Рішення

від 13.03.2020 по справі 908/3481/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 35/10/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2020 Справа № 908/3481/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: головуючий суддя - Топчій О.А.,

за участю секретаря судового засідання Авраменко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Протон (юридична адреса - 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, б. 9-Є; поштова адреса - 51939, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр.. Металургів, б. 6 кв. 4)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НТ Едельвейс (69000, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, б. 1-Б)

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача : Федоренко Р.В., ордер АЕ №1008184 від 15.11.2014;

від відповідача :не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

16.12.2019 до Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Протон" з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Едельвейс", в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором в сумі 30383,15 грн, з яких 3240,00 грн сума основної заборгованості, 2214,74 грн пені, 475,96 грн інфляційні втрати, 644,45 грн 10% річних, 23808,00 грн штраф.

16.12.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/3481/19, справу передано на розгляд судді Топчій О.А.

Ухвалою суду від 21.12.2019 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду, але не пізніше 13.01.2020, для усунення недоліків позовної заяви вказаних в ухвалі.

13.01.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 20.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3481/19, присвоєно справі номер провадження №35/10/20. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні 18.02.2020.

Ухвалою суду від 18.02.2020 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження до 13.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором поставки №0112/17-1П від 01.12.2017 щодо повноти та своєчасності оплати поставленої продукції, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 3 240,00 грн. На підставі умов договору та ст. 625 ЦК України позивачем нараховано пеню у розмірі 2 214,74 грн за період з 07.12.2017 по 02.12.2019, інфляційні втрати в сумі 475,96 грн, 10% річних в сумі 644,45 грн, штраф у розмірі 23 808,00 грн.

В судовому засіданні 13.03.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позові.

Відповідач у призначені судові засідання не з`являвся, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвали суду не виконані, відзив на позов не надано.

Ухвала суду від 20.01.2020 про відкриття провадження управі, надіслана на адресу відповідача, повернулася з відміткою підприємства зв`язку За закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду відповідачем та повернення її до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідками свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 ГПК України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу Акорд .

В судому засіданні 13.03.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено 17.03.2020.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

01.12.2017 між ТОВ Протон - постачальник та ТОВ НТ Едельвейс - покупець укладено договір поставки №0112/17-1П (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність (поставити) покупцю КМП (контейнер м`який поліпропіленовий) в асортименті, який належить постачальнику, далі по договру продукція, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити продукцію на умовах, які передбачені для цього договору. Сторони дійшли згоди, що всі ціни, обговорені в рамках даного договору, є звичайними, справедливими, ринковими. Ціна продукції є договірною і включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлено розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2.1. договору, покупець зобов`язується здійснити оплату за продукцію в наступному порядку: 100% від вартості продукції виплачується протягом 5 робочих днів з дня отримання продукції шляхом безготівкових платежів у національній валіть України, на поточний рахунок постачальника відповідно до наявності у постачальника рахунку, виставленого постачальником та інших документів, надання яких передбачено цим договором. Датою сплати є дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. За згодою сторін можливо застосувати інші форми розрахунків (вексель). У випадку поставки продукції до здійснення передплати, продукція повинна бути сплачена покупцем у день поставки. У разі поставки продукції без передоплати, така продукція повинна бути повністю сплачена в день поставки.

На виконання умов договору за видатковою накладною №РН-0112/002 від 01.12.2017 постачальником було поставлено продукцію на загальну суму 238 080,00 грн. про отримання продукції покупцем свідчить підпис уповноваженої особи та печатка підприємства.

Покупцем отримана продукція сплачена частково на суму 234 840,00 грн платіжними дорученнями №233 від 06.12.2017 та №237 від 07.12.2017. заборгованість становить 3 240,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 15.11.2019 щодо сплати суми заборгованості та штрафних санкцій.

Відповіді на претензію не надано, заборгованість відповідачем не погашена.

Невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за договорами поставки стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми боргу та штрафних санкції в примусовому порядку.

Аналіз норм чинного законодавства та наданих матеріалів, дає суду можливість зробити висновки, що правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

За викладених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 3 240,00 грн підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 214,74 грн за період з 07.12.2017 по 02.12.2019, інфляційні втрати в сумі 475,96 грн, 10% річних в сумі 644,45 грн, штраф у розмірі 23 808,00 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В той же час відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.3. договору, у випадку несплати або неповної оплати покупцем вартості продукції, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення , незалежно від його тривалості, без урахування обмежень, встановлених ст. 232 ЦК України.

За умовами п. 5.5. договору, у випадку прострочення виконання зобов`язання зі сплати вартості продукції на термін більше ніж 15 календарних днів покупець, додатково (окрім пені) сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми вартості продукції, що поставлена по договору.

Перевіривши надані позивачем розрахунки, судом встановлено, що розрахунки виконано вірно, відтак стягненню підлягає пеня у розмірі 2 214,74 грн та штраф у розмірі 23 808,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п. 5.4. договору, у випадку несплати чи неповної оплати покупцем вартості продукції, покупець сплачує постачальнику інфляційні втрати і 10% річних від суми, простроченої до сплати, в порядку ст.. 625 ЦК України.

Перевіривши правильність розрахунків інфляційних втрат та відсотків річних, судом встановлено, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню - 449,88 грн інфляційних втрат та 644,45 грн 10%річних.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. При цьому відповідач правом участі у судовому засіданні та правом наданні відзиву на позов не скористався, доказів належного виконання зобов`язань за договорами не надав.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 86, 202, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Едельвейс" про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ Едельвейс" (69000, м.Запоріжжя, вул. Запорізька, б. 1-Б, ідентифікаційний код юридичної особи 40808366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протон" (юридична адреса - 51831, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, с. Єлизаветівка, вул. Індустріальна, б. 9-Є; поштова адреса - 51939, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр. Металургів, б. 6 кв. 4, ідентифікаційний код юридичної особи 30740705) суму основного боргу в розмірі 3240,00 грн (три тисячі двісті сорок гривень 00 коп.), пеню у сумі 2214,74 грн (дві тисячі двісті чотирнадцять гривень 74 коп.), інфляційні втрати у сумі 449,88 грн (чотириста сорок дев`ять гривень 88 коп), 10% річних у сумі 644,45 грн (шістсот сорок чотири гривні 45 коп.), штраф у розмірі 23808,00 грн (двадцять три тисячі вісімсот вісім гривень 00 коп), судовий збір у розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 17 березня 2020 року.

Суддя О.А. Топчій