Постанова

від 17.03.2020 по справі 704/1233/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

17 березня 2020 року

м. Київ

справа № 704/1233/17

провадження № 61-37850св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури,

відповідачі: ОСОБА_1 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

третя особа - фермерське господарство Лащове ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Храпка В. Д., Бондаренка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року заступник керівника Звенигородської міської прокуратури звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру в Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа - фермерське господарство Лащова , про визнання незаконними і скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди та суборенди недійсними.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року позовна заява заступника керівника Звенигородської міської прокуратури залишена без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа неодноразово призначалась до розгляду районним судом, проте заступник керівника Звенигородської прокуратури Зубенко С. жодного разу не з`явився на засідання. Натомість прокурор Каневський В. В. представляв інтереси позивача на підставі лише службового посвідчення, не надавши відповідного підтвердження своїх повноважень.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області задоволено. Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ЦПК України, законом України Про прокуратуру не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб, зазначених у статті 15 Закону України Про прокуратуру як представників у цивільному процесі, які діють у межах своєї компетенції. Такі особи підтверджують свої повноваження службовим посвідченням.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У листопаді 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що положення чинного законодавства залишилися поза увагою апеляційного суду, а у своїй постанові суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на статті 15, 23 Закону України Про прокуратуру . Аналіз Закону України Про прокуратуру (статті 21-24) свідчить про те, що під поняттям прокурор потрібно розуміти службову особу прокуратури вищого рівня, а саме від Генерального прокурора України до заступника місцевої прокуратури. Суд апеляційної інстанції не розмежував працівників прокуратури вищого рівня та інших працівників прокуратури. Прокурори вищого рівня наділені спеціальними повноваженнями на підписання документів та представництво у судів без довіреності, а інші працівники прокуратури не мають повноважень на підписання відповідних заяв та скарг і мають право на представництво у суді на підставі довіреності.

Згідно частини сьомої статті 24 Закону України Про прокуратуру повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та у межах, передбачених процесуальним законодавством. А ЦПК України у цьому випадку передбачено надання довіреності.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права та безпідставно скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає вимогам закону.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У вересні 2017 року заступник керівника Звенигородської міської прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - фермерське господарство Лащова , посилаючись на порушення ними земельного законодавства при виділенні земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства.

Ухвалою Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року позовна заява заступника керівника Звенигородської міської прокуратури залишена без розгляду.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, прокуратура Черкаської області звернулась до апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року апеляційну скаргу прокуратури Черкаської області задоволено. Ухвалу Тальнівського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 131-1 Конституції України органи прокурату здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною третьою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статус прокурора визначено у статті 15 вказаного вище Закону України Про прокуратуру , частиною другою якої передбачено також, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08 квітня 1999 року, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Отже, прокурор діє не від імені органу прокуратури як юридичної особи, а виключно від імені держави.

З матеріалів справи вбачається, що заступник Звенигородської місцевої прокуратури, як це передбачено у статті 24 Закону України Про прокуратуру , подав позов до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_1 , третя особа - фермерське господарство Лащова , про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання договорів оренди та суборенди недійсними.

Справа призначалась до слухання кілька разів і кожного разу в судове засідання з`являвся Каневський В. В. , який, відповідно до службового посвідчення № 045569, виданого 18 січня 2017 року, займає посаду прокурора Тальнівського відділу Звенигородської місцевої прокуратури (а.с. 74).

Відповідно до Положення про службове посвідчення прокурора, затвердженого Наказом Генеральної прокуратури України № 134 від 05 квітня 2016 року, службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність посадової особи до системи прокуратури України, підтверджує її посаду, а також повноваження, визначені законодавством.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до цього суду для продовження розгляду, апеляційний суд правильно виходив із того, що наведеними положеннями ЦПК України, Законом України Про прокуратуру не встановлено необхідності підтвердження довіреністю повноважень осіб, зазначених у статті 15 Закону України Про прокуратуру , як представників у цивільному процесі, які діють у межах своєї компетенції. Такі особи підтверджують свої повноваження службовим посвідченням.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 10 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Є. В. Синельников

В. В. Шипович