Рішення

від 16.03.2020 по справі 520/13927/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 березня 2020 р. № 520/13927/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту кримінально-виконавчої служби, Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати противоправними дії Інституту кримінально-виконавчої служби щодо не надсилання матеріалів до Міністерства юстиції України для виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності;

- зобов`язати Інститут кримінально-виконавчої служби звернутися до Міністерства юстиції України з метою виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності та провести виплату одноразової грошової допомоги;

- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України щодо не виділення коштів Інституту кримінально-виконавчої служби у розмірі 20300,00 грн. на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №163/28293, прийняти та розглянути заяву на отримання одноразової грошової допомоги та виділити кошти Інституту кримінально-виконавчої служби у розмірі 20300,00 грн. на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Інститутом кримінально-виконавчої служби вчинено протиправні дії відносно нього, а саме не надіслано матеріали до Міністерства юстиції України для виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності. При цьому, позивачем зазначено про вчинення і Міністерством юстиції України протиправних дій в частині не виділення коштів Інституту кримінально-виконавчої служби у розмірі 20300,00 грн. на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати позивачу одноразової грошової допомоги. Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 13.01.2020 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідача Міністерства юстиції України через канцелярію суду надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки рішення Міністерства юстиції України про виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги приймається виключно на підставі висновку підвідомчого навчального закладу про призначення такої допомоги, складеного у відповідності та з підстав встановлених Законом України Про Національну поліцію . Також представником відповідача вказано, що після ухвалення рішення по справі №826/2730/17 за позовом позивача повторно матеріали від Інституту кримінально-виконавчої служби стосовно виділення коштів з метою виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку до Міністерства юстиції України не надходили. При цьому, представником відповідача вказано на відсутність підстав для повторного розгляду документів щодо виділення коштів для виплати позивачу одноразової грошової допомоги на підставі підпункту 4 пункту 4 розділу І Порядку призначення та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 11.01.2016 № 4, з огляду на обставини того, що виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням служби, як це викладено у довідці МСЕК про результати визначення ступеня втрати працездатності позивача, без визначення групи інвалідності чинним законодавством не передбачена. Відтак, на думку відповідача, позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідач Інститут кримінально-виконавчої служби правом подання відзиву на позов або заяви про визнання позову не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Ухвалою суду від 14.02.2020 року ухвалено розгляд справи №520/13927/19 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також, позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції. В той же час, у поданій до суду відповіді на відзив позивачем вказано, що підписант відзиву на позов та представник Міністерства юстиції України немає повноважень діяти від імені відповідача, оскільки до відзиву на позов не долучено належним чином засвідченої довіреності, що посвідчує повноваження особи, якою підписано відзив на позов.

Надаючи оцінку доводам позивача стосовно відсутності повноважень підписання відзиву на позов у особи, якою такий позов підписано, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

02 червня 2016 року за №1401-VІІІ Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV "Перехідні положення" Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). 30 вересня 2016 року зміни набули чинності.

Відповідно до приписів ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

З аналізу вищевикладеної норми слід дійти висновку, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи, суб`єкта владних повноважень без додаткового уповноваження.

Положеннями ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено загальні засади державної реєстрації, а також її основні принципи, до яких, зокрема, належать обов`язковість та публічність державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із положеннями ч.3 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей щодо державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, належать: відомості про керівника юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові, посада, дата призначення або набуття повноважень, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи; відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку, що з 01.01.2020 р. суб`єкт владних повноважень має право на звернення до суду самостійно (через особу, яка має право діяти від імені такого суб`єкта владних повноважень без додаткового уповноваження) або через представника (виключно через прокурора, адвоката або особи, яка відповідно до закону, положення чи трудового договору (контракту) має право діяти від імені юридичної особи, суб`єкта владних повноважень без додаткового уповноваження).

З матеріалів справи вбачається, що відзив на позов від імені Міністерства юстиції України підписано представником Литовченко Юлією Сергіївною.

На підтвердження повноважень до відзиву на позов додано копії наказу про призначення ОСОБА_2 від 27.12.2019 року №307/к та Положення про відділ судової роботи та міжнародної правової допомоги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків, затвердженого наказом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 27.12.2019 року №148/В.

Також суд зазначає, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи Міністерство юстиції України, код ЄДРПОУ - 00015622, встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована як підписант (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом посвідчення копій документів щодо повноважень; без права: відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладання мирової угоди).

Відтак, доводи позивача стосовно того, що відзив на позов підписано особою, у якої відсутні повноваження на його підписання є необґрунтованими.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва № 163 від 27.06.2016 військо-лікарською комісією ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області встановлено факт захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ та зроблено висновок про непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність - у воєнний.

Наказом Інституту кримінально-виконавчої служби від 18.07.2016 № 99 о/с, полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 (М-079753) відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України та пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України Про Національну поліцію звільнено зі служби в Держаній кримінально-виконавчій службі України (через хворобу) з посади заступника начальника Інституту кримінально-виконавчої служби, 18 липня 2016 року, з правом носіння встановленої форми одягу.

Згідно довідки № 016810 від 31.10.2016 року позивач втратив 20 % працездатності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах МВС.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 15.11.2016 р. позивачем подано заяву до Інституту кримінально-виконавчої служби про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі втратою 20% працездатності внаслідок хвороби, пов`язаної з проходженням служби. В якості підстави, яка підтверджує факт хвороби, визначено свідоцтво про хворобу №163 від 27 червня 2016 року та довідка про результати вивчення ступеня професійної придатності у відсотках застрахованого.

Згідно протоколу № 2-16 комісії Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України на підставі підпункту 4 пункту 4 розділу 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4, вирішено у зв`язку з втратою працездатності, пов`язаною з проходженням служби, призначити і виплатити одноразову грошову допомогу позивачу за рахунок коштів, виділених за КПКВК 3606020 КЕКВ 2730, розмірі 20300,00 грн.

Листом №2/4-731 від 02.12.2016 р. Інститут кримінально-виконавчої служби звернувся до Міністерства юстиції України щодо виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності.

За результатом розгляду зазначеного листа Міністерством юстиції України відповідно до листа №513/16/46-17 від 23.01.2017 року було повернуто матеріали позивача на доопрацювання, а комісії запропоновано переглянути прийняте рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги. При цьому зазначено, що в довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, яка видана позивачу Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією №4 вказано, що захворювання пов`язане з проходженням служби, що не відповідає підставам, визначеним в підпункту 5 пункту 1 статті 97 Закону України Про Національну поліцію , відповідно до яких здійснюється призначення та виплата такої допомоги.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою Міністерства юстиції України щодо виплати одноразової грошової допомоги, 20.02.2017 року звернувся із адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, в якому просив суд зобов`язати Міністерство юстиції України розглянути матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги виключно на підставі наказу МВС від 11.01.20016 № 4.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 липня 2019 року у справі №826/2730/17, позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13) про зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; зобов`язано Міністерство юстиції України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідно до положень ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що обставини встановлені судом у справі №826/2730/17 є такими, що не підлягають доказуванню в рамках даної справи.

Зі змісту судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 року по справа №826/2730/17 вбачається, що позивачем дотримано порядок подачі заяви (рапорту) про виплату одноразової грошової допомоги та згідно протоколу №2-16 від 28.11.2016 комісією Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги вирішено призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу.

При цьому, судом вказано, що, повертаючи матеріали на доопрацювання, відповідач вийшов за межі своїх повноважень. оскільки відповідно до пункту третього розділу IV Порядку №4 рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п`ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Крім цього, у судовому рішення вказано, що Міністерством юстиції України, яке було визначено в якості відповідача по справі №826/2730/17, не дотримано встановленого нормами чинного законодавства порядку виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою працездатності на 20 відсотків з причиною - захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Хоча відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги, а було повернуто документи на доопрацювання, суд дійшов висновку, що такі дії є неправомірними та належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання виплати позивачу одноразової грошової допомоги та прийняти відповідне рішення згідно вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що 28.08.2019 року позивач звернувся до начальника Інституту кримінально-виконавчої служби із заявою на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/2730/17 та постанови Шостого адміністративного апеляційного суду щодо направлення до Міністерства юстиції України заяви з відповідними документами на 21 аркуші про виплату йому одноразової грошової допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4, та Інститут кримінально-виконавчої служби надіслав відмову листом від 01.10.2019 року № 3-314-бр.

Суд зазначає, що матеріали справи містять лист за підписом голови комісії з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби, начальника Інституту від 01.10.2019 року №3-314-Бр, зі змісту якого вбачається зазначення того, що звернення позивача щодо направлення заяви та інших документів стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського та на підставі відповідного рішення суду до Міністерства юстиції України відповідно до компетенції надіслано до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, а Комісією з ліквідації Державної пенітенціарної служби України зазначені матеріали повернуто без розгляду. Також зазначеним листом позивачу одночасно повернуто копії документів, надіслані разом із зверненням.

Також, позивачем у позовній заяві вказано, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва віл 25.02.2019 року у справі №826/2730/17 він двічі звертався з заявами до Міністерства юстиції України, а саме від 10.09.2019 року та від 24.10.2019 року щодо повторного розгляду матеріалів Інституту кримінально-виконавчої служби щодо виділення коштів на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 20300,00 грн., а Міністерством юстиції України розглянуто його заяву щодо виділення коштів та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 20300 грн. з матеріалами комісії Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення та виплати одноразової грошової допомога, про що повідомило листом 36187/С-16371/16.3.2 від 04.10.2019 року, в якому зазначено, що вказана одноразова грошова допомога позивачу не передбачена.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 10.12.2019 року позивачем отримано другу відповідь на його звернення, оформлену листом №43969/С-19873/16.3.2 від 28.11.2019 року, в якій зазначено, що рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймалося відповідно до вимог Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 року № 4, та на підставі документів, зазначених, зокрема у пункті 5 розділу III Порядку.

Зі змісту позовної заяви вбачається зазначення позивачем обставин того, що Міністерство юстиції України, повернувши документи, фактично відмовило Інституту кримінально-виконавчої служби у виділенні коштів (збільшенні фінансування на вказані потреби), в той час як пункт 5 Розділу IV Порядку передбачає, що виділення коштів органам поліції для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом центрального органу управління поліції шляхом розподілу асигнувань в межах коштів, передбачених державним бюджетом для Національної поліції України на зазначені цілі. Отже, завданням Міністерства юстиції України в даному випадку є проведення розподілу коштів, а тому повернення документів є безпідставним, оскільки міністерство, відповідно до Порядку №4, не наділено правом оцінки і аналізу поданих документів щодо призначеної одноразової грошової допомоги. З огляду на вищевикладене, позивачем вказано, що дії відповідачів є противоправними, оскільки не ґрунтуються на вимогах Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом МВС від 11.01.20016 року № 4.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" від 23.06.2005 року № 2713-ІV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських.

Пунктом 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2016 № 343 "Деякі питання оптимізації діяльності органів виконавчої влади системи юстиції" передбачено ліквідувати Державну пенітенціарну службу України та встановити, що Міністерство юстиції України є правонаступником державної пенітенціарної служби, що ліквідується, в частині реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань та пробації.

Згідно із положенням пункту 95 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014, Мін`юст визначає основні напрями діяльності міжрегіональних управлінь з питань виконання кримінальних покарань та пробації Мін`юсту, уповноважених органів з питань пробації, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ та організацій, утворених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до Закону України Про Національну поліцію одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується згідно із вимогами статей 97-101 Закону особам, які за цим Законом мають право на її отримання.

Положеннями ч.1 ст.97 Закону Про Національну поліцію визначено вичерпний перелік випадків у разі яких одноразова грошова допомога призначається та виплачується.

Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 4 від 11.01.2016, відповідно до статей 97 - 101 Закону України Про Національну поліцію та з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 163/28293, який набрав чинності 29.02.2016 року (далі - Порядок №4).

Пунктом 3 розділу III Порядку №4 встановлено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (додаток 1) подається керівнику органу поліції, навчального закладу за останнім місцем проходження служби поліцейським або за останнім місцем проходження поліцейським служби перед відрядженням до інших органів.

Перелік документів для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейського визначений в пункті 5 розділу III Порядку №4.

Згідно з вимогами пункту 1 розділу IV Порядку №4 висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівниками фінансового та кадрового підрозділів органу поліції, навчального закладу, в якому поліцейський проходить (проходив) службу.

Відповідно до вимог пункту 5 розділу IV Порядку №4 виділення коштів навчальним закладам для виплати одноразової грошової допомоги здійснюється фінансовим підрозділом Міністерства внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Отже, відповідно до Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" та Порядку, обов`язок щодо складання висновку про призначення та виплату грошової допомоги покладений на орган, у якому проходив службу працівник, а обов`язок щодо виділення коштів для виплати грошової допомоги покладений на Міністерство юстиції України.

Разом з тим, відповідно до роз`яснювального листа Міністерства юстиції України № 930/16.3/48-16 від 28.10.2018 "Щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги", відомчі навчальні заклади було повідомлення про необхідність, разом з розрахунком потреби в коштах для виплати вказаної допомоги, одночасно обов`язково надсилати до Мін`юсту копії всіх документів, завірених в установленому порядку, які стали підставою для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги, перелік яких передбачений відповідними пунктами Порядку.

Тобто, рішення Міністерства юстиції України про виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги приймається виключно на підставі висновку підвідомчого навчального закладу про призначення такої допомоги, складеного у відповідності та з підстав встановлених Законом України "Про Національну поліцію".

Так, до Міністерства юстиції України листом Інституту кримінально-виконавчої служби від 02.12.2016 № 2/4-731 надійшли матеріали щодо виділення асигнувань для виплати ОГД ОСОБА_1 , які були розглянуті на засіданні комісії Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.

За результати розгляду зазначеного листа, Міністерством юстиції України повернуто матеріали щодо призначення та виплати грошової допомоги до Комісії Інституту кримінально-виконавчої служби на доопрацювання. При цьому, як встановлено судом в якості підстав для повернення зазначено про обставини того, що згідно зі свідоцтвом № 163 від 27.06.2016 військо-лікарською комісією ДУ "Територіального медичного об`єднання МВС України по Харківській області" ОСОБА_1 встановлено "захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ", та зазначено про непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність - у воєнний.

Наказом Інституту кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України від 18.07.2016 року № 99 о/с полковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пункту 2 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в Держаній кримінально-виконавчій службі України (через хворобу) з посади заступника начальника Інституту кримінально-виконавчої служби, 18 липня 2016 року, з правом носіння встановленої форми одягу.

Відповідно до довідки МСЕК № 016810 від 31.10.2016 позивач втратив 20 % працездатності у зв`язку з захворюванням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Під час розгляду справи встановлено, що 15.11.2016 року позивачем було подано рапорт до Інституту кримінально-виконавчої служби про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з втратою 20% працездатності внаслідок хвороби, пов`язаної з проходженням служби.

Відповідно до протоколу комісії Інституту кримінально-виконавчої служби з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення або інвалідності осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України від 28.11.2016 № 2-16, комісією прийнято рішення, у зв`язку з втратою працездатності, пов`язаної з проходженням служби, призначити і виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 за рахунок коштів, виділених за КПКВК 3606020 КЕКВ 2730, відповідно до підпункту 5 пункту 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", у розмірі 20300,00 грн.

Інститут кримінально-виконавчої служби Державної пенітенціарної служби України листом № 2/4-731 від 02.12.2016 звернувся до Міністерства юстиції України щодо виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Міністерство юстиції України лист від 23.01.2017 № 513/16/46-17 з огляду на те, що в довідці про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності, виданій ОСОБА_1 , було встановлено захворювання пов`язане з проходженням служби, що не є підставою для виплати ОГД, яка визначена пунктом 5 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", матеріали було повернуто для доопрацювання Інституту кримінально-виконавчої служби.

Як встановлено під час розгляду справи, зазначеним діям Міністерства юстиції України було надано оцінку в рамках розгляду справи №826/2730/17, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Міністерства юстиції України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до вимог Порядку та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4.

Зі змісту наданого до суду представником відповідача Міністерства юстиції України відзиву на позов вбачаються доводи останнього стосовно того, що відповідно до інформації наданої комісією з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби ОСОБА_1 02.02.2017 року подав заяву на ім`я голови Комісії з розгляду питань щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги Інституту кримінально-виконавчої служби з проханням відтермінувати розгляд зазначених документів до вирішення питання у судовому порядку. При цьому, представником відповідача вказано, що матеріали для призначення та виплати вказаної допомоги були повернуті ОСОБА_1 у 2017 році, а повторно від Інституту кримінально-виконавчої служби для виділення коштів з метою виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у відповідності до вимог Порядку до Міністерства юстиції України не надходили.

Суд, надаючи оцінку зазначеним доводам представника відповідача зазначає, що матеріали справи містять лист за підписом голови комісії з ліквідації Інституту кримінально-виконавчої служби, начальника Інституту від 01.10.2019 року №3-314-Бр, направлений у відповідь на звернення позивача №15С від 02.09.2019 року, відповідно до якого позивача повідомлено про те, що заява та інші документи стосовно виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського та на підставі відповідного рішення суду до Міністерства юстиції України відповідно до компетенції було надіслано до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України, проте Комісією з ліквідації Державної пенітенціарної служби України зазначені матеріали повернуто без розгляду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про не здійснення Інститутом кримінально-виконавчої служби направлення заяви та документів позивача до Міністерства юстиції України, яке є правонаступником Державної пенітенціарної служби України.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до приписів ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, відповідачем до суду не надано жодних доказів правомірності дій стосовно направлення заяви та документів позивача не до Міністерства юстиції України, а до Комісії з ліквідації Державної пенітенціарної служби України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання противоправними дій Інституту кримінально-виконавчої служби щодо не надсилання матеріалів до Міністерства юстиції України для виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності.

Водночас, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача, суд приходить до висновку, що належним способом відновлення порушених прав останнього є зобов`язання Інституту кримінально-виконавчої служби звернутися до Міністерства юстиції України з метою виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності та провести виплату одноразової грошової допомоги.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо не виділення коштів Інституту кримінально-виконавчої служби у розмірі 20300,00 грн. на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , суд зазначає, що враховуючи обставини справи та з огляду на те, що зазначене питання може бути розглянуто відповідачем після отримання відповідних документів від Інституту кримінально-виконавчої служби, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині у зв`язку з їх передчасністю.

Також позовна вимога позивача про зобов`язання Міністерства юстиції України відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 11.01.2016 №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016 за №163/28293, прийняти та розглянути заяву на отримання одноразової грошової допомоги та виділити кошти Інституту кримінально-виконавчої служби у розмірі 20300,00 грн. на підставі розрахунку потреби в коштах для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, оскільки є похідної від попередньої позовної вимоги.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Інституту кримінально-виконавчої служби (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050), Міністерства юстиції України (вул. Городецького, буд. 13, м. Київ, 01001) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати противоправними дії Інституту кримінально-виконавчої служби щодо не надсилання матеріалів до Міністерства юстиції України для виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності.

Зобов`язати Інститут кримінально-виконавчої служби звернутися до Міністерства юстиції України з метою виділення коштів для виплати одноразової грошової допомоги позивачу у зв`язку зі встановленням Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією № 4 відсотку втрати працездатності під час проходження служби без визначення групи інвалідності та провести виплату одноразової грошової допомоги.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Інституту кримінально-виконавчої служби (вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ - 37816508).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.