Рішення

від 18.03.2020 по справі 463/9804/19

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/9804/19

Провадження № 2/463/517/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Гирич С. В.

при секретарі судового засідання Попович Х.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні, стягнення компенсації інфляційних втрат, що нараховані на заробітну плату, стягнення компенсації за невикористану відпустку, суд -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки при звільненні за період з 12 березня 2019 року по 7 жовтня 2019 року в розмірі 28 323,96 гривень, стягнення компенсації інфляційних втрат, що нараховані на заробітну плату за період з 1 січня 2015 року по 12 березня 2019 року в розмірі 6 718,18 гривень, стягнення компенсації за невикористану відпустку за період з 1 січня 2015 року по 12 березня 2019 року в розмірі 9 123,94 гривень.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 01.01.2015 по 12.03.2019 вона перебувала у трудових відносинах із Філією Концерну Техвоєнсервіс Львівського автомобільного ремонтного заводу. 13.03.2019 у зв`язку із звільненням їй було видано довідку про доходи. 21.06.2019 вона звернулась до відповідача із заявою про видачу їй довідки про нараховані суми, належні при звільненні, включаючи нараховану, але не виплачену заробітну плату за весь час її перебування у трудових відносинах із Філією Концерну Техвоєнсервіс Львівського автомобільного ремонтного заводу, а саме за період з 01.01.2015 року по 12.03.2019 рік, суму індексації нарахованої на заробітну плату, суму компенсації за невикористану відпустку, інші нараховані суми. Так, як роботодавцем в порушення ст.47 КЗпП України, не було виплачено їй при звільненні всіх належних сум, позивач звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу, судовий наказ було видано про стягнення з Концерну Техвоєнсервіс в особі філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод заборгованість по заробітній платі, яка становить 35 243, 91 грн. Дана заробітна плата була перерахована лише 07.10.2019 року. А тому з відповідача підлягає до стягнення на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні (середньомісячна заробітна плата) за період з 12.03.2019 року по 07.10.2019 року, що становить 28 323,96 грн. Крім того просить стягнути компенсації інфляційних втрат, що нараховані на заробітну плату за період з 1 січня 2015 року по 12 березня 2019 року в розмірі 6 718,18 гривень, стягнення компенсації за невикористану відпустку за період з 1 січня 2015 року по 12 березня 2019 року в розмірі 9 123,94 гривень.

Ухвалою судді від 26 листопада 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачу було надано строк вказаний в ухвалі для подачі відзиву, однак такий не було скеровано на адресу суду.

У відповідності до вимог ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов слід задоволити з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 з 01.01.2015 р. перебувала у трудових відносинах із Концерном Техвоєнсервіс Міністерства оборони України, що підтверджується записами у трудових книжках, трудовими угодами №131 від 30.12.2014 рок та №181 від 27.12.2017 року і наказом від 11 березня 2019 року №40-к була 12 березня 2019 року звільнена з роботи за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію згідно ст.38 КЗпП України (а.с.18).

Також встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Личаківського районного суду м.Львова із заявою про видачу судового наказу про стягнення із концерну Техвоєнсервіс Міністерства оборони України 35 243,91 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

23.07.2019 р. Личаківським районним судом м.Львова винесено судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із Концерну Техвоєнсервіс Міністерства оборони України 35 243,91 грн. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати. Такий набрав законної сили 15.08.2019 року, судовий наказ видано 20.08.2019 року.

07.10.2019 року відповідачем було перераховано на особистий рахунок позивача заробітна плата згідно судового наказу, що підтверджується випискою банку по картковому рахунку (а.с.23).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві від 05.10.2019 року закінчено виконавче провадження №60038466 з примусового виконання судового наказу №463/5951/19 від 20.08.2019.

Відповідно до ст.7 ч.4 Конституції України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищене законом.

Частинами 1, 7 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно розрахунку компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2019 року по 07.10.2019 рік становить 28 323,96 грн (а.с.25)

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, зокрема, передбачено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

На підставі п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМ України від 08.02.1995р. №100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 цього ж порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат на заробітну плату за період з 01.01.2015 по 12.03.2019 становить 6 718, 08 грн (а.с.26-37).

Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 року №100, визначено, що Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Святкові та неробочі дні (стаття 73 Кодексу законів про працю України) ( 322-08 ), які припадають на період відпустки, у розрахунок тривалості відпустки не включаються і не оплачуються.

Розрахунок здійснюється за формулою В=ДхЗП(К-С-Н), де: В-сума відпускних; Д - кількість календарних днів відпустки; ЗП - сума заробітної плати та інших виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді; К- загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді (12 місяців); С- кількість святкових та неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України); Н- час протягом якого працівник не працював.

Отже, як вбачається з розрахунку компенсації за невикористану (щорічну основну) відпустку за період з 01.01.2015 по 01.01.2016. становить 9 123, 94 грн. (а.с.39-47).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України визначено поняття належності, достовірності, допустимості та достатності доказів.

Відповідачем не надано суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що при звільненні позивача йому була виплачена компенсація за невикористану щорічну основну відпустку.

Вказаний розмір заборгованості по компенсації середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та інфляційних втрат на заробітну плату, компенсації за невикористану (щорічну основну) відпустку, учасниками справи не оспорюються і на час розгляду справи у суді відповідачем такі не сплачені.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача Концерн Техвоєнсервіс не виплатив належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку (постанова Верховного Суду України № 6-15цс13 від 27 березня 2013 року).

Згідно довідки від 13.03.2019 року, виданої Концерном Техвоєнсервіс філії Львівський автомобільний ремонтний завод , заборгованість за період з січня 2015 року по березень 2019 року відповідача перед ОСОБА_1 становить 35 243 грн. 91 коп. (а.с.19).

Личаківський районним судом було видано 23 липня 2019 року судовий наказ про стягнення з Концерну Техвоєнсервіс в осіб філії Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка становить 35 243, 91 грн. такий набрав законної сили 15.08.2019 року та було видано 20.08.2019 року.

Однак дану заборгованість було погашено лише 07.10.2019 року, зокрема відповідачем було перераховано на особистий рахунок позивача заробітна плата згідно судового наказу, що підтверджується випискою банку по картковому рахунку (а.с.23).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у м. Києві від 05.10.2019 року закінчено виконавче провадження №60038466 з примусового виконання судового наказу №463/5951/19 від 20.08.2019.

Суд зазначає, що середньомісячний розрахунок проведений позивачем у відповідності до зазначеного Порядку.

За наведеного, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2019 року по 07.10.2019 рік становить 28 323,96 грн (а.с.25), розмір інфляційних втрат на заробітну плату за період з 01.01.2015 по 12.03.2019 становить 6 718, 08 грн (а.с.26-37) та розмір компенсації за невикористану (щорічну основну) відпустку за період з 01.01.2015 по 01.01.2016. становить 9 123, 94 грн. (а.с.39-47).

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Між з тим, відповідач не представив суду доказів відсутності вини підприємства у невиплаті при звільненні належних сум позивачу.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що позивач перебував у трудових відносинах із відповідачем і в день звільнення не були виплачені вчасно належні йому від підприємства суми, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28 323,96 грн заборгованість по середньому заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, 6 718, 08 грн. інфляційних втрат на заробітну плату та 9 123, 94 коп. компенсації за невикористану (щорічну основну) відпустку.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача на користь держави 704, 80 грн судового збору пропорційно до задоволених вимог, оскільки позивач відповідно до Закону України Про судовий збір звільнений від сплати судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 81, 141, 258-259, 264-265, ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Концерну Техвоєнсервіс (код ЄДРПОУ 33689867 ) на користь ОСОБА_1 заборгованість по середньому заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12.03.2019 по 07.10.2019 в розмірі 28 323,96 грн., інфляційних втрат у розмірі 6 718,08 грн., компенсацію за щорічну невикористану відпустку в розмірі 9 123,94 грн., а всього 47 165,98 грн. (сорок сім тисяч сто шістдесят п`ять гривень дев`яносто вісім копійок)

Стягнути з Концерну Техвоєнсервіс (код ЄДРПОУ 33689867 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,4 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач: Концерн Техвоєнсервіс , місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 33689867;

філія Концерну Техвоєнсервіс Львівський автомобільний ремонтний завод , місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Личаківська, 152, код ЄДРПОУ 34540836.

Суддя: Гирич С. В.