Рішення

від 11.03.2020 по справі 5015/2829/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2020 справа № 5015/2829/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., при секретарі Х. Гусак, розглянувши матеріали

позовної заяви:Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Липського С.І., м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» , с. Озерна Зборівського району Львівської області

про стягнення 162 319,56 грн. збитків

у межах справи про банкрутство № 5015/2829/12

у справі за заявою : Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» , с. Ясенівці, Золочівського району

про його банкрутство

Представники сторін:

Ліквідатор: Липський С.І. - арбітражний керуючий

ТОВ «Розтоцьке» : Адамович Є.В. - адвокат

Судом роз`яснено зміст ст.ст. 35,46 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов`язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Липського С.І. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» про стягнення 162 319,56 грн. збитків.

Ухвалою суду від 06.11.19 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, розгляд справи призначено на 20.11.19 р.

Ухвалою суду від 20.11.19 р. підготовче судове засідання відкладено на 11.12.2019 р.

Ухвалою суду від 11.12.2019 р. продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів, підготовче судове засідання відкладено на 29.01.2020 р.

Ухвалою суду від 29.01.2020 р. підготовче судове засідання відкладено на 19.02.2020 р.

Ухвалою суду від 19.02.2020 р. підготовче судове засідання закрито та призначено справу до судового розгляду на 27.02.2020 р.

У судовому засіданні 27.02.2020 р. розгляд справи відкладено на 11.03.2020 р.

Позиції сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019р. у справі № 5015/2829/12 витребувано з незаконного володіння відповідача майно позивача, яке перебувало у відповідача в оренді та не було повернуто позивачу, а саме: трактор ХТЗ 17221 2006 р.в. свідоцтво НОМЕР_1 зареєстрований 07.05.2007, заводський номер 1521, д.н.з. НОМЕР_2 , вартість якого на момент передачі в оренду відповідно до доданого до договору розрахунку орендної плати становить 119646,01 грн.; - трактор МТЗ 82.2 2007 р.в. свідоцтво НОМЕР_3 зареєстрований 28,04.2007 заводський номер НОМЕР_4 . днз НОМЕР_5 , вартість якого становила 42673,55 грн. Позивач посилається на те, що вказана ухвала в частині витребування (повернення) майна подана для виконання приватному виконавцю Тернопільського виконавчого округу Мелиху А.І., яким відкрито виконавче провадження ВП 59341381. 01.07.2019р. приватним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа. Згідно з актом приватного виконавця від 01.07.2019 р. та пояснень керівника відповідача у нього відсутнє майно, яке він має передати згідно з виконавчим документом та місцезнаходження майна невідоме.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що судове рішення про витребування майна не може бути виконано, відтак, порушені майнові права позивача мають бути відновлені в інший спосіб.

Позивач в особі ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» у судове засідання 11.03.2020 р. з`явився, позовні вимоги підтримав, з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях наданих у судовому засіданні.

У судовому засіданні адвокат відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поясненнях, наданих у судовому засіданні.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що згідно з умовами укладених договорів оренди за №9 та №12 від 01 лютого 2010р., та актів приймання-передачі від 01 лютого 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Золочівагро передало в оренду ТзОВ Розтоцьке , належні йому трактори МТЗ 82.2 та ХТЗ 17221 строком на 5 років - 01.02.2015 року. Відповідач посилається на те, що позивач дізнався про порушення свої прав, внаслідок неповернення орендованого майна за спливом строку оренди майна, тобто 02.02.2015 р. А отже, на думку відповідача, строк позовної давності за захистом порушених прав розпочався 02.02.2015 р. та закінчився через три роки 02.02.2018 р. Вимоги, з приводу завданих збитків позивачу підлягали розгляду в межах строку позовної давності. Відповідачем у відзиві заявлено про застосування строку позовної давності.

Також, відповідач у відзиві вказує на те, що позивач уже звертався до цього ж суду за захистом своїх порушених прав і із кількох способів захисту вибрав витребування майна з чужого незаконного володіння. Відповідач зазначає, що позивач фактично заявляє альтернативну вимогу, своїй попередній вимозі. Судом на вимогу позивача задоволено позов та з метою захисту, порушених прав позивача ухвалено рішення про витребування майна від відповідача. Зазначене рішення набрало законної сили, підлягає примусовому виконанню і є чинним. При наявності чинного рішення, яке може бути примусово виконане, позивач повторно звертається до суду про захист тих же прав, на те ж майно, яке суд вже захистив у спосіб, який вибрав позивач. Відповідач вважає, що позивач пред`явив позов щодо того ж предмета - права на майно, до тієї ж сторони, з тих же фактичних підстав (неповернення майна після спливу строку оренди). У разі задоволення цього позову, в наявності буде два рішення суду щодо одного й того ж майна (обидва чинні), обидва підлягають примусовому виконанню. На думку відповідача, за одним рішенням позивач - отримує майно, за - іншим ще й його вартість. Відповідач зазначає, що вимоги позивача про стягнення вартості майна, щодо якого уже судом прийнято судове рішення не підлягають задоволенню, з огляду на те, що внаслідок задоволення нових альтернативних позовних вимог позивача, і не скасування рішення за його попередніми вимогами буде порушено основний принцип цивільного законодавства, встановлений п.6 ст. 3 Цивільного кодексу України - а саме принцип справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної даності, в якій останній просить відмовити в задоволенні позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України, в зв`язку зі спливом строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною. Відповідач посилається на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав, внаслідок неповернення орендованого майна за спливом строку оренди майна, тобто 02.02.2015 р.

У запереченні на відзив на позовну заяву позивач в особі ліквідатора зазначає, що факт відсутності (втрати) майна, що унеможливлює його повернення встановлено лише 01.07.2019р. в ході примусового виконання судового рішення про його витребування з незаконного володіння. Ліквідатор вказує, що доводи позивача про завершення строку позовної давності за позовом про відшкодування збитків та застосування відповідних наслідків є необґрунтованими. Також, ліквідатор посилається на те, що право на повернення майна та право на відшкодування збитків, спричинених його втратою не є ідентичними правами, а спори з захисту таких прав це різні спори, а не спір між тими ж сторонами про це ж майно. Ліквідатор зазначає, що докази втрати майна, неможливості його повернення отримані в ході виконання судового рішення про його витребування (повернення). Заява про відсутність у відповідача майна, яке підлягає витребуванню подана повноважною особою від імені відповідача. Враховуючи наведене ліквідатор вказує, що необґрунтованими є доводи відповідача, що у випадку задоволення позову про відшкодування збитків (вартості втраченого майна), позивач може одночасно отримати і майно і кошти в розмірі його вартості. Крім того, розгляд спору в межах справи про банкрутство передбачає, що і повернення майна банкрута і стягнення коштів на його користь, контролюються судом.

Заяви і клопотання сторін .

20.11.2019 р. на електронну адресу суду надійшла заява позивача в особі ліквідатора за вх. №48002/19.

11.12.2019 р. відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності за вх.№52063/19.

11.12.2019р. відповідач подав відзив на позовну заяву за вх. №52064/19.

13.01.2020 р. на електронну адресу суду надійшли заперечення на відзив на позовну заяву та на заяву про застосування строку позовної давності за вх. № 1494/20.

28.01.2020 р. на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення розгляду справи за вх. №4875/20.

Інших заяв, клопотань та заперечень сторони не подавали.

Обставини справи.

ТзОВ «Золочівагро» в особі голови ліквідаційної комісії, звернулося в господарський суд із заявою про його банкрутство у порядку, встановленому ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» .

Провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Золочівагро» порушено ухвалою господарського суду від 11.07.2012 року, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, розгляд справи призначено на 01.08.2012 року.

Постановою суду від 01.08.12р. визнано ТзОВ «Золочівагро» банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою суду від 20.12.2017 р.ліквідатором ТзОВ «Золочівагро» призначено арбітражного керуючого Липського Сергія Івановича (свідоцтво №1066 від 12.06.2013р.; 79013, м. Львів-13, а/с 4389).

Справа знаходиться на стадії ліквідаційної процедури.

03.10.2018 р. ліквідатор подав позовну заяву про витребування майна в межах справи про банкрутство.

Ухвалою суду від 16.01.2019 р. позовну заяву від 03.10.2018 р. за вх.№ 2602/18 та заяву про збільшення позовних вимог від 30.10.2018 р. за вх.№ 2845/18 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» Липського Сергія Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (47264, Тернопільська область, Зборівський район, село Озерна; код ЄДПОУ 31878417) трактор ХТЗ 17221, заводський номер 1521, державний номерний знак НОМЕР_2 в комлекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_1 ) та трактор МТЗ 82.2 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , в комплекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_3 ) та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» (80750, Львівська область, Золочівський район, с. Ясенівці, вул. Заводська, 1; код ЄДРПОУ 31691832). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (47264, Тернопільська область, Зборівський район, село Озерна; код ЄДПОУ 31878417) в дохід державного бюджету України (отримувач коштів: УДК Личаківського району м. Львова, код ЄДРПОУ 38007620, р/р 34315206083083, банк отримувача: Казначейство України, МФО 899998, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ суду: 03499974) 2434,79 грн. - витрат на сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана ухвала в частині витребування (повернення) майна подана позивачем для виконання приватному виконавцю Тернопільського виконавчого округу. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області від 13.06.2019 р. відкрито виконавче провадження щодо виконання ухвали Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 р. у справі №5015/2829/12.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області від 01.07.2019 р. у виконавчому провадженні №59341381 повернуто виконавчий документ стягувачу. У постанові зазначено, що згідно з актом приватного виконавця від 01.07.2019 р. та пояснень керівника ТзОВ Розтоцьке , у боржника відсутнє майно, яке він повинен передати згідно з виконавчим документом, та місцезнаходження такого майна їм невідоме.

До матеріалів справи долучено копію листа ТзОВ Розтоцьке від 27.06.2019 р., в якому зазначено, що відповідач з приводу виконання ухвали Господарського суду Львівської області у справі №5015/2829/12 від 16.01.2019 р. повідомляє, що у володінні ТзОВ Розтоцьке зазначені трактори відсутні і їх місцеперебування Товариству невідоме.

Позивач посилається на те, що судове рішення про витребування майна не може бути виконано, тому порушені майнові права позивача мають бути відновлені в інший спосіб.

Позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Львівської області встановлено, що вартість трактора ХТЗ 17221 становить на момент передачі в оренду 119646,01 грн.; вартість трактора МТЗ 82.2 становить 42 673,55 грн., загальна вартість майна, що підлягало поверненню становить 162319,56грн.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 162 319,56 грн. збитків в розмірі вартості майна, що підлягало поверненню позивачу згідно з ухвалою від 16.01.2019 р. у справі № 5015/2829/12.

Оцінка суду.

Суд, проаналізувавши матеріали та з`ясувавши обставини справи, повно, всебічно і об`єктивно оцінивши докази, дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1, 2 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи викладене, позивач може розпоряджатися своїм майном на власний розсуд та має право вимагати у відповідача повернення майна.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.01.2019 р. у справі №5015/2829/12 встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» є власником трактора колісний, марка МТЗ-82.2, 2007 року випуску, свідоцтво НОМЕР_6 , дата реєстрації 28.04.2007 р., дата реєстрації 28.04.2007 р., заводський номер 08119100, номер двигуна НОМЕР_7 , номерний знак НОМЕР_8 та трактора колісний, марка ХТЗ-17221, 2006 року випуску, свідоцтво НОМЕР_1 , дата реєстрації 07.05.2007 р., заводський номер 1521, номер двигуна НОМЕР_9 , номерний знак НОМЕР_2 .

01.02.2010 р. між ТзОВ «Золочівагро» та ТзОВ «Розтоцьке» укладено договір №9 оренди трактора трактора ХТЗ 17221, заводський номер НОМЕР_10 , державний номерний знак НОМЕР_2 . Також, 01.02.2010 р. між ТзОВ «Золочівагро» та ТзОВ «Розтоцьке» укладено договір №12 оренди трактора МТЗ 82.2 2007 р.в. свідоцтво НОМЕР_3 зареєстрований 28.04.2007 заводський номер НОМЕР_4 , державний номер НОМЕР_5 .

