Рішення

від 10.03.2020 по справі 917/1904/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 Справа № 917/1904/19

м. Полтава

за позовною заявою Фермерського господарства "Вікторія-Агро-2007", 37044, Полтавська область, Пирятинський район, с. Вікторія, вул. Центральна, 64; адреса для листування: 37002, Полтавська область, м. Пирятин, вул. 8-го Березня, 1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство "Дружба Агрікол", 37430, Полтавська область, Гребінківський район, с. Короваї, вул. Гагаріна, 22 "Б"

про стягнення 159568,60 грн.

Суддя Паламарчук В.В.

Секретар судового засідання Рожко О.П.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Ступнік С.В.

від відповідача: адвокат Арзуманян В.А.

Обставини справи: Фермерське господарство "Вікторія-Агро-2007" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство "Дружба Агрікол" про стягнення 159568,60 грн. заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019р. даний позов був переданий на розгляд судді Паламарчука В.В.

Ухвалою суду від 22.11.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1904/19 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

16.12.2019р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вхід. №13929) в якому проти задоволення позовних вимог заперечує та просив провести розгляд справи 917/1904/19 з викликом сторін.

Ухвалою суду від 19.12.2019р. суд призначив справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 10.03.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача заперечував проти стягнення заборгованості.

Судом, 10.03.2020р., відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено про дату складання повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

24 жовтня 2016 року між Фермерським господарством "Вікторія -Агро-2007" (надалі - виконавець, Позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство "Дружба Агрікол" (надалі - замовник, відповідач) був укладений договір № 24/10/16 про надання послуг (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 вищеназваного договору виконавець зобов`язується на території сільгоспугідь Замовника виконати сільськогосподарські роботи по збиранню врожаю сільгоспкультур на пальному Замовника - за кількістю, якістю, в строки та на умовах визначених Замовником, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

В розділі 3 Договору сторони погодили ціну, вартість, порядок оплати послуг, а саме визначили, що ціна робіт за 1 (один) гектар обмолоченої сої становить 625,00 грн. плюс ПДВ 125,00. Ціна робіт за 1 (один) гектар обмолоченої кукурудзи становить 666,67 грн. плюс ПДВ 133,33 грн. Ціна та/або обсяг робіт можуть бути змінені за домовленістю Сторін, про що вони підписують відповідну Додаткову угоду. Загальна вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи з актів передачі-приймання виконаних робіт, що підписані Сторонами. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок Виконавця на підставі актів передачі-приймання виконаних робіт в строк до 15 грудня 2016р.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що за прострочення оплати виконаної роботи Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що нараховується на суму заборгованості, за кожен день прострочення оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2016 року, але будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань ( п. 7.1 Договору).

Як зазначає позивач, він належним чином виконав свої зобов`язання по договору та надав послуги на загальну суму 120050,00 грн. згідно Актів приймання-передачі виконаних робіт №21 від 01.11.2016 р. (рахунок на оплату №31 від 01.11.2016 р. на суму 47250,00 грн.) та №23 від 27.12.2016 р. (рахунок на оплату №35 від 27.12.2016 р. на суму 72800,00 грн.).

Однак, за даними позивача відповідач порушив свої зобов`язання і здійснив лише часткову оплату наданих послуг на суму 70000,00 грн. Заборгованість у сумі 50050,00 грн. відповідачем на час звернення з позовом не сплачена.

Позивач, звертався до відповідача з вимогою про сплату вищезазначеної заборгованості, яка отримана останнім 25.06.2019 р. (а.с. - 17). Однак борг у сумі 50050,00 грн. не сплатив.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та п. 5.1 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача 75356,25 грн. пені за період з 27.12.2016 р. по 31.10.2019 р., 7387,00 грн. - 3% річних за цей же період та 26775,30 грн. - інфляційних втрат за період з 27.12.2016 р. по 20.06.2019 р. Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 159568,55грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, за яким в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

На підставі матеріалів справи, поданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 50050,00 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (Договір на надання послуг, Акти здачі - приймання робіт, який містить всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", рахунки на оплату та докази часткової оплати) та підлягають задоволенню .

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує, та зазначає, що строк оплати за договором встановлено 15.12.2016 р. Акт №23 на суму 72800,36 грн. підписаний 27.12.2016 р. після обумовленої в договорі дати оплати. За даних обставин, відповідач вважає, що строк оплати по акту №23 від 27.12.2016 р. не настав.

Суд, не погоджується з даними твердженнями відповідача та зазначає, що в силу ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що відповідач отримав вимогу про сплату суми боргу 26.06.2019 р., строк виконання зобов`язання настав після спливу семиденного строку - 04.07.2019 р.

Таким чином, строк виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 50050,00 грн. є таким, що настав 04.07.2019 р.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Судом перевірено методику розрахунку пені та 3% річних з використанням калькулятора ІАЦ "Ліга". За результатами проведеного перерахунку, суд враховує положення ч. 6 ст. 232 ГК України, приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та задовольняє позовні вимоги про стягнення 6959,01 грн. - пені за період з 04.07.2019 р. по 31.10.2019 р. та 617,05 грн. - 3% річних.

В іншій частині позовні вимоги щодо стягнення пені та 3% річних задоволенню не підлягають, як необґрунтовані.

Щодо стягнення 26775,30грн інфляційних втрат, то суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки позивач просить стягнути інфляційні втрати за період з 27.12.2016 р. по 20.06.2019р., в той час як період прострочення заборгованості настав 04.07.2019 р.

Згідно з ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2019 року між адвокатом Ступнік С.В. та ФГ "Вікторія-Агро-2007" була укладена угода №159 про надання адвокатських послуг за змістом якої замовник доручає, адвокат бере на себе зобов`язання по веденню справ за позовом замовника до ТОВ "ДП " Дружба Агріколь" про стягнення боргу.

Позивачем надано детальний опис робіт на суму 17000,00 грн. та квитанцію №159/1 від 30.10.2019р. про оплату послуг за угодою №159 від 20.06.2019р. на суму 10000,00 грн. Таким чином, підтвердженими витратами на правову допомогу є витрати на суму 10000, 00 грн.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Враховуючи викладене, судові витрати (судовий збір у сумі 2393,53 грн. та 10000,00 грн. витрат на правову допомогу), згідно з ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123,129, 232-233, 237-238 ,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дочірнє підприємство "Дружба Агрікол" (37430, Полтавська область, Гребінківський район, с. Короваї, вул. Гагаріна, 22 "Б", код ЄДРПОУ 33933825) на користь Фермерського господарства "Вікторія-Агро-2007" (37044, Полтавська область, Пирятинський район, с. Вікторія, вул. Центральна, 64, код ЄДРПОУ 34699127) 50050,00 грн. - основного боргу, 617,05 грн. - 3% річних, 6959,01 грн. - пені, 864,39 грн. - судового збору, 3611,37 грн. - витрат на правничу допомогу.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020р.

Суддя В.В. Паламарчук