Рішення

від 17.03.2020 по справі 910/18617/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/18617/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Хархадіна Олега Володимировича

АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЖН"

вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-б, м. Київ, 01054

про стягнення 47 611, 65 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

24.12.2019 Фізична особа-підприємець Хархадін Олег Володимирович звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЖН" про стягнення 47 611, 65 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва № 910/17176/19 від 27.12.2019 позовну заяву Фізичної особи-підприємця залишено без руху.

08.01.2020 від Фізичної особи-підприємця надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 27.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №910/18617/19 від 13.01.2020 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами частини 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 13.01.2020 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-б, м. Київ, 01054.

Однак, станом на дату розгляду справи в матеріалах справи міститься повернутий поштою конверт за номером поштового відправлення 0103053398123 із копією ухвали суду про порушення провадження у справі від 13.01.2020 з адреси відповідача із зазначенням причини повернення "адресат не знаходиться".

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 13.01.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

01 серпня 2018 року між ФОП Хархардіном Олегом Володимировичем та ТОВ ТРІВІЖН , був укладений Договір №52\Т від 01 серпня 2018 року про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом (надалі - Договір).

Відповідно до умов Договору Позивач зобов`язався здійснювати перевезення пасажирів в пункти призначення, зазначені Відповідачем.

Договір набирає чинності в день його підписання і діє до 31.12.2018 р., у випадку якщо жодною із Сторін не заявить про свій намір розірвати Договір за 30 календарних днів до закінчення строку, даний Договір вважається автоматично пролонгованим на такий самий строк і на таких самих умовах. Автоматична пролонгація допускається необмежену кількість разів. Зазначаємо, що жодною із Сторін до 31.12.2018 року не було заявлено намір про розірвання цього Договору.

Згідно п. 4.1. Договору, вартість послуг Позивача визначається прайс-листом, що є додатком №1 Договору.

Відповідно до п.4.3. Договору, Відповідач до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця вносить на поточний рахунок Позивача плату за надання послуг з перевезення на підставі наданих Позивачем рахунків для оплати та Актів виконаних робіт.

Дотримуючись умов Договору в період з 28.02.2019 року по 30.04.2019 року Позивач надав послуги по перевезенню пасажирів Відповідача на загальну суму 14 419,20 грн. з ПДВ.

29.10.2019 року Позивачем було повторно надіслано на юридичну адресу Відповідача рекомендованим листом Акти виконаних робіт, рахунки на оплату та детальні звіти про надані послуги. Даний лист повернувся Позивачу за закінченням терміну зберігання в кінці листопада місяця 2019 року.

За твердженням Позивача, котре не спростоване Відповідачем, після надання належним чином послуг Позивачем, від Відповідача жодних скарг та пропозицій як в усній так і в письмовій формі на адресу Позивача не надходили.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом, Позивач вважає, що послуги надані належним чином і в повному обсязі з дотриманням умов Договору. В свою чергу Відповідач уникає від можливості підписання Актів виконаних робіт (наданих послуг), аби затягнути оплату Позивачеві.

Отже, за твердженням позивача, котре жодним чином не спростоване відповідачем, на момент звернення до суду з позовною заявою розмір основної суми заборгованості відповідача по договору №52\Т від 01 серпня 2018 року складає 14 419,20 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов`язків, визначених цим договором.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що акти наданих послуг підписані лише Позивачем, однак у матеріалах справи відсутні заперечення щодо якості та вартості наданих послуг зі сторони Відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач у встановлений вищевказаним договором строк не розрахувався чим порушив умови договору.

Відповідно до практики Верховного суду України зазначається, що у разі відмови однієї із сторін від підписання акту, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акту, визнані судом обґрунтованими (Постанова ВСУ у справі №913/1397/16 від 26 квітня 2018 р.).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача заборгованість по наданих послугах згідно вищезазначеного договору.

Відповідач належними засобами доказування доказів протилежного не довів.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем, надані послуги оплачено не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість в сумі 14 419,20 грн.

З огляду на викладене вище в сукупності з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 419,20 грн. основного боргу, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 99,71 та 3% річних у розмірі 245,00 грн. Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 99,71 та 3% річних у розмірі 245,00 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Окрім того позивачем нараховано 29 847,74 грн. штрафу за період з 11.05.2019 року по 03.12.2019 року за прострочення оплати.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку прострочення оплати рахунку Позивача за надані послуги перевезення, Відповідач зобов`язується сплатити Позивачу 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно п.4.3. Договору, Відповідач до 10 числа кожного поточного місяця вносить на поточний рахунок Позивача плату за надання послуг з перевезення на підставі наданих Позивачем рахунків для оплати та Актів виконаних робіт.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню штрафу 29 847,74 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимог про розірвання договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про розірвання спірного договору №52\Т від 01 серпня 2018 року про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом підлягають задоволенню.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хархадіна Олега Володимировича підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Однак, судом встановлено, що при звернення до суду із позовної заявою із вимогою про розірвання договору №52\Т від 01 серпня 2018 року про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, позивачем не сплачено судовий збір за вимогу немайнового характеру. Таким чином, несплаченого судового збору у сумі 1921 грн. 00 коп., у зв`язку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню із відповідача в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Хархадіна Олега Володимировича задовольнити.

2. Розірвати договір №52\Т від 01 серпня 2018 року про організацію перевезень пасажирів автомобільним транспортом, що укладений між Фізичною особою-підприємцем Хархадіним Олегом Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЖН".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЖН" (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-б, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40698959) на користь Фізичної особи-підприємця Хархадіна Олега Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) 14 419 грн. 20 коп. - основного боргу, інфляційне збільшення суми боргу - 99 грн. 71 коп., 3% річних у розмірі 245 грн. 00 коп., 29 847 грн. 74 коп. - штрафу та 1 921 грн. 00 коп. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІВІЖН" (вул. Ярославів Вал, буд. 13/2-б, м. Київ, 01054, код ЄДРПОУ: 40698959) в дохід Державного бюджету України 1921грн. 00 коп. судового збору.

5 Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов