Постанова

від 16.03.2020 по справі 759/8364/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року

м. Київ

справа № 759/8364/18

провадження №22-ц/824/1117/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи:

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року /суддя Ул`яновська О.В./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник до ОСОБА_1 про розірвання договору та зобов`язання звільнити гаражний бокс, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з вимогами про розірвання договору та зобов`язання звільнити гаражний бокс.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено. Розірвано договір будівельного підряду №107 від 04.02.2004 р. укладений між ТОВ Будівельник та ОСОБА_1 . Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити гаражний бокс НОМЕР_1 розташований в багатоповерховому гаражі за адресою: м. Київ, вул. Григоровича Барського, 2-А . /а.с. 51-52/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, ухваливши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідно до п. 4 договору, гаражний бокс ним побудований за власні кошти із власних матеріалів згідно проектної документації, інших умов розрахунків не передбачено. Вказував, що після закінчення будівництва він користується спірним гаражем протягом 14 років, жодних питань щодо заборгованості не виникало. Зазначав, що позивачем не надано доказів будівництва за власні кошти та обґрунтування суми кошторису. Помилково здійснено висновок судом першої інстанції про те, що гаражний бокс належить ТОВ Будівельник . Також зазначав, що суд першої інстанції проігнорував його заяву про застосування строку позовної давності, оскільки з 2005 року позивач знав про порушене право.

Представник відповідача звернулася з заявою про відкладення справи у зв`язку з участю в інших судових засіданнях, що підтримав відповідач, який з`явився в судове засідання.

Водночас, оскільки у справі двічі оголошувалась перерва з різних підстав, зокрема і для надання часу на примирення сторонам, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню на підставі наступного.

Судом встановлено, що 04.02.2004 між ТОВ Будівельник та ОСОБА_1 укладено договір №107 відповідно до якого позивач здійснює будівництво індивідуального боксу НОМЕР_1 в багатоповерховому гаражі за адресою: вул. Григоровича-Барського, 2-А , а відповідач після завершення будівництва в цілому може оформити право власності на індивідуальний бокс, а також зобов`язаний вносити кошти на будівництво в порядку і терміни, передбачені цим договором /а.с. 4/.

Відповідно до п. 4 Договору громадянин ОСОБА_1 будує гаражний бокс за власні кошти із власних матеріалів згідно проектної документації. /а.с. 4/

18.05.2018 р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію у зв`язку із тим, що позивач побудував гаражний бокс НОМЕР_1 та передав його відповідачу у користування, однак до цього часу відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки не здійснив фінансування гаражного боксу та не перерахував на рахунок ТОВ Будівельник кошти, що є порушенням досягнутих домовленостей по договору №107 від 04.02.2004 /а.с. 5/.

Також встановлено, що нежитлові будівлі (літ. Б)-5407, 40 кв.м., (літ. В) - 559, 40 кв.м., (літ. Г) - 848, 20 кв.м., (літ. Ж) - 135, 20 кв.м., (літ. Е) - 523, 90 кв.м., (літ. Д) -426, 20 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2-А належать ТОВ Будівельник на праві приватної власності. Підстава виникнення права власності рішення Господарського суду Київської області від 24.01.2012 р./а.с. 6, 7/.

Рішенням Господарського суду Київської області від 24.01.2012 встановлено, що ТОВ Будівельник є власником багатоповерхового гаражу Аврора , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2-А /а.с. 40-46/.

Відповідно до п. 5.2 договору №107 у разі порушення громадянином ОСОБА_1 умов цього договору підприємство має право достроково розірвати договір з поверненням внесених коштів на розрахунковий рахунок громадянина, а також у випадку розірвання договору громадянином ОСОБА_1 без поважних причин, підприємство повертає йому 100% від внесеної суми. /а.с. 4 зворот/

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався нормами ст.ст. 526, 530, 611, 629 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Такої вимоги позивачем не заявлялось.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Жодних даних, що між сторонами узгоджувалась ціна за роботу, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, повністю проігнорував неузгодженість умов договору та відсутність доказів з обох сторін на підтвердження їх доводів.

