Постанова

від 18.03.2020 по справі 640/20696/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20696/18 Головуючий у 1 інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Мельничука В.П.

Федотова І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА" звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у м. Києві, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.06.2018 р. № 776311/30525793, зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 26.09.2017 р. № 9,

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 11.06.2018 р. № 776313/30525793, зобов`язати зареєструвати податкову накладну від 22.09.2017 р. № 8.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.06.2018 №776311/30525793, №776313/30525793. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА" від 22.09.2017 № 8, від 26.09.2017 № 9 датою їх фактичного надходження.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що надані позивачем документи не дали можливості підтвердити реальність господарських операцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА", відповідно до Договору про виконання робіт від 18.07.2017 року № 07-06/17, укладеного з Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС", здійснило операцію з подрібнення коксового продукту на загальну суму 219 000,00 грн., в тому числі, податок на додану вартість у сумі 36 500,00 грн., про що складено податкову накладну від 26.09.2017 року № 9.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА", відповідно до Договору про виконання робіт від 06.05.2016 року № 06/05-16-2, укладеного з Публічним акціонерним товариством "Тернопільський кар`єр", надало послуги дробарно-сортувального комплексу на загальну суму 269178,31 грн., в тому числі, податок на додану вартість 44863,05 грн.

У подальшому, зазначені податкові накладні позивач направив засобами телекомунікаційного зв`язку до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак, їх реєстрація зупинена, у зв`язку з виявленням наступних помилок: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПКУ реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 №567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах, згідно УКТ ЗЕД 8302. Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПКУ, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ від 13.06.2017 р. №567 та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу", про що позивача було повідомлено у квитанціях про доставлення податкових накладних.

У відповідь, позивачем направлено у електронному вигляді пояснення щодо зупинення спірної податкової накладної, до яких додав копії документів, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Комісія Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийняла рішення від 11 червня 2018 року № 776311/30525793, 776313/30525793 про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Не погоджуючись із рішеннями про відмову у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1. статті 188 ПК України).

Згідно п. 201.1 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 ПК України; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 ПК України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації / зупинення реєстрації / відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , ;Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13 червня 2017 року № 567 (у редакції чинній на момент подання податкової накладної для реєстрації) (далі - Критерії оцінки, Перелік документів).

Пунктом 6 Критеріїв оцінки визначено два критерії для проведення Моніторингу податкової накладної, при цьому за змістом пункту 1 Переліку документів для кожного із критеріїв законодавцем визначено специфічний (окремий) перелік документів, які платник податків може подати податковому органу для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку документів, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", Про електронні документи та електронний документообіг та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "АГРО НОВА" (Виконавець) та ПАТ Тернопільський кар`єр (Замовник) укладено Договір про надання послуг 06 травня 2016 року №06/05-16-2 (Т. 1 а.с. 24-28).

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, Виконавець за даним Договором приймає на себе зобов`язання надати Замовнику наступні послуги: навантаження гірничої маси в дробарку; подрібнення гірничої маси та грохочення гірничої маси технікою спеціального призначення на фракції: 0-20,20-50, 50-80, 80-120; навантаження готової продукції в самоскид; перевезення відсіву у відвал.

На виконання умов Договору №07-06/17, позивачем здійснено операцію з перегрохочення неякісної продукції, про свідчить Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №65 від 22 вересня 2017 року (Т.1 а.с. 98).

За результатами здійснення вищевказаної операції, позивачем, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України, складено податкову накладну від 22 вересня 2017 року №8 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Т.1 а.с. 115).

Також, між ТОВ "АГРО НОВА" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством "ЮЖКОКС" (Замовник) укладено Договір про виконання робіт від 18 липня 2017 року № 07-06/17 (Т.1 а.с. 47-53).

Відповідно до п. 1.2 вказаного Договору, виконавець виконує замовнику наступні роботи: подрібнення коксової продукції фракції вхідного розміру 0-100 мм. за допомогою мобільної конусної дробарки з операторами у відповідності до даного договору.

Згідно п.п. 3.2 Договору № 07-06/17, оплата робіт Виконавця з подрібнення коксової продукції здійснюється Замовником наступним чином: сплачує першу частину авансу в розмірі 100 000,00 гривень, в тому числі ПДВ, на протязі двох робочих днів з моменту підписання цього Договору. Замовник здійснює другу частину авансового платежу на протязі двох робочих днів з моменту доставки дробарки на територію Замовника шляхом перерахування грошової суми в розмірі 100 000,00 грн., в тому числі ПДВ, на зазначений у Договорі поточний рахунок Виконавця. Всі наступні оплати робіт з подрібнення коксової продукції здійснюються Замовником шляхом перерахування грошових коштів на зазначений у Договорі поточний рахунок Виконавця один раз на місяць на протязі двох робочих днів після підписання Сторонами акту здачі-прийняття виконаних робіт в розмірі, що зазначений в даному акті здачі-прийняття виконаних робіт.

На виконання умов Договору № 07-06/17, позивачем здійснено операцію з подрібнення коксового продукту на загальну суму 219000,00 грн., про що свідчить Акт здачі-прийняття виконаних робіт №4 від 26 вересня 2017 року (Т. 1 а.с. 59).

За результатами здійснення вищевказаної операції, позивачем, відповідно до приписів п. 201.10 ст. 201 ПК України, складено податкову накладну від 26 вересня 2017 року №9 та направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Також, позивач направив в електронному вигляді до ДФС України пояснення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація яких зупинена та документи на підтвердження реальності господарських операцій по спірних податкових накладних.

Однак, Комісією Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято рішення від 11 червня 2018 року № 776311/30525793 та №776313/30525793, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 22 вересня 2017 року № 8 та від 26 вересня 2017 року № 9 в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 1 а.с. 66-67, 130-131).

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 21 лютого 2018 року затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №117).

В силу п. 21 Порядку №117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних рішення від 11 червня 2018 року № 776311/30525793 та №776313/30525793 стало ненадання платником податку копій документів: розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем разом з поясненнями було надіслано контролюючому органу всі необхідні документи, що підтверджували реальність здійснення господарських операцій по поданих податкових накладних. Вказані документи складені з дотриманням вимог законодавства і були достатніми для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому, посилання у вказаних рішеннях на ненадання платником податку розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, на думку колегії суддів, є необґрунтованим, оскільки, позивач направив на реєстрацію податкові накладні по факту події, що сталася раніше, а саме, виконання робіт за договорами.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 серпня 2019 року у справі №2540//3009/18 зазначив наступне: …Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу .

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що надані позивачем документи не дали можливості відповідачу підтвердити реальність господарських операцій.

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління ДФС у м. Києві, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 11.06.2018 року №776311/30525793, №776313/30525793 та зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА" від 22.09.2017 року № 8, від 26.09.2017 року № 9 датою їх фактичного надходження.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО НОВА" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Мельничук В.П.

Федотов І.В.