Рішення

від 16.03.2020 по справі 910/18241/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2020 справа № 910/18241/19

За позовом: Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк", м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпарк", м. Борислав, Львівська область

про стягнення 15 700, 52 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпарк" про стягнення 15 700, 52 грн.

Ухвалою від 24.12.2019 Господарський суд міста Києва, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України, матеріали справи № 910/18241/19 передав за підсудністю до Господарського суду Львівської області.

15.01.2020 матеріали справи № 910/18241/19 надійшли до Господарського суду Львівської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020, матеріали справи № 910/18241/19 передано на розгляд судді Манюку П.Т. Ухвалою суду від 17.01.2020 справу 910/18241/19 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено на 17.02.2020.

Представник позивача у судове засідання 17.02.2020 з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві. Представник відповідача у судове засідання 17.02.2020 не з`явився, вимоги ухвали суду не виконав, на адресу суду повернувся конверт з ухвалою суду із відміткою відділення поштового зв`язку "неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача". Розгляд справи було відкладено на 16.03.2020, про що відповідача було повідомлено в порядку ст.ст. 120, 121 ГПК України.

Представник позивача у судове засідання 16.03.2020 не з`явився, на адресу суду скерував заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника. Представник відповідача у судове засідання 16.03.2020 не з`явився, на адресу суду повернувся конверт, скерований відповідачу за адресою: м. Борислав, вул. Коваліва, 46 із відміткою відділення поштового зв`язку "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Згідно приписів п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17).

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Позиція позивача.

Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (надалі позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпарк" (надалі відповідач) про стягнення 15 700, 52 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що 09.12.2014 між сторонами у справі укладено договір банківського рахунку № 2488. Відповідно до п. 1.1. договору банківського рахунку, позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених цим договором, а відповідач зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає позивачу право користуватися тимчасово вільними коштами відповідача на власний розсуд.

Відповідно з п.п. 4.3.3, 4.3.10 договору, відповідач зобов`язався виконувати умови цього договору та вимоги чинного законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного Банку України. Сплачувати вартість послуг позивача згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору.

Тарифи за послуги позивача містяться в додатку № 1 до договору банківського рахунку від 09.12.2014 № 2488.

Позивач зазначає, що в порушення встановлених договором термінів сплати, за обслуговування ним поточного рахунку, відповідач не сплачував, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 11 062, 47 грн, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

З огляду на наявність зазначеної заборгованості, позивачем нараховано відповідачу 1 923, 91 грн пені, 2 112,54 грн інфляційних втрат та 601,60 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не подав.

Обставини справи встановлені судом.

09.12.2014 між Публічним акціонерним товариством Державний ощадний банк України в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Стілпарк (відповідач, клієнт) укладено договір банківського рахунку № 2488, відповідно до умов якого банк зобов`язується надавати клієнту послуги з розрахунково-касового обслуговування, які пов`язані із переказом грошей з рахунка (на рахунок) клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується оплачувати вартість таких послуг та надає банку право користуватися тимчасово вільними коштами клієнта на власний розсуд.

Згідно з п. 2.1 договору банк протягом трьох банківських днів після надання всіх необхідних документів зобов`язується відкрити клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні України (доларах США, Євро, в російських рублях) та надавати послуги з розрахунково-касового обслуговування, відповідно до умов цього договору, законодавства України, в т.ч. нормативно-правових актів Національного Банку України.

Пунктом 2.3 договору встановлено, шо оплата за послуги, надані банком клієнту відповідно до переліку операцій з розрахунково-касового обслуговування, здійснюється згідно з Тарифами за послуги філії - Одеське обласне управління АТ Ощадбанк (Додаток №1 до цього договору, який є його невід`ємною складовою частиною), які можуть бути змінені банком в порядку, визначеному умовами цього договору (далі тарифи).

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість послуг банку визначена в тарифах у вигляді суми тарифу - вартості послуги.

Пунктом 3.2 договору визначено, що при настанні термінів оплати вартості наданих банком послуг з розрахунково-касового обслуговування клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів в передбаченому тарифами розмірі, що необхідний для оплати наданих банком послуг з обслуговування рахунку (ів) клієнта, а також інших поточних рахунків клієнта відкритих в АТ Ощадбанк або тих, що будуть відкриті протягом строку дії цього договору.

Сплата клієнтом коштів за надані банком послуги здійснюється одночасно з проведенням операції авансом або не пізніше визначеного числа місяця наступного за звітнім відповідно до додатку 1 до цього договору.

Згідно з п.п. 4.2.6 договору, банк має право отримувати від клієнта оплату вартості за надані послуги відповідно до тарифів.

В свою чергу, розділом 4.3 договору встановлено ряд обов`язків клієнта, серед яких:

- зобов`язання виконувати умови договору та вимоги законодавства України, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку України. (п.п. 4.3.3);

- зобов`язання сплачувати вартість послуг банку згідно з тарифами в порядку, визначеному розділом 3 цього договору (п.п. 4.3.10);

- своєчасно поповнювати рахунок(ки) грошовими коштами, у разі відсутності або недостатності коштів на рахунку з метою належного виконання своїх обов`язків за цим договором щодо сплати на користь банку вартості наданих ним послуг, в тому числі з метою забезпечення можливості здійснення банком права договірного списання коштів у сумі, необхідній для повної оплати послуг а також в інших випадках, визначених цим договором, для реалізації банком права договірного списання коштів з рахунку(ів) (п.п.4.3.11).

- щорічно до 15 січня наступного за звітним року підтверджувати в письмовій формі залишок коштів на рахунку(ах) станом на 1 січня. У випадку неотримання банком підтвердження залишків коштів на рахунку(ах) клієнта протягом зазначеного строку, - залишок коштів вважається підтвердженим (п.п. 4.3.12).

Додатком №1 до договору встановлено тарифи за послуги банку, зокрема, п.п. 2.1.2.1 тарифу встановлено, що щомісячне обслуговування тарифного пакету становить 299,00 грн. в місяць, при цьому комісія повинна бути сплачена не пізніше 5 числа наступного місяця.

Відповідно до п. 6.4 договору, за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 % відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 9.1 договору цей договір набуває чинності з дати підписання сторонами та діє протягом одного календарного року. Дія договору автоматично продовжується на кожний наступний рік на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не попередить в письмовій формі іншу сторону про припинення його дії не менше ніж за один місяць до закінчення відповідного строку дії Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору банківського рахунку № 2488 позивачем відкрито відповідачу банківський рахунок № НОМЕР_1 у гривні України (доларах США, Євро, в російських рублях), що підтверджується виписками по рахунку відповідача за період з 11.12.2014 по 31.12.2016.

Відповідач допустив прострочення виконання договірних зобов`язань щодо сплати щомісячного обслуговування тарифного пакету, внаслідок чого у нього наявна заборгованість за договором банківського рахунку № 2488 за щомісячною платою за обслуговування тарифного пакету - 11 062, 47 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем також нараховано відповідачу 1 923, 91 грн. пені, 2 112, 54 грн. інфляційних втрат та 601, 60 грн. 3% річних.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За умовами ч. 1 ст. 1067 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України, клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов`язковість виконання договору сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції, однак відповідач доводів позовної заяви не спростував, доказів погашення заборгованості не представив.

Дослідивши матеріали справи та представлені докази суд встановив, що позивачем доведено підставність своїх позовних вимог та наявність у відповідачів заборгованості згідно договору в розмірі 11 062, 47 грн., а відтак позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 1 923, 91 грн, що нарахована за період з 01.01.2019 по 30.06.2019.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.4 договору за несвоєчасне поповнення рахунку(ів) відповідно до умов підпункту 4.3.11. цього договору, що призвело до неможливості здійснити договірне списання грошових коштів за надані банком послуги, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,2 % відсотка від належної до сплати суми за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, нарахованої за період з 01.01.2019 по 30.06.2019, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем, вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення в заявленому розмірі, оскільки розрахунок позивача є арифметично вірним.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд вказує на наступне.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 601, 60 грн та інфляційних втрат на суму 2 112, 54 грн, за період з 01.06.2016 по 30.06.2019, підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стілпарк" (82300, м. Борислав Львівської області, вул. Коваліва, 46, код ЄДРПОУ 38080900) на користь Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Одеського обласного управління Акціонерного товариства "Ощадбанк" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 17, код ЄДРПОУ 09328601) суму в розмірі 17 621, 52 грн, з яких:

- 11 062, 47 грн заборгованості за обслуговування рахунку;

- 1 923, 91 грн пені;

- 2 112, 54 грн інфляційних втрат;

- 601, 60 грн 3% річних;

- 1 921, 00 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя Манюк П.Т.