Постанова

від 12.03.2020 по справі 300/2295/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2295/19 пров. № А/857/1834/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.

за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

представника позивача Халацької С.М.

представника відповідача Конопади С.І.

розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 300/2295/19 (рішення ухвалено в м. Івано-Франківську, головуючий суддя Шумей М.В., рішення в повному обсязі складено 31.12.2019) за адміністративним позовом 17 Державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ "Укрнафта") до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області в особі відокремленого підрозділу Долинське управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення від 31.10.2019,

в с т а н о в и в:

17 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ "Укрнафта") 26.11.2019 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення №0373355033 від 31.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідачем незаконно застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 30 636,53 грн., в тому числі штраф у розмірі 25 552,16 грн. за період з 21.06.2019 по 22.10.2019 та нарахована пеня у розмірі 2 084,37 грн., оскільки позивач є добросовісним платником податків і зборів, та, як наслідок, сплата єдиного внеску відбувалась своєчасно та в розмірах, які визначені законодавством.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Долинського управління Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №0373355033 від 31.10.2019 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ГУ ДПС в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказує, що у витягу з ІКП платника в період з червня 2019 року обліковується недоїмка. Так, сплата єдиного внеску за квітень за 2019 рік повинна була відбутись до 20.06.2019, однак, згідно даних інтегрованої катки, така сплата відбулась лише 17.07.2019, що згідно законодавства передбачає застосування штрафних санкцій з нарахуванням пені. В подальшому така ж ситуація відбулась в жовтні 2019 року - 21.10.2019 утворилась недоїмка у зв`язку із несвоєчасністю сплати сум єдиного внеску. Зазначає, що в обох випадках закон ставить в обов`язок орган ДФС застосувати штрафну санкцію у відповідності до ст.25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

У судовому засіданні представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні просив задовольнити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ Укрнафта ) є юридичною особою, що перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області як платник єдиного внеску.

Відповідно до Положення, 17 Державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області з охорони об`єктів (Долинського ГПЗ ПАТ Укрнафта ) є державним пожежно-рятувальним підрозділом і належить до сфери управління ДСНС України. Особовий склад 17 ДПРЧ складається з осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та працівників (а. с. 19).

31.10.2019 року відповідачем винесено рішення №0373355033. Даним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в загальній сумі 30 636,53 грн., в том числі штраф у розмірі 25 552,16 грн. за період з 21.06.2019 по 22.10.2019 та нарахована пеня у розмірі 2 084,37 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем помилка у вигляді перерахунку коштів на інший розрахунковий рахунок, не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в казначействі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464-VI.

Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина 7 статті 9 Закону №2464-VI).

У відповідності до частини 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 11 статті 9 Закону №2464-VI).

Бюджетним кодексом України від 8 липня 2010 року № 2456-VI визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 45 Бюджетного кодексу України визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 12 лютого 2016 року №54 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №330/28460) (далі - Положення), у відповідності до пункту 1 розділу II якого ДФС та її територіальні органи відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

Пунктом 4.7 Положення визначено, що Довідник адміністративно-територіальних одиниць України (додаток 8) в електронному вигляді надається Казначейством України Міндоходів. У разі виникнення змін у довіднику адміністративно-територіальних одиниць України Казначейство України протягом двох тижнів надає Міндоходів оновлений файл довідника адміністративно-територіальних одиниць України.

Міндоходів надає Казначейству України інформацію про перелік органів Міндоходів (код, найменування, розташування (адреса), код за ЄДРПОУ) та в яких органах Казначейства вони будуть обслуговуватись.

У разі виникнення змін у складі та/або розташуванні територіальних органів Міндоходів протягом трьох робочих днів з дня виникнення зазначених змін Міндоходів надає відповідну інформацію Казначейству України.

Водночас колегія суддів зазначає, що у відповідності до частини 6 статті 9 Закону №2464-VI для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

За змістом пунктів 1-3 розділу III Положення страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім`я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства й на кінець операційного дня перераховуються Головними управліннями Казначейства на відповідні рахунки 3719 головних управлінь ДФС з подальшим перерахуванням на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в Казначействі.

Страхові кошти, акумульовані на рахунках 3719 ДФС, об 11 год. 00 хв. наступного операційного дня розподіляються автоматично за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до визначених Законом пропорцій (у відсотках) та перераховуються за призначенням - на рахунки, відкриті в Казначействі за балансовим рахунком 3717 Рахунки державних позабюджетних фондів на ім`я фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Як визначено пунктом 1 частини 10 статті 9 Закону №2464-VI, днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Крім цього пунктом 22.4 статті 22 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 5 квітня 2001 року №2346-III визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно платіжних доручень №49 від 18.04.2019 (зараховано 19.04.2019) в сумі 79 730,01 грн., №63 від 20.05.2019 (зараховано 21.05.2019) в сумі 86 068,45 грн., №78 від 20.06.2019 (зараховано 21.06.2019) в сумі 109 770,25 грн., №94 від 18.07.2019 (зараховано 19.07.2019) в сумі 40 268,00 грн., №95 від 18.07.2019 (зараховано 19.07.2019) в сумі 35 447,73 грн., №111 від 20.08.2019 (зараховано 21.08.2019) в сумі 40 268,00 грн., №132 від 19.09.2019 (зараховано 20.09.2019) в сумі 6 000,00 грн., №154 від 15.11.2019 (зараховано 18.011.2019) в сумі 57 514,20 грн., тобто у строк, передбачений частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI, позивачем здійснено оплату сум єдиного соціального внеску за травень-серпень 2019 року, проте помилково у платіжних дорученнях зазначило рахунок НОМЕР_1 ГУ ДФС в Івано-Франківській області/ Долинському районі 707101000000 Єдиний внесок нарахований роботодавцями на суми заробітної плати, винагороди за договорами ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а не розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ГУ ДФС в Івано-Франківській області Долинському районі 707102000000 Єдиний внесок нарахований на суми грошового забезпечення військовослужбовців.

Допущена позивачем помилка не свідчить про несплату необхідної суми єдиного соціального внеску у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки страхові кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на відповідні рахунки 3719, відкриті на ім`я ДФС в казначействі. До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Колегія суддів вважає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов`язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника та його посадових осіб до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24 жовтня 2018 року у справі №760/6097/16-а, від 14 листопада 2018 року у справі №805/3665/16-а.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що недоїмка позивачу за червень 2019 року нарахована необґрунтовано, та, як наслідок, помилково нараховані штраф і пеня, оскільки ЄСВ за травень-червень 2019 року був сплачений вчасно і в повному обсязі.

Щодо штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску за жовтень 2019 року, то позивач в цій частині визнав свою вину та сплатив штрафні санкції у розмірі 11 560,35 грн., з них штраф - 11 502,84 грн. та пеня - 57,51 грн., про що позивач повідомляв відповідача листом від 19.11.2019 за №798/09-18 (а.с. 60). Факт даної сплати підтверджується копією квитанції №1779-3854-7324-0298 від 15.11.2019 (а.с. 29).

При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що контролюючим органом накладено штраф на позивача за період з 21.06.2019 по 22.10.2019 року, однак фактично штрафні санкції та пеня підлягали нарахуванню позивачу тільки за жовтень 2019 року, а тому оскаржене рішення підлягало до скасування в повному обсязі, оскільки повноваження нарахування штрафних санкцій покладено на контролюючий орган, який суд не може підміняти в силу дискреційних повноважень.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив наявність порушеного права позивача та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного Управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 300/2295/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Д. М. Старунський судді В. Я. Качмар О. І. Мікула Повне судове рішення складено 17.03.2020