Постанова

від 12.03.2020 по справі 460/82/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/82/20 пров. № А/857/2115/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Шевчук С.М.;

за участю секретаря судового засідання - Джули В. М.;

представника позивача Рашко В.Г.,

представника третьої особи Кобко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/82/20 (головуючий суддя Недашківська К. М., м. Рівне) за позовом Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" до Рівненської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, Рівненська обласна державна адміністрація про визнання розпорядження протиправним,-

ВСТАНОВИВ :

Приватне акціонерне товариство Рівнеазот звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Рівненської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Городоцька сільська рада Рівненського району Рівненської області, Рівненська обласна державна адміністрація про визнання розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №674 від 14.10.2019 р. протиправним, таким, що не відповідає Конституції і законам України та нечинним повністю.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.

Не погодившись із постановленою ухвалою, позивачем ПрАТ Рівнеазот подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет позову, безпідставно, невірно надав оцінку доказам і фактичним обставинам справи та прийняв оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального та матеріального права. Скаржник зазначає, що предметом позову є оскарження процедури здійснення публічно-владних управлінських функцій при прийнятті розпоряджень суб`єктом владних повноважень (недотримання вимог законодавства при реалізації контрольних функцій у сфері управління діяльністю та затвердженні землевпорядної документації), внаслідок чого прийнято неправомірне оскаржене рішення.

Судове засідання за участю ПрАТ Рівнеазот проводилось в режимі відеоконференції.

В судове засідання з`явився представник третьої особи - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" адвокат Кобко О.Л. Згідно рекомендованих повідомлень про вручення повістки про виклик в суд на 12.03.2020 року належним чином повідомлені про розгляд справи Рівненська районна державна адміністрація, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, Рівненська обласна державна адміністрація.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Рашко В.Г., який підтримав вимоги апеляційної скарги, пояснення представника третьої особи Кобко О.Л. , який заперечив вимоги апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що заявлені позовні вимоги стосуються того, що під`їзна залізнична колія, яка перебуває у власності позивача, знаходиться на земельних ділянках, кадастрові номери яких 5624683300:07:025:0001 та 5624683300:07:025:0002. У грудні 2019 року позивач в результаті опрацювання проектів Договорів про встановлення земельного сервітуту з метою експлуатації та обслуговування під`їзної залізничної колії, надісланими АТ "Укрзалізниця", дізнався, що обумовлені вище земельні ділянки перебувають у ПАТ "Укрзалізниця" на праві постійного користування.

У позовній заяві ПрАТ Рівнеазот зазначив, що саме на підставі розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №674 від 14.10.2019 р. земельні ділянки, кадастрові номери яких 5624683300:07:025:0001 та 5624683300:07:025:0002, були передані у постійне користування Державному територіально-галузевому об`єднанню "Львівська залізниця".

Позивач, вважаючи, що вказаним розпорядженням порушені його права як власника об`єктів нерухомого майна, оскільки на даних земельних ділянках перебувають його під`їзні колії, звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір між сторонами виник з приводу захисту права на земельну ділянку.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду інстанції з огляду на таке.

Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, колегія суддів виходить із таких міркувань.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Частинами 1, 2 статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень

Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок суду збігається з висновком, наведеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року при перегляді справи №814/917/18.

Матеріалами справи встановлено, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, направленим на поновлення порушеного відповідачем права як особи, що також має право користування частиною земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні АТ "Українська залізниця".

При цьому спір виник у зв`язку з прийняттям відповідачем розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації №674 від 14.10.2019 р.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Приймаючи до уваги те, що цей позов направлений на поновлення речового права позивача на нерухоме майно, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, оскільки поглинається спором про право, а тому має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спірні правовідносини стосуються прав та інтересів з приводу користування земельною ділянкою, а позовні вимоги у зазначеній справі спрямовані на захист цього права.

Однак, враховуючи характер спірних правовідносин та з огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення не було допущено порушення норм процесуального права, що регулюють питання підсудності адміністративних справ, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постановленої ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" - залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі № 460/82/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 18 березня 2020 року.