Постанова

від 12.03.2020 по справі 520/4021/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/1833/2020

справа №520/4021/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на ухвалу Печерського районного суду міста Києва, постановлену під головуванням судді Батрин О.В. 04 вересня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики ,-

встановив:

В лютому 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 54 020 000 грн., з ОСОБА_4 135050 грн. за борговими зобов`язаннями.

Вимоги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 має перед ОСОБА_3 грошові зобов`язання у сумі 2 000 000 доларів США, ОСОБА_4 виступив поручителем, відповідальність якого обмежується 5000 доларів США.

Одночасно із позовною заявою подана заява про забезпечення позову, у якій заявник просив накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , а саме:

1. земельна ділянка 0, 0735 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 ;

2. земельна ділянка 0,379 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0010, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 ;

3. земельна ділянка 0,1241 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0013, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,13 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0014, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,0608 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0015, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,06 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0016, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,06 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0017, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 у будівлі рекреаційного призначення літ.А на території житлово-рекреаційного кооперативу малоповерхової забудови "Лазурний" площею - 273, 6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

9. будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

10 . гаражний бокс 18 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_19 , адреса ГК: АДРЕСА_9 ;

11. гаражний бокс АДРЕСА_20 , адреса ГК: АДРЕСА_9 ;

12. машиномісце АДРЕСА_21 у двоярусному на півпідземному гаражі-паркінгу 21,90 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_14 ;

13 . будівля рекреаційного призначення блок АДРЕСА_22 ;

Також просив накласти арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_16 .

Необхідність у вжитті заходів забезпечення позову обґрунтовує наявністю значного грошового зобов`язання та необхідності забезпечити збереження майна боржників.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року заяву задоволено, накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме:

1. земельна ділянка 0,0735 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0006, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_18 ;

2. земельна ділянка 0,379 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0010, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_17 ;

3. земельна ділянка 0,1241 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0013, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,13 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0014, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,0608 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0015, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,06 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0016, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_2 . земельна ділянка 0,06 га, кадастровий номер 3221282800:04:007:0017, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_23 у будівлі рекреаційного призначення літ.А на території житлово-рекреаційного кооперативу малоповерхової забудови "Лазурний" площею - 273,6 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

9. будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

10 . гаражний бокс 18 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_24 , адреса ГК: АДРЕСА_9 ;

11. гаражний бокс 34,10 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_12 , АДРЕСА_9 ;

12. машиномісце АДРЕСА_26

13 . будівля рекреаційного призначення АДРЕСА_25 ;

Накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4 , а саме: житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_16 .

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу скасувати.

В апеляційній скарзі посилається на те, що заява про забезпечення позову не містить викладу обставин стосовно існування реальної небезпеки, що загрожуватиме виконанню рішення суду. Зазначає, що заявником не надано документів на підтвердження належності боржнику зазначеного майна. Вказує також на не співмірність заходів забезпечення позову позовним вимогам та відсутність пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи заяву та вживаючи заходи забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є підстави уважати про наявність між сторонами реального спору та загрози невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Як роз`яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2009 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати

особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, та доводи заяви про забезпечення позову. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Правова природа арешту майна, вчиненого у зв`язку із провадженням по цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачено законом і є обґрунтованим.

Заява про забезпечення позову містить обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Спосіб забезпечення позову відповідає матеріальним вимогам, які заявлені у цій справі позивачем.

Доводи апеляційної скарги про те, що заявником не надано документів на підтвердження належності боржнику зазначеного майна відхиляються колегією суддів, оскільки матеріали справи містять правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності відповідача на нерухоме майно, зокрема договори дарування та витяги з реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині застосування зустрічного забезпечення, суд апеляційної інстанції зазначає про таке.

Відповідно до частин 1-5 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Тобто, зустрічним забезпеченням є заходи, які вживаються судом з метою гарантування відшкодування збитків, що можуть бути спричинені забезпеченням позову. Зустрічне забезпечення поділяється на обов`язкове та таке, що вживається за ініціативою суду.

Ураховуючи, що, як зазначено вище, відповідач не вказує, яким чином наявність заборони відчуження, з урахуванням його тимчасового характеру, порушує його права і свободи, не визначає, яким чином така заборона спроможна спричини збитки, а також з огляду на те, що відсутні передбачені законом підстави для вирішення питання про обов`язкове зустрічне забезпечення, суд апеляційної інстанції уважає відповідні доводи апеляційної скарги безпідставними та відхиляє їх.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17 березня 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова