Постанова

від 18.03.2020 по справі 826/1231/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2020 року

Київ

справа №826/1231/16

адміністративне провадження №К/9901/29126/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФІС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 (суддя Шулежко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 (судді: Ганечко О.М. (головуючий), Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі №826/1231/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мікко" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Мікко" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень:

- від 27.08.2015 №43326552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 72 509,00 грн за основним платежем та на 36 255,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 27.08.2015 №43526552208, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 575 040,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 287 520,00 грн;

- від 18.11.2015 №74826552208, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 592 280,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 296 140,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та ПДВ, зменшенню суми бюджетного відшкодування з ПДВ, застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 10.08.2015 №264/26-55-33-08/37266453, оформленого за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ТД Мікко з питань дотримання податкового та іншого законодавства за взаємовідносинами із ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ТОВ Прінт-Сервіс , ТОВ Топ Групп та ТОВ ІНК-Сервіс Плюс за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог п.138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 790 917,00 грн, ст.185, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.6 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ всього в сумі 72 509,00 грн, завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ всього у сумі 575 040,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції Товариства з контрагентами ТОВ Прінт-Сервіс , ТОВ Топ Групп та ТОВ ІНК-Сервіс Плюс не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що такі операції, на думку контролюючого органу, фактично не відбувались та мають формальний характер, оскільки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості товару, документів щодо його зберігання (складських квитанцій). Також контролюючий орган вказує на відсутність у вказаних контрагентів достатніх матеріальних, трудових ресурсів, відсутність за місцезнаходженням з посиланням на інформаційні бази ДФС та інформації надані іншими контролюючими органами.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами ТОВ Прінт-Сервіс , ТОВ Топ Групп та ТОВ ІНК-Сервіс Плюс на підставі договорів на виконання робіт, на поставку товарів, оренди обладнання та договору зберігання.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії документів, зокрема, договори, видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі товарів, актів прийому об`єкту оренди, накладні на внутрішнє переміщення товарів, заявки на поставку товарів, сертифікати якості, податкова звітність, калькуляція на виробництво поліграфічної продукції, сировинні довідки, вантажно-митні декларації, звіти по складу.

Судами також встановлено і наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками ПДВ.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами. Касаційна скарга є ідентичною апеляційній скарзі, інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в апеляційній скарзі не вказано.

Касаційна скарга не містить жодного обґрунтування в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. В касаційній скарзі контролюючий орган фактично просить здійснити переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи.

9. Товариством надано заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів попередніх інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

10.3. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

10.4. Підпункт 139.1.9 пункту 139 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.5. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.6. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

13. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

14. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

16. Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

17. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

18. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

19. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

20. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

21. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченні на позовну заяву, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам у їх сукупності з дотриманням норм статей 70-72, 86 Кодексу адміністративного судочинства України та іншим обставинам, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування витрат та податкового кредиту. Так, судами досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, є підставою для податкового обліку та які містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Судами встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, що підтверджено належно оформленими первинними документами.

22. Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на відсутність окремих документів, зокрема документів, які б підтверджували транспортування товарів від ТОВ Прінт-Сервіс та ТОВ ІНК-Сервіс Плюс до позивача, з огляду на наступне.

Як встановлено судами склади позивача та контрагента ТОВ Прінт-Сервіс фактично знаходяться в одній будівлі та для цілей переміщення товару використовувався внутрішньоцеховий технологічний транспорт позивача: Автоматичний розвантажувач TR-EL 130-4, Електричний штабелер Still EGV 14. Стосовно товару, що поставлявся контрагентом ТОВ ІНК-Сервіс Плюс , то до моменту його передачі позивачу за договором поставки він фактично вже знаходився у нього, як у зберігача, на підставі договору відповідального зберігання №1/9/2011 від 07.09.2011, укладеного між позивачем та ТОВ ІНК-Сервіс Плюс , за умовами якого та актами приймання-передачі, що засвідчують факт зберігання, товар, належний ТОВ Інк-Сервіс Плюс , зберігався на території приміщення за адресою м. Харків, пр.50-річчя СРСР, буд. 171, яке орендувалося ТОВ ТД Мікко .

