Рішення від 05.03.2020 по справі 911/2343/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2020 р. Справа № 911/2343/19

За позовом Приватного акціонерного товариства "Київобленерго", 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-б

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області", 08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Калинова, будинок 57, офіс 2/6-2

про стягнення 452 284,71 грн за договором про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г.Байдрелова

за участю представників сторін:

від позивача: Іванов В.Г. (посв. №8120/10 від 18.07.2019, дов. №526 від 20.12.2019);

від відповідача: Шилов В.В. (посв №КВ5364 від 05.01.2018, ордер КВ №109128 від 05.12.2019).

суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" про стягнення суми боргу за спожиту електроенергію у розмірі 452 284,71 грн, з яких 370 018,60 грн основної заборгованості, 59 403,71 грн пені, 5 718,47 грн 3% річних та 17 143,93 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача договору про постачання електричної енергії №220022177 від 21.02.2013 в частині повної та своєчасної оплати отриманої за договором в листопаді та грудні 2018 року електроенергії.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

В своєму відзиві на позовну заяву, поданому до суду 28.11.2019, та поясненнях від 21.12.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" просить суд відмовити в задоволені позову повністю, зокрема з тих підстав, що від точок обліку відповідача електроенергію отримує не тільки сам відповідач, а й інші споживачі, зокрема власники квартир у 252 житлових будинках містечка "Нова Богданівка", ТОВ "Аркада-Житлосервіс", у яких укладені власні договори про постачання електроенергії, відтак обсяг споживання позивачем не доведений, а вимоги позивача про оплату всього обсягу електроенергії є неправомірними.

05 грудня 2019 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів, які судом було долучено до матеріалів справи.

У поданій 23.12.2019 відповіді на відзив позивач заперечує проти викладених доводів відповідача у відзиві на позовну заяву та вважає, що викладені відповідачем обставини спрямовані лише на уникнення сплати суми боргу за спожиту електроенергію.

За клопотанням відповідача ухвалою суду від 23.12.2019 строк підготовчого провадження було продовжено на тридцять днів, а також ухвалено підготовче провадження по даній справі закрити 05.02.2020 та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.02.2020.

В судових засіданнях оголошувались перерви.

В судовому засіданні 05.03.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

21 лютого 2013 року між Публічним акціонерним товариством "АЕС Київобленерго", змінено найменування на Приватне акціонерне товариство "Київобленерго", (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 220022177 разом з додатками до нього, відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 395 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору. Приєднана потужність у точці підключення становить 395 кВА/кВт.

Згідно з пунктом 1.2 Договору точка продажу електричної енергії встановлюється Сторонами згідно "Акту розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та зазначається в Додатку № 1 "Загальна однолінійна схема електропостачання", що є невід`ємною частиною даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору Сторони погодили, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Правилами безпечної експлуатації електроустановок споживачів, Правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів та Правилами охорони електричних мереж (далі - ПОЕМ).

Відповідно до пунктів 2.2, 2.2.2, 3.1, 3.1.1 Договору Постачальник зобов`язується продавати (постачати) Споживачу електричну енергію в межах дозволеної потужності, в визначених обсягах, із дотриманням граничних показників якості електричної енергії та згідно з категорією струмоприймачів Споживача, що визначено у відповідних Додатках до цього Договору та має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, на умовах передбачених в Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії на умовах передбачених в Додатку № 5(5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" та інші платежі обумовлені цим Договором.

Споживач відповідно до пунктів 2.3, 2.3.3, 2.3.4 Договору зобов`язується сплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії", а також плату за компенсацію перетікання реактивної електричної енергії з умовами Додатку № 5(5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

У пункті 5.1 Договору сторонами узгоджено, що договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях, заявлених споживачем згідно з пунктом 5.2 цього Договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у додатку № 2 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу", що є невід`ємною частиною цього Договору.

Умовами пункту 7.1 Договору визначено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та/або Субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.

Відповідно до пункту 7.5 Договору на підставі показів засобів обліку електричної енергії та згідно з умовами Додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії" оформлюються акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції) та акт результатів замірів електричної потужності (у разі потреби за ініціативою Постачальника).

Згідно з пунктом 9.4 Договору Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк дії договору оренди. Якщо Споживач користується об`єктом на підставі договору оренди, дія даного Договору в частині постачання електричної енергії на орендований об`єкт припиняється в момент припинення дії договору оренди. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії, або перегляд його умов.

Докази припинення дії Договору відсутні, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що дія Договору продовжена в порядку, передбаченому пунктом 9.4 Договору.

Одночасно із укладенням договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 між Сторонами було підписано: Додаток № 1 "Загальна однолінійна схема електропостачання"; Додаток № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та Субспоживачу"; Додаток № 3 "Режими постачання електричної енергії"; Додаток № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію"; Додаток № 5(5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії"; Додаток № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку"; Додаток № 7(7а) "Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації"; Додаток № 8 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача"; Додаток № 9 "Відповідальні особи Споживача"; Додаток № 10 "Узгоджені показники якості електричної енергії на межі балансової належності".

Згідно Додатку № 1 до Договору "Загальна однолінійна схема електропостачання" Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" є основним споживачем.

Відповідно до пункту 1.1 Додатку № 4 до Договору "Порядок розрахунків за активну електроенергію" розрахунковий період встановлений Споживачу з 17 числа календарного місяця до 17 числа наступного місяця.

Порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та/або планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду; 100% авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду повинно бути оплачена до дати початку розрахункового періоду (пункт 2.1 Додатку № 4).

Споживач особисто отримує рахунки в центрі обслуговування споживачів (пункт 3 Додатку № 4).

Додатком № 6 до Договору "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту Споживача про покази приладів обліку" визначено, що покази розрахункових приладів обліку електричної енергії (лічильників) знімаються станом на 24-00 годин останнього дня розрахункового періоду.

Відповідно до пунктів 2 та 7 Додатку № 6 до Договору Споживач зобов`язаний протягом 24 годин з моменту зняття показників з лічильника ЕМС 132.00.1 № 218683 оформити звіт встановленої форми та надати його особисто Постачальнику електричної енергії за адресою: Київська обл., м. Бровари, вул. Вокзальна, 10.

На виконання умов договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013 позивач здійснював постачання відповідачу електричної енергії, а відповідач в свою чергу використовував та сплачував її вартість.

09 листопада 2018 року між Сторонами була підписана Додаткова угода до Договору про постачання електричної енергії № 220022177 від 21.02.2013, відповідно до якої Сторони погодили внести зміни до Договору та всіх інших документів щодо найменування Постачальника, яке змінено на підставі рішення позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.05.2017, збільшено до 1895 кВт потужність електричної енергії, а також доповнили Договір Додатками № 1-1, № 2-1, № 3-1, № 4-1, № 5-1, № 6-1, № 7-1, № 8-1, та № 9-1.

Так, відповідно до Додатку № 1-1 до Договору "Загальна однолінійна схема електропостачання" Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" не є основним споживачем електроенергії.

Згідно Додатку № 7-1 до Договору "Розрахункові засоби обліку та порядок їх експлуатації" на балансі відповідача знаходяться наступні лічильники обліку електроенергії: SL-7000 № 53095094; NP-06TDME № 00741350 та NP-06TDME № 00741349, які встановлені відповідно на ПС 35/10 Нова Богданівка, ТП-1 № 1288 та ТП-1 № 1289.

Так, відповідно до умов договору та вимог законодавства відповідачем подавалися звіти про використану електричну енергію (показники електролічильників), а позивачем на підставі цих звітів визначалися обсяги спожитої електроенергії та виставлялися рахунки-фактури на оплату вартості спожитої електричної енергії, зокрема, за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018 на суму 819 477,24 грн та за грудень 2018 року № 8595392211 від 29.12.2018 на суму 555 730,60 грн.

Проте, відповідач за використану електроенергію розрахувався лише частково за вказаний період, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 370 018,60 грн, що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання.

Згідно частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач у повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання та здійснив поставку електроенергії, що підтверджується рахунками-фактури за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018 на суму 819 477,24 грн та за грудень 2018 року № 8595392211 від 29.12.2018 на суму 555 730,60 грн.

Однак, відповідач здійснив лише часткову оплату даних рахунків у розмірі 370 018,60 грн.

Спростовуючи заявлені позивачем вимоги відповідач не заперечує здійснення позивачем поставки йому електроенергії за укладеним між ними договором. Підставою відмови від повної оплати виставлених позивачем рахунків за листопад та грудень 2018 року слугує те, що відповідач не був єдиним фактичним споживачем поставленої позивачем електроенергії, облік якої здійснювався лічильником SL-7000 № 53095094, зокрема за даним лічильником електроенергію споживали житловий масив "Нова Богданівка", де споруджено 252 житлових будинки, та ТОВ "Аркада-Житлосервіс", а щодо рахунку за грудень 2018 року, то відповідач зазначає, що взагалі його не отримував.

Крім того відповідач, посилаючись на умови Договору постачання електричної енергії, зазначає, що Договором не встановлено строк оплати за спожиту електричну енергію по закінченню розрахункового періоду, а тому визначений позивачем термін оплати рахунків не є встановленим Договором і відповідно обов`язок відповідача щодо виконання зобов`язання виникає з моменту пред`явлення вимоги, якої в матеріалах справи немає.

Однак згідно сформованих позивачем рахунків-фактур за спожиту електричну енергію за листопад та грудень 2018 року споживання по лічильнику SL-7000 № 53095094 відповідачу зменшено на кількість кВт/год, спожитих субспоживачами, а саме за листопад зменшено на 234449 кВт/год та за грудень на 66386 кВт/год, тобто, відповідачу виставлено рахунки на оплату спожитої саме ним електроенергії.

Вказані рахунки були отримані споживачем, на що вказує часткова оплата зі сторони останнього за отриману електроенергію в листопаді 2018 року, а посилання відповідача на неотримання ним рахунку за грудень 2018 року спростовується наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією рахунку № 8595392211 від 29.12.2018 з підписом відповідальної особи зі сторони Споживача.

Відповідач належними доказами не спростував безпідставність заявленої позивачем суми заборгованості за спожиту активну електроенергію в листопаді-грудні 2018 року.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 370 018,60грн обгрунтованими.

Щодо заявлених позивачем до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання.

Одностороння відмова від зобов`язання в силу статті 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Главою 51 Цивільного кодексу України унормовано правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених у Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Додатком 4 до Договору визначено порядок оплати за активну електроенергію, що полягає у здійсненні 100% авансового платежу на поточне споживання розрахункового періоду, однак відповідачем не здійснено авансові платежі на поточне споживання електроенергії у листопаді та грудні 2018 року, а тому строк виконання зобов`язання визначено виставленими до оплати рахунками-фактурами, в яких встановлено кінцевий строк виконання зобов`язання.

Судом встановлено що, повна оплата рахунків відповідачем не здійснена у визначений в них строк, а саме: за листопад - до 06.12.2018 та за грудень - до 09.01.2019 включно, а тому такі дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (стаття 610 Цивільного кодексу України), у зв`язку з чим він вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання (стаття 612 Цивільного кодексу України).

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 59 403,71 грн пені, нарахованої за сукупний період з 07.12.2018 по 27.06.2019 з урахуванням часткових проплат по кожному рахунку окремо, 5 718,47 грн 3% річних та 17 143,93 грн інфляційних втрат за вказаний вище період.

Частиною першою статті 549 Господарського кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною третьою цієї статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано. Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Перевіривши наявний розрахунки пені, судом встановлено, що позивачем не враховано положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України щодо нарахування пені в межах шести місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано по рахунку-фактури за листопад 2018 року № 8498897241 від 29.11.2018, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок пені, однак за розрахунком суду сума пені за двома рахунками за відповідний період складає 63 812,51 грн, тоді як позивачем заявлено 59 403,71 грн.

Враховуючи, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина друга статті 237 Господарського процесуального кодексу України), вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 59 403,71 грн підлягає задоволенню повністю в заявленому розмірі.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем свого зобов`язання стосовно своєчасного розрахунку за поставлену електроенергію.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення 5 718,47 грн 3% річних, як таких, що розраховані позивачем по кожному рахунку окремо з урахуванням часткових проплат за заявлений період з 07.12.2018 по 27.06.2019 арифметично правильно.

Щодо розрахунку суми боргу з урахуванням індексу інфляції то вона повинна розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що він здійснено позивачем арифметично невірно, у зв`язку з чим судом за допомогою калькулятора штрафів системи "Ліга Закон" було здійснено власний розрахунок, відповідно до якого розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за період прострочення з грудня 2018 року по червень 2019 року включно становить 15 208,12 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 07.12.2018 - 27.06.2019 207105.64 1.045 9268.32 216373.96 10.01.2019 - 27.06.2019 162912.96 1.036 5939.80 168852.76

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 370 018,60 грн основної заборгованості, 59403,71 грн пені, 5 718,47 грн 3% річних та 15 208,12 грн інфляційних втрат. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація розвитку Київської області" (08700, Київська область, місто Обухів, вулиця Калинова, будинок 57, офіс 2/6-2, код 33123854) на користь Приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 2-б, код 23243188) 370 018 (триста сімдесят тисяч вісімнадцять) грн 60 коп. основної заборгованості за активну електричну енергію, 59 403 (п`ятдесят дев`ять тисяч чотириста три) грн 71 коп. пені, 5 718 (п`ять тисяч сімсот вісімнадцять) грн 47 коп. 3% річних, 15 208 (п`ятнадцять тисяч двісті вісім) грн 12 коп. інфляційних втрат, а також 6 755 (шість тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) грн 23 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повне рішення складено та підписано: 16.03.2020