Постанова

від 10.03.2020 по справі 826/11802/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11802/15 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Чудак О.М., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.

при секретарі Горяіновій Н.В.

за участю

представника відповідача: Пінчука Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Генрих Шульц до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Генрих Шульц (далі по тексту - позивач, ТОВ Генрих Шульц ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (правонаступник ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві) (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило визнати протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 29.07.2014 року №0003232206.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 08.07.2014 року по 14.07.2014 року, працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ Генрих Шульц щодо дотримання вимог діючого валютного законодавства України при здійсненні експортних операцій по договору поставки обладнання від 15.08.2012 року №08/1000, укладеному з ФОП ОСОБА_1 (Російська Федерація), по договору поставки обладнання від 01.07.2013 року №16, укладеному з Акціонерним товариством Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари (Республіка Грузія), по договору поставки обладнання від 14.10.2013 року №25, укладеному з ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц (Російська Федерація), по договору поставки обладнання від 26.09.2013 року №21, укладеному з Компанією SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o (Польща), згідно повідомлень ПАТ Дочірній банк Сбербанк Росії від 06.09.2013 року №5513/4/07-5-2, від 06.11.2013 року №7145/4/07-5-2, від 07.02.2014 року №953/4/07-5-2 БТ, від 06.03.2013 року №1695/4/07-5-2 БТ, від 08.04.2014 року №2530/4/07-5-2 БТ.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом складено акт від 16.07.2014 року №337/26-57-22-06-09/38441187 (далі по тексту - акт перевірки).

В ході перевірки виявлено та відображено в акті допущення позивачем наступних порушень:

1) по договору поставки обладнання №08/1000 від 15.08.2012, укладеному з нерезидентом ФОП ОСОБА_1 , встановлено порушення статті 1 Закону №185/94-ВР та постанови Правління Національного банку України №475 від 16.11.2012 Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов`язкового продажу надходжень в іноземній валюті (Постанова №475), а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки в загальній сумі 202 500,00 рос. рублів (48 966,53 грн.);

2) по договору поставки обладнання №16 від 01.07.2013, укладеному з нерезидентом АТ Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари , встановлено порушення статті 1 Закону №185/94-ВР та Постанови № 475, а саме: не надходження валютної виручки в загальній сумі 2500,00 дол. США (19982,50 грн.). Прострочена дебіторська заборгованість на момент перевірки складає 2500,00 дол. США (19982,50 грн.);

3) по договору поставки обладнання №25 від 14.10.2013 року, укладеному з нерезидентом ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц , встановлено порушення статті 1 Закону №185/94-ВР та Постанови №475, а саме: несвоєчасне надходження валютної виручки в загальній сумі 1500000,00 рос. рублів (410880,00 грн.) та ненадходження валютної виручки в загальній сумі 1592500,00 рос. рублів (384174,70 грн.). Прострочена дебіторська, заборгованість на момент перевірки складає 1592500,00 рос. рублів (384174,70 грн.);

4) по договору поставки обладнання №21 від 26.10.2013 року, укладеному з нерезидентом Компанією SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o , встановлено порушення статті 1 Закону №185/94-ВР та Постанови №475, а саме: не надходження валютної виручки в загальній сумі 2500,00 дол. США (19982,50 грн.). Прострочена дебіторська заборгованість на момент перевірки складає 12575,00 дол. США (118819,92 грн.).

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Святошинському районі прийняте податкове повідомлення-рішення №0003232206 від 29.07.2014 року, яким позивачу нараховано грошове зобов`язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 301829,54 грн. (далі по тексту - оскаржуване ППР).

ТОВ Генрих Шульц оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення №0003232206 від 29.07.2014 року в адміністративному порядку, однак рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві №9719/10/26-15-10-06-15 від 30.09.2014 року, відмовлено у задоволенні скарги позивача та донараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 3709,22 грн., а рішенням ДФС України №8365/6/99-99-10-01-04-25 від 18.12.2014 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0003232206 від 29.07.2014 року та рішення ГУ Міндоходів у м. Києві №9719/10/26-15-10-06-15 від 30.09.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваним ППР, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність оскаржуваного ППР, а тому воно підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України пеня це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За приписами підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Обмеження за строками розрахунків при експорті товарів/послуг встановлені статтею 1 Закону 185/94-ВР, згідно з якою виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 5 статті 1 Закону №185/94-ВР передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

16.11.2012 року Правлінням Національного банку України прийнято Постанову №475 (набрала чинності 19.11.2012 року), пунктом третім якої установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону №185/94-ВР, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно пункту 12 Постанови № 475 пункт третій цієї постанови діє протягом 6 місяців з моменту набрання чинності цією постановою.

Вимога про проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у строк, що не перевищує 90 календарних днів була закріплені постановами Правління Національного банку України №163 від 14.05.2013 року, яка діяла в період з 20.05.2013 року по 19.11.2013 року та № 453 від 14.11.2013 року, яка діяла в період з 20.11.2013 року по 17.05.2014 року.

Таким чином, вимога про проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у строк, що не перевищує 90 календарних днів діяла з 19.11.2012 по 17.05.2014.

Відповідно до частин 3 та 5 статті 4 Закону №185/94-ВР, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

У свою чергу, фінансова відповідальність за порушення строків розрахунків при експорті товарів/послуг встановлена частиною 1 статті 4 Закону №185/94-ВР, згідно з якою порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно із частиною 6 статті 4 Закону №185/94-ВР органи доходів і зборів вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Пункт 2.2 розділу 2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України №136 від 24.03.1999 (Інструкція) визначає, що відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документа).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Інструкції, день виникнення порушення - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Згідно пункту 1 листа Державної податкової адміністрації України №9433/7/23-5317 від 13.06.2002 початком відліку законодавчо встановленого терміну розрахунків в іноземній валюті при здійсненні резидентами України експортно-імпортних операцій є: при експорті товарів - наступний календарний день після дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується; при експорті робіт, послуг - наступний календарний день після дати підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

15.08.2012 року між ТОВ Генрих Шульц , як постачальником, та ФОП ОСОБА_1 , як покупцем, укладений договір поставки обладнання №08/1000 (Договір №08/1000) за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, провести монтаж та запуск, а покупець - прийняти та оплатити нове обладнання - міні-пивоварню. Загальна сума Договору №08/1000 складає 5000000 рос. руб.

На виконання умов зазначеного Договору №08/1000 ТОВ Генрих Шульц відправило на користь покупця товар на експорт на загальну суму 5000000,00 рос. руб., що підтверджується ВМД №568422 від 24.05.2013.

Отже, граничним терміном надходження валютної виручки за ВМД №568422 від 24.05.2013 (тобто 90 день) є 22.08.2013 року.

Згідно акту перевірки на валютний рахунок ТОВ Генрих Шульц від нерезидента ФОП ОСОБА_1 надійшли валютні кошти в загальній сумі 5000000,00 рос. руб.

Між тим, відповідач дійшов висновку про те, що позивачем допущено порушення граничного терміну надходження валютної виручки за ВМД №568422 від 24.05.2013 в сумі 202500,00 рос. рублів на 6 днів , починаючи з 22.08.2013 року по 27.08.2013 року.

При цьому, з акту перевірки та доданого до нього розрахунку пені, вбачається, що відповідач при визначенні суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по Договору №08/1000 безпідставно виходив з того, що зазначена вище сума коштів у розмірі 202500,00 рос. руб. надійшла із простроченням на 6 днів, період прострочення - з 22.08.2013 по 27.08.2013, курс Національного банку України станом на 22.08.2013 - 0,24241 грн за 1 рос. рубль.

Однак, фактично кількість днів прострочення - 5, курс Національного банку України станом на 23.08.2013 складав 0,24082 грн за 1 рос. Рубль, а тому розрахунок відповідача не є вірним.

Аналогічні висновки містить рішення ГУ Міндоходів у м. Києві №9719/10/26-15-10-06-15 від 30.09.2014 року Про результати розгляду первинної скарги .

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у відповідача не було правових підстав нараховувати пеню за період з 23.08.2013 по 27.08.2013, оскільки 27.06.2013 року між ТОВ Генрих Шульц та ФОП ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до Договору №08/1000, відповідно до якої викладено в новій редакції пункт 7.2 Договору №08/1000 та узгоджено, що у випадку невирішення спорів шляхом переговорів, спірні питання передаються на розгляд Рижського міжнародного комерційного арбітражу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ Генрих Шульц звернулось до Рижського міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 202500 рос. руб.

Ухвалою Рижського міжнародного комерційного арбітражу від 01.08.2013 року за вказаною заявою відкрито провадження у справі №01/08-13-08/1000.

27.11.2015 року у справі №01/08-13-08/1000 прийнято рішення про стягнення на користь ТОВ Генрих Шульц з ФОП ОСОБА_1 заборгованості за договором від 15.08.2012 року №08/1000 в розмірі 202500 рос. руб.

Отже, з урахуванням вищезазначених правових норм, а саме: частин 3 та 5 статті 4 Закону №185/94-ВР, дії відповідача щодо нарахування пені є протиправними.

Так, 01.07.2013 року між ТОВ Генрих Шульц , як постачальником, та АТ Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари , як покупцем, укладений договір поставки обладнання №16 (далі по тексту - Договір №16), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, провести монтаж та запуск, а покупець - прийняти та оплатити нове обладнання - міні-пивоварню. Загальна сума Договору №16 складає 108 500,00 дол. США.

На виконання умов зазначеного Договору №16 ТОВ Генрих Шульц відправило на користь покупця товар на експорт на загальну суму 108 500,00 дол. США, що підтверджується ВМД № 568935 від 26.07.2013 року.

Отже, граничний термін надходження валютної виручки за ВМД № 568935 від 26.07.2013 року до 24.10.2013 року.

Згідно акту перевірки на валютний рахунок ТОВ Генрих Шульц надійшли валютні кошти від нерезидента АТ Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари в загальній сумі 106000,00 дол. США, згідно наступних виписок банку:

- від 16.07.2013 №б/н в сумі 54250,00 дол. США;

- від 24.07.2013 №б/н в сумі 51750,00 дол. США.

Так, податковий орган, з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у м. Києві №9719/10/26-15-10-06-15 від 30.09.2014 Про результати розгляду первинної скарги , вважає, що позивачем допущено порушення граничного терміну надходження валютної виручки за ВМД №568935 від 26.07.2013 року в сумі 2500,00 дол. США на 264 дні, починаючи з 24.10.2013 року по 14.07.2014 року. Курс Національного банку України станом на 24.10.2013 року - 7,993 грн. за 1 дол. США.

Однак, фактично кількість днів прострочення - 263 (з 25.10.2013 по 14.07.2014). Відповідно, відсутні підстави вважати обґрунтованим проведений відповідачем розрахунок пені.

Крім того, у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу пеню за період з 25.10.2013 року по 14.07.2014 року, з огляду на наступне.

Так, 01.08.2013 року між ТОВ Генрих Шульц та АТ Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари укладено додаткову угоду до Договору №16, відповідно до якої викладено в новій редакції пункт 7.2 Договору №16 та узгоджено, що у випадку невирішення спорів шляхом переговорів, спірні питання передаються на розгляд Рижського міжнародного комерційного арбітражу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ Генрих Шульц звернулось до Рижського міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою про стягнення з АТ Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари заборгованості в розмірі 2500,00 дол. США.

Ухвалою Рижського міжнародного комерційного арбітражу від 26.09.2013 року за вказаною заявою відкрито провадження у справі №01/09-13/16. 27.11.2015 у справі №01/09-13/16 та прийнято рішення про стягнення на користь ТОВ Генрих Шульц з АТ Кутаисская кондитерская фабрика Нугбари заборгованості за Договором №16 в розмірі 2500,00 дол. США.

Отже, з урахуванням вищезазначених правових норм, а саме: частин 3 та 5 статті 4 Закону №185/94-ВР, дії відповідача щодо нарахування пені є протиправними.

Крім того, 14.10.2013 року між ТОВ Генрих Шульц , як постачальником, та ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц , як покупцем, був укладений договір поставки обладнання №25 (далі по тексту - Договір №25), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити збірний комплекти пивоварень.

На виконання умов зазначеного Договору №25, ТОВ Генрих Шульц відправило на користь ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц товар на експорт на суму:

- 1500000,00 рос. руб. згідно ВМД №569734 від 23.10.2013;

- 1592500,00 рос. руб. згідно ВМД №570087 від 29.11.2013.

Таким чином, граничний термін надходження валютної виручки за ВМД № 569734 від 23.10.2013 року - 21.01.2014 року, за ВМД №570087 від 29.11.2013 року - 27.02.2014 року.

Згідно акту перевірки на валютний рахунок ТОВ Генрих Шульц надійшли валютні кошти від нерезидента ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц в загальній сумі 1 500 000,00 дол. США згідно виписки банку №1 від 20.03.2014 року.

Станом на момент перевірки прострочена дебіторська заборгованість за Договором №25 складає 1592500,00 рос. руб.

Водночас, судом встановлено, що 25.07.2013 року між ТОВ Генрих Шульц , як постачальником, та ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц , як покупцем, укладено договір поставки обладнання №25/07 (далі по тексту - Договір №25/07) за умовами якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити збірний комплект - міні-пивоварню.

На виконання умов Договору №25/07 ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц сплачено ТОВ Генрих Шульц 1 455 300,00 рос. руб., що підтверджується наданими позивачем банківськими виписками (дати валютування: 04.09.2013 - 970200,00 рос. руб.; 20.09.2013 - 300000,00 рос. руб.; 27.09.2013 - 185100,00 рос. руб.).

Також, 13.08.2014 року між ТОВ Генрих Шульц та ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц укладено додаткову угоду № 2 від 13.08.2014 року до Договору №25/07, відповідно до якої ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц просить передоплату в сумі 1455300,00 рос. руб. по Договору №25/07 вважати оплатою в рахунок отриманого обладнання за ВМД №570087 від 29.11.2013 на суму 1592500,00 рос. руб. по Договору №25.

Відповідно до листа ПАТ Сбербанк Росії №168/5/50-18 від 19.08.2014 року заборгованість по ВМД №570087 від 29.11.2013 за Договором №25 частково погашена ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц в сумі 1455300,00 рос. руб. згідно додаткової угоди №2 від 13.08.2014 до Договору №25/07.

З акту перевірки та доданого до нього розрахунку пені, вбачається, що податковий орган при визначенні суми пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД по Договору №25 виходив з наступного:

- прострочення надходження коштів в сумі 1500000,00 рос. руб. згідно ВМД №569734 від 23.10.2013 складає 59 днів (з 21.01.2014 по 20.03.2014), курс Національного банку України станом на 21.01.2014 - 0,23758 грн. за 1 рос. руб;

- прострочення коштів за ВМД №570087 від 29.11.2013 складає 138 днів (з 27.02.2014 по 14.07.2014), курс Національного банку України станом на 27.02.2014 - 0,26596 грн. за 1 рос. руб.

Однак, відповідачем помилково визначено граничний термін надходження валютної виручки за ВМД №569734 від 23.10.2013 - 27.02.2014 та за ВМД №570087 від 29.11.2013 - 27.02.2014, адже фактично граничними термінами є 22.01.2014 року та 28.02.2014 року відповідно.

Тобто, відповідачем для розрахунків використано невірний курс Національного банку України за 1 рос. руб., який станом на 22.01.2014 року, який складав 0,23637 грн. за 1 рос. руб, адже станом на 28.02.2014 року курс був - 0,27701 грн. за 1 рос. руб.

Так, у зв`язку із наявністю дебіторської заборгованості, 12.11.2013 між ТОВ Генрих Шульц та ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц укладено додаткову угоду до Договору №25, відповідно до якої викладено в новій редакції пункт 7.2 Договору №25 та узгоджено, що у випадку невирішення спорів шляхом переговорів, спірні питання передаються на розгляд Рижського міжнародного комерційного арбітражу.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ Генрих Шульц звернулось до Рижського міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою про стягнення з ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц заборгованості в розмірі 1637200 рос. руб.

Ухвалою Рижського міжнародного комерційного арбітражу від 09.12.2013 року за вказаною заявою відкрито провадження у справі №01/12-13/25.

27.11.2015 у справі №01/12-13/25 прийнято рішення про стягнення на користь ТОВ Генрих Шульц з ТОВ Франчайзинг-Компания Генрих Шульц заборгованості за договором від 14.10.2014 року №25 в розмірі 1637200 рос. руб.

Отже, з урахуванням вищезазначених правових норм, а саме: частин 3 та 5 статті 4 Закону №185/94-ВР, дії відповідача щодо нарахування пені є протиправними.

Також, 26.09.2013 року між ТОВ Генрих Шульц , як постачальником, та Компанією SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o , як покупцем, укладено договір поставки обладнання №21 ( далі по тексту - Договір №21), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити нове обладнання -пивоварні.

На виконання умов Договору № 21 ТОВ Генрих Шульц відправило на користь Компанії SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o товар на експорт на загальну суму 125050,00 дол. США, згідно ВМД №570151 від 06.12.2013 року.

Отже, граничний термін надходження валютної виручки за ВМД № 570151 від 06.12.2013 року - 06.03.2014 року.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на валютний рахунок ТОВ Генрих Шульц надійшли валютні кошти від нерезидента Компанії SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o в загальній сумі 112475,00 дол. США, згідно наступних виписок банку:

- від 29.11.2013 №б/н в сумі 76361,00 дол. США;

- від 31.10.2013 №б/н в сумі 36114,00 дол. США.

На думку контролюючого органу, наявне прострочення надходження коштів в сумі 12575,00 дол. США, яке складає 131 день, період прострочення - з 06.03.2014 по 14.07.2014, курс Національного банку України станом на 06.03.2014 року застосований при розрахунку пені - 9,4489 грн. за 1 дол. США.

Проте, відповідачем безпідставно визначено граничний термін надходження валютної виручки за ВМД №570151 від 06.12.2013 року з 06.03.2014 року, а не з 07.03.2014 року.

При цьому, курс Національного банку України за 1 дол. США станом на 06.03.2014 року складав 9,4489 грн., станом на 07.03.2014 - 9,3879 грн.

Таким чином, вказаний розрахунок пені, проведений відповідачем, є невірним.

До того ж, суд вважає, що у відповідача не було правових підстав нараховувати пеню за період з 07.03.2014 року по 14.07.2014 року, з огляду на наступне.

Так, 21.08.2013 року між ТОВ Генрих Шульц та Компанією SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o укладено додаткову угоду до Договору №21, відповідно до якої викладено в новій редакції пункт 7.2 Договору №21 та узгоджено, що у випадку невирішення спорів шляхом переговорів, спірні питання передаються на розгляд Рижського міжнародного комерційного арбітражу.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у січні 2014 року ТОВ Генрих Шульц звернулось до Рижського міжнародного комерційного арбітражу з позовною заявою про стягнення з Компанії SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o заборгованості в розмірі 12575,00 дол. США.

Ухвалою Рижського міжнародного комерційного арбітражу від 11.02.2014 за вказаною заявою відкрито провадження у справі №01/02-14/21. 27.11.2015 у справі №01/02-14/21 прийнято рішення про стягнення на користь ТОВ Генрих Шульц з Компанії SCHULS BROWARY POLSKA Sp.z.o.o заборгованості за Договором №21 в розмірі 12575,00 дол. США.

Отже, з урахуванням вищезазначених правових норм, а саме: частин 3 та 5 статті 4 Закону №185/94-ВР, дії відповідача щодо нарахування пені є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

У зв`язку з встановленими обставинами та зазначеними нормами чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване ППР є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду, оскільки позивачем була доведена належними доказами відсутність у відповідача правових підстав для нарахування пені.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 16.03.2020 року