Таким чином, товар, що був придбаний позивачем у контрагентів ТОВ Прінт-Сервіс та ТОВ ІНК-Сервіс Плюс фактично знаходився за адресою складу позивача та переміщувався позивачем за допомогою власного технологічного транспорту (навантажувачів), а оскільки потреба у використанні автомобільного транспорту при переміщенні таких товарів була відсутня, то відповідно, і товарно-транспортні накладні не оформлялись. За даних конкретних умов поставок достатнім було оформлення видаткових накладних, які є достатніми документами, які підтверджують факт поставки товару на склад позивача.

Обґрунтовано суди не взяли до уваги і посилання контролюючого органу на відсутність у позивача сертифікатів на товар, оскільки такі фактично наявні у позивача (додано до матеріалів справи), та надавалися відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки. Також позивачем було надано копії книг обліку довіреностей, що спростовує доводи контролюючого органу про їх відсутність.

Також суди обґрунтовано зазначили, що позивачем надано накладні на внутрішнє переміщення товару, що підтверджує фактичну наявність на складі позивача придбаного у вказаних контрагентів товару як сировини та його рух зі складу а виробництво, що також свідчить про реальність поставки товару контрагентами.

Крім того, як встановлено судами згідно наданих до матеріалів справи митних декларацій вбачається, що товар, який був предметом поставок за спірними операціями із ТОВ Прінт-Сервіс та ТОВ Топ Групп (фольга поліграфічна), імпортувався останніми, зокрема: ТОВ Прінт-Сервіс у 2010 році від постачальника Wenzhou Chenhui Packing Materials Co., LTD, а ТОВ Топ Групп від постачальника Foilcom ltd (Великобританія), вантажовідправник - Shanghaj Shenyong Stamping Foil Co., LTD, Китай, товар (резина поддекельна, резина штреб) був отриманий ТОВ Топ Групп від ПП Інтерфоіл згідно накладної №37/к від 27.11.2013, а тому доводи контролюючого органу про те, що контрагенти позивача не є імпортерами спірного товару, не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами даної справи.

Стосовно ж поставки позивачу товарів ТОВ ІНК-Сервіс Плюс , поліграфічні матеріали в асортименті, поставлені на ТОВ Торговий дім Мікко в січні-лютому 2013 року, то це складські залишки поліграфічних виробничих матеріалів, які були придбані ТОВ Інк-Сервіс Плюс в 2010-2011 роках. Постачальниками цих матеріалів були вітчизняні підприємства, зокрема: ТОВ Друкарня Мадрид , ТОВ Копі Трейд ЛТД , ТОВ Папіртрейдінг , ДП Хард Плюс , ТОВ Енеїда , ТОВ Мак Хаус , інші.

23. Також в підтвердження зв`язку спірних операцій із господарської діяльністю позивача останнім надано до матеріалів справи калькуляції на виробництво картонних коробок, упаковок, бирок, лотків, етикеток, іншої поліграфічної продукції, що свідчить про використання спірного товару (картону, фарб, фольги тощо) в якості виробничої сировини, а також накладні на постачання готової поліграфічної продукції до покупців (ТОВ Снек Експорт , ТОВ СК Джонсон , ПАТ Оболонь та ін.) та сировинні довідки, калькуляції, вантажно-митні декларації щодо експорту такої готової продукції за кордон, що свідчить про пов`язаність спірних операцій із господарської діяльністю позивача та про їх реальний характер.

24. Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на момент розгляду справи судами) також не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДФС, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

25. Судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, детально досліджено господарські операції позивача з вищезазначеними контрагентами, за якими Товариством було сформовано витрати та податковий кредит, надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом як в акті перевірки так і апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі (аналогічні тим, що були зазначені в запереченні на позов та апеляційній скарзі) щодо цього не спростовують правильних по суті висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФІС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 слід залишити без задоволення.

28. Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

29. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФІС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017 у справі № 826/1231/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду