Ухвала

від 02.03.2020 по справі 761/47181/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в містіКиєві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Сарафан" на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 задоволено клопотаннястаршого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , погоджене з прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса:08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ТОВ "Сарафан", подала апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк апеляційного оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешт на земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011.

Обгрунтовуючи поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, захисник зазначала, що ухвалу слідчого судді постановлено без повідомлення власника майна, а копію судового рішення вручено уповноваженій особі ТОВ "Сарафан"лише 25.01.2020.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що у 2018 році, на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб опубліковано паспорт відкритих торгів (аукціону) з продажу активів (майна) ПАТ КБ «ЄВРОБАНК». В аукціоні взяла участь ОСОБА_9 , яка стала переможцем у відкритих торгах та отримала право на придбання земельних ділянок.

За результатами аукціону, 12.06.2019 ОСОБА_9 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок з кадастровими номерами: 3210900000:01:173:0029, 3210900000:01:173:0030, 3210900000:01:159:0011 та 3210900000:01:173:014-4, які засвідчені приватним нотаріусом. За умовами укладених договорів, земельні ділянки належать на праві приватної власності ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», від якого діяла Уповноважена особа Фонду, вказані земельні ділянки не заставлені, під забороною відчуження/арештом не перебувають, судового спору щодо них немає.

Після набуття права власності на земельні ділянки ОСОБА_10 внесла їх в якості вкладу у статутний капітал ТОВ «Сарафан».

Дотримання процедури придбання земельних ділянок, відсутність у покупця на момент участі у відкритих торгах інформації про те, що Уповноважена особа від Фонду гарантування вкладів не мала права його відчужувати, свідчить про те, що як ОСОБА_9 , так і ТОВ «Сарафан» є добросовісними набувачами, та майно, яке вони придбали, не може у будь-якому випадку у них витребувано.

ТОВ «Сарафан» не має жодних стосунків із банківськими установами, які вказані в ухвалі про арешт майна, та ніколи не мало із ними фінансово-господарських відносин, оскільки фактично взаємовідносини щодо купівлі-продажу земельних ділянок здійснювались із уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у межах публічних процедур, що передбачені законодавством у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, інтересах та на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб унаслідок продажу вказаних земельних ділянок не заподіяно збитків, а навпаки, наповнено активи реальними грошовими коштами, які можуть бути і повинні бути використані для забезпечення системи гарантування вкладів фізичних осіб.

На переконання апелянта, навіть якщо вказані земельні ділянки колись були предметом злочину, до якого ні ТОВ «Сарафан», ні Фонд гарантування вкладів не мають відношення, то це не є предметом розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016, оскільки у цьому провадженні перевіряються обставини спричинення збитків виключно Фонду гарантування вкладів.

Тому зазначені земельні ділянки не можуть мати жодного доказового значення у цьому кримінальному провадженні і не можуть бути речовим доказом, як предмет злочину, яким Фонду гарантування вкладів фізичних осіб може бути спричинено збитки.

Слідчий суддя постановив ухвалу про накладення арешту на майно ТОВ «Сарафан» з грубим порушенням принципу змагальності. Крім того, ТОВ «Сарафан» не повідомляли про судове засідання по розгляду клопотання слідчого, та ТОВ «Сарафан» було позбавлене можливості висловити свою правову позицію щодо клопотання.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Сарафан", яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності представника ТОВ "Сарафан", та дані про вручення їм копії ухвали слідчого судді у матеріалах справи відсутні.

Як зазначено у апеляційній скарзі, копію оскаржуваної ухвали представникові ТОВ "Сарафан" вручено 25.01.2020, тоді як подано апеляційну скаргу 30.01.2020, тобто в строк, передбачений п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України, у зв`язку з чим підстави для вирішення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за фактом вчинення службовими особами ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» та ПАТ «ФІДОБАНК» заволодіння чужим майном (грошовими коштами, земельними ділянками, об`єктами нерухомого майна), за попередньою змовою зі службовими особами юридичних осіб приватного/публічного права, з метою одержання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, у особливо великих розмірах, унаслідок чого інтересам держави в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб завдано збитків в особливо великих розмірах.

