Постанова

від 17.03.2020 по справі 460/1966/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/1966/19 пров. № А/857/2287/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.

при секретарі судового засідання: Волошин М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Країв ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року (ухвала проголошена о 15:40 год. у м. Рівне судом у складі головуючого судді Дудар О.МР.С.) про закриття провадження у справі № 460/1966/19 за позовом Члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Країв ОСОБА_1 до Рівненської обласної державної адміністрації, державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Країв Острозького району Рівненської області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, записів,-

ВСТАНОВИЛА:

Член релігійної громади Української Православної Церкви с.Країв ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Бороденко Іванни Василівни, Рівненської обласної державної адміністрації, у якому просив: 1) визнати протиправними дії Рівненської обласної державної адміністрації щодо проведення реєстрації змін до статуту релігійної громади Української Православної Церкви с.Країв (ідентифікаційний код 22576462, 35823, Рівненська область, Острозький район, село Країв) шляхом реєстрації статуту релігійної громади Української Православної Церкви с.Країв в новій редакції; 2) визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації "Про реєстрацію статутів релігійних громад у новій редакції" від 28.03.2019 №269 стосовно реєстрації статуту релігійної громади Української Православної Церкви с.Країв (ідентифікаційний код 22576462, 35823, Рівненська область, Острозький район, село Країв) в новій редакції з новою юридичною назвою; 3) визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Бороденко Іванни Василівни про державну реєстрацію внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної громади Української Православної Церкви с.Країв (ідентифікаційний код 22576462, 35823, Рівненська область, Острозький район, село Країв), на підставі якого внесено записи в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.04.2019 №16071050003000783 та №16071070004000783; 4) визнати протиправними та скасувати записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.04.2019 №16071050003000783 та №16071070004000783, що внесений державним реєстратором Бороденко Іванною Василівною щодо державної реєстрації внесення змін до установчих документів юридичної особи - релігійної громади Української Православної Церкви с.Країв (ідентифікаційний код 22576462, 35823, Рівненська область, Острозький район, село Країв).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 року залучено до участі у справі релігійну організацію "Релігійна громада Свято-Покровської парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) села Країв острозького району Рівненської області" як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

20.01.2020 року від представника третьої особи надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року закрито провадження у справі.

Із цією ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така суперечить нормам процесуального права, а тому просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначив, що відповідачі протиправно вчинили дії, якими порушили порядок внесення змін до Статуту релігійної громади УПЦ, членом якої є позивач, тобто підставою позову є недотримання вимог, які передбачені законом для прийняття рішення про перереєстрацію вказаного статуту, а тому вказаний спір має публічно-правовий характер і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Закриваючи провадження у цій справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей спір не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване розпорядження, хоч і мав владно-управлінські повноваження щодо позивача (в частині зареєструвати або відмовити у реєстрації змін до статуту релігійної громади), однак прийнятий факт здійсненої реєстрації обумовлений наданими для такої реєстрації документами, а тому позов підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС визначено, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до положень статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спір у цій справі стосується правовідносин щодо утворення, реєстрації, діяльності та припинення релігійної організації. Ці правовідносини врегульовано Законом №987-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

За змістом статті 7 Закону №987-ХІІ релігійні організації в України утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до статті 8 Закону №987-ХІІ релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону. Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Повідомлення державних органів про утворення релігійної громади не є обов`язковим

За правилами, визначеними статтею 12 Закону №987-ХІІ відомості, зокрема, про вид релігійної організації, її віросповідну приналежність і місцезнаходження повинні міститися у статуті (положенні) релігійної організації, який (як і зміни до нього) підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 вказаного Закону.

Частина перша статті 14 Закону №987-ХІІ передбачає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону №987-ХІІ перевищення встановленого цим Законом терміну прийняття рішень про реєстрацію статутів (положень) релігійних організацій, як і рішення про відмову в реєстрації статуту (положення) релігійної організації може бути оскаржено до суду в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством України

Отже, законодавець висловився стосовно юрисдикції спорів, які виникають у зв`язку з бездіяльністю чи відмовою уповноваженого органу у прийнятті рішення щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації.

Спір, який виник у цій справі, також стосується правовідносин з прийняття уповноваженим органом рішення з реєстрації статуту релігійної організації. За змістом позовної заяви, доводів апеляційної скарги, вимог позивача про визнання дій відповідачів протиправними, визнання протиправними та скасування Розпорядження, такі спрямовані на захист релігійних прав позивача як учасника Релігійної громади. Отже, апеляційний суд вважає, що такі правовідносини є тісно пов`язаними з правовідносинами щодо реєстрації статуту (положення) релігійної організації, а юрисдикцію спорів, що виникають з таких правовідносин необхідно визначати відповідно до частини другої статті 15 Закону №987-ХІІ.

Таким чином, апеляційний суд, дійшов висновку про те, що вирішення цього спору має здійснюватися за нормами ЦПК України.

Аналогічну правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 та Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі №140/1362/19, які в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження у цій справі необхідно закрити, оскільки розглядуваний спір повинен розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції нормам процесуального права, а тому апеляційний суд не бачить підстав для задоволення апеляційної скарги.

В силу ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Члена релігійної громади Української Православної Церкви с. Країв ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 січня 2020 року про закриття провадження у справі № 460/1966/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.

На Постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 18.03.2020р.