Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/17802/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.03.2020Справа № 910/17802/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Гора 2006"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатіс Україна"

про стягнення 470783,53 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Гора 2006" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатіс Україна" про стягнення 470783,53 грн., з яких: 366170,50 грн. основного боргу, 5616,38 грн. інфляційних втрат, 8144,55 грн. три проценти річних та 90852,10 грн. пені, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач порушив строк виконання грошового зобов`язання згідно Договору поставки № 15 від 15.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

02.01.2020 через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та встановлено строк для подання відповідачу відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Вказана ухвала суду направлена, зокрема, відповідачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адреси місцезнаходження відповідача, зазначені в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-б, оф.25.

Проте конверт із копією вищенаведеної ухвали повернуто на адресу суду підприємством поштового зв`язку без вручення відповідачу з інших причин, що не дали змоги вручити відправлення.

У той же час, згідно з частиною 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Таким чином, ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася за адресою місцезнаходження відповідача згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за відсутності заяви про зміну його місцезнаходження.

За приписами частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, судом також враховано, що згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Таким чином, відповідач мав право та можливість ознайомитися з ухвалою суду від 08.01.2020 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2019 між відповідачем, як покупцем, та позивачем, як постачальником, укладено договір поставки № 15, за умовами якого останній передає, а покупець приймає та сплачую на умовах, вказаних у специфікаціях, сільськогосподарську продукцію.

Відповідно до пункту 3.1 договору зазначений товар поставляється протягом дії даного договору, тобто з дати його укладення і до 31.12.2021 включно.

Згідно з пунктом 3.4 договору приймання поставленої партії товару за кількістю проводиться в момент передачі товару за видатковою накладною. Факт прийняття покупцем товару за видатковою накладною свідчить про відсутність у покупця претензій щодо кількості товару.

Поставка товару вважається виконаною в момент підписання сторонами видаткової накладної. Покупець має право не приймати товар, який не відповідає кількісним або якісним характеристикам (пункт 3.6 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем на умовах та строках, вказаних у специфікаціях до даного договору.

Згідно з умовами специфікації від 15.05.2019 визначено, що оплата у розмірі 80 % проводиться згідно з рахунком-фактурою та накладною на прийняття товару, а залишок - після реєстрації податкової накладної постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання оригіналів документів, передбачених у пунктах 3.7 та 4.2 договору.

Умови специфікації від 17.05.2019 на поставку товару на суму 1560000 грн. передбачають порядок оплати, що є аналогічним специфікації від 15.05.2019 року.

Із матеріалів справи слідує, що протягом травня 2019 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2458326 грн., з якої відповідач сплатив лише 850000 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості в розмірі 1608326 грн. позивач звертався до відповідача з претензією від 19.06.2019 № 23 із доданими до неї додатковими документами згідно з пунктами 3.7 та 4.2 договору, однак відповідач грошових коштів або відповіді на претензію не надав. Дана претензія відповідно до інформації з веб-сайту АТ Укрпошта щодо пошуку поштових відправлень отримана відповідачем 03.07.2019 року.

05.08.2019 між позивачем, як первісним кредитором, відповідачем, як боржником, та ТОВ Білоцерківхлібпродукт , як новим кредитором, укладено договір про відступлення прав вимоги № 1, за умовами якого позивач передав, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить позивачу, і став кредитором за договором поставки від 15.05.2019 № 15.

Пунктом 1.2 договору відступлення передбачено, що з моменту його підписання до нового кредитора переходить право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за основним договором у частині суми 1182155,50 грн. із урахуванням ПДВ по поставці товару згідно видаткових накладних від 20.05.2019 № 46 на 31,400 тонн пшениці на суму 169650 грн., від 20.05.2019 № 47 на 59,730 тонн пшениці на суму 310596 грн., від 21.05.2019 № 49 на 118,770 тонн пшениці на суму 617604 грн., від 18.05.2019 № 45 на суму 84790,50 грн. За первісним кредитором залишається заборгованість боржника по основному договору в розмірі 426170,50 грн. із урахуванням ПДВ по поставках товару згідно видаткових накладних від 18.05.2019 № 45 у частині неоплаченої боржником суми 84674,50 грн., від 21.05.2019 № 50 на 31,470 тонн пшениці на суму 169938 грн. та від 22.05.2019 № 52 на 31,770 тонн пшениці на суму 171558 грн.

Після укладення вказаного вище договору, відповідач сплатив на рахунок позивача 60000 грн., у зв`язку з чим борг останнього становив 366170,50 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як слідує із матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за договором поставки становить 366170,50 грн. При цьому, позивачем виконані передбачені специфікаціями до договору передумови для сплати відповідачем залишку заборгованості, а саме зареєстровано податкові накладні та направлено відповідачу передбачений договором пакет документів разом із претензією.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховано 90852,10 грн. пені.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.3 договору поставки у випадку порушення строків оплати за товар покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Водночас суд зауважує, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого строку, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, за який нараховуються штрафні санкції.

Із доданого до позовної заяви розрахунку пені слідує, що позивачем здійснено нарахування пені на загальну суму боргу з урахуванням її поступового зменшення за період з 04.07.2019 по 03.12.2019 року.

У той же час, із договору про відступлення прав вимоги від 05.08.2019 № 1 слідує, що у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем за договором поставки за видатковою накладною від 18.05.2019 № 45 у частині неоплаченої суми 84674,50 грн., від 21.05.2019 № 50 на суму 169938 грн. та від 22.05.2019 № 52 на суму 171558 грн.

При цьому, умови специфікацій до договору поставки передбачають розмежування сум та строків оплати за товар, а саме оплата у розмірі 80 % проводиться згідно з рахунком-фактурою та накладною на прийняття товару, а залишок - після реєстрації податкової накладної постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних та отримання оригіналів документів, передбачених у пунктах 3.7 та 4.2 договору.

Як установлено судом, позивач проводив реєстрацію спірних податкових накладних у травні 2019 року та направляв відповідачу передбачені договором документи разом із претензію, що отримані відповідачем 03.07.2019 року. Отже, у відповідача настав обов`язок оплатити 20 % вартості товару з кожної поставки після отримання цих документів, оскільки вказана подія мала місце пізніше, ніж проведення реєстрації податкових накладних.

Таким чином, сума боргу за видатковою накладною від 21.05.2019 № 50 у розмірі 169938 грн. має два етапи оплати: 135950,40 грн. (80%) сплачується згідно з рахунком-фактурою та накладною на прийняття товару, а 33987,60 грн. (20 %) після реєстрації податкових накладних та отримання відповідачем всіх документів; сума боргу за видатковою накладною від 22.05.2019 № 52 у розмірі 171558 грн. також має два аналогічні етапи оплати: 137246,40 грн. (80%) та 31311,60 грн. (20%). Залишок боргу за видатковою накладною від 18.05.2019 № 45 у розмірі 84674,50 грн. становить частину з 20 % вартості товару, сплата яких обумовлюється реєстрацією податкових накладних та отриманням відповідачем пакету документів.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного та частини 6 статті 232 ГК України, суд зауважує, що при нарахуванні позивачем пені за видатковими накладними від 21.05.2019 № 50 та від 22.05.2019 № 52 останнім перевищено граничний період такого нарахування. Так, позивачем не враховано, що зобов`язання з оплати 80 % вартості товару виникає з дати відповідної видаткової накладної, з якої має відраховуватися піврічний період нарахування пені. Тобто, за видатковою накладною від 21.05.2019 № 50 на суму 135950,40 грн. (80%) період нарахування пені становить з 21.05.2019 по 21.11.2019, та за видатковою накладною від 22.05.2019 № 52 на суму 137246,40 грн. (80%) - з 22.05.2019 по 22.11.2019 року.

Отже, здійснивши власний арифметичний перерахунок заявленої до стягнення пені, але в граничних межах визначеного позивачем періоду, суд у частині нарахувань після 05.08.2019 зазначає, що пеня підлягає нарахуванню на суму 84674,50 грн. за період 05.08.2019-25.09.2019 у розмірі 4055,10 грн., на суму 34674,50 грн. за період 26.09.2019-13.11.2019 у розмірі 1498,13 грн., на суму 24674,50 грн. за період 14.11.2019-03.12.2019 у розмірі 419,13 грн.; на суму 135950,40 грн. за період 05.08.2019-21.11.2019 у розмірі 13308,24 грн.; на суму 33987,60 грн. за період 05.08.2019-03.12.2019 у розмірі 3673,45 грн.; на суму 137246,40 грн. за період 05.08.2019-22.11.2019 у розмірі 13551,67 грн.; на суму 34311,60 грн. за період 05.08.2019-03.12.2019 у розмірі 3708,47 грн. В іншій частині нарахування пені до 05.08.2019 розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня в загальному розмірі 87230,19 грн., у зв`язку з чим відповідна позовна вимога підлягає задоволенню частково.

Крім того, позивачем нараховані 8144,55 грн. трьох процентів річних та 5616,38 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Здійснивши арифметичний перерахунок трьох процентів річних, суд зауважує, що позивачем допущено помилку при визначені загальної кількості днів прострочення у період з 26.09.2019 по 13.11.2019, а саме замість 49 днів вказано 51 день. Відтак, розмір трьох процентів річних на суму боргу 376170,50 грн. у цей період становить 1514,99 грн., а в загальному розмірі за весь період - 8349,05 грн., у зв`язку з чим дана позовна вимога підлягає задоволенню частково.

У той же час, інфляційні втрати позивачем розраховані за арифметичним перерахунком суду вірно, а відтак підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 15000 грн. суд зазначає наступне.

До матеріалів справи позивачем долучено, зокрема, рахунок від 12.12.2019 № 1 на суму 11100 грн. до договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2019, а також платіжне доручення від 12.12.2019 № 3578 на суму 7500 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, за умовами наданого до матеріалів справи договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2019 та згідно з розрахунком від 12.12.2019 № 1 розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначений у сумі 11100 грн., а не в заявленому в позові розмірі 15000 грн.

Одночасно, згідно з пунктом 4.2 договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2019 розмір гонорару зазначається сторонами в додатках до договору. Гонорар за надання правової допомоги визначеної додатками до договору підлягає оплаті не пізніше 5 календарних днів з моменту оформлення та виставлення рахунку адвокатом.

Отже, внаслідок визначення адвокатом у рахунку від 12.12.2019 № 1 суми наданих послуг у розмірі 11000 грн., відсутні підстави для розподілу між сторонами у справі суми цих послуг у розмірі 15000 грн., тобто більшої за вказану в рахунку.

До того ж, у рахунку від 12.12.2019 № 1 серед витрат на правову допомогу зазначено витрату часу на транспортне сполучення в розмірі 1600 грн. та участь у судовому засіданні у розмірі 2000 грн. Однак, суд зауважує, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, тобто без проведення судового засідання, у зв`язку з чим витрати на участь адвоката в судовому засіданні не пов`язані із розглядом даної справи.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 126 ГПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 4.4 договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.11.2019 передбачено, що всі поточні витрати адвоката, пов`язані з виконанням даного договору, зокрема, транспортні витрати, не входять до ціни послуг за договором та сплачуються клієнтом самостійно або за окремою калькуляцією у п`ятиденний термін з моменту повідомлення про такі витрати адвоката, якщо інше не встановлено в додатках до договору. Перелік та розмір таких витрат, якщо їх сума більше 100 грн., узгоджується клієнтом.

Однак, матеріали справи не містять доказів узгодження із позивачем транспортних витрат у розмірі 1600 грн., повідомлення позивача про їх понесення, а також доказів їх фактичного понесення, як передбачено пунктом 2 частини 2 статті 126 ГПК України.

Таким чином, за вирахуванням із визначеної у рахунку суми 11100 грн. на правничу допомогу адвоката суми в розмірі 3600 грн (1600 грн. транспортних витрат та 2000 грн. на участь у судовому засіданні) до розподілу між сторонами підлягає сума відповідних витрат у розмірі 7500 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладаються витрати на професійну правничу допомогу адвоката позивача в розмірі 7445,56 грн.

Керуючись статтями 86, 126, 129, 232, 236-241, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фермерського господарства "Гора 2006" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатіс Україна" (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 51-б, оф.25; ідентифікаційний код 40553722) на користь Фермерського господарства "Гора 2006" (19130, Черкаська область, Монастирищенський р-н, с.Коритня, вул.Чаплюка,11; ідентифікаційний код 34323911) 366170 (триста шістдесят шість тисяч сто сімдесят) грн. 50 коп. основного боргу, 87230 (вісімдесят сім тисяч двісті тридцять) грн. 19 коп. пені, 8349 (вісім тисяч триста сорок дев`ять) грн. 05 коп. трьох процентів річних, 5616 (п`ять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 7010 (сім тисяч десять) грн. 49 коп. витрат зі сплати судового збору, а також 7445 (сім тисяч чотириста сорок п`ять) грн. 56 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.В. Полякова