Так, п. 4 договору свідчить про те, що гаражний бокс ОСОБА_1 будує за власні кошти із власних матеріалів згідно проектної документації, інших умов розрахунків не передбачено.

Водночас, на підтвердження будівництва спірного гаражу, позивачем не надано жодних документів, як і затвердженого сторонами договору порядку розрахунків.

Не надано і документів зі сторони позивача на підтвердження виконання предмету договору - ані кошторису, ані акту приймання передавання гаражного боксу.

Водночас, з надісланої претензії вбачається, що гаражний бокс передано.

Також зміст претензії свідчить про невиконання з боку ОСОБА_1 фінансування, водночас ані розрахунків ані суми заборгованості ОСОБА_1 не виставлено.

Судом першої інстанції не досліджено питання суперечностей укладеного між сторонами договору з огляду також на те, що предметом договору є здійснення саме підприємством будівництва індивідуального боксу, а ОСОБА_1 повинен здійснювати його фінансування в порядку, передбаченому договором.

Жодною зі сторін не надано доказів здійснення побудови гаражного боксу.

Таким чином, оскільки умови договору містять в собі протиріччя, докази з обох сторін на підтвердження правильності їх доводів відсутні, колегія суддів доходить висновку, що не вбачається можливим встановити дійсні обставини справи.

Окрім того, не надано належної оцінки судом першої інстанції і рішенню Господарського суду Київської області від 24.01.2012 р., оскільки зазначеним рішенням за ТОВ Будівельник визнано право власності на багатоповерховий гараж Аврора , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2-А , в реєстрі зареєстровано право власності на нежитлові будівлі (літ. Б)-5407, 40 кв.м., (літ. В) - 559, 40 кв.м., (літ. Г) - 848, 20 кв.м., (літ. Ж) - 135, 20 кв.м., (літ. Е) - 523, 90 кв.м., (літ. Д) -426, 20 кв.м.

Жодних даних, що спірний гараж входить до цих нежитлових приміщень у суду першої інстанції не було, ОСОБА_1 не приймав участь у розгляді справи, судом не залучався, тому висновок про те, що вказаним рішенням визнано право власності на гаражний бокс ОСОБА_1 НОМЕР_1 є таким, що не відповідає матеріалам справи.

Окрім того, не надано оцінки судом першої інстанції і тому, що відповідно до довідки обслуговуючого кооперативу Багатоповерховий гараж Аврора №07-09/18 від 07.09.2018 р., ОСОБА_1 являється власником гаражного боксу НОМЕР_1 , відповідно протоколу №2 Загальних зборів членів ОК БГ Аврора від 01.02.2014 року була змінена нумерація гаражних боксів згідно затвердженої загальними зборами схеми розташування гаражних боксів на НОМЕР_2 /а.с.24/. Таким чином, рішення про виселення ОСОБА_1 з гаражного боксу НОМЕР_1 , який він не займає, також не відповідає обставинам справи.

Водночас, не приймаються доводи апеляційної скарги щодо порушення строків позовної давності, колегією суддів, оскільки строк дії договору відповідно до п. 3, закінчується після підпису акту прийому-передачі індивідуального боксу. В матеріалах справи такий акт відсутній, а тому твердження апелянта щодо пропуску строку позовної давності не узгоджується зі строком дії договору.

Таким чином, з огляду на те, що позивачем не доведено, що спірний гаражний бокс НОМЕР_1 побудовано саме ТОВ Будівельник та те, що саме на гаражний бокс НОМЕР_1 рішенням суду визнано право власності та його зареєстровано, з огляду також не те, що ОСОБА_1 на праві власності належить гаражний бокс НОМЕР_2 , колегія суддів доходить висновків, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи, а тому у задоволенні позовних вимог відмовляє.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року - скасувати, у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник до ОСОБА_1 про розірвання договору та зобов`язання звільнити гаражний бокс відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Будівельник /м. Київ, вул. Григоровича Барського, 2-А, код 14290237/ на користь ОСОБА_1 / АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 / судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 2 643, 00 /дві тисячі шістсот сорок три/ гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: