Ухвала

від 18.03.2020 по справі 640/5506/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5506/19

УХВАЛА

18 березня 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Вівдиченко Т.Р., суддів Собківа Я.М., та Шурка О.І., перевіривши апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Стандарт" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Стандарт" звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, у зв`язку з відсутністю фінансування.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у м. Києві про звільнення від сплати судового збору - відмовлено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишено без руху, через її невідповідність вимогам п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України, а саме: до апеляційної скарги не доданий документ про сплату судового збору. Встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Так, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року про залишення апеляційної скарги без руху була направлена на адресу відповідача.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу повернулося на адресу суду із відміткою від 28 лютого 2020 року.

Отже, поштове відправлення з копією ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вручено апелянту належним чином.

На виконання вимог ухвали суду, Головним управлінням ДФС у м. Києві до Шостого апеляційного адміністративного суду подано клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

В обґрунтування зазначеного клопотання, відповідач посилається на те, що на даний час в нього не має можливості сплатити судовий збір.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи за ініціативою суду.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, позивач або відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, щодо надання документа про сплату судового збору, для чого, як особа, зацікавлена поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім того, тимчасове зупинення на рахунку державного органу фінансових операцій, зокрема, в частині видатків, передбачених на сплату судового збору не повинно впливати на можливість неухильного виконання останнім вимог КАС України щодо оформлення апеляційної скарги та дотримання строку апеляційного оскарження, що, в свою чергу, не може ставитись в залежність від правовідносин в інших сферах його діяльності, оскільки ці фактори не є взаємопов`язаними.

В силу положень ч. 1 ст. 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Також, відповідно до ч. 2 ст. 8 цього Закону, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Однак, Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 року № 2147-VIII, який набув чинності 15.12.2017 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено виключний перелік умов, за яких суд може звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору фізичній особі, а апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві під зазначені умови не підпадає.

Також, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015 року, зобов`язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Так, Кабінетом Міністрів України зобов`язано забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору, водночас, апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві не підпадає під умови, за яких суд може звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зазначені в ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

При цьому, державні органи, які є рівними перед законом і судом поряд з іншими учасниками справи, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх зі сплатою судового збору у строк, встановлений процесуальним законом для оскарження судового рішення або судом для усунення недоліків апеляційної скарги, як і звернення з клопотаннями про поновлення і продовження через це вказаних строків, відстрочення або звільнення від сплати судового збору, не свідчать про неухильне виконання покладених на нього обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи, який, при цьому, мав можливість планування і здійснення видатків бюджету, а в разі потреби їх перерозподілу протягом усього бюджетного року таким чином, щоб забезпечити своєчасне і у повному обсязі проведення необхідних платежів.

Колегія суддів, також, враховує висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 23 січня 2020 року по справі №813/4464/17 та постанові від 03 листопада 2018 року по справі №804/958/17, в яких, зокрема, зазначено : "…обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є об`єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії".

Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі", "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду в ухвалах від 21 січня 2020 року у справі №640/19706/18 та від 06 грудня 2018 року у справі №826/14927/17.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладеної в ухвалі від 04 жовтня 2019 року по справі №807/1420/17, зазначено, зокрема, що : "…сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін".

Колегія суддів, також, враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Лелас проти Хорватії", відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

Крім того, у справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

У свою чергу, згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.

Таким чином, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

При цьому, обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 року по справі "Смірнова проти України" зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16.02.17 р. (набуло статусу остаточного 16.05.17р.), Суд неодноразово визначав, що це є обов`язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008; and Muscat, цит. вище, § 44) (п. 53).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для продовження апелянту строку для усунення недоліків апеляційної скарги, оскільки, апелянтом не вказано орієнтовний термін сплати ним судового збору.

Станом на 18 березня 2020 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві недоліки апеляційної скарги не усунуто, а саме: не сплачено судовий збір.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 298 КАС України, до апеляційної скарги яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху у встановлений судом строк.

Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 329, 331 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги - відмовити.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Стандарт" до Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Собків Я.М.

Шурко О.І.