Ухвала

від 17.03.2020 по справі 904/756/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

17.03.2020м. ДніпроСправа № 904/756/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.

та представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)

до Благодійного фонду "Будинок для людей похилого віку "Бейт Барух " (м. Дніпро)

про

Суддя Фещенко Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Благодійного фонду "Будинок для людей похилого віку "Бейт Барух " (далі - відповідач) суму пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1567/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 у загальному розмірі 2 367 грн. 71 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 985 грн. 33 коп. - пеня;

- 223 грн. 53 коп. - інфляційні втрати;

- 158 грн. 85 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем (покупцем) зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу № 1567/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 в частині своєчасної оплати спожитого у період з січня по грудень 2015 року природного газу на суму 147 714 грн. 01 коп., який на теперішній час є оплаченим. Однак, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 18.10.2016 в сумі 1 985 грн. 33 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого по вересень 2016 року в сумі 223 грн. 53 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 18.10.2016 в сумі 158 грн. 85 коп.

Ухвалою суду від 12.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд по суті за правилами спрощеного позовного провадження на 10.03.2020.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 11554/20 від 06.03.2020), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що:

- за період до укладення вказаного договору купівлі-продажу природного газу №1567/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 на 2015 календарний рік, з боку відповідача на користь позивача існувала переплата за спожитий природний газ у розмірі 4 092 грн. 78 коп. за раніше укладеним договором купівлі-продажу природного газу, про що позивач знав заздалегідь, з урахуванням існуючих розрахунків за спожитий газ по рокам;

- відповідач врахував переплату за раніше спожитий газ в рахунок діючого договору, але тільки після направленого відповідачем в адресу позивача листа від 19.10.2016 вказана сума була остаточно врахована позивачем в оплату за спірним договором;

- під час надання відповідачу щомісячних актів приймання-передачі природного газу за спірний період і в подальшому з боку позивача не було заявлено жодних претензій чи пропозицій щодо сплати 4 092 грн. 78 коп.;

- таким чином, можливо припустити, що позивач навмисно замовчував відсутність заборгованості у відповідача по газу, а лише в 2020 році висунув позов щодо штрафів по неіснуючій заборгованості, відштовхуючись при нарахуванні штрафних санкцій від раніш залікованої ним самим суми 4 092 грн. 78 коп.;

- свої зобов`язання відповідач виконав повністю, розрахунок штрафних санкцій з боку позивача відповідач вважає необґрунтованим та помилковим.

У судове засідання 10.03.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представником відповідача у вказаному судовому засіданні було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю надання відповідачу часу для добровільного погашення заявленої до стягнення заборгованості.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості відповідачу у добровільному порядку здійснити погашення спірної заборгованості; скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності.

Так, у судовому засіданні 10.03.2020 протокольно було оголошено перерву до 17.03.2020.

Від позивача електронною поштою надійшло клопотання (вх. суду № 12694/20 від 13.03.2020), в якому він просив суд провести засідання 17.03.2020 без участі уповноваженого представника позивача або відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю повноваженого представника позивача у судовому засіданні в м. Києві; зазначав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Від відповідача надійшла заява (вх. суду № 12591/20 від 13.03.2020), в якій він просить суд закрити провадження у справі та повернути позивачу судовий збір з бюджету, у зв`язку з повним погашенням відповідачем у добровільному порядку заявленої позивачем до стягнення заборгованості, що є предметом спору у даній справі.

У судове засідання 17.03.2020 представники позивача та відповідача не з`явилися. При цьому, судом враховано наявність клопотання позивача про проведення судового засідання без участі представника позивача, яке було задоволено судом.

Судом також зауважено, що відповідач про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується участю його представника у судовому засіданні 10.03.2020 (а.с.84), а також розпискою (а.с.85). Також судом врахована заява відповідача та долучені до неї документи.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, розглянувши подану відповідачем заяву та докази оплати,

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 31.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та Благодійним фондом "Будинок для людей похилого віку "Бейт Барух" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1567/15-ТЕ-4 (далі - договір, а.с.16-21), відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору. Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункти 1.1. та 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 77,0 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.

