Рішення

від 13.03.2020 по справі 913/29/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

13 березня 2020 року Справа № 913/29/20

Провадження №19/913/29/20

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Пірена» (Комплекс будівель та споруд АРЗ, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» (вул. Гоголя, б. 24, офіс 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

про стягнення 186972 грн 74 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання - Сокрута Н.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Науково - виробниче підприємство «Пірена» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» про стягнення інфляційних витрат в сумі 33640 грн 78 коп., 3 % річних у сумі 12158 грн 13 коп., пені в сумі 141173 грн 83 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 у справі №913/426/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Пірена» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» стягнуто основний борг та судовий збір. Внаслідок невиконання відповідачем рішення, позивачем здійснено нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

Ухвалою суду від 13.01.2020 відкрито провадження у справі та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 12.02.2020.

Ухвалою суду від 12.02.2020 оголошено перерву в судовому засіданні на 04.03.2020.

Ухвалою суду від 04.03.2020 оголошено перерву в судовому засіданні на 13.03.2020.

Представники сторін в судове засідання 13.03.2020 не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Пірена» (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» (орендар, відповідач) укладено договір оренди №09/11-12, за умовами п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування нерухоме майно, а саме - будівлю адміністративного корпусу, загальною площею - 752 м2, розташоване за адресою: м. Сєвєродонецьк Луганської області, квартал МЖК «Мрія» , б. 5а.

Платежі згідно цього договору, складаються з орендної плати та платежів в рахунок погашення витрат (компенсаційні оплати) орендодавця (п. 4.1 договору);

Орендна плата в місяць складає: 13250 грн 00 коп., ПДВ - 2650 грн 00 коп., всього 15900 грн 00 коп. з ПДВ (п. 4.2 договору).

Орендні платежі та компенсаційні платежі сплачуються орендарем на підставі рахунків орендодавця в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 10 числа поточного місяця, за який здійснюється оплата (п.4.3 договору).

В орендну плату не включаються та сплачуються орендарем в якості компенсаційних оплат наступні витрати орендодавця: газопостачання, водопостачання та водовідведення, електропостачання, обслуговування газового котла (опалення), орендна плата за землю та охорона приміщення. Рахунок на компенсацію витрат орендодавця надається орендарю окремо. Компенсаційні витрати розраховуються та пред`являються до оплати виходячи з договорів орендодавця з комунальними підприємствами, водо-, електро- та енергопостачальниками, обслуговуючими організаціями, охоронними підприємствами на підставі фактично спожитої кількості та отриманих орендарем послуг, показниками лічильників та іншим чином. Компенсація витрат щодо орендної плати за землю здійснюється на підставі договору оренди землі та змін до нього (п. 4.7 договору).

Компенсаційні платежі орендаря орендодавцю не є фактом постачання електричної енергії, газу, води та інше і компенсуються орендарем орендодавцю у співвідношенні один до одного (п. 4.8 договору).

За несвоєчасне перерахування орендної плати орендар сплачує орендарю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно несплаченої суми, за кожен день прострочення (п.10.2 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 01.10.2015. У випадку якщо за два тижні до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати його, договір вважається продовженим на той самий строк та на тих самих умовах, які були передбачені договором (п.п.12.1, 12.2 договору).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Згідно з ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір №09/11-12 від 01.11.2012 є договором оренди.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідач взятий на себе обов`язок по проведенню розрахунків у добровільному порядку не виконав, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 у справі №913/426/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Пірена» 322274 грн 37 коп. заборгованості та 4834 грн. 11 коп. судового збору.

15.01.2020 зазначене рішення набрало законної сили та на його виконання Господарським судом Луганської області видано відповідний наказ.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ураховуючи склад сторін у цій справі та справі №913/426/18, обставини, встановлені судовим рішенням у справі №913/426/18, є преюдиційними для цієї справи.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення пені за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 у розмірі 141173 грн 83 коп., 3% річних за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 у розмірі 12158 грн 13 коп., інфляційних витрат за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 в розмірі 33640 грн 78 коп., за несвоєчасні розрахунки за договором №09/11-12 від 01.11.2012.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період 01.09.2018 по 03.12.2019 у розмірі 12158 грн 13 коп. та інфляційних втрат за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 в розмірі 33640 грн 78 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3 % річних за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 у розмірі 12158 грн 13 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню судом повністю.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» передбачено, що згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр» . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних витрат за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 в розмірі 33640 грн 78 коп., судом встановлено, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача інфляційних підлягає задоволенню судом повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 01.09.2018 по 03.12.2019 у розмірі 141173 грн 83 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем та встановлено, що він є арифметично неправильним.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми «Законодавство» в межах заявленого позивачем періоду:

№ рахункуСума, встановлена рішенням Господарського суду Луганської області від 19.12.2018 у справі №913/426/18Повинні були оплатитиЧасткова оплатаПеріод нарахуванняКількість днівсума 38 від 28.02.2018 54602,71до 10.02.2018 14352,68 15.03.2018 - - - 40250,03 - - - 90 за березень 2018 62784,02до 10.03.2018 01.09.2018-12.09.2018 12 732,77 114 за квітень 2018 64304,38до 10.04.2018 01.09.2018-12.10.2018 42 2653,22 252 за травень 2018 39016,52до 10.05.2018 01.09.2018-12.11.2018 73 2802,78 253 за червень 2018 38614,78до 10.06.2018 01.09.2018-12.12.2018 103 3916,49 302 за липень 2018 38652,32до 10.07.2018 01.09.2018-12.01.2019 134 5102,11 303 за серпень 2018 38652,32до 10.08.2018 01.09.2018-12.02.2019 165 6283,91 Усього 21491,28

Ураховуючи викладене, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є пеня за період з 01.09.2018 по 12.02.2019 у сумі 21491 грн 28 коп.

Ураховуючи вищенаведене, позов підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено судовий збір за платіжним дорученням №3242 від 24.12.2019 у розмірі 2805 грн 00 коп., у той час як, виходячи з розміру заявлених позовних вимог (186972 грн 74 коп.), повинен був сплачений судовий збір у сумі 2804 грн 59 коп.

З огляду на викладене, на цей час існує переплата судового збору в загальній сумі 00 грн 41 коп., який відповідно до приписів Закону України "Про судовий збір" може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір в сумі 2804 грн 59 коп. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.123, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Пірена» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» про стягнення 186972 грн 74 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ інноваційних технологій» (вул. Гоголя, б. 24, офіс 5, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400, код ЄДРПОУ 38141490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробничого підприємства «Пірена» (Комплекс будівель та споруд АРЗ, с. Якушинці, Вінницький район, Вінницька область, 23222, код ЄДРПОУ 37747885) пеню в сумі 21491 грн 28 коп., інфляційні втрати в сумі 33640 грн 78 коп., 3 % річних у сумі 12158 грн 13 коп., судовий збір у сумі 2804 грн 59 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 18.03.2020.

Суддя Т.В. Косенко