Ухвала

від 10.03.2020 по справі 991/703/20

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/703/20

провадження №11-сс/991/113/20

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року місто Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

особи, яка подала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваної ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

прокурора ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 захисника підозрюваної ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.01.2020 р. про застосування запобіжного заходу, -

в с т а н о в и л а:

31 січня 2020 року на розгляд Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга захисника (т. 3 а.с. 189-193),яка ухвалоюсудді-доповідачавід 04.02.2020призначена дорозгляду увідкритому судовомузасіданні (т.3а.с.199).

19 лютого 2020 року захисником ОСОБА_5 подані доповнення апеляційної скарги (т. 3 а.с. 223-231).

1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та вимог апеляційних скарг.

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.01.2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погодженого з начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 52017000000000361 від 01.06.2017, та застосовано щодо неї запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 630 600 грн. (шістсот тридцять тисяч шістсот гривень), з покладенням наступних обов`язків: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться її місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду); носити електронний засіб контролю. Строк дії обов`язків, покладених судом, визначено до 27.03.2020 року включно.

Захисник ОСОБА_10 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить скасувати зазначену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До початку апеляційного розгляду скарги захисник ОСОБА_10 уточнив заявлені ним вимоги, конкретизувавши, що просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї, захисник посилається на порушення слідчим суддею вимог ст. 196 КПК України в частині ненаведення обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також переконливих посилань на докази, якими підтверджуються ці обставини. Також, просить суд апеляційної інстанції ретельно перевірити обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та визнати підозру необґрунтованою. При цьому, посилається на відсутність об`єктивної сторони складу злочину та неналежність наданих стороною обвинувачення доказів на її підтвердження. Крім того, вказує на втручання стороною обвинувачення у професійну діяльність ОСОБА_6 як адвоката, яка надавала правову допомогу іншим учасникам даного кримінального провадження, які залишені поза увагою слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Також, вважає, що заступник Генерального прокурора ОСОБА_11 не міг підписувати ОСОБА_6 як адвокату повідомлення про підозру, оскільки він не є прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

3. Узагальнений виклад позицій сторін та інших учасників судового провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 підтримав подану ним апеляційну скаргу з урахуванням доповнень до неї, просив суд задовольнити заявлені ним вимоги або обрати більш м`який запобіжний захід.

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , посилаючись на її необґрунтованість, просив залишити оскаржуване рішення слідчого судді без змін.

Захисник ОСОБА_7 , а також підозрювана ОСОБА_6 підтримали подану захисником ОСОБА_5 апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення.

Колегія суддів, заслухавши учасників судового розгляду в межах доводів апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали розгляду судом першої інстанції клопотання про обрання запобіжного заходу, заслухавши в судовому засіданні учасників апеляційного провадження, встановила наступні обставини.

4.1 Короткий зміст та мотиви клопотання про застосування запобіжного заходу.

До Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання старшого детектива заступника керівника Першого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , погоджене із начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про застосування до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому, як альтернативу триманню під вартою, органом досудового розслідування запропоновано слідчому судді призначити підозрюваній заставу у розмірі 2 380 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 5 002760 грн., та покласти на неї обов`язки, передбачені п.п. 1-4, 9 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де знаходиться її місце фактичного проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з будь-якими особами з приводу обставин, викладених у повідомленні про підозру ОСОБА_6 у цьому кримінальному провадженні, крім своїх захисників, слідчих (детективів) Національного антикорупційного бюро України, прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, слідчого судді (суду); носити електронний засіб контролю.

Як на підставу звернення до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу орган досудового розслідування послався на наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_6 вчинила кримінальні правопорушення, передбаченіч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ст. 177 КПК України, а саме: ризику переховування від органів досудового розслідування та суду; ризику знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення; ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно з позицією сторони обвинувачення, застосування до підозрюваної більш м`якого запобіжного заходу не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за її поведінкою, забезпечити виконання покладених на неї судом обов`язків, не зменшить до прийнятного рівня зазначених ризиків.

До клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою долучено докази на підтвердження обставин, які, на думку органу досудового розслідування, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, в тому числі: матеріали тимчасового доступу до речей та документів в Міністерстві юстиції України, якими підтверджується факт укладення 29.03.2013 р. між ОСОБА_6 та ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (в особі ОСОБА_12 ) договору про надання правової допомоги; обставини, за яких ОСОБА_6 від імені ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» 13.09.2013 року видала довіреність на адвоката ОСОБА_13 для представництва інтересів підприємства в ЄСПЛ; звернення ОСОБА_6 до органів ДВС з метою стягнення грошових коштів з державного бюджету України на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл», на підставі довіреності від директора підприємства ОСОБА_14 , не дивлячись на достовірну обізнаність останньої про обставини відступлення прав вимоги за рішенням суду в справі № 41/207 на користь іншого підприємства у 2013 році (ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»); протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 17.11.2017 р., в якому останній повідомив про обставини вчинення дій, які передували легалізації та переведення в готівку грошових коштів, отриманих виконавцями злочину в результаті вчинення суспільно небезпечного діяння; копія договору від 10.04.2013 р. № 1004, наданого 30.07.2018 р. свідком ОСОБА_15 , про відступлення права вимоги ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 р. та ухвалою від 12.05.2009 р. Господарського суду м. Києва у справі № 41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн. на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт»; протокол огляду від 08.01.2019 р. матеріалів тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні ПАТ «Енергобанк», що підтверджують факт перерахування ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн. на користь ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та, відповідно, виконання договору від 10.04.2013 р. № 1004 між ними; протокол негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018 р., де зафіксовано розмови між ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_19 , під час яких останнього вони інструктують щодо змісту та обсягу показань, які йому необхідно надати детективам Національного бюро під час проведення допитів у кримінальному провадженні, розповідають історію виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Киїевенерго» щодо передачі на зберігання мазуту марки М-100, а у подальшому стягнення його вартості; висновок судово-економічної експертизи ІСТЕ СБУ від 10.12.2019 р. № 157/7, яким підтверджено розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Міністерства юстиції України в розмірі 54 179 613,40 грн; а також інші докази.

4.2Обставини провадженнята короткийзміст підозри.

З клопотання вбачається, що слідчою групою Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 року за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст.364, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 357 КК України за фактами зловживання службовими особами центрального органу виконавчої влади, які займають особливо відповідальне становище, своїм службовим становищем, в інтересах третіх осіб, заволодіння грошовими коштами державного бюджету України в особливо великому розмірі, їх подальшої легалізації, а також умисного знищення офіційних документів.

Так, досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_6 , будучи обізнаною на належному рівні з юридичними процедурами стягнення заборгованості, переходу права вимоги від однієї до іншої юридичної особи, а також достовірно знаючи про реальне виконання договору № 1004 від 10.04.2013 р. між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» щодо передачі останньому права вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р. у справі № 41/207, діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_15 і ОСОБА_16 , на виконання вказівок останніх вчинила ряд дій, спрямованих на усунення перешкод під час виконання рішення ЄСПЛ у справі за заявою ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» № 63403/13 до України, постановленого внаслідок вчинення зазначеними особами ряду корисливих дій та зловживання службовими особами Міністерства юстиції України своїм службовим становищем, чим сприяла останнім у заволодінні за вказаною вище протиправною схемою грошовими коштами з державного бюджету України на загальну суму 54 179 613, 40 грн., що призвело до заподіяння державі збитків, які в шістсот і більше разів перевищують розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Крім цього, за версією органу досудового розслідування, ОСОБА_6 , діючи з корисливих мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , після отримання фактичної можливості розпоряджатися перерахованими ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» згідно рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 грошовими коштами на загальну суму 54 179 613, 40 грн., з метою маскування і приховування джерела їх походження вчинила фінансові операції шляхом подальшого перерахування цих грошових коштів на банківський рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а з рахунку останнього на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг», чим легалізувала отримані ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» згідно рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 р. грошові кошти у розмірі 54 179 613, 40 грн., що, згідно п. 3 примітки до ст. 209 КК України, перевищує вісімнадцять тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян та є особливо великим розміром.

З огляду на зазначене, ОСОБА_6 підозрюється у тому, що своїми умисними діями, які виразилися в пособництві заволодінню чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також у тому, що своїми умисними діями, які виразились у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі, вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 209 КК України.

22.01.2020 року ОСОБА_6 , в порядку ч. 2 ст. 481 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

4.3 Мотиви слідчого судді.

Розглянувши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що матеріали клопотання про обрання запобіжного заходу та надані стороною обвинувачення докази є достатніми для підтвердження того, що підозра у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, вручена ОСОБА_6 , не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків вчинення підозрюваною ОСОБА_6 певних дій, передбачених п.п. 1 - 4 ч. 1 статті 177 КПК України, а саме: переховування від органів досудового розслідування та суду; знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

За результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею прийнято рішення про застосування на даному етапі кримінального провадження до підозрюваної ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, а саме застави, з покладенням на підозрювану обов`язків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 9 ч. 5 статті 194 КПК України.

При цьому, слідчий суддя дійшов висновку, що визначення розміру застави в максимальному розмірі, передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України (триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), буде достатнім для гарантування виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, та не є завідомо непомірним, враховуючи отриманий нею дохід та наявне майно.

5. Встановлені апеляційним судом обставини та мотиви прийнятого рішення.

З урахуванням доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , перевірці в апеляційному порядку підлягають висновки слідчого судді в частині надання оцінки наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчинені інкримінованих їй кримінальних правопорушень, дотримання органом досудового розслідування порядку повідомлення про підозру, а також висновки про наявність ризиків у кримінальному провадженні, що стали підставою для застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді застави.

5.1 Щодо обґрунтованості підозри.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення.

У зв`язку з тим, що чинними нормами кримінального процесуального законодавства не надано оцінку поняттю обґрунтована підозра та не визначено єдиних критеріїв підходу до визначення її наявності у кримінальному провадженні, в оцінці цього питання суд користується практикою Європейського суду з прав людини, яка, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виступає джерелом права.

Так, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під «обґрунтованою підозрою» Європейський суд з прав людини розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення.

Колегія суддів зазначає, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу на виконання вимог вищезазначених вимог кримінального процесуального законодавства були належним чином та в повному обсязі дослідженні фактичні обставини, покладені в основу підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що наявні в матеріалах клопотання докази сторони обвинувачення є достатніми для висновку, що вручена ОСОБА_6 підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає критерію «обґрунтована підозра», зазначеному у вищенаведених рішеннях Європейського суду.

Відповідно, доводи захисника щодо відсутності обґрунтованої підозри, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеними вище обставинами.

При цьому, колегія суддів відзначає, що предметом апеляційного розгляду наразі не є рішення слідчого судді, прийняте за результатами оскарження повідомлення про підозру на підставі п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, та на даній стадії кримінального провадження суд не вирішує питання наявності в діянні особи складу кримінального правопорушення та винуватості особи у вчиненні такого правопорушення, які вирішуються судом при ухваленні вироку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 368 КПК України, а лише встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, що стала підставою для застосування запобіжного заходу, на підставі поданих стороною обвинувачення до клопотання матеріалів.

Тому, доводи сторони захисту з приводу очевидної недопустимості доказів та відсутності складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_6 не можуть бути перевірені апеляційним судом на даній стадії судового провадження.

Крім того, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, при обґрунтуванні висновку щодо доведення стороною обвинувачення обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя не посилався на протоколи допиту інших свідків, крім свідка ОСОБА_12 , а тому доводи сторони захисту про порушення слідчим суддею принципу безпосереднього дослідження показань свідків, що вплинуло на висновки щодо обґрунтованості підозри, колегія суддів не приймає.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи захисту про недотримання органом досудового розслідування порядку повідомлення ОСОБА_6 , як адвоката, про підозру, з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджено наявність у підозрюваної свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2829/10 від 19.05.2005 р.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Згідно зп.1ч.1ст.481КПК України,письмове повідомленняпро підозруадвокату здійснюєтьсяГенеральним прокурором,його заступникомабо керівником регіональної прокуратури в межах його повноважень.

В даному випадку, письмове повідомлення про підозру ОСОБА_6 було складено та підписано заступником Генерального прокурора ОСОБА_11 22.01.2020 р., який постановою Генерального прокурора від 27.09.2019 р. про зміну прокурорів у кримінальному провадженні включений до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р., у зв`язку з повідомленням заступника Генерального прокурора керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_20 про наявність у нього конфлікту інтересів при здійсненні повноважень в цьому провадженні (т. 3 а.с. 10-11).

В цей же день зазначене повідомлення про підозру було вручене ОСОБА_6 начальником шостого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , який діяв на підставі доручення заступника Генерального прокурора, в порядку ч. 2 ст. 481 КПК України (т. 2 а.с. 183-189).

За викладених обставин, складення повідомлення про підозру ОСОБА_6 заступником Генерального прокурора ОСОБА_11 не суперечить п. 1 ч. 1 ст. 481 КПК України.

Отже, посилання сторони захисту на те, що за наведених обставин повідомлення про підозру ОСОБА_6 як адвокату повинно було складатися виключно Генеральним прокурором України або керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури не ґрунтується на вимогах чинного кримінального процесуального законодавства.

Враховуючи, що підозра ОСОБА_6 була складена та вручена у відповідності до вимог кримінального процесуального закону та не є вочевидь необґрунтованою, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення в цій частині апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 .

5.2 Щодо наявності ризиків

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною 2 даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Частиною 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також встановити недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей; наявність повідомленняособі пропідозру увчиненні іншогокримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбаченихстаттею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбаченічастинами п`ятоюташостоюцієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Слідчим суддею при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу підозрюваній на виконання вищезазначених положень кримінального процесуального законодавства оцінені в сукупності обставини, пов`язані з наявністю ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які є підставою для застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу. При цьому, колегія суддів погоджується з висновками оскаржуваної ухвали стосовно існування на час обрання запобіжного заходу зазначених слідчим суддею ризиків.

Також, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про наявність підстав для обрання підозрюваній ОСОБА_6 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, враховуючи встановлені щодо неї ризики.

Доводи ж захисника, викладені в апеляційній скарзі, щодо відсутності наведених вище ризиків, колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються обставинами, наведеними в ухвалі слідчого судді.

Зокрема, колегія суддів враховує, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, у вчиненні яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_6 , належать до категорії особливо тяжких корупційних злочинів, а завдані ними збитки становлять 54 179 613, 40 грн., що збільшує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування чи суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. При цьому, наявність у підозрюваної паспорту громадянина України для виїзду за кордон істотно підвищує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, колегія суддів враховує, що протоколом негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018 р. зафіксовано розмови між ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_19 , під час яких вони інструктують останнього щодо змісту та обсягу показань, які йому необхідно надавати детективам НАБУ під час проведення допитів у кримінальному провадженні, розповідають історію виникнення спірних правовідносин між ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» та ПАТ «Киїевенерго» щодо передачі на зберігання мазуту марки М-100, а у подальшому стягнення його вартості. За таких обставин, на думку колегії суддів, зазначений ризик залишається достатньо обґрунтованим.

Також, враховуючи, що на даний час стороною обвинувачення не отримано оригіналу додаткової угоди № 1 до договору про відступлення права вимоги від 10.04.2013 р. № 1004, підписаного ОСОБА_6 як представником ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» з ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», залишаються ризики знищення, приховування або спотворення цих документів.

Крім того, зважаючи на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні на час вирішення питання про обрання запобіжного заходу органом досудового розслідування не завершено та стороною обвинувачення не вичерпано можливості отримання нових доказів у справі, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про відсутність у підозрюваної можливості знищити або приховати речі чи документи, впливати на свідків або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

5.3 Щодо інших доводів апеляційної скарги

Доводи сторони захисту щодо завідомо непомірного для підозрюваної розміру застави, визначеної ОСОБА_6 як запобіжний захід, колегія суддів не приймає, оскільки матеріалами розгляду клопотання підтверджено, що ОСОБА_6 є керівником адвокатського об`єднання АО «Ешлі», зареєстрованого у місті Києві, та отримує дохід від здійснення діяльності цим об`єднанням. Крім того, згідно з наданими органом досудового розслідування відомостями, ОСОБА_6 протягом останніх років отримала сукупний дохід на суму, що перевищує розмір застави, визначений слідчим суддею (зокрема, дохід від продажу нерухомого майна у 2017 р. на суму 510676 грн.). Також, вона має у власності рухоме та нерухоме майно, а отже, посилання на її фінансову неспроможність є необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту про те, що обставини, встановлені Північним апеляційним господарським судом у постанові від 03.02.2020 р. у справі № 910/22855/17, свідчать про відсутність складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_6 та про необґрунтованість врученої їй підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК України, оскільки зазначене рішення не має преюдиціального значення для цього провадження. Зокрема, за правилами ч. 1 ст. 90 КПК України, преюдиціальним для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, може бути лише рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і яким встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Також, колегія суддів зазначає, що вимоги, викладені у прохальній частині апеляційної скарги, щодо фіксування заяви ОСОБА_6 про грубе порушення з боку органу досудового розслідування її професійних прав як адвоката, про доручення Державному бюро розслідувань проведення дослідження фактів, викладених у цій заяві, а також постановлення ухвали про зобов`язання органу досудового розслідування забезпечити додержання прав ОСОБА_6 як адвоката, не підлягають розгляду під час апеляційного провадження, оскільки не входять до визначеної кримінальним процесуальним законодавством компетенції Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду при здійсненні провадження в суді апеляційної інстанції. Крім того, колегія суддів зазначає, що вищенаведені вимоги сторони захисту обґрунтовані посиланням на ст. 206 КПК України, яка стосується загальних обов`язків слідчого судді щодо захисту прав людини, яка тримається під вартою. Отже, зазначена норма вочевидь не поширюється на осіб, які під вартою не перебувають.

6. Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, викладених вище, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , у зв`язку з чим, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.01.2020 р. підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 369-372, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 28.01.2020 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді

ОСОБА_2

ОСОБА_3