У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п`ятої Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

У відповідності до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

На виконання умов договору позивачем у період з січня по грудень 2015 року було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 147 714 грн. 01 коп. , що підтверджується наступними актами приймання-передачі природного газу:

- актом приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 на суму 15 803 грн. 37 коп. (а.с. 26);

- актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2015 на суму 12 502 грн. 87 коп. (а.с. 27);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.03.2015 на суму 10 984 грн. 19 коп. (а.с. 28);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2015 на суму 13 660 грн. 00 коп. (а.с. 29);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.05.2015 на суму 6 928 грн. 81 коп. (а.с. 30);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.06.2015 на суму 5 859 грн. 84 коп. (а.с. 31);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.07.2015 на суму 5 665 грн. 21 коп. (а.с. 32);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.08.2015 на суму 5 350 грн. 81 коп. (а.с. 33);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.09.2015 на суму 5 123 грн. 24 коп. (а.с. 34);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2015 на суму 15 959 грн. 62 коп. (а.с. 35);

- актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2015 на суму 22 376 грн. 40 коп. (а.с. 36);

- актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2015 на суму 27 499 грн. 65 коп. (а.с. 37).

Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов`язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.

У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу (а.с.22, 24).

У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

В порушення вказаних умов договору, відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням визначених у пункті 6.1. договору термінів.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. А також, з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за договором.

Слід звернути увагу, що відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Отже, за прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 7.2. договору позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 18.10.2016 в сумі 1 985 грн. 33 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період прострочення з лютого по вересень 2016 року в сумі 223 грн. 53 коп. та 3% річних за загальний період прострочення з 17.02.2015 по 18.10.2016 в сумі 158 грн. 85 коп.

В той же час, в процесі розгляду справи судом, відповідачем було повідомлено суд, що вказаний борг погашено ним у повному обсязі, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено платіжне доручення № 5805 від 13.03.2020 на суму 2 367 грн. 71 коп. з призначенням платежу "позовні вимоги по справі № 904/756/20, по договору № 1567/15-ТЕ-4 від 31.12.2014" (а.с. 90).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Дослідивши додані до заяви відповідача від 13.03.2020 документи, судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість в сумі 2 367 грн. 71 коп. є погашеною 13.03.2020, тобто після відкриття провадження у справі (12.02.2020) та на теперішній час у відповідача перед позивачем відсутня.

У судовому засіданні 17.03.2020 судом встановлено наявність підстав для закриття провадження справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини справи щодо наявності заборгованості у заявленому позивачем розмірі, а також підтвердження належними доказами факту її погашення відповідачем після звернення позивача із позовом до суду, господарський суд приходить до висновку, що закриття провадження у справі № 904/756/20 не суперечить чинному законодавству та не порушує права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.

Частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Отже, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 2 102 грн. 00 коп.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:

- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн. 00 коп.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (735 700 грн. 00 коп.);

- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову становила 2 367 грн. 71 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 2 102 грн. 00 коп. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб). Під час звернення із позовом до суду, позивач сплатив судовий збір в сумі 2 102 грн. 00 коп. згідно з платіжними дорученнями № 0000000871 від 05.02.2020 на суму 2 102 грн. 00 коп.

В той же час, відповідно до пункту 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу сплачений ним при поданні позову судовий збір у розмірі 2 102 грн. 00 коп., оскільки провадження у справі закривається з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 20, 46, 73 - 79, 86, 91, 123, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 904/756/20 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Благодійного фонду "Будинок для людей похилого віку "Бейт Барух" про стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №1567/15-ТЕ-4 від 31.12.2014 у загальному розмірі 2 367 грн. 71 коп.

Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. , сплачений згідно з платіжним дорученням № 0000000871 від 05.02.2020, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 17.03.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений і підписаний - 17.03.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко