Постанова

від 11.03.2020 по справі 910/14800/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2020 р. Справа№ 910/14800/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 11.03.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 19.12.2019

у справі № 910/14800/19 (суддя Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС"

про стягнення штрафу 212 787,50 грн. ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення штрафу 212 787,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу № 010/17-АВТ від 20.04.2017, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача штраф на підставі п.6.4.3. Договору фінансового лізингу у зазначеному вище розмірі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. ТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГДАН-ЛІЗИНГ" штраф у сумі 212 787,50 грн. та судовий збір у сумі 3 191,81 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/14800/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/14800/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксова В.В., судді Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/14800/19. Відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/14800/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/14800/19. Призначено справу до розгляду на 11.03.2020.

03.03.2020 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

В судовому засіданні 11.03.2020 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі № 910/14800/19 залишити без змін.

Відповідач в судове засідання 11.03.2020 не з`явився. Про поважність причин нез`явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка учасників апеляційного провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату і час судового розгляду, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції вирішив розглядати дану справу за відсутності відповідача та його повноваженого представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.03.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, 20.04.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БОГДАН-ЛІЗИНГ" (далі - лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РІСТ" (далі - лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №010/17-АВТ.

Відповідно до п.1.1. договору предметом є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу Майна згідно нижчевказаної Специфікації - далі за текстом договору - "Предмет лізингу", для власного користування лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів: найменування предмету лізингу (марка, модель, рік випуску) - новий легковий автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (SALGA2JFOGA312861), 4.4. SDV8, Autobiography, колір - Santorini Black (чорний), 2016 року випуску; загальна вартість предмету лізингу - 3 498 125,00 грн.

Загальна вартість предмету лізингу, що передається у фінансовий лізинг на підставі Договору на момент його передачі лізингоодержувачу, складає: без ПДВ 20% - 3 498 125, 00 гри., крім того ПДВ 20 % - 699 625, 00 грн., разом з ПДВ 20% - 4 197 750, 00 грн. (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору постачальником (продавцем) предмету лізингу є ТОВ "Віннер Автомотів" (надалі по тексту - постачальник), код ЄДРПОУ 33496598. Вибір Предмету лізингу, постачальника Предмету лізингу, умов поставки, умов гарантії на Предмет лізингу по даному договору, був здійснений лізингоодержувачем самостійно.

Строк користування предметом лізингу становить 36 місяця з моменту підписання сторонами Акту (Актів) приймання-передачі Предмету лізингу (п.1.3. договору).

Передача предмету лізингу лізингоодержувачу повинна відбутися у термін до "19" травня 2017 року, але не раніше дати його фактичного отримання від постачальника. Місце передачі Предмету лізингу: м. Київ, пр-т. Степана Бендери, 24д (п. 1.4. договору).

Відповідно до п.1.5. договору предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного договору. Підписанням цього договору лізингоодержувач засвідчує, що він ознайомлений та не заперечує проти передачі ПАТ "Комерційний Банк "Глобус" (надалі - Банк-кредитор) в заставу Предмету лізингу та всіх майнових прав по даному договору фінансового лізингу, для забезпечення виконання лізингодавцем своїх зобов`язань перед Банком-кредитором.

За змістом пункту 2.1. договору лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору ) та на умовах даного договору.

Всі лізингові платежі за даним договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п.2.2. договору).

Лізингоодержувач в термін до "15" травня 2017 включно зобов`язаний сплатити авансовий лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації) частини загальної вартості Предмету лізингу на суму без ПДВ - 1 039 619, 90 грн., крім того ПДВ 20% - 207 923.9: разом з ПДВ 20% - 1 247 543, 88 (п.2.3. договору).

Пунктом 2.5 договору сторони погодили, що якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний святковий або ін.) день, то лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше дня, який передує дню сплати. Датою виконання будь-якого платежу за договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

Сторони погодили, що у випадку існування прострочених лізингових платежів сторони по даному договору узгодили, що всі платежі лізингоодержувача, які надходять до лізингодавця по договору зараховуються в такій послідовності: в першу чергу сплачуються нараховані штрафні санкції; в другу чергу погашаються прострочені лізингові платежі; в третю чергу погашаються поточні лізингові платежі згідно договору. У випадку існування прострочених лізингових платежів лізингодавець має право самостійно перерозподілити отримані від лізингоодержувача грошові кошти відповідно до вищенаведеної черговості шляхом проведення відповідних бухгалтерських проводок (п. 2.6. договору).

Відповідно до пункту 2.9. договору, у разі зміни розміру лізингових платежів згідно п. 2.8. договору, лізингодавець складає додаткову угоду до договору. У випадку відмови лізингоодержувача від укладення (підписання) такої додаткової угоди лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобов`язаний повернути лізингодавцю Предмет лізингу протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що приймання - передача предмету лізингу у фінансовий лізинг оформляється шляхом складання лізингодавцем та лізингоодержувачем Акту (актів) приймання - передачі предмету лізингу до договору. З моменту підписання Акту (Актів) приймання - передачі предмету лізингу лізингоодержувач жодних претензій до лізингодавця щодо предмету лізингу не має. Сторони вважають, що предмет лізингу переданий лізингоодержувачу в тому стані, у якому він знаходився в момент підписання постачальником і лізингодавцем акта приймання - передачі за договором купівлі - продажу (поставки) Предмету лізингу.

Відповідно до пп. 6.4.3. договору сторони погодили, що за порушення вимог розділів: 2 "Лізингові платежі", 4. "Використання, технічне обслуговування та ремонт Предмету лізингу", розділу 5. "Страхування Предмету лізингу", розділу 10, п.п 12.4. даного договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від загальної вартості предмету лізингу, визначеної п.п. 1.1. договору, за кожен випадок такого порушення.

Штрафні санкції, передбачені даним Розділом лізингоодержувач зобов`язаний сплатити лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з дати виставлення лізингодавцем відповідного рахунку (п. 6.5. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і стає обов`язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Всі додатки до даного договору є його невід`ємними частинами (п. 12.1. договору).

Додатком № 1 до договору фінансового лізингу № 010/17- АВТ від 20.04.2017 сторонами підписаний графік сплати лізингових платежів з 25 числа.

02.06.2017 між лізингодавцем та лізингоодержувачем підписаний акт приймання - передачі майна (предмета лізингу), а саме: Новий легковий автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (SALGA2JFOGA312861), 4.4. SDV8, Autobiography, колір - Santorini Black (чорний), 2016 року випуску; загальна вартість предмету лізингу - 3 546 458, 33 грн., реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Загальна вартість Предмету лізингу, складає: без ПДВ 20% - 3 546 458, 33 грн., крім того ПДВ 20 % - 709 291, 67 грн., разом з ПДВ 20% - 4 255 750, 00 грн.

В пункту 2 Акту приймання - передачі від 02.06.2017 сторони визначили, що разом з майном (Предметом лізингу) лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв наступні матеріальні цінності та документи по кожному окремому предмету лізингу: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; комплект ключів 2 (дві) одиниці; два державних реєстраційних знаків; інструкцію по експлуатації транспортного засобу, сервісну книжку/ гарантійний талон, засвідчену копію договору страхування майна - предмету договору фінансового лізингу.

25.05.2017 між лізингодавцем та лізингоодержувачем підписано додатковий договір № 1 до договору фінансового лізингу № 010/17-АВТ від 20.04.2017 в якому сторони виклали пункту 1.1. в новій редакції та погодили, що предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу майна згідно нижчевказаної Специфікації (далі - Предмет лізингу), для власного користування лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів: новий легковий автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (SALGA2JFOGA312861), 4.4. SDV8, Autobiography, колір - Santorini Black (чорний), 2016 року випуску; загальна вартість предмету лізингу - 3 546 458,33 грн.

Загальна вартість предмету лізингу, що передається у фінансовий Лізинг на підставі Договору на момент його передачі складає: без ПДВ 20% - 3 546 458, 33 грн., крім того ПДВ 20 % - 709 291, 67 грн., разом з ПДВ 20% - 4 255 750,00 грн.

Також, додатковим договором №1 сторони дійшли згоди та доповнили договір пунктом 1.1.2., згідно із яким сторони домовились та погодили, що загальна вартість предмету лізингу (п. 1.1. договору) підлягає коригуванню відносно зміни за міжбанківським валютним курсом гривні до євро на момент фактичної сплати лізингодавцем продавцю загальної вартості товару (предмету лізингу) згідно договору купівлі-продажу автомобіля, та на умовах, що зазначені в договорі купівлі-продажу автомобіля, укладеного між продавцем Предмету лізингу та лізингодавцем, згідно формули, зазначеної в додатковому договорі № 1

Сторони виклали додаток №1 до договору фінансового лізингу №010/17- АВТ від 20.04.2017 в новій редакції та погодили графік сплати лізингових платежів з 15 числа.

30.05.2018 між лізингодавцем та лізингоодержувачем укладений додатковий договір № 2 до договору фінансового лізингу № 010/17-АВТ від 20.04.2017.

05.09.2018 між лізингодавцем та лізингоодержувачем укладений додатковий договір №3 до договору фінансового лізингу № 010/17-АВТ від 20.04.2017, згідно із яким сторони виклали п.2.4. в новій редакції редакції, згідно із яким, загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг предмет лізингу складає без ПДВ 20 % - 2 414 381,35 грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), зазначена сума може бути змінена з урахуванням положень договору.

Також сторони дійшли згоди та виклали додаток №1 до договору фінансового лізингу №010/17- АВТ від 20.04.2017 в редакції, зазначеній в п. 2 Додаткового договору № 3 та погодили графік сплати лізингових платежів з 15 числа.

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" (далі - кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "РІСТ", (первісний боржник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. ТРАНС" (новий боржник) було укладено договір про заміну боржника №1, відповідно до умов якого первісний боржник переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник заміняє первісного боржника як лізингоодержувача в договорі фінансового лізингу №010/1.7 - АВТ від "20" квітня 2017 року (з усіма змінами, доповненнями, додатковими угодами та додатковими договорами) - надалі іменований "Договір фінансового лізингу", укладеному між первісним боржником та кредитором (п.1.1. договору).

Кредитор (позивач) надає свою згоду на переведення боргу від первісного боржника до нового боржника (п. 2. договору).

В пункту 3.1. договору сторони погодили, що заміна первісного боржника новим боржником відбувається на наступних умовах:

Після укладення даного договору первісний боржник та новий боржник в термін 2-х днів з дати укладення даного договору укладають між собою акт приймання - передачі майна, яке є Предметом лізингу та було передане кредитором первісному боржнику за договором фінансового лізингу. Разом з майном передаються оригінал свідоцтва про державну реєстрацію на предмет лізингу, гарантійну документацію на предмет лізингу, інструкцію про експлуатацію, тощо. Протягом трьох робочих днів від дня приймання-передачі майна первісним боржником новому боржнику, новий боржник зобов`язаний надати кредитору оригінал відповідного акту приймання-передачі майна.

Новий боржник підтверджує, що ним належним чином вивчений технічний стан майна, яке є предметом лізингу по договору фінансового лізингу. Укладання даного договору новий боржник підтверджує, що стан майна по договору фінансового лізингу його повністю задовольнив, Новий боржник не має претензій до кредитора та/або первісного боржника з приводу технічного стану майна по договору фінансового лізингу.

Як зазначено в п. 3.2. договору сторони усвідомлюють та згодні з тим, що застави встановлені щодо майна, яке є предметом лізингу за договором фінансового лізингу та майнових прав за договором фінансового лізингу зберігається у повному обсязі після заміни первісного боржника новим боржником.

Пунктом 4 договору передбачено, що підписанням даного договору новий боржник підтверджує, що ознайомлений та згоден із умовами договору фінансового лізингу (з усіма змінами, доповненнями та додатковими договорами).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

