Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/17284/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/17284/19

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОК"

(76005, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 6, ідентифікаційний код 22188429)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815)

в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

(65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код ВП 40081200)

про стягнення 72 419,34 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МОК" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про стягнення 72 419,34 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором № ОД/НРП-18-1003НЮ від 16.10.2018, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 61 562,39 грн пені, 193,50 грн інфляційних втрат та 10 663,45 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 7 днів з дня вручення цієї ухвали.

08.01.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про усунення недоліків, яка була направлена до суду позивачем засобами поштового зв`язку 02.01.2020 (у встановлений судом строк), що підтверджується відбитком штампу поштового відділення на описі вкладення у цінний лист.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

У встановлений судом строк до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних на грошові кошти в сумі 2 067 000,00 грн, які були ним сплачені, не відповідає нормам чинного законодавства України.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

16.10.2018 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МОК" (далі - виконавець, позивач) було укладено Договір № ОД/НРП-18-1003НЮ (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язався надати послуги з ремонту лінійного обладнання моторвагонного рухомого складу: послуги з ремонту колісних пар дизель-поїздів Д1 (послуги з ремонту лінійного обладнання МВРС), переданих замовником, в обсягах та переліком, зазначених в додатку № 1, а замовник зобов`язався прийняти та оплатити надані послуги.

Згідно з пунктами 2.1, 2.3 Договору подача виконавцю лінійного обладнання МВРС для ремонту та здачі з ремонту в депо приписки проводиться за узгодженим замовником та виконавцем Графіком подачі в ремонт і здачі з ремонту лінійного обладнання МВРС - додаток № 2 до цього договору. Здача та приймання в ремонт лінійного обладнання МВРС оформлюється Актом приймання і попереднього зовнішнього огляду вузлів та агрегатів, за підписом представників виконавця та замовника (представників моторвагонного депо) або інспектором-приймальником Укрзалізниці, уповноваженим замовником.

За умовами п. 2.5 Договору після ремонту лінійного обладнання МВРС, проведеного виконавцем на його території, здійснюється здача лінійного обладнання МВРС з ремонту замовнику (представникам моторвагонного депо).

Відповідно до п. 3.2 Договору замовник зобов`язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги (підпункт 3.2.2 пункту 3.2 Договору); сплачувати всі витрати на пересилання, транспортування (залізничний тариф, авто транспортування, вартість пакування) в ремонт та з ремонту (підпункт 3.2.3 пункту 3.2 Договору); приймати надані послуги згідно з актом прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту підписаного виконавцем та замовником (представниками моторвагонного депо) (підпункт 3.2.4 пункту 3.2 Договору).

У відповідності до п. 4.3 Договору розрахунок за ремонт лінійного обладнання МВРС, витрат на пересилання, транспортування (залізничний тариф, авто транспортування, вартість пакування) проводиться замовником у наступному порядку: розрахунки за надані послуги здійснюються виконавцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання послуг, але не раніше дати реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування з операцій по наданню послуг, які підлягають оплаті, в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених чинним законодавством порядку та строки. У разі реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН з порушенням граничних строків їх реєстрації, встановлених чинним законодавством, оплата здійснюється протягом 10 банківських днів після реєстрації податкових накладних в ЄРПН (підпункт 4.3.1.1 пункту 4.3 Договору).

Днем надання послуг вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками акту прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту та надання рахунків на оплату, з обов`язковим наданням акту прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту, остаточної дефектної відомості, калькуляції фактично виконаного обсягу ремонту обладнання МВРС (підпункт 4.3.1.2 пункту 4.3 Договору).

З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 2 410 500,74 грн, з яких 2 067 000,00 грн заборгованості з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар та 81 720,00 грн заборгованості з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів, 169 149,21 грн пені та 28 191,53 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 провадження у справі №910/7565/19 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн. закрито, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720 грн 00 коп., пеню у розмірі 168 269 грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 64 440 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 28 191 грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 20 641 грн 83 коп. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Проте, як зазначає позивач, оплата відповідачем вартості наданих ним послуг за Договором та на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у справі №910/7565/19 здійснена з порушенням передбачених Договором строків, а заборгованість з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720,00 грн взагалі не оплачена.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 61 562,39 грн пені, 193,50 грн інфляційних втрат та 10 663,45 грн 3 % річних.

Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення сторонами Договору, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, у них виникли взаємні цивільні права та обов`язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним, в якому містяться елементи договорів підряду і надання послуг, який підпадає під правове регулювання глав 61 та 63 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 провадження у справі №910/7565/19 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з оплати наданих послуг з ремонту колісних пар у розмірі 2 067 000,00 грн. закрито, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720 грн 00 коп., пеню у розмірі 168 269 грн 64 коп., інфляційні втрати у розмірі 64 440 грн 00 коп., 3% річних у розмірі 28 191 грн 53 коп. та судовий збір у розмірі 20 641 грн 83 коп. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У вказаному судовому рішенні було встановлено факт виконання позивачем робіт та надання послуг за Договором на загальну суму 5 871 720,00 грн (5 790 000,00 грн + 81 720,00 грн), що підтверджується підписаними представниками сторін актами приймання-передачі наданих послуг №26 від 30.11.2018, №27 від 05.12.2018, №28 від 06.12.2018, №30 від 18.12.2018, №31 від 19.12.2018, №32 від 26.03.2019, №33 від 27.03.2019 та актами прийому-передачі лінійного обладнання МВРС з ремонту за вказані дати.

Також, для забезпечення повернення за наслідками проведеного ремонту обладнання відповідачу позивачем було понесено витрати на транспортування у розмірі 81 720,00 грн (з ПДВ), що підтверджується товарно-транспортними накладними, договорами-заявками №30/11 від 30.11.2018 та №21/03 від 27.03.2019, актами №92 від 14.12.2018 та №21 від 29.03.2019.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у справі №910/7565/19 набрало законної сили з 04.10.2019, відтак встановлені вказаним судовим рішенням обставини, зокрема, щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, наявності заборгованості за Договором, зокрема, з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів у розмірі 81 720 грн 00 коп. мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доказуванню.

Предметом позову в цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 61 562,39 грн пені, 193,50 грн інфляційних втрат та 10 663,45 грн 3 % річних за період з 06.06.2019 по день фактичної оплати, що не охоплені рішенням суду в справі № 910/7565/19.

Як вбачається з матеріалів справи, оплата вартості виконаних позивачем робіт за актом №31 від 19.12.2018 та рахунком №31 від 19.12.2018 в сумі 411 000,00 грн була здійснена відповідачем відповідно до платіжних доручень № 1906824 від 12.06.2019 на суму 205 500,00 грн, № 1945631 від 01.07.2019 на суму 102 750,00 грн та № 1994528 від 23.07.2019 на суму 102 750,00 грн.; оплата вартості виконаних позивачем робіт за актом №32 від 26.03.2019 та рахунком №32 від 26.03.2019 в сумі 828 000,00 грн була здійснена відповідачем відповідно до платіжних доручень № 2012031 від 24.07.2019 на суму 414 000,00 грн та №2093211 від 23.08.2019 на суму 414 000,00 грн; оплата вартості виконаних позивачем робіт за актом №33 від 27.03.2019 та рахунком №33 від 27.03.2019 в сумі 828 000,00 грн була здійснена відповідачем відповідно до платіжних доручень № 2015077 від 25.07.2019 на суму 414 000,00 грн та №2095314 від 27.08.2019 на суму 414 000,00 грн, тоді як було вказано вище, за умовами п. 4.3 Договору розрахунок за надані послуги здійснюється виконавцю протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати надання послуг.

Таким чином, обов`язок відповідача з оплати вартості виконаних позивачем робіт за актом №31 від 19.12.2018 та рахунком №31 від 19.12.2018 мав бути виконаний у строк до 18.01.2019 включно; за актом №32 від 26.03.2019 та рахунком №32 від 26.03.2019 - у строк до 25.04.2019 включно; за актом №33 від 27.03.2019 та рахунком №33 від 27.03.2019 - у строк до 26.04.2019 включно.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4 Договору за несвоєчасний розрахунок замовника з виконавцем за надані послуги, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені за заявлений ним період, суд встановив, що він частково не відповідає умовам Договору та вищевказаним положенням чинного законодавства України, у зв`язку з чим суд проводить власний розрахунок пені.

Так, позивач нараховує пеню на заборгованість за актом №31 від 19.12.2018 та рахунком №31 від 19.12.2018 за період з 06.06.2019 по 22.07.2019.

Як було вказано вище, обов`язок відповідача з оплати вартості виконаних позивачем робіт за вказаними актом та рахунком мав бути виконаний у строк до 18.01.2019 включно, відтак позивач, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, має право на нарахування відповідачу пені за період з 19.01.2019 по 18.07.2019.

Таким чином, за розрахунком суду, обґрунтованою за прострочення оплати вартості робіт за актом №31 від 19.12.2018 та рахунком №31 від 19.12.2018, за заявлений позивачем період, є пеня в розмірі 3 941,10 грн.

Розрахунок пені, нарахованої на заборгованість за актами №32 від 26.03.2019 і рахунком №32 від 26.03.2019, актом №33 від 27.03.2019 і рахунком №33 від 27.03.2019, за заявлений позивачем період, відповідає умовам Договору та вищевказаним нормам законодавства України, відтак обґрунтованою є пеня в загальному розмірі 50 530,69 грн.

Щодо нарахування пені на заборгованість з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів в розмірі 81 720,00 грн, суд зазначає наступне.

Факт надання позивачем послуг з транспортування ремонтних об`єктів та наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 81 720,00 грн встановлено в рішенні Господарського суду міста Києва від 29.08.2019 у справі № 910/7565/19.

У матеріалах справи міститься рахунок-фактура № 02/19 від 04.05.2019 на суму 81 720,00 грн, який разом з вимогою про сплату боргу вих. № 05/06-2019 від 03.06.2019 було надіслано на адресу відповідача (докази направлення вказаної вимоги та, зокрема, рахунок-фактура № 02/19 від 04.05.2019 містяться в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 12.1 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.12.2018 до Договору строк дії цього договору встановлюється сторонами з моменту його підписання до 31.03.2019, а в частині виконання обов`язків щодо розрахунків по договору - до закінчення місяця, наступного за місяцем, у якому закінчується строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН за операціями із цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Таким чином, оскільки позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату боргу вих. № 05/06-2019 від 03.06.2019, до якого додано рахунок-фактуру № 02/19 від 04.05.2019 на суму 81 720,00 грн після закінчення строку дії Договору, нарахування пені на вказану суму заборгованості є безпідставним, відтак вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 6 899,18 грн, нарахованої на заборгованість з відшкодування транспортування ремонтних об`єктів, є необґрунтованими.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданих у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат та 3 % річних, суд встановив, що вони є арифметично правильними.

Доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо неправомірності, на його думку, нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3 % річних на грошові кошти в сумі 2 067 000,00 грн, які були ним сплачені, є безпідставними, оскільки як при розгляді справи № 910/7565/19, так і при розгляді цієї справи судом було встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості виконаних позивачем робіт та наданих послуг за Договором, що, відповідно до статей 611, 625 Цивільного кодексу України, має наслідком сплату боржником неустойки, інфляційних втрат та 3 % річних за весь час прострочення.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум, а також передбаченої Договором пені.

Таким чином, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку пені, інфляційних втрат та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/21050/17.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 54 471,79 грн пені, 193,50 грн інфляційних втрат та 10 663,45 грн 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 732,91 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, а решта витрат зі сплати судового збору, в зв`язку з частковою відмовою у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, ідентифікаційний код ВП 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОК" (76005, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, буд. 6, ідентифікаційний код 22188429) 54 471 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят одну) грн 79 коп. пені, 193 (сто дев`яносто три) грн 50 коп. інфляційних втрат, 10 663 (десять тисяч шістсот шістдесят три) грн 45 коп. 3 % річних та 1 732 (одну тисячу сімсот тридцять дві) грн 91 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 188,09 грн покласти на позивача.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.03.2020.

Суддя О.В. Нечай