Ухвала

від 17.03.2020 по справі 640/11189/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11189/19

УХВАЛА

17 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Мельничука В.П., суддів Лічевецького І.О., Оксененко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Еко Лайн" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено.

30 вересня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві первинно зверталося до суду з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

Вказану апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

17 грудня 2019 року Головне управління ДФС у м. Києві повторно звернулося до суду першої інстанції з апеляційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 296 КАС України в редакції згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги в адміністративній справі визначено Законом України "Про судовий збір" з урахуванням змін до вказаного Закону.

Так, відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою встановлюється ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви.

Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2019 рік" від 23.11.2018 № 2629-VIII установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1 921 гривня, з 1 липня - 2007 гривень, з 1 грудня - 2102 гривні.

Позивачем в адміністративному позові заявлено вимогу майнового характеру на загальну суму 6505431,50 грн.

Виходячи зі змісту позовної заяви, Головне управління ДФС у м. Києві при зверненні до суду з даною апеляційною скаргою повинно було сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, тобто 28815,00 грн., (1,5% ціни позову) не більше ніж 19210,00 грн. (1921,00 грн.*10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) *150%).

Таким чином, Головному управлінню ДФС у м. Києві необхідно сплатити суму судового збору у розмірі - 28815,00 грн.

Вказаною особою в порушення зазначених вимог законодавства не було дотримано вказані вимоги ст. 296 КАС України та не додано документ про сплату судового збору.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України в редакції згідно з Законом від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи 04 вересня 2019 року судом першої інстанції ухвалено зазначене вище рішення в порядку письмового провадження.

З повторною апеляційною скаргою Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до суду першої інстанції 17 грудня 2019 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.

При цьому вказана особа не зверталася із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та не вказувала про поважні причини його пропуску.

Ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху через її невідповідність вимогам КАС України.

Вказаній особі надано строк для усунення зазначених вище недоліків десять днів з часу отримання копії зазначеної вище ухвали суду апеляційної інстанції шляхом надання до Шостого апеляційного адміністративного суду документу про сплату судового збору у розмірі 28815,00 грн. та заяви про поновлення строків, де вказати поважні причини його пропуску, надавши відповідні докази.

02 січня 2020 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Головного управління ДФС у м. Києві надійшла заява про усунення недоліків від 28 грудня 2019 року б/н, в якій вказана особа просила суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року та продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги щодо сплати судового збору.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2020 року клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задоволено.

Продовжено Головному управлінню ДФС у м. Києві строк для усунення недоліків апеляційної скарги на п`ять днів з дня отримання копії вказаної ухвали.

03 лютого 2020 року Головне управління ДФС у м. Києві подало до суду заяву про усунення недоліків від 03 лютого 2020 року б/н, в якій просило відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору відмовлено.

В заяві про усунення недоліків від 28 грудня 2019 б/н, на виконання вимог ухвали судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДФС у м. Києві заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року.

Щодо порушеного зазначеного строку, Головне управління ДФС у м. Києві зазначає про наявність поважних причин його пропуску, а саме: у зв`язку з ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року про повернення апеляційної скарги у зв`язку з несплатою судового збору.

Вказана особа звертає увагу, що було здійснено активні дії для усунення недоліків первинної апеляційної скарги визначених ухвалою судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху.

Однак, Головне управління ДФС у м. Києві не мало можливості сплатити судовий збір в межах строку визначеним КАС України у зв`язку з чим просить суд поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Щодо відсутності коштів на сплату судового збору та не усунення недоліків апеляційної скарги, як поважної причини пропуску строку та поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Еко Лайн" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернуто особі, яка її подала.

Таким чином, первинну апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві було повернуто судом апеляційної інстанції у зв`язку із несплатою судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що Головне управління ДФС у м. Києві є державним органом.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з державними органами, поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів, тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Та обставина, що Головне управління ДФС у м. Києві зверталося з первинною апеляційною скаргою 30 вересня 2019 року (яку було повернуто у зв`язку з несплатою судового збору) у строк, встановлений статтею 295 КАС України, не є підставою вважати пропуск строку поважним, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

При цьому, слід зазначити, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2010 708/11/13-10 з посиланням на практику Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

У зв`язку з цим обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Статтею 44 КАС України встановлено права та обов`язки учасників справи.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.

Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також виконання встановлених законом вимог щодо оформлення апеляційної скарги, зокрема, надання документу про сплату судового збору, в тому числі, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, а тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ.

Також, пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року передбачено, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

На час здійснення безспірного списання коштів проводяться платежі боржника, зокрема, із сплати податків і зборів, у тому числі судового збору.

Отже, органи державної влади, в тому числі Головне управління ДФС у м. Києві, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Так, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду справа № 804/2979/17 від 15 травня 2018 року, №822/276/17 від 07 червня 2018 року та ухвалі Верховного Суду від 03 лютого 2020 року.

Так, саме по собі звернення до суду в межах встановленого строку із апеляційною скаргою, яка була повернута судом, не є достатньою і безумовною підставою для визнання поважними причин пропуску строку апеляційного оскарження при зверненні з повторною апеляційною скаргою до закінчення річного строку. Разом з тим, повернення апеляційної скарги не є перешкодою для повторного апеляційного оскарження судового рішення за умови усунення підстав, які зумовили повернення апеляційної скарги. Відповідно, у разі, якщо скаржник невідкладно після отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги повторно звертається до суду із належним чином оформленою апеляційною скаргою, він має право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Колегія суддів звертає увагу, що при поданні даної апеляційної скарги Головним управлінням ДФС у м. Києві також порушено вимоги ст. 296 КАС України та не додано документ про сплату судового збору.

Розглянувши клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року, яке заявлено в заяві про усунення недоліків від 28 грудня 2019 року б/н, перевіривши його обґрунтованість, дослідивши матеріали апеляційної скарги в частині, що стосується порушеного питання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Зазначені в ухвалі судді Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року недоліки апеляційної скарги не усунуто.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 299, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И ЛА:

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року - відмовити.

У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Еко Лайн" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень- відмовити .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко