Рішення

від 18.03.2020 по справі 320/6620/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 року м. Київ № 320/6620/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області,

Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (ділі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-1), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо припинення виплати з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером, що отримує пенсію по втраті годувальника, як особа з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), проте у відповідача наявний борг по виплаті їй пенсії за період 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, який станом на час звернення з даним позовом є невиплаченим. На думку позивача, посилання відповідача на приписи пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 є необґрунтованими та безпідставними, оскільки звужують права та гарантії особи щодо пенсійного забезпечення та позбавляють можливості вільно володіти своїм майном.

Крім того, позивач зазначає, що Кабінет Міністрів України при прийнятті постанови № 335 від 25.04.2018 перевищив повноваження щодо участі в реалізації державної політики з питань пенсійного забезпечення громадян (пенсіонерів), оскільки саме Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення, а відтак пункт 15 постанови Кабінету Міністрів України № 335 від 25.04.2018 є дискримінаційним для внутрішньо переміщених осіб, оскільки визначає інші (менш сприятливі) умови щодо виплати пенсії за минулий період.

Ухвалою Київського окружного адміністративного судувід 11.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Даною ухвалою в порядку підготовки справи до судового розгляду витребовано від відповідача:

- належним чином засвідчені копії документів (матеріалів) пенсійної справи позивача;

- належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для призупинення нарахування та виплати позивачу пенсії у період з 01.05.2018 по 31.10.2018.

Крім того, судом запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву та разом з цим, роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Частинами 5 та 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

27.03.2019 до Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну неналежного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у справі № 320/6620/18 на належного - Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Зазначене клопотання відповідача обумовлене тим, що позивач перебуває на обліку в Вишгородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та відповідь на звернення позивача про проведення виплати пенсії, яка викладена в листі від 17.09.2018 № 258/М-01, надана саме Вишгородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду Київської області.

Відповідно до вимог частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 призначено адміністративну справу № 320/6620/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін на 08 травня 2019 року.

Сторони у судове засідання, призначене на 08.05.2019 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, явку своїх представників не забезпечили.

Від представника позивача 08 травня 2019 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.81).

Від представника відповідача 08 травня 2019 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 79).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року з огляду на вказані клопотання представників сторін на підставі статтей 194 та 205 КАС України, вирішено продовжити подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про заміну неналежного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у справі № 320/6620/18 на належного - Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області.

Залучено до участі в справі в якості другого відповідача - Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 20579166; місцезнаходження: 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Межигірського спаса, 6) (далі- відповдіач-2).

Відповідач-2 отримав ухвалу про залучення другим відповідачем у справі № 320/6620/18 30.05.2019, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за № 0113330240503 (а.с. 76). Також позивачем було надано суду докази вручення відповідачу-2 копії позовної заяви з додаками з відміткою Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про отримання 12.06.2019 вх. № 776/05 (а.с. 127) .

Відповідач-2 позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву від 05.06.2019 № 2791/12, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що згідно із пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку, що розробляється та погоджується Кабінетом Міністрів України. Проте, на даний час вищезгаданий порядок не затверджений. Отже, на думку відповідача, дії територіального органу Пенсійного фонду України у спірних правовідносинахє правомірними, оскільки застосування пункту 15 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 не може вважатись порушенням прав пенсіонера та не породжує необхідність судового врегулювання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Донецьк, є внутрішньо переміщеною особою та взята на облік Управлінням соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, що підтверджується довідкою від 07.05.2018 № 0000531352.

За даними вказаної довідки, фактичним місцем проживання позивача є АДРЕСА_1 .

Позивач є пенсіонером,що отримує пенсію по втраті годувальника, як особа з інвалідністю другої групи (загальне захворювання), що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи.

З вересня 2014 року по квітень 2018 року позивач перебувала на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Оболонського району м. Києва, а з 01 травня 2018 року перебуває на обліку у Вишгородському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області.

Проте, як убачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, виплата пенсії позивачу з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 була припинена.

З цих підстав, ОСОБА_1 10.09.2018 звернулася до Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про отримання у визначеному законом порядку пенсійних виплат за новим місцем перебування/проживання.

Проте, в своєму листі від 17.09.2018 № 258/М-01 Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повідомило позивача про те, що 10.08.2018 ОСОБА_1 було включено до Списку на отримання інформації для проведення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та передано до управління соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області. З 29.08.2018 Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області отримало підтвердження про не скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_1 та проінформовано позивача про поновлення виплати пенсії у жовтні 2018 року.

Стосовно припинення виплати пенсії позивача в період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, відповідач в своєму листі зауважив на тому, що нарахування та виплата пенсії буде здійснена за умовами пунктів 16, 18 постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 365 , якою передбачено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та будуть виплачуватись на умовах окремого порядку,визначеного Кабінетом Міністрів України.

Не погоджуючись з діями органу Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії в період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, позивач звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинамсуд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон № 1058-IV).

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Так за визначенням, що міститься в Законі № 1058-IV, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, з наведеного випливає, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи. Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення"; Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

У відповідності до частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

За приписами статті 5 Закону № 1058-IVдія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

В силу статті 7 вказаного Закону для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України . Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.

