Рішення

від 17.03.2020 по справі 640/2747/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року м. Київ № 640/2747/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І. розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна"

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про визнання дій протиправними та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" (далі - позивача, ТОВ "Профі Лаб Україна") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просить: визнати протиправними дії начальника Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві Демченко Людмили Дмитрівни щодо прийняття наказу від 14 лютого 2019 року №1808 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Профі Лаб Україна"; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 лютого 2019 року №1808 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Профі Лаб Україна".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний наказ від 14 лютого 2019 року №1808 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Профі Лаб україна" є протиправним, адже у відповідача не було підстав для призначення перевірки.

Позивач зазначає, що запит від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12 оформлено з порушенням статті 73 Податкового кодексу України, що не створює для платника податку обов`язку надавати запитувану інформацію. При цьому позивач вказує, що норми податкового законодавства не ставлять право платника податку на податковий кредит у залежність від дотримання податкової дисципліни його контрагентом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 19 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача вказує, що з огляду на наявність інформації про непричетність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Редгрін до фінансово-господарської діяльності названих товариств, яка підтверджена поясненнями директора Товариства з обмеженою відповідальністю Редгрін та вироком Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2018 року, яким визнано директора Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, на адресу позивача скеровано запит від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12. Оскільки позивачем не надано запитувану інформацію, на підставі підпункту 74.1.1 пункту 74.1 статті 74 Податкового кодексу України прийнято оскаржуваний наказ від 14 лютого 2019 року №1808 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Профі Лаб Україна".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 04 березня 2019 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" про розгляд справи в судовому засіданні за участі сторін залишено без задоволення.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідачем не спростовано доводи позивача стосовно протиправності призначення перевірки оскаржуваним наказом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

20 вересня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві скеровано на адресу позивача запит №66292/10/26-15-14-04-05-12 Про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) , у якому повідомлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві виявлено факти, що свідчать про недостовірність визначення Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" даних податкового кредиту по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Комплекст Сатндарт Сервіс у сумі 13 179 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Редгрін у сумі 8558 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за грудень 2017 року, у сумі 94394 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за січень 2018 року, у сумі 4026 грн, що містяться у податковій декларації з ПДВ за лютий 2018 року.

Зокрема, встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки засновником (директор та головний бухгалтер) підприємства - контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Комплекст Сатндарт Сервіс ОСОБА_1 надано пояснення про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності, а також згідно вироку Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2018 року, яким визнано директора Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, наявність інших ознак фіктивності визначених статтею 55-1 Господарського кодексу України. Аналізом інформаційних баз встановлено відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Редгрін будь-яких основних фондів та виробничих потужностей. Номенклатура та обсяг наданих послуг свідчить про фізичну неможливість здійснення такого об`єму господарської діяльності без трудових ресурсів, зокрема, послуги з організації та проведення рекламного заходу. Відповідні сторонні послуги з експлуатації основних засобів за даними Єдиного реєстру податкових накладних не придбавалися.

У зв`язку із викладеним відповідач просив позивача протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цього запиту надати інформацію (пояснення та їх документальні підтвердження) з приводу зазначених фактів.

Так, вимагалось надати засвідчені підписом посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" та скріплені печаткою (за наявності) копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із Товариством з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс у період з 01 квітня 2017 року по 30 квітня 2017 року, із Товариством з обмеженою відповідальністю Редгрін у період з 01 грудня 2017 року по 28 лютого 2018 року, а також щодо використання у власній господарській діяльності послуг (послуги з організації та проведення рекламного заходу), придбання яких документально оформлено у відносинах уз зазначеним платником податків.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" листом від 27 вересня 2018 року вих №27-9-18 повідомило про невідповідність запиту вимогам статті 73 Податкового кодексу України та запропонувало відповідачу привести запит у відповідність до згадуваної статті Податкового кодексу України.

Наказом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 14 лютого 2018 року №1808 на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, у зв`язку з відмовою у наданні документальних підтверджень на письмовий запит Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" з 14 лютого 2019 року по дату завершення перевірки тривалістю 5 робочих днів. Перевірку провести з метою дотримання вимог податкового законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс за квітень 2017 року, з Товариством з обмеженою відповідальністю Редгрін за грудень 2017 року, за січень, лютий 2018 року показників декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням у податковій декларації з податок на прибуток підприємств за 2017 рік.

Так, згідно з підпунктом 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Отримання податкової інформації, її зміст та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245 "Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом". Зокрема, чітко визначено перелік підстав для направлення суб`єкту господарювання запиту про подання інформації, вимоги до його оформлення, а також поняття податкової інформації.

Згідно із абзацом 2 пункту 1 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі діяльності і необхідні для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань і функцій.

Податкова інформація надається органам державної податкової служби періодично або за окремим письмовим запитом таких органів у безоплатному порядку (пункт 2 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом).

Так, відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків.

За змістом пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому пункту 73.3 статті 73 Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що запит податкового органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об`єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №820/3038/17 та від 27 березня 2018 року у справі №813/2162/17.

У разі, якщо запит контролюючого органу про надання інформації оформлений з порушенням законодавчо встановленого порядку, зокрема в якому чітко не зазначено підстави для його направлення (надсилання), платник податку звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит, що в свою чергу виключає право контролюючого органу призначати проведення перевірки з підстав ненадання пояснень та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит, а у разі прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення перевірки за вказаних обставин такий наказ може бути визнано протиправним та скасовано (постанова Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №826/12244/14).

Верховний Суд у постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 зазначив, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкова інформація відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Таким чином, сама лише інформація, отримана з інформаційних баз відповідача не може сама по собі слугувати підставою для тверджень про нереальність господарських операцій.

В контексті наведеного, суд наголошує, що факти порушення податкового законодавства повинні бути отримані в установленому законом порядку та спосіб.

За змістом запиту від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12 вбачається, що відповідач дійшов висновку про недостовірність даних, що містяться у податковій декларації з ПДВ за квітень 2017 року, податковій декларації з ПДВ за грудень 2017 року, у податковій декларації з ПДВ за січень 2018 року, у податковій декларації з ПДВ за лютий 2018 року.

Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на наявність інформації про непричетність посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс та Товариства з обмеженою відповідальністю Редгрін (контрагенти позивача) до фінансово-господарської діяльності названих товариств.

Надаючи оцінку запиту Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12 на відповідність нормам статті 73 Податкового кодексу України, суд зазначає, що такий запит містить підставу для його направлення - недостовірність визначення даних податкового кредиту, що містяться у відповідних податкових деклараціях; зазначено інформацію, яка це підтверджує, а саме: пояснення директора Товариства з обмеженою відповідальністю Редгрін та вирок Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 травня 2018 року, яким визнано директора Товариства з обмеженою відповідальністю Комплект Стандарт Сервіс винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати, конкретизований, але не виключний; печатку контролюючого органу - відповідача.

Так, 12 вересня 2017 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю Рекламне агентство ОСОБА_2 реклама до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ОСОБА_4 управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність у відповідача на момент направлення запиту від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12 до позивача податкової інформації, що була належною підставою для його направлення та про відповідність направленого запиту вимогам пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено можливість проведення перевірки, коли виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Відповідно до пункту 78.4 цієї статті про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно постанови Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі №813/2162/17 наказ контролюючого органу про проведення перевірки має утримувати в собі в якості підстави її проведення посилання на неотримання пояснень від платника податку та їх документальних підтверджень на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу щодо виявлених обставин, визначених таким запитом.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржуваний наказ від 14 лютого 2019 року №1808 містить посилання на відмову позивача у наданні документальних підтверджень на письмових запит Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 20 вересня 2018 року №66292/10/26-15-14-04-05-12

Отже, оскаржуваний наказ від 14 лютого 2019 року №1808 відповідає вимогам податкового законодавства та частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, отже позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного наказу з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі Лаб Україна" відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко