Постанова

від 11.03.2020 по справі 914/499/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа №914/499/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Данко Л.С.

Мирутенка О.Л.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центр реабілітації Бубновського б/н від 16.01.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 (повний текст рішення складено 02.01.2020, м. Львів, суддя Бортник О.Ю.)

у справі № 914/499/19

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Пластик , м. Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Центр реабілітації Бубновського , м. Львів

про стягнення 317 420,32 грн. з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

за участю представників:

від позивача: Колянковський Т.М. - ордер серії ВС № 1004889 від 03.03.2020;

від відповідача: Бойко Н.Р. - ордер серії ВС № 1018727 від 10.03.2020.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з додатковою відповідальністю Пластик звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центр реабілітації Бубновського про стягнення неустойки за користування приміщеннями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21.11.2018 він в односторонньому порядку розірвав договір № 01817 від 20 грудня 2017 оренди нежитлових приміщень. Такі дії позивача зумовлені невиконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної сплати орендної плати. Відповідач свої зобов`язання із повернення приміщень, які він орендував, не виконав. Тому позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 у справі № 914/499/19 позов ТзДВ Пластик до ТзОВ Центр реабілітації Бубновського задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ Центр реабілітації Бубновського на користь ТзДВ Пластик 221 773,29 грн. неустойки. Закрито провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Центр реабілітації Бубновського 44926,45 грн. неустойки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішення суду ТзОВ Центр реабілітації Бубновського подало апеляційну скаргу б/н від 16.01.2020, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме, скаржник стверджує, що відповідно до п. 7.2. договору, у випадку порушення встановлених строків передачі (повернення) об`єкта оренди винна сторона на вимогу іншої сторони сплачує неустойку в розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач не направляв відповідачеві вимоги про сплату неустойки.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 03.03.2020, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач у відзиві зазначає, що подання позову у даній справі є вимогою про стягнення неустойки, а положення договору оренди не передбачають обов`язку (орендодавця) надсилати орендарю письмову вимогу про сплату неустойки, як обов`язкову передумову для пред`явлення позову щодо стягнення неустойки.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2017 між ТзДВ Пластик (орендодавець) та ТзОВ Центр реабілітації Бубновського (орендар) було укладено договір № 01817 оренди нежитлових приміщень. Згідно умов договору позивач зобов`язався передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування (оренду) нерухоме майно в будівлі під літерою Д-4, інвентарним номером 711, загальною площею 1443,9 кв. м, розташованій за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 149, а саме: адміністративно-побутові, нежитлові приміщення другого поверху вказаної будівлі, що позначені на поверховому плані технічного паспорту, складеного Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки від 29.01.2015 року індексами з № 8 по № 11 включно та індексами з № 13 по №17 включно, площею 331,6 м кв. (надалі - об`єкт оренди).

В п.5.4 договору сторони домовились, що орендна плата сплачується відповідачем в повному обсязі щомісяця, до 16-го числа за поточний місяць, починаючи з наступного календарного місяця за місяцем, в якому відповідач вступив у користування об`єктом оренди за цим договором.

Суд встановив, що у договорі № 01817 від 20.12.2017 сторони передбачили у розділі 4 два пункти з тотожним номером 4.4. різного змісту.

Так, один з пунктів 4.4. договору містить підпункти з 4.1.1. до 4.1.6. та інший пункт 4.4. договору без підпунктів.

Зміст вище наведених пунктів договору є різним.

Відповідно до першого пункту 4.4. договору, сторони погодили, що дія договору припиняється внаслідок:

4.1.1. Закінчення строку на який його укладено.

4.1.2. Дострокового розірвання за взаємною згодою сторін, або за рішенням суду, господарського суду.

4.1.3. Дострокового розірвання на вимогу однієї із сторін.

4.1.4. Дострокового розірвання у випадку повного або часткового невиконання орендарем умов зазначених у пунктах 5.1. та/чи 5.3. та /чи 5.4. та/або 5.6. та/чи 6.2. цього договору. З підстав, зазначених у цьому пункті договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. В цьому випадку орендар зобов`язується передати об`єкт оренди орендодавцеві в строк та в порядку визначеному цим договором, якщо орендар вже вступив у право користування ним у відповідності до п.4.3. цього договору.

4.1.5. Ліквідації орендаря без правонаступників.

4.1.6. Загибелі об`єкту оренди та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України. .

У іншому пункті 4.4. договору сторони домовились про те, що у випадку припинення дії договору орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди від належного йому майна упродовж 20 календарних днів після припинення дії договору.

01.01.2018 між сторонами підписано Акт приймання-передачі об`єкта оренди до договору № 01817 оренди нежитлових приміщень від 20.12.2017.

21.11.2018 позивач вручив відповідачеві повідомлення про відмову від договору № 01817 оренди нежитлових приміщень від 20 грудня 2017 р. Вказане підтверджується відповідною відміткою представника відповідача на згаданому повідомленні, яка скріплена його підписом та круглою печаткою підприємства. Повідомлення мотивоване пунктами 5.4., 4.4.4. договору та невиконанням відповідачем взятих на себе у пунктах 5.1., 5.3., 5.4., 5.6. договору зобов`язань із своєчасної та повної сплати орендної плати за вересень-листопад 2018 р.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за договором № 01817 від 20 грудня 2017 р. за вересень-листопад 2018 р. підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.04.2019 у справі № 914/2342/18, яка набрала законної сили.

Заборгованість з орендної плати відповідач сплатив добровільно після відкриття провадження у справі № 914/2342/18.

31.03.2019 відповідач звільнив орендоване приміщення. Зазначений факт не заперечується сторонами.

Враховуючи те, що відповідач не повернув позивачу приміщення 22.11.2018, ТзДВ Пластик звернулось з позовом про стягнення з відповідача 317 420,32 грн. неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України, за період з 22.11.2018 по 31.03.2019 включно.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Згідно з наведеними вище нормами статей 525, 611, ч. 1 статті 651, статті 782 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

У пункті 4.1.4. пункту 4.4. договору сторони погодили, що дія договору припиняється внаслідок дострокового розірвання у випадку повного або часткового невиконання орендарем умов зазначених у пунктах 5.1. та/чи 5.3. та /чи 5.4. та/або 5.6. та/чи 6.2. цього договору. З підстав, зазначених у цьому пункті договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору. В цьому випадку орендар зобов`язується передати об`єкт оренди орендодавцеві в строк та в порядку визначеному цим договором.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту одержання відповідачем (21.11.2018) повідомлення про відмову від договору оренди нежитлових приміщень від 20.12.2017, цей договір припинив свою дію внаслідок відмови наймодавця (позивача) від договору оренди, з тих підстав, що відповідач не вносив плату за користування об`єктом оренди протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до приписів статті 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У пунктах 3.8., 4.1.4. пункту 4.4. та у повторному пункті 4.4. договору сторони погодили, що у випадку розірвання договору з підстав, зазначених у пункті 4.1.4. пункту 4.4., а саме в зв`язку з одержанням повідомлення про відмову від договору, відповідач зобов`язується передати об`єкт оренди позивачу в строк та в порядку, визначеному цим договором.

У випадку припинення дії договору відповідач зобов`язувався звільнити об`єкт оренди від належного йому майна упродовж 20 календарних днів після припинення дії договору. У пункті 3.8. договору аналогічно передбачено, що об`єкт оренди повинен бути переданий відповідачем та прийнятий позивачем по акту приймання-передачі протягом двадцяти днів з моменту настання однієї з подій, вказаних у п. 4.4. договору.

За таких обставин, з урахуванням наведених вище норм договору, предмет договору оренди підлягав поверненню позивачу негайно після приведення його до стану, обумовленого пунктом 4.4. (повторним) договору, на що за взаємною згодою сторін, відповідачу надано 20 днів.

Враховуючи те, що відповідач не повернув позивачеві об`єкт оренди у визначений строк після припинення дії договору, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що з останнього слід стягнути неустойку, передбачену ст. 785 ЦК України, починаючи з 12.12.2018.

Кінцевою датою нарахування неустойки є 30.03.2019, оскільки позивач визнав, що об`єкт оренди йому повернуто відповідачем 31.12.2019. Тобто з цієї дати позивач уже володів та міг розпоряджатись вказаним майном.

Сторони у пунктах 5.1., 5.4., 5.7., 5.8., 5.10. договору погодили, що за користування об`єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату.

Щомісячний договірний розмір орендної плати за користування об`єктом оренди у відповідності до досягнутої між сторонами згоди складається з:

- плати за користування об`єктом оренди, виходячи з розрахунку 50,00 грн. з ПДВ за один м кв. Об`єкту оренди в місяць, у сумі 16 580, 00 грн. в тому числі ПДВ 2 763,33 грн., протягом перших восьми календарних місяців користування орендарем Об`єктом оренди.

- плати за користування об`єктом оренди, виходячи з розрахунку 100,00 грн. з ПДВ за один м кв. об`єкту оренди в місяць, у сумі 33 160, 00 грн. в тому числі ПДВ 5 526,67 грн., починаючи з 1-го числа, дев`ятого календарного місяця користування відповідачем Об`єктом оренди .

- плати на відшкодування витрат позивача на електроенергію, водопостачання, водовідведення та обслуговування інженерних мереж об`єкту оренди, понесених ним у зв`язку з провадженням відповідачем діяльності на об`єкті оренди, виходячи з розрахунків узгоджених та оформлених сторонами за їх домовленістю на підставі показників некомерційних приладів обліку споживання електроенергії та води у протоколах узгодження відшкодування витрат позивача, що пов`язані з провадженням відповідачем діяльності на об`єкті оренди, котрі оформляються згідно додатку №2 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Позивач у суді першої інстанції визнав факт здійснення відповідачем 44926,45 грн. переплати з орендної плати за договором. Таким чином, суд першої інстанції підставно провадження у справі в частині стягнення з відповідача 44926,45 грн. неустойки закрив на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок позовних вимог та встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано задоволив позовні вимоги в частині стягнення 221773,29 грн. неустойки на підставі ч. 2 статті 785 ЦК України (за період з 12.12.2018 по 30.03.2019), а у задоволенні решти позовних вимог відмовив у зв`язку з їх безпідставністю.

Твердження апелянта, що позовні вимоги у даній справі не підлягають до задоволення, оскільки позивач не направляв відповідачеві вимоги про сплату неустойки, судом оцінюються критично. Адже, положення договору оренди не передбачають обов`язку орендодавця, як обов`язкову передумову для пред`явлення позову, надсилати відповідачу письмову вимогу про сплату неустойки, а подання позову у даній справі є вимогою про стягнення неустойки,

Таким чином, суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної слід відмовити, а рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 - залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Центр реабілітації Бубновського б/н від 16.01.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2019 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.03.2020.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Мирутенко О.Л.

Суддя Данко Л.С.