Ухвала

від 18.03.2020 по справі 204/1498/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/1498/20

Провадження № 2-з/204/25/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року м. Дніпро

Суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Черкез Д.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 про визнання недійсним правочину, -

В С Т А Н О В И В:

13 березня 2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 про визнання недійсним правочину. Вказана заява була передана судді канцелярією суду 18 березня 2020 року.

В обґрунтування заяви зазначено, що даний спір між позивачем та відповідачем, стосовно якого поданий позов саме до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, виник через те, що відповідач ОСОБА_2 з метою ухилення від виконання цивільно-правових зобов`язань за договором позики, здійснив переоформлення належного йому нерухомого майна у вигляді 5/60 часток житлового будинку загальною площею 412,1 кв.м., житловою площею 237,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , провівши фіктивний правочин у вигляді оформлення даного нерухомого майна на ТОВ ДСІ-2020 , оформлений у вигляді Рішення № 1 одноособового засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 від 02.01.2020р., та в той же день складання акту приймання - передачі 5/60 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , складеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 та ОСОБА_2 , яким майно було внесене до статутного капіталу ТОВ ДСІ-2020 . Дана дія була посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Батовою Л.Г., реєстровий номер 31; 32. Необхідність в забезпеченні позову позивач обгрунтовує тим, що в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа № 201/13766/19 за позовом ОСОБА_1 про стягнення боргу з відповідача ОСОБА_2 у загальному розмірі 260 000 грн., на підставі укладеного між ними договору позики. В даній справі 18.12.2019 року судом була постановлена ухвала про забезпечення позову, але дана ухвала суду про забезпечення позову не була виконана через те, що позивач не встиг зареєструвати обтяження в Державному реєстрі речових прав та їх обтяжень, тому як відповідачем було майно переоформлене з себе на ТОВ ДСІ-2020 , у зв`язку з чим і виникла необхідність застосувати заходи забезпечення в даній справі з метою збереження майна, за рахунок якого буде існувати можливість виконати рішення суду про стягнення боргу. Дізнавшись про наявність цивільного позову до відповідача, а також про те, що судом застосовано заходи забезпечення, які направлені на заборону розпорядження нерухомим майном, а також розуміючи, що у разі задоволення позовних вимог існує реальна можливість звернення стягнення на належне йому нерухоме майно, відповідач умисно вчинив декілька незаконних правочинів, які направлені на ухилення від виконання боргових зобов`язань, а також на ухилення від виконання судового рішення, у разі задоволення позову, а саме: 02.01.2020 року відповідачем було створено ТОВ ДСІ-2020 та ОСОБА_2 вніс до Статутного капіталу майно, а саме: майновий внесок у вигляді 5/60 часток житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; було здійснено фіктивний продаж Статутного капіталу ТОВ ДСІ-2020 , де покупцем була його мати - ОСОБА_3 , до якої згідно Акту-прийому передачі частки у Статутному капіталі ТОВ ДСІ-2020 перейшло 100% Статутного капіталу вищезазначеного Товариства, оскільки дії сторін під час його укладання направлені не на реальне настання правових наслідків обумовлених договором, (актом прийому-передачі), а на фіктивний перехід права власності на 5/60 часток житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з метою приховання цього майна від звернення стягнення, що є підставою для визнання вищезазначеного правочину недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України. Відповідач ОСОБА_2 умисно порушив закон та ввів в оману державних реєстраторів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та приватних нотаріусів, які вчиняли нотаріальні та реєстраційні дії, не повідомивши їх про наявність обтяження на майно, стосовно якого були вчиненні реєстраційні та нотаріальні дії. Лише за рахунок майна, стосовно якого відповідач вчинив нотаріальні та реєстраційні дії, позивач, у разі задоволення позовних вимог, зможе задовольнити свої вимоги, тому як вона має намір також звертатися з позовом про визнання вищевказаного правочину недійсним, а тому необхідно до вирішення справи по суті накласти арешт на 5/60 часток житлового будинку загальною площею 412,1 кв.м., житловою площею 237,1 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з викладеним просить до набрання законної сили рішенням суду за позовом заборонити приватним та державним нотаріусам вчинювати будь-які дії, направлені на відчуження, реєстрацію, перереєстрацію, укладання договорів іпотеки, договорів оренди щодо нерухомого майна, а саме: 5/60 часток житлового будинку загальною площею 412,1 кв.м., житловою площею 237,1 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Ознайомившись зі змістом заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи приходжу до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

У даній заяві позивач просить заборонити приватним та державним нотаріусам вчинювати будь-які дії, направлені на відчуження, реєстрацію, перереєстрацію, укладання договорів іпотеки, договорів оренди щодо нерухомого майна, а саме: 5/60 часток житлового будинку загальною площею 412,1 кв.м., житловою площею 237,1 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Але, як зазначив сам позивач у даній заяві про забезпечення позову, ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2019 року по справі № 201/13766/19, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/86474370, до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №201/13766/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу: накладено арешт на 5/60 часток житлового будинку загальною площею 412,1 кв.м., житловою площею 237,1 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.04.2015р., реєстровий номер 4-489, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою; заборонено приватним та державним нотаріусам вчинювати будь-які дії, направлені на відчуження, реєстрацію, перереєстрацію, укладання договорів іпотеки, договорів оренди щодо нерухомого майна, а саме: 5/60 часток житлового будинку загальною площею 412,1 кв.м., житловою площею 237,1 кв.м., який розташований за адресою АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 29.04.2015р., реєстровий номер 4-489, виданого Третьою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою.

Отже, з викладеного вбачається, що такий вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач у даній заяві, вже застосований Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська в межах розгляду заяви про забезпечення позову по цивільній справі № 201/13766/19.

При цьому, необхідності повторно застосувати заборону приватним та державним нотаріусам вчинювати будь-які дії, направлені на відчуження, реєстрацію, перереєстрацію, укладання договорів іпотеки, договорів оренди щодо нерухомого майна, а саме: 5/60 часток житлового будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , заявником перед судом жодним чином не обґрунтовано та не доведено.

Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. При цьому, у позовній заяві, поданій до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, позивач просить: визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 , оформлених рішенням № 1 одноособового засновника про створення Товариства з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 від 02.01.2020 року, а також визнати недійсним акт приймання-передачі 5/60 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , складений між Товариством з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 та ОСОБА_2 . З наведеного очевидним є висновок про те, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, є неспівмірними з заявленими позовними вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову слід враховувати роз`яснення, викладені у п. 4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , згідно яких, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Однак, заявником не доведено наявності безпосереднього зв`язку між предметом позову, що поданий ОСОБА_1 до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, та видом забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_1 . Заявником не доведено, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/1498/20 у випадку задоволення позову. Так само позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусам вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкта нерухомого майна, зроблять неможливим виконання рішення суду по даній справі у випадку задоволення позову про визнання недійсним правочину.

Усі доводи позивача про необхідність забезпечення даного позову зводяться до обґрунтування неможливості виконання рішення суду у іншій цивільній справі, яка перебуває на розгляді у Жовтневому районному суді м. Дніпропетровська за позовом позивача до відповідача про стягнення боргу.

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Підсумовуючи наведене та враховуючи те, що такий вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач у даній заяві, вже застосований Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська в межах розгляду заяви про забезпечення позову по цивільній справі № 201/13766/19, а також враховуючи, що заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 204/1498/20 , суд вважає, що на теперішній час у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ДСІ-2020 про визнання недійсним правочину - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Д.Л. Черкез