Постанова

від 25.02.2020 по справі 906/944/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа №906/944/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючий суддя Дужич С.П.,

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: директор Кучевський А.С. (паспорт №ВМ3580115 від 28.07.98р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" на рішення Господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року, суддя Вельмакіна Т.М., м. Житомир, повний текст складено 29 грудня 2019 року, у справі

перевіривши матеріали апеляційної скарги КП "Бердичівтеплоенерго" на рішення господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року, повний текст складено 29 грудня 2019 року, у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго"

про стягнення 1 022 792,02 грн.

Судом роз`яснено представнику відповідача права та обов`язки, передбачені ст. ст. 42, 46 ГПК України. Клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не надходило, заяв про відвід суддів не заявлялось.

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2019 року, АТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 1 022 792,02 грн.

19 листопада 2019 року, рішенням господарського суду Житомирської області даний позов було частково задоволено, зменшено розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені на 30% - до 238 246,50 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 507 180,66 грн., з яких 238 246,50 грн. - пені, 55 452,52 грн. - 3% річних, 213 481,64 грн. - інфляційних втрат, а також 9 139,29 грн. - судового збору.

КП "Бердичівтеплоенерго", не погоджуючись з постановленою ухвалою, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині задоволених вимог та постановити нове судове рішення, яким у позові відмовити, вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального права, оскільки заборгованість з основного боргу за отриманий газ по спірному Договору була повністю погашена 17 лютого 2017 року, тобто ще задовго до включення (13 червня 2017 року) підприємства до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, на виконання Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Відповідно до ст. 5 цього Закону, реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31 грудня 2016 року.

Після отримання повідомлення Департаменту економіки систем життєзабезпечення Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про включання до Реєстру, підприємство неодноразово (18 серпня 2017 року №368, 20 вересня 2017 року №408, 10 січня 2018 року №23, 12 квітня 2018 року №226, 20 червня 2018 року №354) звертався до позивача з проханнями про укладення договорів реструктуризації. Однак, АТ "НАК "Нафтогаз України", зволікаючи підписання надісланих підприємством угод, неодноразово повертали їх не підписаними на доопрацювання. Лише в липні 2018 року АТ "НАК "Нафтогаз України" заключили угоди з КП "Бердичівтеплоенерго" на реструктуризацію заборгованості по трьом іншим угодам.

За договором купівлі-продажу природного газу №1210/15-БО-ІО від 15 грудня 2014 року станом на 01 липня 2016 року існувала кредиторська заборгованість в сумі 1 840 060,00 грн., станом на 30 листопада 2016 року борг складав 1 696 430,41 грн., тобто, існували всі правові підстави для реструктуризації існуючої кредиторської заборгованості.

Також, заперечуючи проти правомірності нарахування штрафних санкцій, вказує на те, що постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, не враховано, що грошові зобов`язання між сторонами Договору в частині розрахунків за поставлений природний газ регулюються, також, відповідними нормами законодавства (постановами НКРЕКП, постановами КМУ та ін.).

З часу укладення договору, відповідачем виконувались обов`язки по оплаті послуг за отриманий газ, шляхом щоденного перерахування грошових коштів. Здійснених перерахувань не завжди вистачало для погашення платежів в повній мірі. Проте, така ситуація виникла не з вини відповідача, а обумовлена визначеними процедурами та умовами оплати послуг.

Усі кошти, що сплачуються споживачами відповідача надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання та розподіляються уповноваженим банком (АТ Державний ощадний банк України) щодня. Крім коштів, які надходять на спецрахунки, як плата за вироблену теплову енергію, підприємство не отримує та не має іншого доходу, а тому і не має іншої можливості здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для погашення заборгованості та по суті, усунуте від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд, які у автоматичному режимі перераховувались з спеціальних рахунків на рахунки позивача за визначеними нормативами та прямо не могло вплинути на договірні зобов`язання в частині порядку та строків розрахунків між сторонами.

Тому відсутність правових важелів впливу на дані правовідносини виключає наявність вини підприємства за не виконання або неналежне виконання обов`язків за вищевказаним Договором.

Також, зазначив, що позивач під час вирішення спору не надав доказів, які б підтвердили понесенні ним збитки або можливість їх понесення у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань.

Позивач не скористався своїм правом відзиву на апеляційну скаргу, проте його відсутність, відповідно ст. 165 ГПК України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.