Як встановлено органом досудового розслідування, вищевказаний злочин вчинено шляхом умисного вчинення та реалізації службовими особами банків операцій з неліквідними цінними паперами з низькою фінансовою спроможністю їх емітентів та низькою ймовірність повернення коштів; правочинів (без мети їх виконання, без набуття (переходу) права власності на цінні папери, без вчинення платежів контрагентами банку тощо) з купівлі/продажу цінних паперів; операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності (понад 90 % активів емітента складають фінансові інвестиції та/або дебіторська заборгованість, менше трьох працівників на підприємствах, відсутність доходів від реалізації товарів, робіт, послуг за основним видом діяльності тощо); угод (без забезпечення, завідомо проблемних, без мети повернення суми кредиту тощо) по кредитуванню підконтрольних юридичних осіб з ознаками фіктивності; заміни заставного майна на неліквідне, з умисним завищення його вартості; викуп заставного майна через третіх осіб за ціною, що в десятки разів нижча від ціни за якою його було прийнято в іпотеку (заставу, забезпечення) зобов`язань перед Банком; тощо.

Об`єктами кримінально протиправних дій, у тому числі, що набуті кримінально протиправним шляхом та отримані юридичною/фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є об`єкти нерухомого майна та земельні ділянки за адресами: м. Київ, вул. Борщагівська, 154; м. Київ, вул. В.Стуса, 35-37; м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52; кадастровий номер 3210900000:01:173:0028 (площа 17,9137 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 (площа 8,4899 га, Київська область, Ірпінська міська рада);кадастровий номер 3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:158:0144 (площа 1,0397 га, Київська область, Ірпінська міська рада); кадастровий номер 3210900000:01:173:0030 (площа 23,1658 га, Київська область, Ірпінська міська рада).

Так, з метою реалізації протиправної схеми заволодіння чужим майном, службовими особами банків, без мети виконання, укладено ряд правочинів, у тому числі договори купівлі-продажу цінних паперів, кредитні договори тощо.

Серед інших, контрагентами банків - підконтрольними службовим особам банків юридичними особами з ознаками фіктивності, були TOB «АСКАН ТРЕЙД», ТОВ «РЕЗЕРФОР» та інші.

Будучи обізнаними про відсутність мети виконання вказаних договорів, а також про кінцеву мету вказаних правочинів - заволодіння чужим майном (грошовими коштами, об`єктами нерухомого майна, земельними ділянками), службовими особами банків, в межах заздалегідь розробленої протиправної схеми, для забезпечення нібито виконання вищевказаних правочинів в іпотеку (заставу, забезпечення) прийнято: групу приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, №№ 66-80) площею 001,00 кв. м. (м. Київ, вул. Братиславська, буд. 52) за умисно завищеною ціною в сумі 156 197 839,00 грн.; земельну ділянку, загальною площею 8,4899 га, кадастровий номер 3210900000:01:173:0029 за ціною 58 632 098,00 грн.; земельну ділянку, загальною площею 4,3845 га, кадастровий номер 3210900000:01:159:0011 за ціною 30 279 795,00 грн.; земельну ділянку, загальною площею 1,0397 га, кадастровий номер 3210900000:01:158:0144, за ціною 7 180 272,00 грн.; земельну ділянку, загальною площею 23,1658 га, кадастровий номер 3210900000:01:173:0030 за ціною 159 985 331,00 грн.

У той же час, відповідно до наявних в матеріалах провадження даних, ринкова вартість земельної ділянки 3210900000:01:173:0029 - 5 993 869 грн., банком оцінена в 58 632 098,00 грн., ціна продажу на користь третіх осіб - 2 462 548,12 грн.; ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 23,1658 га, кадастровий номер 3210900000:01:173:0030 - 15 497 920 грн., оцінка банку - 159 985 331,00 грн., ціна продажу на користь третіх осіб - 6 690 436,29 грн.; ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 1,0397 га, кадастровий номер 3210900000:01:158:0144 - 814 709 грн., оцінка банку -180 272,00 грн., ціна продажу на користь третіх осіб - 301 571,42 грн.; ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 4,3845 га, кадастровий номер 3210900000:01:159:0011 - 3 208 577 грн., оцінка банку 30 279 795,00 грн., ціна продажу на користь третіх осіб - 1 271 751,39 грн.; ціна продажу групи приміщень № 3 (приміщення №№ 1-56, - №№ 66-80) площею 4 001,00 кв. м. ( АДРЕСА_1 ) на користь третіх осіб склала 7 185 100,59 грн.

Окрім вищевикладеного, з метою заволодіння чужим майном, службовими особами банку прийнято рішення про заміну забезпечення по кредитним договорам шляхом виведення з-під застави об`єкта нерухомості за адресою: м. Київ, вул. Стуса Василя, 35-37 (загальна площа приміщень 8 307,2 км.м) та прийняття в заставу групи приміщень № 606 та № 59а за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154, які заздалегідь умисно оцінені в 179 622 600 грн.

Однак, при розрахунку вартості ліквідаційної маси під час процедури ліквідації, банк, згідно звіту про незалежну оцінку, ціна прийнятих нежитлових. приміщень за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 154 (нежитлові приміщення № 606 та № 59а) склала 46 165 000 грн. з ПДВ. На користь третіх осіб вказані приміщення реалізовані за ціною 15 761 730 грн.

Постановою старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42016100000000889 від 19.09.2016 року об`єкти нерухомого майна, серед яких і земельна ділянка кадастровий номер3210900000:01:159:0011, площею 4,3845 га, з тих підстав, що вказаний об`єкт нерухомого майна є об`єктом кримінального правопорушення, та отриманий унаслідок вчинення кримінального правопорушення.

09.12.2020 старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 , в якому просив накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га, Київська область, Ірпінська міська рада), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019 задоволено клопотанняслідчого, та накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса:08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій.

Постановляючи ухвалу про задоволення клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для арешту вказаного в клопотанні слідчого майна, оскільки воно отримано унаслідок вчинення кримінального правопорушення, та визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

З матеріалів судового провадження вбачається, що органом досудового розслідування під час складання клопотання про арешт майна та слідчим суддею під час його розгляду не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних нормКПК Українита Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Відповідност. 170 КПК України,арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно дост. 98 КПК України,речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно доч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Ураховуючи, що відомості про причетність ТВО "Сарафан" до кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування, у матеріалах провадження відсутні, та жодним особам не повідомлено про підозру у межах кримінального провадження №42016100000000889, то ТОВ "Сарафан"на даному етапі досудового розслідування має статус третьої особи.

Разом з тим, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувсяслідчий в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_7 , а не прокурор.

Однак вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді при розгляді клопотання.

Крім того, у відповідності ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Необхідність розгляду клопотання про арешт майна у відсутності власника майна завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна, в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно, може сховати, знищити, пошкодити, відчужити майно.

У будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власників майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна ТОВ "Сарафан" без повідомлення представників вказаного товариства, жодним чином не мотивувавши своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, а лише послався на те, що майно, про арешт якого йдеться у клопотанні, попередньо не вилучалось.

Разом з тим, таке обгрунтування слідчого судді зводиться лише на посилання на норму закону, та не містить належного обґрунтування, що це є необхідним з метою забезпечення арешту майна, оскільки клопотання та додані до нього матеріали не підтверджують дані обставини.

Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт належного на праві власності ТОВ "Сарафан" нерухомого майна, належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, яке здійснюється стосовно службових осіб ПАТ КБ "Євробанк" та ПАТ "Фідобанк", та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.

Так, як убачається із наданих стороною захисту копії договору купівлі-продажу від 12.06.2019 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га) 12.06.2019 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_9 , на підставі договору купівлі-продажу від 12.06.2019, укладеного між продавцем ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» ОСОБА_11 , з однієї сторони, та покупцем ОСОБА_9 . На підставі акту приймання-передачі внеску до Статутного капіталу ТОВ "Сарафан", земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га) 16.09.2019 зареєстровано на праві власності за ТОВ "Сарафан".

Даних щодо причетності ТОВ "Сарафан" чи його посадових осіб до вчинення кримінального правопорушення, за яким здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а також належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га) набута кримінально протиправним шляхом або отримана ТОВ "Сарафан" унаслідок вчинення кримінального правопорушення, матеріали справи не містять.

Згідно пункту 1 ч. 2ст. 11 ЦК України,підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно дост. 204 ЦК України,правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали судового провадження не містять даних про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.06.2019, укладений між продавцем ПАТ КБ «ЄВРОБАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «ЄВРОБАНК» ОСОБА_11 , з однієї сторони, та покупцем ОСОБА_9 , визнаний недійсним у встановленому законом порядку.

Накладаючи арешт на майно добросовісного набувача, слідчий суддя не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ТОВ "Сарафан" потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Слідчий суддя, в порушення ст.ст. 171, 173 КПК України, не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна дляйого власника.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що слідчим суддею допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали про призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ТОВ "Сарафан" задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.12.2019, якою накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер3210900000:01:159:0011 (площа 4,3845 га, Київська область, Ірпінська міська рада), власником якої є ТОВ «Сарафан» (ЄДРПОУ 23061300, юридична адреса:08292, Київська обл., м. Буча, вул. Польова, буд. 28, кв. 36), із забороною розпорядження вказаним майном, вчинення щодо нього правочинів, проведення з ним аукціонів/торгів, а також проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій, - скасувати, та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3