Рішення

від 16.03.2020 по справі 433/357/20

ТРОЇЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Троїцький районний суд Луганської області

Справа № 433/357/20

Провадження №2-о/433/107/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 року

Троїцький районний суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Певної О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нехаєва В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Троїцьке цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулась до суду із дійсною заявою, в якій зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в пологовому будинку у м. Луганськ, її дочка ОСОБА_2 перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , народила дитину, хлопчика, на підтвердження чого їй було видане медичне свідоцтво про народження. З метою проведення державної реєстрації народження дитини заявник звернулась до Троїцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), однак отримала відмову у зв`язку з тим, що на підтвердження факту народження дитини нею був наданий медичний документ, форма якого не відповідає формі, визначеній наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 року № 545 Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року № 1150/13024. У зв`язку з неможливістю проведення державної реєстрації факту народження дитини органами цивільного стану заявник просить суд встановити факт народження ОСОБА_2 дитини - хлопчика, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання заявник не з`явилась, надала заяву в якій просила розглянути справу без її участі.

Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у судове засідання свого представника не направив, причину неявки суду не повідомили, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши та дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Предметом даного судового розгляду являється питання реєстрації народження дитини в особливих умовах, що регулюється Законом України Про державну реєстрацію актів цивільного стану , Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р., а також деякими міжнародними правовими актами.

Згідно з Постановою Верховної Ради України Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської області тимчасово окупованими територіями за № 254-III від 17 березня 2015 року, тимчасово окупованими територіями визнано окремі райони, міста,селища і села Донецької та Луганської областей.

Відповідно до розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , місто Луганськ визначено таким населеним пунктом.

Відповідно до ч. 2 та ч.3 ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Відповідно до ст.13 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі, якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту народження дитини на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію народження дитини в позасудовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана батьками, родичами, їхніми представниками або іншими законними представниками дитини до будь-якого суду за межами такої території України незалежно від місця проживання заявника.

Факт родинних відносин заявника та ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , копіює свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .

Відповідно до медичного свідоцтва про народження № 108 від 06.02.2020 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину, хлопчика.

При оцінці наданих заявником медичних документів - медичного свідоцтва про народження № 108 від 06.02.2020 року, як доказу в даній справі, суд враховує вимоги міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так, згідно принципу 3 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, дитині має належати з його народження право на ім`я та громадянство.

Відповідно до ч.1 ст.7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

При цьому, в практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки , згідно яких, якщо невизнання документів, виданих окупаційною владою, веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян, такі документи повинні визнаватися.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Вирішуючи питання щодо оцінки зазначених доказів, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права. Так, суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини, зокрема Лоізіду проти Туреччини , Кіпр проти Туреччини , а також Молдови та Росії (зокрема, Мозер проти Республіки Молдова та Росії ), де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого намібійського винятку , який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи намібійський виняток у справі Кіпр проти Туреччини , ЄСПЛ зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, суд приходить до висновку щодо можливості встановлення факту народження у ОСОБА_2 дитини чоловічої статі в певному місці в певний час і вважає, що перешкод для запису органом ДРАЦС матір`ю дитини ОСОБА_2 при розгляді справи не встановлено, а тому, в цій частині заявлені вимоги заявника підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.4, 76, 293-294, 317, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про встановлення факту народження - задовольнити.

Встановити факт народження громадянкою України ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Троїцьке, Троїцького району Луганської області, дитини чоловічої статі ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Луганськ, Україна.

Відповідно до ч. 4 ст. 317, ст. п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання цього рішення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із урахуванням п.п 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України.

Заявник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Троїцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), вул. Центральна, б. 57, смт. Троїцьке, Луганської області, ЄДРПОУ 21758867.

Суддя О.С. Певна

16.03.20