Постанова

від 26.02.2020 по справі 906/1157/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 906/1157/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Банаська О.О., Огородніка К.М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: Державної іпотечної установи - адвоката Подольського А.Ю., адвоката Чалого А.О., ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" - адвоката Філатової О.С., розпорядника майна - арбітражного керуючого Кулика М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної іпотечної установи

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019

та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019

у справі № 906/1157/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інновація"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24.01.2018 відкрито провадження у справі № 906/1157/17 про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"; визнано безспірні вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 8 533 705, 52 грн. (четверта черга) та на суму 16 000 грн. судового збору (перша черга); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кулика М.В.

Ухвалою Господарського Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17 в задоволення заяви Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 8 982 343,75 грн. відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 у справі №906/1157/17 (колегія суддів: Коломис В.В. - головуючий, Миханюк М.В., Саврій В.А.) ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Державна іпотечна установа звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі № 906/1157/17; винести постанову, якою заяву Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" у розмірі 8 982 343,75 грн. задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень заявник касаційної скарги зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Так, зокрема, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник зазначає, що при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови місцевий та апеляційний суди дійшли до двох протилежних за свою суттю правових висновків щодо кредиторських вимог Державної іпотечної установи, не прийнявши до уваги положення ст. 1057-1 ЦК України, зокрема, ч. 5 зазначеної статті, щодо накладення арешту при визнанні недійсним договору застави.

При цьому, заявник касаційної скарги наголошує, що такі висновки судів попередніх інстанцій не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, оскільки наявність вимог Державної іпотечної установи до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" підтверджуються судовими рішеннями.

Державна іпотечна установа у касаційній скарзі посилається на те, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між нею як іпотекодержателем, ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" як іпотекодавцем та ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 29/3.1-З від 17.09.2013, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, а саме: об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А.

Як вказує скаржник, разом з тим рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 у справі №906/1079/15 накладено арешт на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

За твердженням Державної іпотечної установи, її грошові вимоги до боржника в розмірі 8 982 343,75 грн. є за своїм змістом заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою та забезпечені заставою майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

Заявник касаційної скарги зазначає, що незважаючи на відсутність прямих договірних зобов`язань між ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" і Державною іпотечною установою внаслідок визнання недійсним договору іпотеки майнових прав, наявність арешту надає Державній іпотечній установі як кредитодавцю право на задоволення своїх вимог за рахунок майна боржника.

Разом з тим, Державна іпотечна установа у касаційній скарзі звертає увагу на правові позиції, викладені, зокрема, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та наголошує, що Державною іпотечною установою, звертаючись до суду з заявою про акцептування кредиторських вимог, обрано найбільш ефективний спосіб захисту своїх порушених прав в контексті ст. ст. 15, 16 ЦК України та відповідно до вимог Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При цьому судами, на думку скаржника, при винесенні оскаржуваних у даній справі судових рішень було порушено принципи верховенства права та диспозитивності , які встановлені ст. ст. 11, 14 ГПК України, надано перевагу одних доказів над іншими, а також не враховано висновків Касаційного господарського суду, що є порушенням норм ст. 236 ГПК України.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги Державної іпотечної установи у справі № 906/1157/17 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Банаська О.О., Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 24.12.2019.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 906/1157/17 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної іпотечної установи на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17; призначено розгляд справи за касаційною скаргою Державної іпотечної установи у відкритому судовому засіданні на 05.02.2020 на 10:45.

Від ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" та розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Кулика М.В. до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких вони просять постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі №906/1157/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, від Державної іпотечної установи надійшла відповідь на відзив ТОВ "Фінансова компанія "Інновація" на касаційну скаргу, в якій заявник касаційної скарги заперечує проти доводів ініціюючого кредитора та наголошує, що грошові вимоги Державної іпотечної установи в розмірі 8 982 343,75 грн. є за своїм змістом заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою та забезпечені заставою майна боржника - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

Крім того Державна іпотечна установа звернулась до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про передачу справи № 906/1157/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що дана справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У судовому засіданні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.02.2020 було оголошено перерву до 26.02.2020 09 год. 45 хв.

Обговоривши доводи Державної іпотечної установи щодо передачі справи №906/1157/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень ч. 5 ст. 302 ГПК України, Суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права.

При цьому, наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суд.

Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена ч. 5 ст. 302 ГПК України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом даного судового розгляду є грошові вимоги Державної іпотечної установи до боржника - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 8 982 343,75 грн., які, як обґрунтовує заявник, за своїм змістом є заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою та забезпечені заставою майна ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" та підлягають визнанню і включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки скасування арешту майна боржника унеможливить виконання зобов`язань перед Державною іпотечною установою за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.

Відносно черговості включення заявлених вимог Державна іпотечна установа зазначає, що в основу її вимог покладені деліктні правовідносини, які виникають зі ст.1057-1 ЦК України, а саме, вимоги кредитора забезпечуються майном до погашення заборгованості, а відтак вважає, що заявлені вимоги є забезпеченими та підлягають позачерговому включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Доводи Державної іпотечної установи про наявність підстав для передачі справи №906/1157/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду зводяться до посилань на висновки суду щодо накладення в порядку ст. 1057-1 ЦК України арешту на спірне майно у справі № 906/1079/15, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2018 та 23.04.2019 у справі №906/1157/17, які, на думку заявника, є протилежними щодо предмету розгляду даної справи та унеможливлюють розвиток права і формування єдиної правозастосовчої практики.

Однак, при цьому, Державна іпотечна установа у своєму клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду не наводить належного обґрунтування існування виключної правової проблеми, яку містить ця справа саме у правозастосуванні відповідних норм права, і не доводить як вирішення існуючої, на думку заявника, у цій справі правової проблеми вплине на забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що справа №906/1157/17 не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Державної іпотечної установи, ТОВ "Фінансова компанія "Інновація", а також розпорядника майна - арбітражного керуючого Кулика М.В., обговоривши доводи касаційної скарги, відзивів на касаційну скаргу та заперечення на відзив, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у справі № 906/1157/17 про банкрутство ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" здійснюється в порядку норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній з 19.01.2013 (далі - Закон про банкрутство).

За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону про банкрутство, кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Крім того, у ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України; кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Частиною 2 ст. 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

При цьому, господарський суд у справі про банкрутство не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як вбачається з матеріалів справи, Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду з заявою про визнання грошових вимог до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" в розмірі 8 982 343,75 грн. та просила включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Доводячи наявність підстав для визнання її грошових вимог, Державна іпотечна установа посилається на те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.10.2015 у справі №906/1079/15 накладено арешт на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.13, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань передано в іпотеку нерухоме майно, що належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

З огляду на зазначене, Державна іпотечна установа вважає, що кредиторські вимоги у розмірі 8 982 343,75 грн. підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів, оскільки скасування арешту майна боржника унеможливить виконання зобов`язань перед Державною іпотечною установою за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.

Відносно черговості включення заявлених вимог заявник зазначає, що в основу вимог Державної іпотечної установи покладені деліктні правовідносини, які виникають зі ст.1057-1 ЦК України, а саме, вимоги кредитора забезпечуються майном до погашення заборгованості, а відтак вважає, що заявлені вимоги є забезпеченими та підлягають позачерговому включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Відповідно до частин 2, 6, 8 ст. 23 Закону про банкрутство, забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Забезпеченими зобов`язаннями в розумінні ст.1 Закону про банкрутство та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором), і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства.

При цьому, господарські суди, визначаючи розмір забезпечених кредиторських вимог та включаючи їх окремо до реєстру, повинні застосовувати положення ст.19 Закону України "Про заставу" та ст.7 Закону України "Про іпотеку" та встановити на підставі належних та допустимих доказів, які саме вимоги кредитора, зазначені в його заяві, забезпечені заставою майна, а також склад та розмір цих вимог (аналогічна правова позиція наведена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 у справі №902/492/17).

Так, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що 17.09.2013 між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою був укладений кредитний договір №29/3, за умовами якого Державна іпотечна установа надає банку на умовах цього договору, а банк зобов`язувався прийняти, використати за цільовим призначенням та повернути Державній іпотечній установі грошові кошти в сумі 7 300 000,00 грн.

За умовами п.1.2 кредитного договору, фінансовий кредит надавався позичальнику на строк до 01.10.2015 включно, згідно з п.1.3 зазначеного договору, цільовим призначенням цього кредиту було здійснення кредитування замовника будівництва - ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" для завершення будівництва об`єкту житлового призначення за наступною будівельною адресою: м.Коростень, вул. Маяковського, 111-А.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 06.05.2014 у справі №905/2275/14 стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" на користь Державної іпотечної установи, зокрема, на підставі кредитного договору №29/3 від 17.09.2013 заборгованість за кредитом в сумі 7 300 000,00 грн, заборгованість за відсотками в сумі 275 400,00 грн, нараховані за несвоєчасне повернення кредиту пеню в сумі 49400,00 грн та 3% річних в сумі 11400,00 грн, нараховані за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитних коштів пеню в сумі 2 939,42 грн, 3% річних в сумі 678,44 грн та інфляційні витрати в сумі 569,16 грн, судовий збір в сумі 73043,46 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі №905/2275/14 рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2014 скасовано в частині відмови у позові та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" на користь Державної іпотечної установи, зокрема, на підставі кредитного договору №29/3 від 17.09.2013, 2 600,00 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 3% річних в сумі 600,00 грн на несплачену суму основного боргу; 36,54 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 06.05.2014 залишено без змін.

Згідно вищезазначених судових рішень з ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" на користь Державної іпотечної установи було присуджено до стягнення 7 716 667,02 грн.

Судами у даній справі було встановлено, що оскільки зобов`язання, які виникли за рішенням Господарського суду Донецької області від 06.05.2014 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2014 у справі №905/2275/14, банком виконані не були, Державна іпотечна установа нарахувала відсотки та штрафні санкції за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань на загальну суму 1 265 676,73 грн, з огляду на що станом на 17.10.2014 у ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" рахується заборгованість перед Державною іпотечною установою на загальну суму 8 982 343,75 грн. (7 716 667,02 грн. + 1 265 676,73 грн).

