Постанова

від 12.03.2020 по справі 359/9924/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12березня 2020 року м. Київ

Справа №359/9924/18

Апеляційне провадження № 22-ц/824/4363/2020

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В.

за участю секретаря Лугового Р.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області ухваленого під головуванням судді Журавського В.В. 14 листопада 2019 року у м. Києві, повний текст рішення складений 22 листопада 2019 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В

В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 02 серпня 2007 року між нею та ВАТ Кредитпромбанк був укладений кредитний договір №49.35/330/07-НВС. Для забезпечення належного виконання грошових зобов`язань за кредитним договором 02 серпня 2007 року ВАТ Кредитпромбанк уклав з ОСОБА_1 іпотечний договір №33/330/і330/07-НВС. За умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ Кредитпромбанк нерухоме майно, а саме: земельні ділянки площею 0,1224 га з кадастровим номером 3220880902:05:001:0005 та площею 0,10 га з кадастровим номером 3220880902:05:003:0059 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, що знаходяться в Київській області, Бориспільський район, с. Безуглівка. Внаслідок низки життєвих обставин, в тому числі знецінення національної валюти та зменшення рівня доходів, ОСОБА_1 не змогла виконати свої зобов`язання за кредитним договором та звернулась до ПАТ Дельта Банк з письмовою пропозицією скористатись умовами іпотечного договору шляхом прийняття у власність предмета іпотеки в рахунок погашення основного зобов`язання. Проте, ПАТ Дельта Банк проігнорував вказану пропозицію. У такий спосіб ПАТ Дельта Банк зловживає своїм правом та не виконує умови іпотечного застереження, чим порушує право ОСОБА_1 на виконання основного зобов`язання по кредитному договору. Тому позивач просила зобов`язати ПАТ Дельта Банк , в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у Публічному акціонерному товаристві Дельта Банк , виконати умови іпотечного договору №33/330/і330/07-НВС від 02 серпня 2007 року шляхом прийняття у власність предметів іпотеки в рахунок погашення всіх зобов`язань по кредитному договору №49.35/330/07-НВС від 02 серпня 2007 року.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Дельта Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа: приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Мурга Світлана Геннадіївна про зобов`язання вчинити дії - відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 не обґрунтувала та не надала суду достатніх та достовірних доказів на підтвердження тієї обставини, що АТ Дельта Банк порушує право позивача на виконання основного зобов`язання за кредитним договором.

Не погодилась із вищезазначеним судовим рішенням відповідач позивач ОСОБА_1 , нею подано апеляційну скаргу, в якій вона посилається на його незаконність. Вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив обставин справи, не з'ясував розмір заборгованості позивача за кредитним договором, строки та терміни її виникнення та не надав оцінку тому, що позивач добросовісно намагалась виконати основне зобов`язання. Зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача про встановлення факту зловживання правом з боку відповідача та прийняв рішення на підставі відзиву та доводів від неповноважного представника відповідача. Позивач відзиву на позовну заяву не отримував, з його змістом не знайомлений, а тому цей відзив не є допустимим та належним.

Враховуючи викладене, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача - адвокат Ружанський Л.В. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, згідно даних поштових відділень.

Тому, згідно з ч.2 ст.372 ЦПК України, їх неявка не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02 серпня 2007 року між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №49.35/330/07-НВС. За умовами вказаного договору ВАТ Кредитпромбанк зобов`язався надати кредит у розмірі 156900,00 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит до 02 серпня 2031 року, а також сплатити відсотки за користування кредитом з розрахунку фіксованої процентної ставки у розмірі 1,83% річних та перемінної процентної ставки, яка станом на дату укладення кредитного договору становила 11,00% річних (а.с. 7).

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором 02 серпня 2007 року ВАТ Кредитпромбанк уклав з ОСОБА_1 іпотечний договір №33/330/і330/07-НВС, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ВАТ Кредитпромбанк нерухоме майно, а саме: земельну ділянку площею 0,1224 га з кадастровим номером 3220880902:05:001:0005 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Безуглівка, а також земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3220880902:05:003:0059, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Безуглівка (а.с. 8-10).

26 червня 2013 року між ПАТ Дельта Банк та ПАТ Кредитпромбанк був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ Кредитпромбанк в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, передав (відступив) ПАТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Внаслідок чого ПАТ Дельта Банк набув право вимоги, замість ПАТ Кредитпромбанк , від ОСОБА_1 повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитним та іпотечним договором.

ОСОБА_2 , діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , 14 листопада 2018 року звернувся до АТ Дельта Банк з заявою про прийняття предмету іпотеки у власність. Вказаною заявою з метою виконання зобов`язання за кредитним договором шляхом задоволення вимог іпотекодержателя, керуючись п. 4 кредитного договору №49.35/330/07-НВС від 02 серпня 2007 року та п. п. 1.2, 1.4, 2.1, 2.10 4.3., 4.5 іпотечного договору №33/330/і330/07-НВС від 02 серпня 2007 року ОСОБА_1 пропонувала АТ Дельта Банк прийняти у власність предмет іпотеки (а.с. 11, 12).

21 листопада 2018 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк надано відповідь №7706 на заяву ОСОБА_2 , який діяв від імені та в інтересах ОСОБА_1 , від 14 листопада 2018 року в якій зазначено, що вказана заява передана до відповідного відділу банку для підготовки необхідних документів щодо позасудового врегулювання викладеного в заяві питання (а.с. 30).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилом ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ты обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крым випадкыв, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно із ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями ст.611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов 'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про іпотеку іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. ч. 1-3 ст. 33 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ст. 36 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем прозадоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або у будь який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вбачається із умов іпотечного договору №33/330/і330/07-НВС від 02 серпня 2007 року укладеного між ВАТ Кредитпромбанк та ОСОБА_1 іпотекодержатель за рахунок майна переданого в іпотеку має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафів, санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із прострочкою виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором, витратами пов`язаними із зверненням стягнення на майно, пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, а також обумовлені виконанням умов цього договору. АТ Дельта Банк як іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно у випадку порушення ОСОБА_1 умов кредитного договору. Іпотекодержатель за 30 календарних попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і якщо протягом цього строку зобов`язання, забезпечені іпотекою, не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги одним із таких способів: набуває право власності на майно; від свого імені продає майно третім особам і спрямовує отримані кошти на задоволення вимог; дає іпотекодавцю згоду на реалізацію майна третім особам, визначеним іпотекодержателем або погоджених з ним, від свого імені, за умови, що кошти, виручені від реалізації, будуть направлені на задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже виходячи з умов укладеного між сторонами договору та наведених вище вимог чинного законодавства відповідач має право на задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки. Проте, це не є його обов`язком, а тому твердження позивача про невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань не можна визнати обґрунтованим.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не виразив своє волевиявлення щодо пропозиції позивача, а тому не можна стверджувати про наявність порушень прав позивача, яке б підлягало судовому захисту.

В апеляційній скарзі позивач вказав на відсутність з'ясування обставин щодо розміру заборгованості. Проте, стороною позивача не були подані та не було заявлено про витребування доказів щодо цього питання. В силу положень ЦПК України суд позбавлений ініціативи на вчинення подібних дій. Тому дані доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними.

Але слід звернути увагу, що відсутність даних про розмір заборгованості та вартість іпотечного майна на даний час, унеможливлює задоволення позовних вимог про прийняття у власність предметів іпотеки в рахунок погашення всіх зобов`язань по кредитному договору №49.35/330/07-НВС від 02 серпня 2007 року.

Враховуючи вищевикладене та положення чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прийняття у власність предметів іпотеки за іпотечним договором є правом іпотекодержателя, а не його обов`язком.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дослідив обставин справи та не надав оцінку доводам позивача про встановлення факту зловживання правом з боку відповідача колегією суддів відхиляються, оскільки судом першої інстанції досліджено всі докази, які містяться в матеріалах справи та надано їм належну оцінку. Зловживання правом з боку відповідача не вбачається, оскільки банк діяв відповідно до умов договору та чинного законодавства.

Посилання на те, що позивач відзиву на позовну заяву не отримував, з його змістом не знайомий, а тому цей відзив не є допустимим та належним колегією суддів відхиляються, оскільки в матеріалах справи наявні докази направлення копії відзиву сторонам справи (а.с. 50) та вказане не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Сукупність вищезазначених обставин, аналіз та оцінка доводів апеляційної скарги приводять до висновку, що вказані доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції, та не знайшли свого підтвердження і при апеляційному розгляді справи.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку. Рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду не вбачає.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: А.М. Андрієнко

Н.В. Поліщук

Повний текст постанови складений 17 березня 2020 року.