Тобто, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ Державний ощадний банк .

Стаття 8 Закону № 1058-IV визначає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно зі статтею 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Питання виплати пенсій врегульовані положеннями статті 47 Закону № 1058-IV, якою визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

В силу п.16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

З наведеного слід зробити висновок, що єдиним правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) уразі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

За умовами частини другої статті 49 Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті35та статтею 46 цього Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

У зв`язку з цим, слід зробити висновок, що територіальний орган Пенсійного фонду України має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що пенсійним органом рішення щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.

Крім того, заборгованість з виплати пенсії за вказаний період підтверджується також листом Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 17.09.2018 № 258/М-01, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Разом з тим, суд зазначає, що положення пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, з огляду на приписи Закону № 1706-VII, не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.

Більш того, згідно частини другої статті 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - Порядок № 509).

Згідно пункту 1 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 509 довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону та абзацом шостим цього пункту.

Приписами статті 12 Закону № 1706 визначено, що підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: подала заяву про відмову від довідки; скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; повернулася до покинутого місця постійного проживання; виїхала на постійне місце проживання за кордон; подала завідомо недостовірні відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07.05.2018 № 0000531352 є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону.

Отже, на думку суду, у Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області не було наявних підстав для припинення виплати позивачу пенсії в період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, а відтак посилання суб`єкта владних повноважень на відсутність порядку виплати за минулий період жодним чином не може бути підставою для обмеження виплати пенсії, що гарантована законодавством та Конституцією України.

Аналогічну позицію щодо застосування вказаних правових норм Верховний Суд неодноразово висловлював, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 235/4162/17, від 20 березня 2018 року у справі № 234/2389/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 243/5451/17.

Крім того, у своєму рішенні від 06 лютого 2019 року у справі № 243/5902/17 Верховний Суд зазначив, що спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У вказаному рішенні Конституційного Суду України та відповідній практиці Європейського суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може бути пов`язане з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

У вже згаданій вище постанові суд касаційної інстанції підкреслив, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Крім того, судом не враховуються в якості обґрунтування правомірності невиплати утвореної заборгованості пенсії позивача за минулий період посилання суб`єкта владних повноважень на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335.

Так у своєму листі від 17.09.2018 № 258/М-01 Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області посилається виключно на пункт 15 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , яким передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Проте, як вбачається з положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених статтею 49 цього Закону.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями статті 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі Ілашку та інші проти Молдови та Росії , в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

За приписами частини другої статті 46 Закону № 1058-VI нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Оскільки, виплата пенсії позивачу була припинена у зв`язку з неправомірними діями територіального органу Пенсійного фонду України, то відповідно до статті 46 Закону № 1058-VI пенсійні виплати позивачу повинні бути поновлені з моменту їх припинення.

Згідно частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до Закону України Про судоустрій і статус суддів правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Суханов та Ільченко проти України (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

А у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Щокін проти України (Заяви № 23759/03 та№ 37943/06) від 14 жовтня 2010 року закріплено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом . Держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів . Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

У зв`язку з цим слід зробити висновок, що відсутність відповідного порядку щодо виплати соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, як і не розроблення Кабінетом Міністрів України відповідних механізмів проведення таких виплат, не є поважною причиною для невиплати пенсії.

У даному спорі суд керується також правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року.

З огляду на це суд вважає, що припинення виплати позивачу пенсії в період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 було здійснено територіальним органом Пенсійного фонду України не у спосіб, передбачений Законом №1058, а з точки зору положень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Правова позиція з цього питання висловлена Верховним Судом в постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 185/9755/16-а.

Таким чином, оскільки позивачу було припинено виплату пенсії без законних на те підстав саме Вишгородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог даного позову в частині визнання протиправними дій саме Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018, а не Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, тому у цій частині позов підлягає задоволенню частково.

Водночас, оскільки судом встановлено, що відповідно до даних ЄДРПОУ, які є загальнодоступними Вишгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області з 16.08.2019 припинено як юридична особа, з метою відновлення порушених прав позивача суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області відновити виплату пенсії позивачу за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків).

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем за заявлені позовні вимоги немайнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції № 0. 0.1209224543.1 від 12.12.2018, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

При цьому, оскільки у спірних правовідносинах права позивача були порушені Вишгородським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області, яке є припиненим і правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір в сумі 704,80 грн. підлягає стягненню у повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань правонаступника - Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Вишгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ: 20579166; місцезнаходження: 07300, Київська, м. Вишгород, вул. Межигірського спаса, 6) щодо припинення виплати з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

3. Зобов`язати Головне управління управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) відновити виплату пенсії за минулий час з урахуванням (доплат, надбавок, перерахунків) за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 та з 01.08.2018 по 30.09.2018 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області ІНФОРМАЦІЯ_2 ., РНОКПП НОМЕР_2 .

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

5. В частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду звернути до негайного виконання.

6. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.