Постанова

від 12.03.2020 по справі 640/1474/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/1474/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Кобаля М.І., Мельничука В.П., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕККА на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕККА до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛЕККА (надалі за текстом - ТОВ Лекка ) звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування: податкового повідомлення-рішення № 13532615141 від 22.10.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 624 973 грн.; податкового повідомлення-рішення № 13522615141 від 22.10.2018 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 700 756 грн.; податкового повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 264 305 грн. 38 коп.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операцій з ТОВ Фартком ЛТД , ТОВ Ольміра суперечать дійсним обставинам та спростовуються первинними документами.

Позивач також звертав увагу, ним своєчасно сплачувався податок на доходи фізичних осіб, проте внаслідок помилки сплати здійснювалась на інший бюджетний рахунок.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у задоволенні позову і ухвалити постанову про задоволення позову у повному обсязі.

Зокрема, скаржник зазначає, що окремі недоліки в оформленні первинних документів не можуть бути підставою для позбавлення його права н формування витрат та податкового кредиту.

Апелянт наполягає на тому, що він не несе відповідальності за порушення, які допустили його контрагенти.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 04.09.2018 р. по 24.09.2018 р. посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ЛЕККА податкового законодавства за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., валютного - за період з 01.01.2014 р. по 30.09.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 28.11.2013 р. по 30.09.2017 р.

Результати перевірки оформлено актом № 622/26-15-14-01-03/39001368 від 01.10.2018р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 134, 168, 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України ) внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 688 756 грн., занижено суму податку на додану вартість на 499 978 грн., не сплачено на відповідний бюджетний рахунок податок на доходи фізичних осіб в розмірі 151 964 грн. 99 коп.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Відповідно договору № 11/01-2016 від 11.01.2016 р. ТОВ Фартком ЛТД зобов`язалось надати ТОВ ЛЕККА послуги з підготовки пропозицій конкурсних торгів на закупівлю продуктів харчування (борошно, рибна продукція, олія), які проводить Державна пенітенціарна служба Укораїни,

На підставі цього договору складено акт здачі-прийняття робіт на суму 310 000 грн., у тому числі 51 666 грн. 66 коп. ПДВ.

У подальшому ТОВ Фартком ЛТД відступило право вимоги до позивача ТОВ Ольміра на підставі договору № 29/01-16 від 29.01.2016 р.

Згідно генеральному договору транспортного експедирування від 01.06.2015 р., актів здачі-прийняття та податкових накладних ТОВ Ольміра надало позивачеві транспортно-експедиційні послуги на суму 4 271 704 грн. 50 коп., у тому числі 711 950 грн. 76 коп. ПДВ.

Разом з тим, у ТОВ Фартком ЛТД відсутні основні засоби та трудові ресурси.

Крім того, згідно вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 05.09.2017 р. у справі № 761/22917/17 ТОВ Фартком ЛТД було створене без мети провадження господарської діяльності.

Також, позивачем не надано заявки на перевезення, акти здачі-приймання вантажу, що передбачені договором транспортного експедирування.

Перевіркою встановлено, що в інтегрованій обліковій картці платника полдатку на доходи фізичних осіб відсутня сплата податку за 2016 р. в сумі 65 367 грн. 34 коп. та за перід з 01.01.2017 р. по 30.09.2017 р. в сумі 86 597 грн. 65 коп.

З урахуванням наведеного Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято: податкове повідомлення-рішення № 13532615141 від 22.10.2018 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 624 973 грн., у тому числі 499 978 грн. за основним платежем та 124 995 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 13522615141 від 22.10.2018 р., яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 700 756 грн. у тому числі 688 756 грн. за основним платежем та 12 000 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0011374208 від 19.10.2018 р. про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на доходи фізичних осіб на 264 305 грн. 38 коп., у тому числі 151 964 грн. 99 коп. за основним платежем та 112 340 грн. 39 коп. за штрафними санкціями.

З огляду на приписи статті 308 КАС України перегляд справи здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених з ТОВ Фартком ЛТД , ТОВ Ольміра угод позивачем було надано копії: генерального договору транспортного експедирування; договору про надання послуг (робіт) з підготовки пропозицій конкурсних торгів; акту здачі-прийняття робіт; договору про відступлення права вимоги; актів виконаних робіт по наданню транспортно-експедиційних послуг; товарно-транспортних накладних.

На думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте не достатніми для підтвердження факту реальності придбання позивачем послуг.

Так, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000001 від 11.01.2016 не дає змоги встановити обсяг проведених робіт, кількість витраченого часу, використані інформаційні матеріали, а також ідентифікувати участь контрагентів у виконанні робіт/наданні послуг.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність від 01 липня 2004 р. № 1955-IV за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до частини 3 статті 8 названого Закону експедитори за дорученням клієнтів, зокрема забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Частиною 13 статті 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність установлено, що факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

За змістом пункту 1.3 генерального договору транспортного експедирування від 01.06.2015 р. послуги з експедирування включать в себе комплекс юридичних та фактичних дій зі сторони ТОВ Ольміра щодо організації перевезення вантажу ТОВ Лекка .

Водночас, згідно наданим товарно-транспортним накладним ТОВ Ольміра є автомобільним перевізником, а не експедитором.

Тобто, жодних відомостей про те, ТОВ Ольміра фактично виконувало свої зобов`язання за договором від 01.06.2015 р. позивачем не надано.

Відтак, колегія суддів підтримує правову позицію окружного адміністративного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення валових витрат не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що окружним адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ЛЕККА залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанова складена в повному обсязі 17 березня 2020 р.

Головуючий суддя І.О. Лічевецький

суддя М.І. Кобаль

суддя В.П. Мельничук