Ухвала

від 17.03.2020 по справі 460/2182/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/2182/19 пров. № 857/14099/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Судової-Хомюк Н. М. суддів -Пліша М. А. Шинкар Т. І.

перевіривши апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 460/2182/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповдальністю Фірма "Захід-Насіння" до Головне управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальна служба України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

15 січня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги. Його доводи полягають в тому, що станом на 13.01.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області здійснюється затвердження кошторису на 2020 рік, що об`єктивно унеможливлює виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2020 продовжено строк Головному управлінню ДПС у Рівненській області для усунення недоліків поданої апеляційної скарги та надано десятиденний строк з дня отримання ухвали.

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900728400389 копію зазначеної ухвали скаржник отримав 24 січня 2020 року.

У межах строку, встановленого судом, апелянт cудовий збір не сплатив, а надіслав додаткову заяву про продовження процесуального строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, обґрунтовану посиланням на неможивість своєчасно оплатити судовий збір, яка зумовлена відсутністю коштів. Заявник просить продовжити процесуальний строк для сплати судового збору .

Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.

Відповідно до частини третьої статті 2 цього Кодексу одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Разом з тим, положення наведеної статті процесуального закону надає суду певні можливості для зменшення тягаря судових витрат за своїм розсудом у кожній конкретній ситуації, тоді як Закон України "Про судовий збір" у певних категоріях справ/певної категорії населення безальтернативно звільняє від обов`язку сплачувати судовий збір, серед яких органи доходів і зборів відсутні (стаття 5 цього Закону).

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДПС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Отже, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Зі змісту заяви вбачається, що наведені у ній доводи є необґрунтованими, а надані докази є недостатніми та не підтверджують того, що майновий/фінансовий стан скаржника перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Проблеми у фінансуванні бюджетної установи не може бути самостійною підставою для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги у частині сплати судового збору, встановленого законом.

Обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №813/2658/18, від 02.03.2020 у справі №826/13938/18.

Таким чином, заява Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження процесуального строку, встановленого судом не підлягає задоволенню.

Проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на наступне.

У встановлений суддею-доповідачем строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління ДПС у Рівненській області про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги відмовити.

Апеляційну скаргу Головне управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 460/2182/19 повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш Т. І. Шинкар