Рішення

від 18.03.2020 по справі 280/660/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 березня 2020 року Справа № 280/660/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати незаконними дії (бездіяльність) відповідача щодо не призначення позивачу пільгової пенсії як особі (чоловіку), яка досягла 50-ти річного віку за умови наявності у нього необхідного загального страхового стажу більш ніж 25 років - фактично 26 років 6 місяців 2 дні, пільгового стажу 5 років 10 місяців 7 днів;

- зобов`язати відповідача усунути порушення прав позивача і призначити йому пенсію з 03 грудня 2019 року, тобто з дня звернення із заявою про призначення пенсії, як особі (чоловіку), яка досягла 50-ти річного віку за умови наявності у нього необхідного загального страхового стажу більш ніж 25 років - фактично 26 років 6 місяців 2 дні, пільгового стажу 5 років 10 місяців 7 днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимоги позивач посилається на те, що 03.12.2019 він звернувся до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за списком № 1, оскільки на час звернення мав необхідні умови для такого призначення, а саме: досяг 50-річного віку та має загального страхового стажу більш ніж 25 років - фактично 26 років 6 місяців 2 дні та пільгового стажу 5 років 10 місяців 7 днів. Проте, рішенням відповідача, оформленим у вигляді повідомлення від 14.01.2020 № 30/04, позивачу відмовлено у призначенні такої пенсії з тих підстав, що представлені відомості підприємств вугледобувної промисловості, на яких працював позивач, відповідачем для виконання не приймаються у зв`язку з тим, що довідки або документи, які видані підприємствами з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку із чим просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Ухвалою суду від 03.02.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/660/20.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 28.02.2020 надавши до суду відзив на позовну заяву (вх.№9535), в якому зазначає, що довідки, які уточнюють пільговий характер робіт позивача, видані Відокремленим підрозділом Шахта ім.Челюскінцсв ДП Донецька вугільна енергетична компанія (код ЄДРПОУ 35204678) та ДП Шахта №4-21 (код ЄДРПОУ 38706457), розташовані за юридичною адресою в м. Донецьк, яке згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення , є в переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Вищезазначені довідки датовано 2019 роком. Згідно до статті 3 Закону України № 1207 від 15.04.2014 Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України визначено статус території, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, і встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності в умовах цього режиму, дотримання й захисту прав фізичних та юридичних осіб. Згідно п. 2-3 ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважають незаконними, якщо ці органи створено або осіб обрано чи призначено в порядку, не визначеному в законодавстві України. Будь - який акт (рішення, документ), який видали такі органи та/або особи, є недійсним і не створює правових наслідків. Таким чином, врахувати стаж на пільгових умовах за списком №1 за періоди, то не увійшли до даних єдиного реєстру немає підстав, оскільки відповідно до Розпорядження № 1085-р. місто Донецьк внесено до населених пунктів, на території яких державна влада не здійснює свої повноваження. Також, для перевірки довідок про пільговий стаж Управлінням було направлено лист до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Листом від 17.12.2019 року № 20314/10 було повідомлено про неможливість здійснення перевірки згідно Розпорядженням 1085-р. Відповідно до вищевказаного, станом на дату розгляду справи, Позивач не маг права на призначення пенсії за віком. Право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку у Позивача настає з 05.11.2024. У зв`язку з вищевикладеним, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

У відповідності до п. 3 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана справа є справою незначної складності, та згідно ст.ст. 257, 263 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою віж 21.07.2016 № 2305/812 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Фактичне місце проживання/перебування зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

03.12.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, надавши до неї наступні документи:

- заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі-Закон-1058), яку зареєстровано в журналі реєстрації (Ф.10) 03.12.2019р. за №979;

- копія паспорта;

- копія картки платника податків;

- трудова книжка НОМЕР_2 від 27.01.1989 p.;

- копія військового квітка УН НОМЕР_3 від 29.06.1989р.;

- копія документу про освіту НОМЕР_4 № НОМЕР_5 від 20.01.1989р.;

- довідки про заробітну плату для обчислення пенсії №1065 від 14.10.2019р., №1096 від 25.10.2019р. та №427 від 18.10.2019р.;

- довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №426 від 18.10.2019р., №807 від 29.10.2019р., №287 та №288 від 17.10.2019р.;

- історична довідка №428 від 18.10.2019р.,

- копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2305812 від 21.07.2016р.;

- виписки з наказів №70 від 06.02.1995р., №140 від 09.02.2000р., №437-к від 27.04.2005р., №444- к від 27.04.201 Ор, № 191 від 15.03.1995р., №229 від 10.03.2000р., №609 від 28.12.2001 p., №553, від 22.03.2006р. та №290, від 21.03.2011р.

Листом Якимівського сектору обслуговування громадян (сервісного центру) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, оформленого у вигляді повідомлення про відмову в призначенні пенсії від 14.01.2020 № 30/04 позивача було повідомлено про те, що врахувати стаж на пільгових умовах за списком № 1 за періоди, що не увійшли до даних єдиного реєстру немає підстав, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення місто Донецьк внесено до населених пунктів, на території яких державна влада не здійснює свої повноваження.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. (п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058- IV).

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:

чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;

жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною 5 статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846; далі - Порядок № 22-1).

Згідно п. 1.2 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником до органу, що призначає пенсію, через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації за місцезнаходженням такого підприємства, установи або організації. За бажанням особи така заява може бути подана особисто за місцем проживання (реєстрації) або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, або законного представника.

Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший визначений розділом ІІ Порядку № 22-1.

Відповідно до п. 2.4 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1 - 4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.

Положеннями п. 2.23 Порядку № 22-1 передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

У відповідності до вимог п. 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п. 4.3 Порядку № 22-1).

З аналізу викладених норм слідує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.12.2019, в якій просив призначити пенсію за віком на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивачу в призначенні такої пенсії було відмовлено з тих мотивів, що врахувати стаж на пільгових умовах за списком № 1 за періоди, що не увійшли до даних єдиного реєстру немає підстав, оскільки відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення місто Донецьк внесено до населених пунктів, на території яких державна влада не здійснює свої повноваження. Таким чином, довідки, які уточнюють пільговий характер роботи позивача, видані Відокремленим підрозділом Шахта імені Челюскінців ДП Донецька вугільна енергетична компанія та ДП Шахма №4-21 відповідачем не враховуються.

З цього приводу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 132 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Згідно ст. 133 Конституції України систему адміністративно-територіального устрою України складають: автономна республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська , Одеська , Полтавська , Рівненська , Сумська , Тернопільська , Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь, та Севастополь мають спеціальний статус, який визначається законами України.

Зі змісту преамбули Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон) вбачається, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1049 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Основою гуманітарної, соціальної та економічної політики держави Україна стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист і повноцінна реалізація національно-культурних, соціальних та політичних прав громадян України, у тому числі корінних народів та національних меншин.

Тобто, одним з основних напрямків політики держави України стосовно населення тимчасово окупованої території України є захист та повноцінна реалізація, зокрема, соціальних прав громадян України.

Приписи ст. 1 Закону визначають, що тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Загальновідомою є та обставина, що усі органи, організації, установи державної форми власності, в тому числі і органи Пенсійного фонду України, були евакуйовані з території проведення АТО ще наприкінці 2014 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 на підконтрольну Українській державі територію і продовжили свою роботу за місцем евакуації. При цьому, ДНР та ЛНР є терористичними організаціями і не визнаються Україною як державні утворення. Відповідно, органи державної влади України, включно із Пенсійним фондом України, не мають права здійснювати листування, робити запити та будь-яким іншим способом взаємодіяти із представниками самопроголошених республік , а тому Пенсійний фонд України не має правової підстави для використання наданої представниками так званих ДНР та ЛНР інформації.

Законами України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України та ;Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях визначено порядок регулювання правочинів та реалізації прав суб`єктів, названих Законів, з урахуванням необхідних змін на тимчасово окуповані території України у Донецькій та Луганській областях.

Так, ч. 1 ст. 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та Законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

При цьому згідно ч. ст. 9 цього Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Відповідно до ч. 3 ст. 9 зазначеного Закону також передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Тобто, документи, видані державними органами та органами місцевого самоврядування так званої Донецької народної республіки , згідно законодавства України є недійсним та не можуть створювати правових наслідків.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.

Приписами ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України визначено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1, визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення , трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд звертає увагу на те, що додана до позовної заяви копію трудової книжки ОСОБА_1 містить належним чином засвідчені записи щодо його роботи за всі спірні періоди.

Також, суд не приймає твердження відповідача про те, що довідки, які уточнюють пільговий характер роботі, виконуваних позивачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 з 01.01.2014 довідки чи інші документи, підготовлені або видані підприємствами з територій, які не підконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню. На підставі наведених судом Намібійських винятків .

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику ЄСПЛ суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв`язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов`язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Відповідно до положень ч. 1,3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу в призначення пільгової пенсії як особі (чоловіку), яка досягла 50-ти річного віку за умови наявності у нього необхідного загального страхового стажу більш ніж 25 років - фактично 26 років 6 місяців 2 дні, пільгового стажу 5 років 10 місяців 7 днів, відповідач діяв необґрунтовано.

Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про зобов`язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, зокрема, про таке.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної відмови не досліджувалось питання достатності інших поданих позивачем документів, необхідних для призначення пенсії та їх відповідність законодавству, оскільки це питання не було підставою для відмови у призначенні пенсії.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.12.2019 про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин та досліджених судом документів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, розподіл судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору проводиться пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2019 про призначення пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного рішення.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 18.03.2020.

Суддя М.С. Лазаренко