Рішення

від 04.03.2020 по справі 910/14862/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.03.2020Справа № 910/14862/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд.18 Ж, Н/П №106; ідентифікаційний код 39062148)

до Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 49/2; ідентифікаційний код 14308569)

про стягнення 12 357 904, 03 грн,

Представники сторін:

від позивача: Ковальов Є.Ф., Трохимчук О.І.

від відповідача: Кушнір С.Л.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" з позовом до Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 4 208 207,95 грн за поставлену йому активну та реактивну електроенергію за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011, вимоги за яким були йому відступлені за договором відступлення права вимоги № ВПВ-12/15/01 від 29.12.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан інвест", яке в свою чергу набуло таке право вимоги на підставі договору факторингу № 1484-15 від 25.12.2015 у Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 6 530 193, 66 грн та 3 % річних в розмірі 1 619 502, 42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 20.11.2019.

20.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 04.12.2019.

03.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про надання додаткових пояснень та доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2019 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 13.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2020.

16.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про застосування наслідків сплину строків позовної давності.

19.12.2019 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про ознайомлення з матеріалами справи.

21.01.2010 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Судове засідання було відкладено з 22.01.2020 до 12.02.2020.

12.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності.

У судовому засіданні 12.02.2020 оголошено перерву до 19.02.2020.

У судовому засіданні 19.02.2020 представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи письмові пояснення, щодо заперечення на клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності.

За наслідками проведення судового засідання судом оголошено перерву з 19.02.2020 до 21.02.2020.

21.02.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення позивача щодо заперечення на клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності.

У судових засіданнях оголошувалися перерви з 21.02.2020 до 28.02.2020 та з 28.02.2020 до 04.03.2020.

У судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, просив суд відмовити в їх задоволенні.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 04.03.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" (далі - фактор) був укладений договір факторингу № 1484-15, в порядку та на умовах визначених в цьому договорі, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за укладеним основним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату визначену в розрахунку заборгованості.

Відповідно до п. 2.4. договору відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних клієнту за укладеним основним договором, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається після повної оплати фактором суми фінансування за рахунок клієнта.

Згідно п. 2.8. при укладенні цього договору клієнт повідомив фактора про наступне:

- в додатку № 5 до цього договору перелічені судові справи, пов`язані із укладеним основним договором;

- клієнту невідомо про порушення будь-яких інших судових справ, щодо заборгованостей пов`язаних із укладеним основним договором, окрім справ, перелічених в додатку № 5 до цього договору.

Сторони домовились, що сума прав вимоги, які відступаються клієнтом фактору за цим договором, визначаються станом на дату, зазначену у розрахунку заборгованості та фіксуються у ньому (п. 3.3. договору).

Пунктом 10.1. передбачено, що цей договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скраплення печатками сторін та залишається чинним до дати повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором.

Так, додатковою угодою № 1 від 25.12.2015 до договору факторингу № 1484-15 від 25.12.2015 доповнено розділ 3 договору наступним пунктом:

"3.4. Розмір заборгованості боржника, що відступається клієнтом, 01.12.2015 становить 25 594 672, 37 грн, що складається з боргу за активну електроенергію у розмірі 17 952 302, 59 грн, реактивну електричну енергію у розмірі 42 168, 77 грн, інфляції у розмірі 6 282 477, 48 грн, 3% річних у розмірі 480 071, 28 грн, пені у розмірі 615 159, 48 грн та судового збору на суму 222 492, 77 грн за рішенням суду.

Згідно додатку № 4 до договору факторингу № 1484-15 від 25.12.2015 Публічне акціонерне товариство "Київенерго" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" право вимоги до боржника - Публічного акціонерного товариства "НВП "Більшовик" код ЄДРПОУ: 4308569 (стара назва відповідача) за договором на постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011 року, в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2019, загальна сума заборгованості складає 25 594 672, 37 грн.

29.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" був укладений договір відступлення права вимоги № АПВ-12-15/01 в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, новий кредитор зобов`язується передати (сплатити) первісному кредитору ціну відступлення права вимоги, а первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги за основним договором в обсязі та на умовах, що існують на дату, визначену у розрахунку заборгованості.

Згідно п. 2.3. договору відступлення права грошової і всіх прав належних первісному кредитору за укладеним основним договором, та їх перехід від первісного кредитора до нового кредитора відбувається після повної оплати новим кредитором ціни відступлення права вимоги на рахунок первісного кредитора.

Відповідно до п. 2.7. при укладенні цього договору первісний кредитор повідомив нового кредитора про наступне:

- в додатку № 5 до цього договору перелічені судові справи, пов`язані із укладеним основним договором;

- первісному кредитору невідомо про порушення будь-яких інших судових справ, щодо заборгованостей пов`язаних із укладеним основним договором, окрім справ, перелічених в додатку № 5 до цього договору.

Цей договір вступає в силу у дату його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін та залишається чинним до дати повного виконання сторонами усіх зобов`язань за цим договором (п. 10.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2015 до договору відступлення права вимоги № 12-15/01 від 29.12.2015 доповнено розділ 3 договору наступним пунктом:

"3.4. Розмір заборгованості боржника, що відступається первісним кредитором, 01.12.2015 становить 25 594 672, 37 грн, що складається з боргу за активну електроенергію у розмірі 17 952 302, 59 грн, реактивну електричну енергію у розмірі 42 168, 77 грн, інфляції у розмірі 6 282 477, 48 грн, 3% річних у розмірі 480 071, 28 грн, пені у розмірі 615 159, 48 грн та судового збору на суму 222 492, 77 грн за рішенням суду.

Позивач зазначає, що Акціонерне товариство "Перший київський машинобудівний завод" був належним чином повідомлений про відступлення суми боргу повідомленням від 11.01.2016 за № 42АУ/94ПЗ/133 та повідомленням від 11.01.2016 за № 04/01-16.

Також позивач зазначає, що наявність заборгованості також підтверджується підписаним між позивачем та відповідачем актом звіряння взаємних розрахунків станом на 23.09.2019.

Мотивуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання по сплаті боргу у сумі 25 594 672, 37 грн не виконав.

Відтак, враховуючи те, що прострочення боржником виконання грошового зобов`язання по сплаті суми основного боргу у розмірі 17 994 471, 36 грн триває більш ніж три роки, враховуючи положення статті 257 Цивільного кодексу України про встановлення загальної позовної давності у три роки, позивач, у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахував на суму заборгованості три проценти річних та коефіцієнт інфляції за період три роки, що дорівнює 1080 днів.

Зокрема, Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" здійснено нарахування в період з жовтня 2016 по вересень 2019 суму інфляційних втрат в розмірі 6 530 193, 66 грн та 3% річних в розмірі 1 619 502, 42 грн, які позивач й просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач також просить стягнення з відповідача в примусовому порядку частину суми заборгованості у розмірі 4 208 207, 95 грн за поставлену активну та реактивну електроенергію за договором на постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011, що була відступлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" за договором відступлення права вимоги № ВПВ-12-15/01 ВІД 29.12.2015.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника щодо виконання взятого на себе зобов`язання, а кредитора - щодо прийняти ним особисто виконання такого зобов`язання.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 42АУ/94ПЗ/133 від 11.01.2016, направленого Публічним акціонерним товариством "Київенерго" до Публічного акціонерного товариства "НВП "Більшовик" було отримано останнім 13.01.2016 за вх. № 25.

Так, Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" було належним чином повідомлено Публічне акціонерне товариство "НВП "Більшовик" про укладення договору факторингу № 1484-15 відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" набуло право вимоги до Публічного акціонерного товариства "НВП "Більшовик" щодо отримання заборгованості на суму 25 594 672, 37 грн, що включає в себе борг за активну та реактивну електроенергію у розмірі 4 208 207, 95 грн станом на 01.12.2015.

Також судом встановлено, що повідомлення про відступлення права вимоги за вих. № 04/01-16 від 11.01.2016, направленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" до Публічного акціонерного товариства "НВП "Більшовик", було отримано останнім 10.03.2016 за вх. № 303.

Відтак, Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" належним чином повідомлено Публічне акціонерне товариство "НВП "Більшовик", що право вимоги заборгованості у розмірі 25 594 672, 37 грн, що включає в себе й борг за активну та реактивну електроенергію у розмірі 4 208 207, 95 грн за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011 відступлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" на підставі договору відступлення права вимоги № ВПВ-12-15/01 від 29.12.2015. Погашення заборгованості має здійснюватися на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" від 06.01.2016.

Суд вказує, що факт наявності боргу в розмірі 25 594 672, 37 грн, що винник у зв`язку з невиконанням умов договору № 11000 від 24.02.2011 укладеним між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "НВП "Більшовик" підтверджується рішеннями суду, а саме:

- рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2014 у справі № 910/274/14, яким стягнуто 3 619 939, 79 грн - заборгованості за активну електроенергію, 95 931, 90 грн - заборгованості за реактивну електроенергію, 2 018, 59 грн - пені, 75 930, 06 грн - 3% річних, 9 819, 53 - інфляційних втрат, 73 080 грн;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/9677/15, яким стягнуто: 2 373 244, 36 грн - інфляційних нарахувань на суму заборгованості, 126 769, 64 грн - 3% річних та 50 000, 28 грн - судового збору;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2015 у справі № 910/10452/15, яким стягнуто 9 295 723, 61 грн - боргу за спожиту активну електроенергію, 271 498, 46 грн. - 3% річних, 3 899 413, 59 грн. - інфляційних втрат, 583 198, 26 грн. - пені, 73 080 грн - витрати по сплаті судових витрат;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 у справі № 910/2392/13, яким стягнуто: 880 600, 01 грн - заборгованості за спожиту активну електроенергію, 5 873,12 грн. - 3 % річних, 29 942,63 грн - пені та 26 332, 49 грн - витрати по сплаті судового з бору.

На виконання вказаних вище рішень Господарським судом міста Києва були видані накази про примусове їх виконання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.04.2016, від 05.04.2016, від 29.04.2016 та від 04.04.2016 було задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" про заміну стягувача у виконавчому провадженні та замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" у справах № 910/274/14, № 910/9677/15, № 910/10452/15 та № 910/2392/13.

Що стосується заборгованості в розмірі 4 208 207, 95 грн за поставлену активну та реактивну електроенергію за договором, що складається із суми заборгованості за спожиту активну енергію за договором - 4 166 039, 18 грн та суми заборгованості за реактивну енергію - 42 168, 77 грн, яка була відступлена позивачу відповідно до договору відступлення права вимоги № ВПВ-12-15/01 від 29.12.2015, то суд вказує, що станом на дату відступлення права вимоги частина суми заборгованості в розмірі 4 208 207, 95 грн являла собою поточну заборгованість відповідача перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" за поставлену активну та реактивну електроенергію за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011.

Стягнення за даною частиною суми заборгованості не було предметом судового розгляду.

В той час, судом встановлено, що станом на 01.01.2018 відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 25 594 672, 37 грн, що відображено у акті звірки розрахунків за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. Вказаний акт підписаний головними бухгалтерами обох підприємств та відповідно скріплений їх печатками.

Крім того, 23.09.2019 представниками: з боку позивача - директором Павленко Т.В., з боку відповідача - головним бухгалтером Кулик С.О. складено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого, відповідач знову підтверджує наявність заборгованості перед позивачем в розмірі 25 594 672, 37 грн, що зокрема, й включає в себе борг за активну та реактивну електроенергію в розмірі 4 208 207, 95 грн. за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011.

Таким чином, суд вказує, що означені вище дії відповідача свідчать про визнання ним боргу перед позивачем.

При тому, суд наголошує, що доказів які б свідчили про погашення відповідачем наявної заборгованості, матеріали справи не містять. Тверджень позивача щодо наявної заборгованості Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" в розмірі 25 594 672, 37 грн, що зокрема й включає в себе борг за активну та реактивну електроенергію в розмірі 4 208 207, 95 грн за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011, відповідачем спростовано не було, доказів протилежного суду не надано.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 1, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснення учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що порушив зобов`язання щодо здійснення оплати за поставлену активну та реактивну електроенергію за договором № 11000 від 24.02.2011 та норми ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Однак, суд вказує, що відповідачем було подано клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності.

Подане відповідачем клопотання мотивоване наступним.

Відповідач вказує, що позивач у пункті 2 прохальної частини позову просить суд стягнути з відповідача частину суми заборгованості у розмірі 4 208 207, 95 грн за поставлену активну та реактивну електроенергію за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011.

Згідно повідомлення про відступлення права вимоги від 11.01.2016 борг за активну електроенергію в тому числі реактивну станом на 01.12.2015 становить 4 208 207, 95 грн.

Як про це зазначає відповідач перебіг позовної давності сплив 02.12.2018, оскільки, на переконання відповідача право вимоги, щодо звернення до суду у позивача про стягнення 4 208 207,95 грн виникло 01.12.2015.

Так, оскільки позивач не звертався з позовом до Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" про стягнення 4 208 207, 95 грн за поставлену активну та реактивну електроенергію за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011, то за таких підстав відповідач просить суд застосувати строк позовної давності щодо вказаних вимог.

Також, відповідач зазначає, що позивач в позовній заяві жодним чином не обґрунтовує пропуск вказаного вище строку позовної давності та не заявляє клопотання про його поновлення. Проте надає акт звірки взаєморозрахунків з Акціонерним товариством "Перший київський машинобудівний завод" станом на 23.09.2019.

Відповідач наголошує, й на тому, що акт звірки взаєморозрахунків, який міститься в матеріалах справи станом на 23.09.2019 підписаний сторонами уже після сплину строку позовної давності (після 02.12.2018), а отже, у будь якому випадку не перериває строк позовної давності.

Що стосується пунктів 3 та 4 прохальної частини позовної заяви, відповідно до якої позивач просить стягнути з Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" суму на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 6 530 193,66 грн та суму нарахованих 3% річних 1 619 502,42 грн, то в цій частині відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності виходячи з наступного.

Оскільки, як про це вказує відповідач строк позовної давності щодо стягнення 17 994 471, 36 грн сплив 02.12.2018, то і строк позовної давності щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних сплив 02.12.2018.

Також, відповідач зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, щодо підписання акту звірки станом на 23.09.2019 уповноваженою особою товариства (вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності).

Таким чином, відповідач вказує, що головний бухгалтер може діяти від імені товариства лише на підставі довіреності, однак, такої довіреності матеріали справи не містять.

Що стосується викладених вище відповідачем доводів, то суд вказує слідуюче.

Згідно абзацу 2 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Відповідно до абз. 3 п. 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (абзац другий частини п`ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов`язання. Виняток з цього правила становлять випадки коли із закону або договору випливає обов`язок негайного виконання зобов`язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред`явлення вимоги кредитора.

Абзацом 9 п. 1.1. договору відступлення права вимоги № ВПВ-12-15/01 від 29.12.2015 укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" встановлено, що датою відступлення права вимоги є робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі документів.

Судом встановлено, що 06.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Купер прайс" було підписано акт прийому-передачі документів на виконання п. 4.2. договору відступлення права вимоги № ВПВ-12-15/01 від 29.12.2015.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що як до договору факторингу № 1484-15 від 25.12.2015 так і договору відступлення права вимоги № ВПВ-12-15/01 від 29.12.2015 в їх п. 12.1. додатком № 4 визначено розрахунок заборгованості за укладеним договором.

Так, згідно вказано розрахунку заборгованості Публічного акціонерного товариства "НВП "Більшовик" перед Публічним акціонерним товариством "Київенерго" за активну електроенергії в т.ч. реактивну в розмірі 4 208 207, 95 грн період виникнення боргу з 01.03.2015-01.12.2015.

Таким чином, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання, тобто, з 02.12.2015.

Частиною 1 ст. 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За таких обставин перебіг позовної давності починається з 02.12.2015 року та спливає 02.12.2018 року.

Проте, у поданих запереченнях на клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності, позивач вказує про наявність підстав для переривання перебігу позовної давності в межах строку позовної давності.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу встановлено судом, 16.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" в особі керівника Павленко Т.В. та Публічним акціонерним товариством "НВП "Більшовик" в особі керівника Білокурського P.C. був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за договором № ВПВ-12-15/01 за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 роки. Актом звірки взаєморозрахунків підтверджується сума заборгованості у розмірі 25 594 672, 37 грн, що також включає в себе й борг за активну та реактивну електроенергію в розмірі 4 208 207, 95 грн за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011.

Щодо підписання акту звірки взаєморозрахунків з Публічним акціонерним товариством "НВП "Більшовик" від 16.04.2018 уповноваженою особою зі сторони відповідача.

Згідно абз. 9 п. 4.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Так відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Публічного акціонерним товариством "НВП "Більшовик" станом на 31.03.2018 та 16.04.2018 керівником підприємства є ОСОБА_1 .

Означений вище доказ підтверджує те, що керівник Публічного акціонерним товариством "НВП "Більшовик" як таким, що має право підписувати документи від імені юридичної особи без довіреності, є уповноваженою особою відповідача для підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Таким чином, суд вказує, що підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір, є дією боржника, що свідчить про визнання ним боргу.

При тому суд звертає увагу, що оскільки, означений акт звірки взаєморозрахунків за договором № ВПВ-12-15/01 за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 роки був наданий позивачем до поданих 21.02.2020 додаткових пояснень щодо заперечення на клопотання про застосування наслідків сплину строків позовної давності, то такий акт приймається судом як належний доказ у справі.

Так приписами ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 ЦК України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання.

В абзаці 1 п. 4.4.1. означеної постанови вказано, що у дослідженні обставин, пов`язаних із вчиненням зобов`язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

Абзацом 2 п. 4.4.1. постанови визначено, що додій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акту звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;

Таким чином, зважаючи на те, що акт звірки взаєморозрахунків за договором № ВПВ-12-15/01 за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 підписаний 16.04.2018, тобто, до дати спливу перебігу позовної давності - 02.12.2018, то відповідно даний акт звірки взаєморозрахунків з Публічним акціонерним товариством "НВП "Більшовик" в даному випадку розглядається та приймається судом, як доказ, що підтверджує факт переривання позовної давності, в розумінні ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з чим, суд погоджується з твердженнями позивача, що підписання акту звірки взаєморозрахунків від 16.04.2018 за договором № ВПВ-12-15/01 за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 є дією, що свідчить про визнання боргу боржником, та відповідно, дією, що перериває перебіг позовної давності в межах строку позовної давності. Означених доводів відповідачем спростовано не було.

Приписами ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України унормовано, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що оскільки 16.04.2018 мало місце переривання перебігу позовної давності, то перебіг позовної давності з цієї дати починається заново.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за активну та реактивну електроенергію в розмірі 4 208 207, 95 грн за договором постачання електричної енергії № 11000 від 24.02.2011 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 6 530 193, 66 грн та 3% річних в розмірі 1 619 502, 42 грн за період з жовтня 2016 по вересень 2019, то суд вказує наступне.

Приписами частин 1-2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України закреслено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Так, суд вказує, що інфляційні втрати в розмірі 6 530 193, 66 грн та 3 % річних в розмірі 1 619 502, 42 грн нараховані на суму основного боргу, що є безспірним, оскільки, стягнутий рішеннями Господарського суду міста Києва у справах № 910/274/14, № 910/9677/15, № 910/10452/15 та № 910/2392/13 у зв`язку з невиконанням умов договору № 11000 від 24.02.2011 укладеного між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" до Публічним акціонерним товариством "НВП "Більшовик".

Відтак, судом в означених вище рішеннях було встановлено наявність обов`язку у відповідача щодо сплати нарахованих 3 % річних та інфляційних витрат на суму основного боргу за вищезазначеним основним договором та досліджено докази, якими підтверджується виникнення у відповідача заборгованості та обов`язку щодо сплати нарахованих 3 % річних та інфляційних витрат на суму основного боргу перед первісним кредитором.

За таких обставин вказані вище рішення є підтвердженням й безспірності нарахованих на суму основного боргу інфляційних втрати в розмірі 6 530 193, 66 грн та 3 % річних в розмірі 1 619 502, 42 грн за договором № 11000 від 24.02.2011.

При тому, суд вказує, що відповідачем не спростовано тверджень позивача стосовно того, що Акціонерним товариством "Перший київський машинобудівний завод" не було виконано вказані вище судові рішення у повному обсязі. Присуджені грошові кошти відповідно до означених судових рішень стягнуто не було.

У постанові від 02.12.2019 у справі № 909/15/19 Верховного Суду зазначено наступне: "Що ж до посилань Банку на поважність причин пропуску позовної давності та вимоги поновити Банку позовну давність на звернення до суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за Кредитним договором, то суди зазначили, що сплив позовної давності не припиняє зобов`язання і не є підставою для припинення самого права".

Тобто, навіть якщо строк позовної давності сплив, це не впливає на існування та виконання зобов`язання перед кредитором.

Строк позовної давності і виконання зобов`язання не є взаємозалежними. Зобов`язання в будь-якому випадку має бути виконано боржником перед кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Разом з тим, суд вказує що, за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв`язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.11.10 № 4/720 викладено наступну правову позицію: "Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника."

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Отже, зобов`язання припиняється не будь-яким виконанням, а лише виконанням, проведеним належним чином. Основні критерії належності виконання містяться у ст.ст. 526 - 530 ЦК України, відповідно до якої належно виконаним буде вважатися зобов`язання, яке виконано відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, здійснено сторонами, відповідно до предмета виконання, у передбачений строк (термін), у визначеному місці та у належний спосіб.

У постанові Верховного суду України від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, встановлено, що виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування а суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судом рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідний висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду викладено в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, з огляду на викладене вище суд вказує, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача нарахованих за період з жовтня 2016 по вересень 2019 інфляційних втрат та 3% річних, у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання зі сплати суми основного боргу у розмірі 17 994 471, 36 грн є обґрунтованою.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що був нарахований виходячи із суми основного боргу в розмірі 17 994 471, 36 грн, суд дійшов висновку, що обґрунтованою сумою що підлягають стягненню з відповідача є інфляційні втрати в розмірі 6 530 193, 66 грн та 3 % річних в розмірі 1 619 502, 42 грн. Відтак вимоги в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" Акціонерного товариства "Перший київський машинобудівний завод" (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 49/2; ідентифікаційний код 14308569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мередіан Інвест" (01015, м. Київ, вул. Лаврська, буд.18 Ж, Н/П №106; ідентифікаційний код 39062148) суму основного боргу в розмірі 4 208 207,95 грн, інфляційні втрати в розмірі 6 529 314,84 грн, 3% річних в розмірі 1 619 130,65 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 185 349,80 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 16.03.2020

Суддя Д.О. Баранов