Рішення

від 27.02.2020 по справі 923/1071/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2020 року Справа № 923/1071/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. за участю секретаря судового засідання Борхаленко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНБУД", м. Львів

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ФІНАНС", м.Генічеськ Херсонської області

про стягнення 142 207грн. 93коп.

представники сторін не з`явились

в с т а н о в и в:

Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНБУД" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ФІНАНС" про стягнення заборгованості) про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за Договором купівлі-продажу № ДГ-001725 від 26.04.2016 у розмірі - 142 207,93 грн., з яких 120 000 грн. - основного боргу, 5 799,45 грн. - пені, 11 467,11 грн. - втрат від інфляції, 4 941,37 грн. - три процента річних.

Позов обґрунтовано твердженням про неналежне виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором, зазначає що Відповідач не виконав умови договору, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, тому його дії є порушенням договірних зобов`язань, і він вважається таким, що прострочив виконання. У зв`язку з чим у Відповідача перед Позивачем виник борг, який на сьогоднішній день є не погашеним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2019 визначено суддю по справі - Ярошенко В .П.

Ухвалою від 13.12.2019 суд прийняв позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНБУД" до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи № 923/1071/19 визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

14.01.2020 до суду від позивача надійшло клопотання, в якій позивач просить розглянути справу без їх участі. Позовні вимоги підтримав в повному об`ємі. Дане клопотання суд прийняв до розгляду та залучив до справи.

Ухвалою від 04.02.2020 суд закрив підготовче провадження у справі № 923/1071/19 та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.02.2020.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На адресу суду повернулись ухвали суд від 16.01.2020 та від 04.02.2020 направлені відповідачу з відмітками пошти - "відсутня адреса одержувача".

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

На виконання приписів господарського процесуального кодексу України, ухвали суду винесені у даній справі направлені учасникам провадження рекомендованою поштою з повідомленням.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України вищевказані ухвали суду були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 75500, Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Проспект Миру, 123.

Згідно з ч.6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано висновок Європейський суд з прав людини зробив, про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження ( Рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Відтак, особа, яка добросовісно користується наданими законом процесуальними правами, зобов`язана слідкувати за перебігом розгляду своєї заяви, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач-2 у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 27.02.2020 представники сторін до суду не з`явилися.

Суд долучає до матеріалів справи вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

26 квітня 2016 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕТОНБУД" (надалі - Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ФІНАНС" (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір купівлі-продажу (поставки) № ДГ-001725.

Відповідно до п. 1.1 Договору, сторони домовились про те, що продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити, доставити та передати у власність Покупці піщано цементний розчин (далі - Товар) в кількості та на умовах зазначених в цьому Договорі, а Покупець зобов`язується прийняти Товар і оплатити його вартість на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кількість Товару, що підлягають виготовленню та поставці, його співвідношення за видами, марками, типами визначаються замовленнями Покупця на кожну партію Товару.

Пунктом 3.1. Договору визначено, загальна сума Договору визначається виходячи з вартості фактично поставленого Товару, що підтверджено видатковими накладними, протягом терміну дії Договору.

Пунктом 3.2. Договору визначено, ціна Товару за одиницю, найменування Товару по позиціях, марках, видам вказуються сторонами у видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 3.3. Договору, продавець поставляє Покупцю Товар виключно по 100% передоплаті за кожну партію Товару, яка здійснюється Покупцем протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку виставленого Продавцем.

Матеріали справи свідчать про те, що Позивачем на адресу Відповідача було поставлено товар на загальну суму 120 085,91грн., що підтверджується видатковими накладними № 4604 від 02.10.2017, № 4665 від 04.10.2017, № 4693 від 05.10.2017, № 4721 від 06.10.2017, № 4760 від 09.10.2017, № 4803 від 11.10.2017, № 4849 від 12.10.2017, № 4912 від 13.10.2017, № 4994 від 18.10.2017, № 5054 від 20.10.2017, № 5115 від 23.10.2017 ( а.с. 15-25). Дані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками постачальника та покупця без зауважень та скріплені печатками обох сторін.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, суд зазначає, що позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2017 по 09.07.2018, який скріплено підписами та печатками як позивача, так і відповідача.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Таким чином, підписаний акт є належним доказом у справі в підтвердження наявності заборгованості Відповідача, її розміру в сумі 120 000 грн., визнання боржником такої заборгованості.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем направлено претензію від 08.05.2019 з вимогою сплатити загальну суму боргу в розмірі 120 000 грн. Відповідач не надав доказів реагування на зазначену претензію та доказів погашення заборгованості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості є порушенням господарських зобов`язань за вказаним договором, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв`язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за договором Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 5 799,45 грн., 3% річних в розмірі 4 941,37 та індекс інфляції в розмірі 11 467,11 грн.

Щодо нарахування річних, інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо іншій розмір процентів річних не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містить у собі п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань". Порядок розрахунку (нарахування) інфляційних втрат детально роз`яснено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Розрахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних судом перевірено, ці розрахунки не містять арифметичних помилок, відповідають матеріалам справи та приписам ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних втрат - ще й, додатково, положенням листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 11 467,11 грн. та 3% річних у розмірі 4 941,37 грн.

Щодо нарахування пені за суд зазначає наступне.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.3. Договору зазначено, що за прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми що діяла в період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Суд констатує, що позивач, на власний розсуд, всупереч умовам договору (п.3.3) здійснив поставку товару при відсутності повної його оплати.

- положеннями договору не передбачено, що практична реалізація позивачем свого права згідно з п.3.3 даного договору здійснити поставку товару за відсутності повної попередньої оплати товару автоматично змінює встановлений договором порядок розрахунків за товар.

Поряд з цим, сторони договору не узгоджували, шляхом підписання додаткової угоди до даного договору, інший порядок розрахунку за товар ніж повна попередня оплата вартості товару.

Тобто, за наслідками прийняття відповідачем позивача товару (на підставі видаткових накладних № 4604 від 02.10.2017, № 4665 від 04.10.2017, № 4693 від 05.10.2017, № 4721 від 06.10.2017, № 4760 від 09.10.2017, № 4803 від 11.10.2017, № 4849 від 12.10.2017, № 4912 від 13.10.2017, № 4994 від 18.10.2017, № 5054 від 20.10.2017, № 5115 від 23.10.2017) договірне зобов`язання відповідача в частині обов`язку здійснити оплату повної вартості зазначеного товару до його передання позивачем відповідачу (умова щодо повної попередньої оплати товару) не втратило чинності (обов`язковості) для відповідача. Докази іншого у справі відсутні.

У вищевказаних видаткових накладних вказано, що вони складені на виконання умов укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу (поставки) від 26.04.2016 №ДГ-001725.

Видаткові накладні підписано відповідачем та скріплено печаткою відповідача без будь-яких зауважень та заперечень щодо отриманого товару.

Таким чином, виконання грошового зобов`язання прострочено відповідачем з дня отримання товару від позивача, а саме: по накладній № 4604 від 02.10.2017 з 02.10.2017, по накладній № 4665 від 04.10.2017 з 04.10.2017, по накладній № 4693 від 05.10.2017 з 05.10.2017, по накладній № 4721 від 06.10.2017 з 06.10.2017, по накладній № 4760 від 09.10.2017 з 09.10.2017, по накладній № 4803 від 11.10.2017 з 11.10.2017, по накладній № 4849 від 12.10.2017 з 12.10.2017, по накладній № 4912 від 13.10.2017 з 13.10.2017, по накладній № 4994 від 18.10.2017 з 18.10.2017, по накладній № 5054 від 20.10.2017 з 20.10.2017, по накладній № 5115 від 23.10.2017 з 23.10.2017.

За неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № ДГ-001725 від 26.04.2016, позивач нарахував пеню за період з 21.11.2018 по 08.01.2019 в розмірі 5 799,45 грн.

Такий розрахунок не приймається судом враховуючи наступне.

Неустойка (штраф, пеня) має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач та відповідач не узгоджували між собою за умовами укладеного між ними договору більшої тривалості часового періоду нарахування пені, ніж шість місяців від дня, коли відповідач мав сплати за поставлений товар, а тому період прострочення грошового зобов`язання для нарахування пені за договором є: по накладній № 4604 від 02.10.2017 з 02.10.2017 по 02.04.2018, по накладній № 4665 від 04.10.2017 з 04.10.2017 по 04.04.2018, по накладній № 4693 від 05.10.2017 з 05.10.2017 по 05.04.2018, по накладній № 4721 від 06.10.2017 з 06.10.2017 по 06.04.2018, по накладній № 4760 від 09.10.2017 з 09.10.2017 по 09.04.2018, по накладній № 4803 від 11.10.2017 з 11.10.2017 по 11.04.2018, по накладній № 4849 від 12.10.2017 з 12.10.2017 по 12.04.2018, по накладній № 4912 від 13.10.2017 з 13.10.2017 по 13.04.2018, по накладній № 4994 від 18.10.2017 з 18.10.2017 по 18.04.2018, по накладній № 5054 від 20.10.2017 з 20.10.2017 по 20.04.2018, по накладній № 5115 від 23.10.2017 з 23.10.2017 по 23.04.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував пеню за період з 21.11.2018 по 08.01.2019, що суперечить вимогам ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим, суд відмовляє в частині стягнення пені.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на позивача та на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ФІНАНС" (75500, Херсонська область, Генічеський район, м.Генічеськак, вул. Проспект миру, 123, код ЄДРПОУ 40084882) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕТОНБУД" (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 242, код ЄДРПОУ 32181428) заборгованість за Договором купівлі-продажу (поставки) № ДГ- 001725 від 26.04.2016 суму основного боргу в розмірі 120 000 грн., втрат від інфляції в розмірі - 11 467,11 грн., 3% річних в розмірі - 4 941,37 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2043,13 грн.

3. В решті вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 18.03.2020

Суддя В.П.Ярошенко