Вказані договори оренди укладались строком на 5 років з моменту прийняття об`єкта, що орендується. Умовами договорів встановлювалось, що після закінчення терміну оренди орендар зобов`язаний повернути об`єкт оренди орендодавцю у справному стані з урахуванням нормального зносу, що виник у період експлуатації. Вартість тракторівна момент їх передачі в оренду, відповідно до доданих до договорів розрахунків орендної плати, становила 119646,01 грн. та 42673,55 грн.

Вимоги ліквідатора ТзОВ «Золочівагро» щодо повернення майна та оплати за його використання ТзОВ «Розтоцьке» не виконані. Товариство з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» , як власник орендованого майна, просило суд на підставі статті 387 Цивільного кодексу України витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним.

Ухвалою суду від 16.01.2019 р. у справі №5015/2829/12, зокрема, витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» трактор ХТЗ 17221, заводський номер 1521, державний номерний знак НОМЕР_2 в комлекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_1 ) та трактор МТЗ 82.2 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , в комплекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_3 ).

Як вбачається з матеріалів справи, у процесі виконавчого провадження №59341381 з виконання ухвали суду від 16.01.2019 р. встановлено, відповідно до акта приватного виконавця Тернопільської області від 01.07.2019 р. та пояснень керівника ТзОВ Розтоцьке , у боржника відсутнє майно, яке він повинен передати згідно з виконавчим документом, та місцезнаходження такого майна їм невідоме.

До матеріалів справи долучено копію листа від 27.06.2019 р. ТзОВ Розтоцьке , в якому повідомлено, що у володінні боржника трактор ХТЗ 17221, заводський номер 1521, державний номерний знак НОМЕР_2 в комлекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_1 ) та трактор МТЗ 82.2 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , в комплекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_3 ) відсутні і їх місцеперебування ТзОВ Розтоцьке невідоме.

За відсутності індивідуально визначеного майна, присудженого позивачу (за результатами розгляду віндикаційного позову), зміна способу виконання рішення шляхом звернення на кошти неможлива, оскільки в такому разі захист порушеного права власника майна повинен здійснюватися шляхом подання позову про стягнення збитків у вигляді вартості майна та доходів, які власник міг би одержати за весь час володіння таким майном.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Позивач в особі ліквідатора ТзОВ Золочівагро посилається на те, що судове рішення про витребування майна не може бути виконано, відтак, порушені майнові права позивача мають бути відновлені в інший спосіб.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до ч. 4 ст. 285 Господарського кодексу України орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відтак, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Обов`язковою передумовою задоволення вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: протиправність поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинний зв`язок між діями винної особи та заподіянням збитків (зв`язок протиправної поведінки і збитків, що настали, при якому протиправність є причиною, а збитки - наслідком); розмір збитків (їх наявності та розміру); вина. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Заявник, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема протиправна поведінка заподіювача шкоди, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню.

Позивач у особі ліквідатора ТзОВ Золочівагро просить стягнути з відповідача 162 319,56 грн. збитків в розмірі вартості майна, що підлягало поверненню позивачу. Вартість майна визначена на момент передачі відповідачу в оренду майна відповідно до розрахунку орендної плати.

Станом на день розгляду справи суду не надано доказів повернення майна позивачу.

Виходячи із доведеності фактів порушення відповідачем умов договорів оренди щодо обов`язковості повернення переданого в оренду майна та відсутність майна і неможливість його повернення позивачеві, є обставиною, яка підтверджує порушення відповідачем умов договору оренди та завдання стороні позивача збитків у вигляді втрати такого майна, з огляду вказане,відповідач повинен відшкодувати вартість неповернутого позивачу майна.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Відповідач у заяві про застосування строку позовної давності посилається на те, що згідно з умовами укладених договорів оренди за № 9 та № 12 від 01 лютого 2010р., та актів приймання-передачі від 01 лютого 2010р., Товариство з обмеженою відповідальністю Золочівагро передало в оренду ТзОВ Розтоцьке , належні йому трактори МТЗ 82.2 та ХТЗ 17221 строком на 5 років, тобто до 01.02.2015 р.

Відповідач вказує на те, що позивач дізнався про порушення своїх прав, внаслідок неповернення орендованого майна за спливом строку оренди майна, тобто 02.02.2015 р. На думку відповідача, строк позовної давності за захистом порушених прав позивача, розпочався 02.02.2015 р. та закінчився через три роки 02.02.2018 р., а отже будь-які вимоги, з приводу завданих збитків позивачу підлягали розгляду в межах строку позовної давності.

Позивач у запереченнях на заяву про застосування строку позовної давності посилається на те, що з завершенням терміну оренди позивач отримав право вимагати повернення майна, а не відшкодування збитків, спричинених його втратою. Заява про витребування майна судом розглянута та задоволена. Позивач вказує на те, що відповідач не заявив про відсутність майна та неможливість його повернення та не надав жодних доказів того, що майно після завершення терміну оренди ним не використовувалось. Ліквідатор ТзОВ Золочівагро посилається на те, що факт відсутності (втрати) майна, що унеможливлює його повернення встановлено лише 01.07.2019р. в ході примусового виконання судового рішення про його витребування з незаконного володіння, тому, доводи відповідача про завершення строку позовної давності за позовом про відшкодування збитків та застосування відповідних наслідків є необґрунтованими. Ліквідатор вказує на те, що щодо вимог наймодавця з відшкодування збитків, заданих пошкодженням речі починається з моменту повернення речі наймачем (а не з моменту, коли вона мала бути повернута). У даній справі встановлено, що майно втрачене та не може бути повернуто, отже перебіг позовної давності за позовом про відшкодування збитків має починатись з моменту встановлення цього факту.

Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі.

Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом.

За змістом викладеного перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2018 р. ліквідатор ТзОВ Золочівагро звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ Розтоцьке про витребування трактора ХТЗ 17221, заводський номер 1521, номерний знак НОМЕР_2 в комплекті з документацією (в т.ч. свідоцтво НОМЕР_1 ) з володіння ТзОВ Розтоцьке на користь ТзОВ Золочівагро . 30.01.2018 р. ліквідатор ТзОВ Золочівагро подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив витребувати трактор МТЗ 82.2 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_4 . днз НОМЕР_5 , в комплекті з документацією (в т.ч. свідоцтво НОМЕР_3 ) з володіння ТзОВ Розтоцьке на користь ТзОВ Золочівагро . Ухвалою суду від 16.01.2019 р. у справі №5015/2829/12, зокрема, позовну заяву від 03.10.2018 р. за вх.№ 2602/18 та заяву про збільшення позовних вимог від 30.10.2018 р. за вх.№ 2845/18 ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» ОСОБА_1 Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено. Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» трактор ХТЗ 17221, заводський номер 1521, державний номерний знак НОМЕР_2 в комлекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_1 ) та трактор МТЗ 82.2 2007 р.в., заводський номер НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_5 , в комплекті з документацією (в тому числі свідоцтво НОМЕР_3 ) та повернути його Товариству з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» .

Відповідно до ч. 1 ст.ст. 251 та 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З наведеного вбачається, що момент, з яким пов`язується початок перебігу позовної давності, розпочинається з наступного дня після настання строку виконання зобов`язання або з дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (а не з дня її пред`явлення), та є єдиним для будь-якого виду зобов`язань: як основного, так і додаткових.

Враховуючи викладене, перебіг позовної давності для вимог про стягнення збитків розпочався з моменту встановлення факту відсутності майна, яке підлягає повернення.

У процесі виконавчого провадження №59341381 з виконання ухвали суду від 16.01.2019 р. про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача на користь позивача актом приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області від 01.07.2019 р. встановлено відсутність у боржника майна, яке він повинен передати згідно з виконавчим документом.

З вказаного моменту у позивача виникло право пред`явлення вимоги до відповідача про стягнення збитків в розмірі вартості майна, що підлягало поверненню.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не порушено строк звернення до суду з позовною заявою про стягнення збитків з відповідача.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 86 ГПК України).

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені обставини, враховуючи наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами і тому підлягають до задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 2 434,79 грн. на відшкодування витрат щодо сплати судового збору.

Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи сторонами понесено не було.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розтоцьке» (47264, Тернопільська область, Зборівський район, село Озерна; код ЄДРПОУ 31878417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Золочівагро» (80750, Львівська область, Золочівський район, с. Ясенівці, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31691832) 162 319,56 грн. збитків в розмірі вартості майна, що підлягало поверненню позивачу та 2 434,79 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складений 18.03.2020 р.

Суддя Чорній Л.З.