19.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "РІСТ" (первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Т.Л. ТРАНС" (новий боржник) підписано акт приймання - передачі майна, згідно якого первісний боржник передав, а новий боржник отримав наступне майно: Легковий автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (SALGA2JFOGA312861), 4.4. SDV8, Autobiography, колір - Santorini Black (чорний), 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Пунктом 2 Акту приймання - передачі від 19.09.2018 передбачено, що разом з майном (Предметом лізингу) первісний боржник передав, а новий боржник прийняв наступні матеріальні цінності та документи по кожному окремому предмету лізингу: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; комплект ключів 2 (дві ) одиниці; державні реєстраційні знаки; інструкцію по експлуатації транспортного засобу, сервісну книжку/ гарантійний талон, засвідчену копію договору страхування майна - предмету договору фінансового лізингу; засвідчену копію договору фінансового лізингу № 010-17- АВТ від 20.04.2017.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач був зобов`язаний у строк до 15.04.2019 включно сплатити щомісячний платіж у сумі 136 703,08 грн. Проте, відповідач порушив строки сплати лізингового платежу, з огляду на наведене позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 212787,50 грн., нарахований на підставі до п. 6.4.3. договору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання зобов`язання зі сплати лізингового платежу, то позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу на підставі пп. 6.4.3. договору, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовуТовариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лизінг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" штрафу у розмірі 212 787,50 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначає, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За змістом ч. 1 ст. 807 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України "Про фінансовий лізинг", предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець зобов`язаний, зокрема, у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором.

Як встановлено судом вище, предметом лізингу за договором є легковий автомобіль марки LAND ROVER, моделі RANGE ROVER (SALGA2JFOGA312861), 4.4. SDV8, Autobiography, колір - Santorini Black (чорний), 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору згідно із Актом прийому-передачі майна від 19.09.2018 позивачем було передано, а відповідачем прийнято у лізинг предмет лізингу.

Разом з предметом лізингу також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; комплект ключів 2 (дві) одиниці; державні реєстраційні знаки; інструкцію по експлуатації транспортного засобу, сервісну книжку/ гарантійний талон, засвідчену копію договору страхування майна - предмету договору фінансового лізингу; засвідчену копію договору фінансового лізингу № 010-17- АВТ від 20.04.2017.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

В пункті п. 2.1. договору сторони погодили, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору ) та на умовах даного договору.

Згідно із Графіком сплати лізингових платежів, відповідно до додаткового договору № 3 від 05.09.2018 до договору фінансового лізингу № 010-17- АВТ від 20.04.2017, строком сплати лізингових платежів є 15 - те число кожного місяця в розмірі визначеному в графіку.

Таким чином, відповідно до умов договору, графіку сплати лізингових платежів, відповідач повинен був здійснити сплату лізингового платежу по 25 - періоду лізингу в розмірі 136 703,08 грн. у строк до 15.04.2019.

Як підтверджено наданими позивачем до матеріалів справи копіями банківських виписок з 16.04.2019 по 2.04.2019, відповідачем було порушено строки сплати лізингового платежу у квітні 2019.

Скаржником доводів позивача щодо прострочення сплати лізингового платежу належними та достатніми доказами не спростовано. Факт прострочення сплати лізингового платежу підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як встановлено судом, відповідно до пп. 6.4.3. договору сторони погодили, що за порушення вимог розділів: 2 "Лізингові платежі", 4. "Використання, технічне обслуговування та ремонт Предмету лізингу", розділу 5. "Страхування Предмету лізингу", розділу 10, п.п 12.4. даного договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю штраф у розмірі 5 (п`ять) відсотків від загальної вартості предмету лізингу, визначеної п.п. 1.1. договору, за кожен випадок такого порушення.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання зобов`язання зі сплати лізингового платежу, судова колегія дійшла до переконання, що позивачем правомірно здійснено нарахування штрафу на підставі пп. 6.4.3. договору.

Як вбачається із матеріалів справи, загальна вартість предмету лізингу, визначена в додатковому договорі № 1 від 25.05.2017 до договору фінансового лізингу № 010/17- АВТ від 20.04.2017 та становить 4 255 750, 00 грн.

За розрахунком позивача розмір штрафу становить 212 787,50 грн. (4 255 750,00 х 5%). Судовою колегією перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем та встановлено, що даний розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Скаржником обставин щодо факту прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати лізингового платежу не спростовано.

Твердження скаржника щодо незгоди з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), судовою колегією відхиляються з огляду на те, що відповідач не був позбавлений права звернутись до суду першої інстанції з клопотанням про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вище викладене сукупності, дослідивши обставини справи, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Богдан-Лізинг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л. ТРАНС" штрафу у розмірі 212 787,50 грн.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до переконання, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/14800/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/14800/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.ТРАНС" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 у справі №910/14800/19 - залишити без змін.

Матеріали справи №910/14800/19 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст складено 16.03.2020.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала