 2. Головного управління Державної податкової служби у місті Києві провизнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Перша рекламна компанія (далі - позивач, ТОВ Перша рекламна компанія ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач-1, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень рішень від 04.06.2019 №00007441402 та №00007431402.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки контролюючий орган дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак ГУ ДФС у м. Києві не мала підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентом ТОВ Астіком спростовуються належним чином оформленими первинними документами. Крім того, позивач наполягає на тому, що посадові особи ГУ ДФС у м. Києві не вивчали документи бухгалтерського та податкового обліку підприємства, не досліджували суть господарської діяльності підприємства, не прийняли до уваги сутність здійснених господарських операцій, порядок та спосіб їх виконання, фізичних можливостей підприємства самостійного отримання придбаних товарів у продавців, діючого законодавства та здійснили неправомірний та незаконний висновок про нереальність господарської операцій та на підставі цього висновку стверджують про порушення ТОВ Перша рекламна компанія податкового законодавства. Позивач зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків не був обізнаний стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримав від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мали наміри щодо порушення податкового законодавства.

ГУ ДФС у м. Києві позовні вимоги не визнала, у своїх письмових запереченнях просила у задоволенні позову відмовити повністю, наполягаючи на правомірності та обґрунтованості оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, наполягаючи при цьому на тому, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість та податку на прибуток відповідно за господарськими операціями з ТОВ Астіком . Відповідач-1 також зазначив, що ТОВ Астіком фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності (ознака - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження) у обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємства №856/25-01-21-03 від 03.04.2018, коментарем якої є в рамках к/п №320172700000000059 від 13.09,2017 Гр, ОСОБА_1 не має відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.08.2019 відкрито провадження у справі; за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

У зв`язку з надходженням від ГУ ДФС у м. Києві клопотання, суд своєю ухвалою від 24.10.2019 призначив справу до розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

У судовому засіданні 20.11.2019 судом задоволено клопотання представника позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача - Головне управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ ДПС у м. Києві) з огляду на перебування Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби .

За результатами розгляду клопотання представника ГУ ДФС у м. Києві про виклик свідка, судом постановлено ухвалу у судовому засіданні 11.12.2019 про відмову у задоволенні даного клопотання у зв`язку з наявністю в матеріалах справи копії протоколу допиту вказаної у клопотанні особи.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі частини першої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини третьої статті 243 названого Кодексу. Під час проголошення скороченого (вступної та резолютивної частин) судового рішення сторонам роз`яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись із письмовими позиціями учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачу було надіслано запит №127470/10/26-15-14-02-04 від 20.12.2018 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), оскільки виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення ТОВ Перша рекламна компанія даних податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ Астіком , що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2017 року у сумі 54909,00 грн, січень 2018 року у сумі 23927 грн, та об`єкту оподаткування задекларованого у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2017 рік.

Згідно змісту запиту ГУ ДФС у м. Києві, контрагент позивача - ТОВ Астіком відповідно до внутрішніх баз даних контролюючого органу є суб`єктом фіктивного підприємництва (СФП), у зв`язку з чим була зареєстрована відповідна картка СФП від 03.04.2018.

У відповідь на запит ТОВ Перша рекламна компанія 11.03.2019 надало документи щодо взаємовідносин позивача з контрагентом в грудні 2017 року та січні 2018 році.

18.03.2019 ГУ ДФС у м. Києві видано наказ Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Перша рекламна компанія за №3372, підставою для якого слугувала доповідна записка Департаменту аудиту від 12.03.2019 №2088/26-15-14-02-04.

Зазначений наказ було вручено 19.03.2019 під розписку головному бухгалтеру ТОВ Перша рекламна компанія ОСОБА_2 .

У період з 22.03.2019 по 26.03.2019 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Астіком за грудень 2017 року, січень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображення у декларації з податку на прибуток підприємства, за результатами якої складено акт від 02.04.2019 за №240/26-15-14-02-04/37783640 (далі - Акт перевірки).

Згідно Акта перевірки, в ході її проведення було встановлено порушення позивачем:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України, пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 60715,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 78836,00 грн.

Підставою для такого висновку, слугувало те, що додаток АМ до податкової декларації з податку на прибуток та за 2017 рік, 2018 рік не надано, не містить інформації про нарахування амортизації основних засобів або нематеріальних активів, що свідчить про відсутність у підприємства власних основних засобів та інших необоротних активів, необхідних для провадження фінансово-господарської діяльності підприємства. Вищезазначена інформація свідчить про неможливість надання транспортних послуг у зв`язку з відсутністю основних засобів на підприємстві. ТОВ Астіком фігурує у якості підприємства з ознаками фіктивності (ознака - зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісті зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження) у обліковій картці суб`єкта фіктивного підприємства №856/25-01-21-03 від 03.04.2018, коментарем якої є в рамках к/п №320172700000000059 від 13.09,2017 Гр, ОСОБА_1 не мас відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства .

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві 04.06.2019 винесені податкові повідомлення-рішення:

- №00007441412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 78836,00 грн та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 19709,00 грн;

- №00007431402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 60715,00 грн та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 15179,00 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи учасників справи, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі Положення №318, зі змінами на час виникнення спірних правовідносин), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

У пунктах 6, 7 розділу Визнання витрат зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (зі змінами), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно пункту 18 П(С)БО 16 до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); податки, збори та інші передбачені законодавством обов`язкові платежі (крім податків, зборів та обов`язкових платежів, що включаються до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); інші витрати загальногосподарського призначення.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання/постачання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду у постановах від 05.02.2019 (справа № 822/2373/17), від 31.01.2019 (справа № П/811/1930/17), від 05.06.2018 (справа № 816/1601/17).

Судом встановлено, що ТОВ Перша рекламна компанія виготовляє рекламні вивіски, лайтбокси, об`ємні букви, банерні конструкції, дахові та інтер`єрні конструкції у Києві, здійснює комплексне оформлення точок продажів для клієнтів по всій Україні.

Позивач є компанією повного циклу, забезпечуючи повний цикл виготовлення рекламної продукції: від розробки дизайну до отримання офіційного дозволу і монтажу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (Замовник) та ТОВ Астіком (Виконавець) було укладено договір №01/12/17-03 на виготовлення рекламної продукції, згідно умов якого Виконавець зобов`язується за завданням та макетом Замовника виконати роботи з виготовлення та встановлення рекламної продукції, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Повний опис (специфікація) продукції та її макет погоджується сторонами у відповідних додатках до даного договору.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: договором №01/12/17-03 на виготовлення рекламної продукції та специфікаціями до них з додатковими угодами (а.с.49-54); рахунки-фактури №СФ-000640 від 01.12.2017, №СФ-000642 від 01.12.2017, №СФ-000669 від 28.12.2017, №СФ-000670 від 28.12.2017, №СФ-000673 від 29.12.2017 (а.с.55, 56 зворот, 57 зворот, 58 зворот, 59 зворот), видаткові накладні №РН-0000487 від 14.12.2017, №РН-0000512 від 28.12.2017, №РН-0000010 від 15.01.2018, №РН-0000009 від 15.01.2018 (а.с.55 зворот, 57-59); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000224 та №ОУ-0000014 здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.56, 60) що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Крім того, на підтвердження реалізації позивачем виготовленої ТОВ Астіком на виконання умов договору №01/12/17-03 рекламної продукції надані первинні документи, що засвідчують факт здійснення господарських операцій між ТОВ Перша рекламна компанія та його контрагентами - ТОВ Планета пластик , ТОВ Смарт Промоушн та ПП Житлосервіс Софіївка-3 , а саме: договір №00000018 від 15.09.2017 на виготовлення рекламної продукції та специфікаціями до нього з додатковою угодою (а.с.75-80); рахунки-фактури (а.с.81, 82, 71, 81, 82, 86), видаткові накладні (а.с.81 зворот, 83, 87), довіреності на отримання матеріальних цінностей (а.с.84, 88) що також містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Такі документи свідчать про те, що роботи та виготовлена ТОВ Астіком рекламна продукція була використана Позивачем у рамках своєї звичайної господарської діяльності.

На підтвердження зміни майнового стану ТОВ Перша рекламна компанія внаслідок взаємовідносин з ТОВ Астіком позивачем надані виписки з банківських рахунків останнього в АТ Укрсиббанк .

Водночас, відповідачами під час розгляду справи не надано жодних доказів на підтвердження того, що на час укладення та виконання договору контрагент позивача (ТОВ Астіком не був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тобто не мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинило зміни в структурі активів позивача.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Водночас, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи за своєю формою та змістом не суперечать вимогам податкового законодавства та мають необхідні обов`язкові реквізити визначені законом.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження за фактом вчинення ТОВ Астіком кримінальних правопорушень, судом не може бути взято до уваги, оскільки, по-перше, в кримінальному провадженні відсутній вирок, а по-друге, відомості, отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків. Докази на які посилається відповідач, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки контролюючий орган не довів, що такі отримано у розпорядження та, те що він має право їх використання, у порядку визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факт господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 05.06.2018 (справа №816/4481/13-а), від 21.08.2018 (справа №826/17880/15), від 04.04.2018 (справа №826/9295/16), від 20.12.2019 (справа №1540/4811/18), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 129 Конституції України та частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем - суб`єктом владних повноважень правомірності своїх рішень. З огляду на зазначене, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Стосовно вимог щодо компенсації витрат позивача на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Надаючи оцінку вимозі позивача про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у розмірі 12 600,00 грн судом враховуються складність даної справи, різноманітність правового регулювання спірних правовідносин, змістовність наданих позивачем пояснень, підготовка наданих до суду матеріалів, підготовка представників до усних виступів, а також відсутність заперечень відповідача у даній частині.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у пункті 268 Рішення по справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014 (Заява №19336/04): Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п.30, ECHR 1999-V) .

Аналогічну практику вирішення питання судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини і у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015, пункти 34-36 рішення у справі Гімайдуліна і інших проти України від 10.12.2009, пункт 80 рішення у справі Двойних проти України від 12.10.2006, пункт 88 рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004.

Оцінивши витрати з урахуванням всіх аспектів суд, дослідивши докази на підтвердження їх понесення позивачем, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даної вимоги.

З огляду на викладене та керуючись статтями 2, 5, 7-11, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Перша рекламна компанія задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.06.2019 №00007441402 та №00007431402.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Перша рекламна компанія (код ЄДРПОУ - 38321216, адреса: 03049, м. Київ, вул. Ползунова, буд. 1) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842 (три тисячі вісімсот сорок дві) гривни 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю Перша рекламна компанія (код ЄДРПОУ - 37783640, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 3) понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 600 (дванадцять тисяч шістсот) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська

Повний текст рішення

підписано 16.03.2020