Рішення

від 16.03.2020 по справі 909/88/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/88/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОКО",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МОЛ"

про стягнення заборгованості в сумі 30 739 грн 72 к.

без виклику представників сторін

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОКО" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТО-МОЛ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 30 739 грн 00 к., з них: 25 000 грн 00 к. - основна заборгованість, 2 760 грн 27 к. - пені, 279 грн 45 к. - 3% річних, 200 грн 00 к. - інфляційних втрат та 2 500 грн 00 к. - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов Договору поставки №76/08 від 01.08.2019 року, зокрема в частині оплати за поставлений товар.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 07.02.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст. 252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив відповідачу строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Інформація про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу судової влади України.

Позивач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 07.02.2020 року.

Відповідач теж повідомлений належним про відкриття провадження у справі щодо нього, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 2382/20 від 10.02.20).

Судом вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі щодо нього (відповідача), про що свідчить повідомленням про вручення поштового відправлення (вх. № 2528/20 від 12.02.20). Проте відзив на позов суду не надав.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи викладене вище та керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З урахуванням викладеного, суд встановив наступне.

Між ТОВ "Локо" (по договору - постачальник /по справі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-мол" (по договору - покупець/ по справі - відповідач) укладено Договір поставки №76/08 від 01.08.2019 року (далі Договір/Договір поставки).

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у встановлені строки за договірними цінами у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і своєчасно оплатити товар на умовах, викладених у цьому договорі.

Пунктом 1.2. Договору поставки сторонами визначено, що істотні умови договору поставки на кожну партію товару вважаються погодженими з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

Найменування, кількість товару, зазначається у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору поставки №76/08 від 01.08.2019 року визначено, що загальна сума Договору визначається сумами вартості поставок окремих партій товару, на підставі даних видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних.

Товар відпускається покупцями партіями протягом терміну дії Договору в обумовлених сторонами асортименті та кількості, що зазначається в заявках. Ціна та загальна вартість товару, що поставляється визначається на день і вказується у видатковій накладній та рахунку. Ціна формується на основі Прайс-Листа та з урахуванням базової знижки, що становить 32/%. розмір знижки визначається на основі Положення про знижки (п.2.2.-2.4 Договору).

На виконання умов Договору поставки №76/08 від 01.08.2019 року позивач передав, а відповідач отримав по видаткових накладних №ТВВВ-01842 від 07.08.2019р., №ТВВВ-01859 від 09.08.2019р., №ТВВВ-01942 від 20.08.2019р., №ТВВВ-02007 від 29.08.2019р., №ТВВВ-02034 від 30.08.2019р., №ТВВВ-02126 від 09.09.2019р. загальною вартістю 97 255 грн 08к.

Згідно з п.4.2 Договору поставки №76/08 від 01.08.2019 року покупець зобов`язався проводити оплату на кожну отриману партію товару, згідно рахунків та/або видаткових накладних, протягом 14 календарних днів від дати отримання товару.

Пунктом 4.3 зазначеного договору поставки передбачено, що датою платежу є дата надходження коштів на рахунок постачальника.

За поставлений товар по договору поставки №76/08 від 01.08.2019 року відповідачем проведена часткова оплата, зокрема в сумі 72 255 грн 08 к., що підтверджується розрахунком заборгованості та копіями платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи, проте заборгованість в сумі 25 000 грн 00к. залишилась не погашеною.

Претензійним листом вих. № 07/11 від 12..11.2019 року позивач звернувся до відповідача про погашення зазначеної вище суми заборгованості. Однак відповіді на неї не отримав, суму заборгованості не оплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

При вирішенні справи суд виходив з наступного.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір. Аналогічне правило випливає із ст. 509 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні зобов`язання на підставі Договору поставки товару №76/08 від 01.08.2019 року.

Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В спірному випадку в матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем вартості поставленого товару за Договором поставки №76/08 від 01.08.2019, отриманого відповідачем згідно з видаткових накладних №ТВВВ-01842 від 07.08.2019р., №ТВВВ-01859 від 09.08.2019р., №ТВВВ-01942 від 20.08.2019р., №ТВВВ-02007 від 29.08.2019р., №ТВВВ-02034 від 30.08.2019р., №ТВВВ-02126 від 09.09.2019р. загальною вартістю 97 255 грн 08к.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення 25 000 грн 00к. основного боргу.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 2 760 грн 27 к. - пені, 279 грн 45 к. - 3% річних, 200 грн 00 к. - інфляційних втрат та 2 500 грн 00 к. - штрафу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. Договору поставки сторони обумовили, що у випадку недотримання договірних термінів розрахунків, вказаних у п.4.2, п.4.3 вказаного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної протягом відповідного періоду, від суми заборгованості за кожний календарний день протермінування платежу.

Пунктом 7.3 Договору передбачено, що у разі протермінування платежу більше як на 10 днів, покупець сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до поданого суду розрахунку пеня складає 2760 грн 27 к., 3% річних - 279 грн 45 к. , інфляційні втрати - 200 грн 00к., штраф - 2 500 грн 00 к.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати поставленого товару існують в наявності підстави для настання відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, що передбачено п.7.2., 7.3 договору та нормами ст. 625 Цивільного кодексу України.

А тому, суд здійснивши перевірку нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу прийшов до висновку про обгрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Суд дослідивши подані докази у справі визнав їх належними доказами в розумінні статей Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України). На підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в цілому та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі, зокрема стягненню з відповідача на користь позивача заборгованості по Договору поставки товару № №76/80 від 01.08.2019 року в сумі 30 739 грн 00 грн., з них: 25 000 грн 00 к. - основна заборгованість, 2 760 грн 27 к. - пені, 279 грн 45 к. - 3% річних, 200 грн 00 к. - інфляційних втрат та 2 500 грн 00 к. - штрафу.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 11, 509, 526, 549, 625, 629, 655, 692, 693, 694 Цивільного кодексу України, ст.265 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 86, 123, 126, 129, 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Локо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-мол" про стягнення заборгованості в сумі 30 739 грн 00 к., з них: 25 000 грн 00 к. - основна заборгованість, 2 760 грн 27 к. - пені, 279 грн 45 к. - 3% річних, 200 грн 00 к. - інфляційних втрат та 2 500 грн 00 к. - штрафу - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-мол" (Бульвар Південний, буд. 38, кв. 11, м. Івано-Франківськ, код 42958447) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Локо" (с. Миклашів, Пустомитівський район, Львівська область, код 13833658) - 30 739 грн 00 к. (тридцять тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень) -заборгованості, з них: 25 000 грн 00 к. (двадцять п`ять тисяч гривень) - основна заборгованість, 2 760 грн 27 к. (дві тисячі сімсот шістдесят гривень двадцять сім копійки) - пені, 279 грн 45 к. (двісті сімдесят дев`ять гривень сорок п`ять копійки) - 3% річних, 200 грн 00 к. (двісті гривень) - інфляційних втрат та 2 500 грн 00 к. (дві тисячі п`ятсот гривень) - штрафу та 2102 грн 00 к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.