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з метою забезпечення виконання зобов`язань за вищезазначеним кредитним договором, між Державною іпотечною установою (іпотекодержатель) та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" (іпотекодавець), яке виступало майновим поручителем за зобов`язаннями ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк", було укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 29/3.1-3 від 17.09.2013, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гамаль І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 2579 (далі - Договір іпотеки), відповідно до п. 1.1 якого, предметом іпотеки за цим договором є об`єкт незавершеного будівництва, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А, загальною площею 1009,2 кв.м., що належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності індексний номер 7772099, виданого 09.08.2013 реєстратором Литвинюк В.В. Реєстраційної служби Коростенського міськрайонного управління юстиції Житомирської області.

Згідно п.1.3. Договору іпотеки, майно (предмет іпотеки), що стане власністю ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" в майбутньому, а саме квартири № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 59, 60, загальною площею 3340,34 кв.м., розташовані в об`єкті незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А.

Згідно з ч.1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов`язання - зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи-боржника.

Згідно ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про заставу", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Пославшись на невиконання ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" своїх зобов`язань перед Державною іпотечною установою, остання заявила свої грошові вимоги в сумі 8 982 343,75 грн до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", як майнового поручителя банку.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі № 906/1079/15, яке набрало законної сили, зокрема, було визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З, укладений 17.09.2013 між Державною іпотечною установою та ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "Інтертрансстрой", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М.; накладено арешт на нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013, який укладений між ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється, зокрема, у разі визнання іпотечного договору недійсним.

За змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України визнання недійсним договору в судовому порядку означає, що він не створює юридичних наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Встановивши зазначені вище обставини та врахувавши приписи наведених норм, суди дійшли правильного висновку про доведеність припинення договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З від 17.09.2013, укладеного між Державною іпотечною установою та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

При цьому, як вірно зазначено апеляційним судом, факт накладення арешту на спірне нерухоме майно - об`єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, відповідно до рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі № 906/1079/15, не може ставити під сумнів припинення іпотечних правовідносин між Державною іпотечною установою та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".

Разом з тим, судами було досліджено та враховано, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі №906/917/14 Державній іпотечній установі було відмовлено в позові до ТОВ" Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" про звернення стягнення на предмет іпотеки (об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення, будівництво якого не завершено за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Маяковського, будинок 111-А) у зв`язку з визнанням недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З від 17.09.2013.

Крім того, я вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2016 у справі №906/439/16 Державній іпотечній установі було відмовлено в позові за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" до Виконавчого комітету Коростенської міської ради та ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача - Коростенської міської ради та ТОВ "Фінанс Траст Груп" про визнання недійсним договору дольової участі у будівництві від 22.06.2010 №23.

Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України, обставини, встановленні рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, надавши оцінку наведеним вище обставинам, наявним у справі доказам та доводам сторін, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що наведені заявником обґрунтування щодо забезпеченості заявлених вимог до боржника не підтвердженні належними та допустимими доказами, відтак, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 8 982 343,75 грн.

Разом з тим, як було з`ясовано судами та підтверджується матеріалами справи, заявлені Державною іпотечною установою грошові вимоги на суму 8 982 343,75 грн., які за своїм змістом є заборгованістю ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" перед Державною іпотечною установою, були включені до Реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" до 7 черги, що підтверджується заявою Державної іпотечної установи від 29.09.2014, довідкою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Промекономбанк" та листом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 29.07.2019.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

За приписами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів наведених вище норм, місцевий та апеляційний господарські суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи, правовідносинам сторін та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 300 ГПК України).

Таким чином, виходячи з аналізу наведених вище норм, враховуючи встановлені судами обставини, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні заяви Державної іпотечної установи з грошовими вимогами до ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" на суму 8 982 343,75 грн.

Аргументи заявника касаційної скарги про наявність правових підстав для визнання його кредиторських вимог до боржника не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують обґрунтованих висновків судів місцевого та апеляційного судів.

Посилання Державної іпотечної установи в обґрунтування заявлених грошових вимог до боржника на ст. 1057-1 ЦК України, яка визначає правові наслідки недійсності кредитного договору, зводяться до помилкового тлумачення наведеної норми, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції та обґрунтовано відхилені як безпідставні, оскільки накладений рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 у справі №906/1079/15 арешт на спірне нерухоме майно боржника відповідно до ч.5 ст.1057-1 ЦК України лише обмежує ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "Інтертрансстрой" у праві розпорядження даним об`єктом, разом з тим, з огляду на рішення Господарського суду Житомирської області від 07.04.2016 у справі №906/917/14 не свідчить про наявність будь-яких зобов`язань ТОВ "Виробничо-комерційним підприємством "Інтертрансстрой" перед Державною іпотечною установою.

Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені Державною іпотечною установою у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді спірних кредиторських вимог.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвала Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі № 906/1157/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 314, 315, 317 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання Державної іпотечної установи про передачу справи № 906/1157/17 на розгляд Великої палати Верховного Суду залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 06.09.2019 у справі № 906/1157/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н.Г.

Судді - Банасько О.О.

Огороднік К.М.