27 грудня 2019 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду за скаргою КП "Бердичівтеплоенерго" було відкрито провадження та призначено її розгляд на 29 січня 2020 року.

29 січня 2020 року, судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді Демидюк О.О.

Після повернення з відрядження судді Демидюк О.О., 11 лютого 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду розгляд справи було призначено на 19 лютого 2020 року.

19 лютого 2020 року, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду було задоволено клопотання сторін та відкладено розгляд скарги на 26 лютого 2020 року.

У судовому засіданні представник відповідача надав свої пояснення відносно доводів та вимог апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених вимог, як таке, що прийняте всупереч вимогам матеріального і процесуального права, прийнявши нове судове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказують повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.

Враховуючи вимоги ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що учасники по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, заслухавши представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:

15 грудня 2014 року, між ПАТ НАК "Нафтогаз України", як продавцем, та КП "Бердичівтеплоенерго", як покупцем, було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1210/15-БО-10, за яким продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями, і оплатити цей природний газ на умовах цього договору. (а.с.20-25)

Умовами п.п.3.3, 3.4 Договору сторони узгодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п.7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У пункті 9.3 Договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

При цьому, у п.11 Договору сторони визначили, що Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.11 Договору).

До Договору купівлі-продажу укладалися №1210/15-БО-10 Додаткові угоди №1 від 12 лютого 2015 року, №2 від 16 березня 2015 року, №3 від 15 квітня 2015 року, №4 від 18 травня 2015 року, №5 від 30 червня 2015 року, №6 від 29 липня 2015 року, №7 від 20 жовтня 2015 року, №8 від 22 жовтня 2015 року і №10 від 25 листопада 2015 року. (а.с.25-34).

За 2015 рік, за актами приймання-передачі природного газу, на виконання умов Договору №1210/15-БО-10, ПАТ НАК "Нафтогаз України" передало у власність КП "Бердичівтеплоенерго" природний газ:

- на 2 856 374,31 грн. - акт від 31 січня 2015 року;

- на 2 642 108,33 грн. - акт від 28 лютого 2015 року;

- на 2 623 057,64 грн. - акт від 31 березня 2015 року;

- на 608 559,21 грн. - акт від 30 квітня 2015 року;

- на 1 519 648,33 грн. - акт від 30 жовтня 2015 року;

- на 2 549 314,42 грн. - акт від 30 листопада 2015 року;

- на 3 457 978,09 грн. - акт від 31 грудня 2015 року, а всього на загальну суму 16 257 040,33 грн. (а.с.35-41)

В свою чергу, КП "Бердичівтеплоенерго" сплатило кошти за поставлений газ у розмірі 16 257 040,33 грн., проте проводило ці розрахунки з порушенням встановлених Договором №1210/15-БО-10 строків оплати, здійснивши остаточний платіж 17 лютого 2017 року. (а.с.43-45)

11 вересня 2019 року, у зв`язку з тим, що оплата за отриманий газ відповідачем здійснювала несвоєчасно, в порушеннч п.6.1. Договору, АТ НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 1 022 792,02 грн., де 693 016,67 грн. - пені, 78 398,17 грн. - 3% річних, 251 377,18 грн. - інфляційних втрат. (а.с. 3-9)

19 листопада 2019 року, рішенням господарського суду Житомирської області даний позов було частково задоволено, зменшено розмір заявленої до стягнення пені на 30% - до 238 246,50 грн. та стягнуто з відповідача на користь позивача 507 180,66 грн., з яких 238 246,50 грн. - пені, 55 452,52 грн. - 3% річних, 213 481,64 грн. - інфляційних втрат, а також 9 139,29 грн. - судового збору. (а.с.129-134)

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити з огляду на наступне.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено з матеріалів справи, 15 грудня 2014 року, між ПАТ НАК "Нафтогаз України" та КП "Бердичівтеплоенерго" було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №1210/15-БО-10, за яким позивач зобов`язався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 Договору, оплата за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов Договору №1210/15-БО-10, за 2015 рік, за актами приймання-передачі природного газу, ПАТ НАК "Нафтогаз України" передало у власність КП "Бердичівтеплоенерго" природний газ на загальну суму 16 257 040,33 грн., а підприємство свої зобов`язання за договором в частині оплати вартості отриманого природного газу виконало повністю лише 17 лютого 2017 року, що підтверджується даними бухгалтерського обліку позивача та не заперечувалось сторонами по справі. (а.с. 43-45).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач за поставлений газ розрахувався з порушенням встановлених Договором №1210/15-БО-10 строків оплати, позивач просить стягнути з нього 693 016,67 грн. - пені, по періодно, з 17 лютого 2015 року по 14 липня 2016 року, 78 398,17 грн. - 3% річних за період з 17 лютого 2015 року по 16 лютого 2017 року, 251 377,18 грн. - інфляційних втрат за період з лютого 2016 року по січень 2017 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі невиконання покупцем п.6.1. Договору №1210/15-БО-10, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З розрахунків позивача вбачається, що пеню за зобов`язаннями:

- січня 2015 року - нараховано за період з 17 лютого по 01 березня 2015 року;

- лютого 2015 року - нараховано з 17 березня по 31 березня 2015 року;

- березня 2015 року - нараховано з 15 квітня по 19 травня 2015 року;

- квітня 2015 року - нараховано з 15 травня по 28 жовтня 2015 року;

- жовтня 2015 року - нараховано з 17 листопада по 17 грудня 2015 року;

- лисстопада 2015 року - нараховано з 15 грудня по 23 грудня 2015 року;

- грудня 2015 року - нараховано з 15 січня року по 14 липня 2016 року.

Проте, 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (надалі - Закон), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно ч.3 ст. 7 Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30 листопада 2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи і вірно встановлено судом першої інстанції, що на момент набрання чинності Закону, заборгованість відповідача за поставку природного газу за період січень-грудень 2015 року за Договором №1210/15-БО-10 була погашена частково на суму 14 560 609,92 грн., і станом на 31 грудня 2016 року залишок заборгованості склав 1 696 430,41 грн. Дана обставина сторонами не заперечується.

Застосування приписів ч.3 ст. 7 цього Закону не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зазначену правову позицію навів Верховний Суд у постановах від 06 червня 2018 року у справі №925/770/17 та від 01 квітня 2019 року у справі №922/2784/18.

Тому, Господарський суд Житомирської області дійшов вірного висновку, що заявлені позивачем до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу у розмірі 14 560 609,92 грн., що була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом, не нараховуються та підлягають списанню відповідно до вимог ч.3 ст. 7 вказаного Закону.

На час набрання чинності цим Закону неоплаченою залишилась заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №1210/15-БО-10 у сумі 1 696 430,41 грн., тобто за природній газ переданий відповідачу за актом приймання-передачі від 31 грудня 2015 року на суму 3 457 978,09 грн.

Оскільки за п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, то розрахунок при нарахуванні пені, 3% річних та інфляційних втрат слід проводити починаючи з 15 січня 2016 року.

Здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних за визначений позивачем період, суд апеляційної інстанції встановив, що:

- розмір пені (подвійної облікової ставки НБУ) за період з 15 січня по 14 липня 2016 року виходячи з заборгованості у розмірі 1 696 430,41 грн. визначена вірно і складає 340 352,14 грн., а

- розмір 3% річних за період з 15 січня 2016 по 13 лютого 2017 року, виходячи з заборгованості у розмірі 1 696 430,41 грн., складає 55 081,22 грн.;

- розмір інфляційних втрат за період з лютого 2016 року по січень 2017 року, виходячи з заборгованості у розмірі 1 696 430,41 грн., складає 192 701,19 грн.;

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства на суму 588 134,55 грн., з яких 340 352,14 грн. - пеня, 192 701,19 грн. - інфляційні втрати, 55 081,22 грн. - 3% річних.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право змінити рішення.

При нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 1 696 430,41 грн., яка існувала станом на 31 грудня 2016 року за визначений позивачем період, місцевий господарський суд припустився арифметичних помилок і 3% річних складає не 55 452,52 грн., а 55 081,22 грн. та інфляційні втрати складають не 213 481,64 грн., як вказано в оскаржуваному рішенні, а 192 701,19 грн., тому відповідно до ст. 275 ГПК України, в цій частині рішення слід змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 55 081,22 грн. - 3% річних та 192 701,19 грн. - інфляційних втрат.

Посилання апелянта, як на підставу відсутності у позивача права на застосування до спірних правовідносин наслідків за порушення грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України і пені, на те, що оплата за природний газ проводилася в порядку та на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 року, судом оцінюються критично і відхиляються як безпідставні, оскільки порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №217 від 18 червня 2014 року, визначає виключно механізм розподілу коштів, які вже знаходяться на поточному рахунку з спеціальним режимом використання, і жодним чином не стосується договірних зобов`язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та ніяк не впливає на них.

Аналогічну правову позицію зазначено Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №918/1395/18 та від 21 лютого 2018 року у справі №910/16072/16.

Проте, за приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Тобто, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зважаючи на зазначене, господарський суд першої інстанції врахував, що газ за договором використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, що впливає на дотримання порядку та строків проведення розрахунків, проведення розрахунків за Договором було ускладнене накладенням арешту з 2012 року на кошти, що містилися на рахунках відповідача (т.1 а.с.74-84) та мали негативний вплив на його господарську діяльність, підприємство перебуває у тяжкому фінансовому стані (фінансовий звіт т.1 а.с.76), а також те, що відповідач, на час звернення позивача до суду, повністю погасив заборгованість, проводячи майже щоденно оплати та визнав за можливе зменшити розмір пені на 30% від обґрунтовано заявленої суми - до 238 246,50 грн.

В той же час, місцевим господарським судом було встановлено, що відповідач, будучи обізнаним про приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та сплативши залишок заборгованості у розмірі 1 696 430,41 грн. після 30 листопада 2016 року, поставив себе у більш не вигідне становище, порівняно з тим, яке могло бути при застосуванні ним цього Закону, оскільки з віднесенням його до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, така заборгованість підлягала б реструктуризації без сплати штрафних санкцій.

Так, за наявними у матеріалах справи доказами відповідача, станом на 13 червня 2017 року, включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії та підтверджено його участь у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до вище вказаного Закону, і наявність боргу на час включення його до даного Реєстру, відповідно до ст. 5 Закону, надавало б відповідачу право на реструктуризацію даної заборгованості без нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів річних, інфляційних нарахувань, тому колегія суддів, приймаючи до уваги і дані обставини, а також добросовісність поведінки боржника щодо виконання ним своїх зобов`язань перед позивачем та співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій до відсутності будь-яких збитків у позивача, а також позицію Конституційного Суду України, який в рішенні №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року, зазначив, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання і не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, вважає за необхідне зменшити розмір пені на 90% від обґрунтовано заявленої суми - до 34 035,21 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, зокрема, має право змінити рішення.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід частково змінити та задоволити заявлені позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 34 035,21 грн. (10% від обґрунтовано заявлених) за період з 15 січня по 14 липня 2016 року, 3% річних в сумі 55 081,22 грн. за період з 15 січня 2016 по 13 лютого 2017 року, інфляційні втрати у розмірі 192 701,19 грн. за період з лютого 2016 року по січень 2017 року.

Решта позовних вимог задоволенню не підлягають, а тому у задоволенні позову в частині стягнення 658 981,46 грн. - пені, 58 675,99 грн. - інфляційних втрат та 23 316,95 грн. - 3% річних.

Згідно ст.ст. 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

На підставі наведеного, ознайомившись з матеріалами справи, оцінивши докази, надані сторонами, перевіривши об`єктивність прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу КП "Бердичівтеплоенерго" слід задоволити частково, а рішення господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року в частині нарахування та стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - змінити.

Зменшити судові витрати позивача за подачу позовної заяви пропорційно до задоволених позовних вимог.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 129, 282 ГПК України, у зв`язку з її частковим задоволенням стягнути в позивача на користь відповідача пропорційно задоволеним апеляційним вимогам.

Керуючись ст. ст. 275, 277, 282 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" - задоволити частково.

Рішення господарського суду Житомирської області від 19 листопада 2019 року у справі №906/944/19 - змінити.

Викласти п.п.1-4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"1. Позов Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" задовольнити частково.

2. Зменшити розмір обґрунтовано заявленої до стягнення пені на 90% - до 34 035,21 грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 32794899) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 34 035,21 грн. - пені;

- 55 081,22 грн. - 3% річних;

- 192 701,19 грн - інфляційних втрат;

- 8 938,33 грн. - судового збору.

4. У стягненні 23 316,95 грн. - 3% річних, 658 981,46 грн. - пені та 58 675,99 грн. - інфляційних втрат відмовити."

Стягнути з Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 32794899) 1755,80 грн. - судових витрат за подачу апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Матеріали справи №906/944/19 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Дужич С.П.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Тимошенко О.М.