Постанова

від 16.03.2020 по справі 634/535/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

16 березня 2020 року

м. Харків

справа № 634/535/19

провадження № 22-ц/818/1888/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Піддубного Р.М. (суддя - доповідач),

суддів: Овсяннікової А.І., Сащенка І.С.,

учасники справи:

позивач - Сільськогосподарський виробничий кооператив Україна ,

відповідачі - ОСОБА_1 , Сільськогосподарський виробничий кооператив Всеукраїнський кооператив Надія ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна на ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року, постановлену у складі судді Єрьоміної О.В., -

встановив:

У квітні 2019 року Сільськогосподарський виробничий кооператив Україна (далі СВК Україна ) звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що 01.03.2007 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договори оренди, відповідно до умов яких позивач прийняв у користування на строк 10 років земельні ділянки кадастрові №№ 6324885500:02:000:03501 та 6324885500:02:000:0103, які знаходяться на території Огіївської сільської ради Сахновщинського району Харківської області.

11.12.2017 року між тими самими сторонами було укладено додаткові угоди, якими строк дії договорів оренди продовжено до 22.09.2028 року.

Посилаючись на те, що 04.04.2018 року, тобто під час дії вищевказаних договорів, між ОСОБА_1 та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Всеукраїнський кооператив Надія (СВК ВК Надія ) було укладено договори про встановлення права користування спірними земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), чим порушені права позивача, СВК Україна просив визнати їх недійсними.

Ухвалою Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року провадження у справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 332/1178/17.

В апеляційній скарзі СВК Україна , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаргу мотивовано тим, що предметом позову є визнання недійсними укладених 04.04.2018 року між ОСОБА_1 та СВК ВК Надія договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Оскільки строк дії договорів оренди спірних земельних ділянок від 01.03.2007 року починається з моменту їх державної реєстрації, яка відбулась 03.11.2008 року, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України підстав для зупинення провадження у справі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалою Великої палати Верховного Суду від 27.06.2019 року прийнято та призначено до розгляду цивільну справу з касаційною скаргою на судові рішення у подібних правовідносинах, що відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України є підставою для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками виходячи з наступного.

За приписами п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 10 ч. 1 ст. 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Визначаючи наявність підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі застосовується у тому разі, коли в іншій справі тотожній суб`єктний склад учасників відносин, об`єкт та предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм, від якої залежить правильність вирішення спору у даній справі.

Згідно із ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В ухвалі Великої Палати Верхового Суду від 27.06.2019 року зазначено, що постановляючи ухвалу про передачу справи № 332/1178/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася тим, що є підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду України.

Зокрема, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначила, що Верховний Суд України впродовж незначного проміжку часу неодноразово змінював свій підхід щодо визначення моменту, з якого договір оренди земельної ділянки вважається укладеним.

Зокрема, спочатку Верховний Суд України вказав, що помилковим є висновок суду першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, про те, що моментом укладення договорів оренди земельних ділянок є дата їхньої державної реєстрації, оскільки відповідно до зазначених положень договорів оренди та Закону України Про оренду землі в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (постанова Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц 13).

У постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 зроблено схожий висновок, що цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. З огляду на положення статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України договір оренди земельної ділянки набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Викладений у постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16 висновок неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2018 року у справі № 140/960/15-ц та від 15 березня 2018 року у справі № 136/2211/15-ц.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 січня 2019 року у справі № 917/108/18 вказано, що набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір, як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін. У правових висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 та від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, які також враховані та на які також міститься посилання в постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 136/2211/15-ц (провадження № 61-5839св18), також йдеться про те, що моментом укладення договору оренди земельної ділянки є день, коли сторони дійшли згоди щодо істотних умов договору і скріпили його своїми підписами, однак договір набирає чинності в момент його державної реєстрації.

Згодом Верховний Суд України зробив інший висновок, що строк дії спірного договору оренди земельної ділянки починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір, як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору, стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін (постанови Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16 та від 07 червня 2017 року у справі № 6-872цс17).

За таких обставин, з урахуванням наявності суперечливих висновків Верховного Суду України колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13 та від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16.

Оскільки укладені 01.03.2007 року між СВК Україна та ОСОБА_1 строком на 10 років договори оренди земельних ділянок пройшли державну реєстрацію 22.09.2008 року, а оспорювані позивачем договори емфітевзису укладено 04.04.2018 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що визначальним для правильного вирішення цивільно-правового спору є визначення строку дії договорів оренди від 01.03.2007 року, а тому провадження у справі підлягає зупиненню до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 332/1178/17 у подібних правовідносинах.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу Україна залишити без задоволення.

Ухвалу Сахновщинського районного суду Харківської області від 19 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 16 березня 2020 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.І. Овсяннікова

І.С. Сащенко