Рішення

від 17.03.2020 по справі 200/1670/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа№200/1670/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., при секретарі судового засідання Козирєвій О.О.,

за участі:

представника відповідача - Яковлєвої А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ТОВ Будівельна компанія Азовстальбуд , звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 09.12.2019 року №Ю-281558-46 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 195 409,73 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач без будь-яких законних підстав виніс оскаржувану вимогу. Вважає, що на нього розповсюджується дія пункту 9-4 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску до закінчення проведення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по теперішній час. Отже, сформована відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) від 09.12.2019 року №Ю-281558-46 із визначенням в ній недоїмки в сумі 195 409,73 грн є такою, що не відповідає вимогам закону.

Ухвалою від 17.02.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 02.03.2020 року.

Ухвалою суду від 02.03.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020 року.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому посилаючись на приписи Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зазначив, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Крім того зазначив про закінчення антитерористичної операція, підтвердженням чому є Указ Президента України від 30.04.2018 року №116/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30.04.2018 року Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях . Крім того зазначив, що доказів звернення позивача з відповідною заявою до контролюючого органу протягом 30 днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції не надано, що виключає можливість звільнення його від сплати єдиного внеску.

Також представник відповідача наголосив, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.10.2019 року у справі №812/1473/16, якою не звільняє органи доходів і зборів від виконання обов`язку щодо формування вимог про сплату недоїмки на підставі наданої платниками звітності.

Крім того відповідач зазначив, що з 13.02.2020 року пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464- виключено.

У зв`язку з наведеним представник відповідача вважає, що оскаржувана вимога повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул.Якова Гугеля, буд.3, код ЄДРПОУ 40675926) як платник єдиного соціального внеску перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, (у Маріупольській ОДПІ).

З метою звільнення від виконання обов`язків платника єдиного внеску, що визначені ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, платник єдиного внеску вчинив наступні дії: зокрема, 22.08.2017 року подав до органу доходів і зборів за основним місцем обліку заяви про звільнення від виконання таких обов`язків (заяви від 22.08.2017 року №07/31, №07/32).

Відповідно до інтегрованої картки платника податку з єдиного внеску позивач, має заборгованість у сумі 195409,73 грн, яка виникла у 2019 році.

На підставі інтегрованої картки платника податку ГУ ДФС у Донецькій області 09.12.2019 року винесено вимогу № Ю-281558-46 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 195409,73 грн.

Позивач скористався правом на оскарження вимоги в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби України від 22.01.2020 року №2635/6/99-00-08-06-01-06 скаргу позивача на вказану вимогу залишено без задоволення, а вимогу - без змін.

Встановлені вище обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI (далі Закон №2464-VI) єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною першою статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, крім інших, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI, пункту 3 Інструкції № 499 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку (на кінець календарного місяця), вимогу про її сплату. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується за даними інформаційної системи органу доходів та зборів.

Згідно пункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ (9-3 в редакції Закону №2464-VI чинній до Закону N 219-VІІІ від 02.03.2015), платники єдиного внеску, визначені статтею 4 цього Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі Закон № 1669-VII), де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Серед обов`язків платника єдиного внеску, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464-VI наявний обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пункт 9-4 Закону України № 2464-VІ є чинним та не скасований на час прийняття спірної вимоги, будь-яких змін, пов`язаних із його дійсністю до цього Закону не вносилося, через що суд вважає безпідставними посилання відповідача на втрату цією нормою чинності через виключення пунктом 28 Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII, що набрав чинності 01 січня 2016 року, підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції .

Статтею 1 Закону № 1669-VII встановлено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14.04.2014 року № 405/2014.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року.

Місто Маріуполь Донецької області, на території якої розташована Маріупольська ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області, в якій на обліку як платник єдиного внеску перебуває позивач та місто Маріуполь, на території якого розташоване Головне управління Державної податкової служби України у Донецькій області, яке прийняло спірне рішення, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10. 2014 року № 1053-р (втратило чинність) і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р (чинне).

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що починаючи з 14.04.2014 року позивач є таким, що звільнений від обов`язку щодо сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України № 2464-VI.

На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення антитерористичної операції триває.

Суд також зазначає, що не приймає доводи відповідача стосовно правомірності та обґрунтованості оскаржуваної вимоги, вмотивовані посиланням на пункти 3-4 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 року за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), за змістом яких вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів та зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень у разі, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, оскільки за прямою вказівкою пункту 9-4 Закону України № 2464-VI позивач звільнений від обов`язку сплати у встановлені строки нарахованого внеску до закінчення антитерористичної операції, а тому сума нарахованого єдиного внеску позивачем не може вважатися недоїмкою.

Формування та направлення вимоги є одним з заходів впливу та стягнення органів доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції та відбувається на підставі статті 25 Закону України № 2464-VI. Проте, за вказівкою частини другої пункту 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Як вже зазначалося вище, позивача звільнено від обов`язку сплачувати єдиний внесок з 14.04.2014 року по день завершення антитерористичної операції, а тому до позивача не мають застосовуватись заходи впливу та стягнення.

Таким чином, спірна вимога є такою, що порушує права позивача і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі №812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 30 січня 2018 року у справі №812/505/17.

Що стосується посилання відповідача на постанову Верховного суду України від 22 жовтня 2019 року у справі №812/1473/16, суд не приймає до уваги зазначені доводи, оскільки, правова позиція викладена в цій постанові, суперечить викладеним позиціям у чисельних рішеннях у тотожних правовідносинах.

Також суд зазначає, що не приймає посилання відповідача на виключення пункт 9-4 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 оскільки зміни набрали законної сили 13.02.2020 року. Суд приймаючи рішення керується законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога Головного управління ДПС у Донецькій області від 09.12.2019 року №Ю-281558-46 про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 195409,73 грн. складена всупереч вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 2931,16 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією від 06.02.2020 року №34.

Щодо клопотання позивача про стягнення судових витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги. Проте не всі галузеві закони України, зокрема процесуальні кодекси, містять приписи, спрямовані на реалізацію такого права, що може призвести до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Визначальним в адміністративному судочинстві за ст. 6 КАС України є принцип верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та встановлюють зміст і спрямованість діяльності держави, а тому, при вирішенні справ суди повинні в першу чергу застосовувати саме принцип верховенства права.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставини кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю досліджувати змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Адміністративне судочинство спрямоване на зміцнення законності, правопорядку та попередження правопорушень, а також сприяє активному та ініціативному виявленню порушень прав, свобод та інтересів осіб з боку влади та поновлення цих прав чи запобігання їх порушенню, а тому суди адміністративної юрисдикції повинні захищати такі права фізичних і юридичних осіб (зокрема й право на відшкодування витрат на правову допомогу) усіма передбаченими й дозволеними законодавством України способами.

Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Вказана позиція підтверджується позицією, викладеній в Постанові Верховного суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 922/445/19.

Відповідно до договору про надання правової допомоги №2018/09/10 від 10.09.2018 року позивач уклав договір з адвокатом Курібло Володимиром Анатолійовичем.

Відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3329 та ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1007365 адвокат Курібло В.А. представляє інтереси позивача у даній справі.

Описом виконаних робіт (надання послуг) та розрахунок витрат на правову допомогу від 06.02.2019 року розмір винагороди адвоката становить 2500,00 грн., а саме : аналіз законодавства України (4 години) 420,40 грн., збирання та аналіз доказів для позовної заяви (4 години) 420,40 грн., підготовка позовної заяви (2 години) 210,20 грн., участь у судових засіданнях (фіксовано) 483,00 грн. за кожне засідання.

Відповідно до платіжного доручення позивачем сплачено 2500,00 грн. за надання послуг адвокату ОСОБА_1 .

Отже виходячи з наведеного та приймаючи до уваги відсутність представника позивача у судових засіданнях суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання про стягнення судових витрат з позивача у розмірі 1051,00 грн., а саме: аналіз законодавства України (4 години) 420,40 грн., збирання та аналіз доказів для позовної заяви (4 години) 420,40 грн., підготовка позовної заяви (2 години) 210,20 грн.

На підставі викладеного, підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1051,00 грн.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Донецькій області на користь позивача.

На підставі положень Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (вул. Якова Гугеля,3, м.Маріуполь, Донецька область, 87505, код ЄДРПОУ 40675926) до Головного управління ДПС у Донецькій області (вул.Італійська, 59, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю-281558-46 від 09 грудня 2019 року зі сплати єдиного внеску у розмірі 195 409,73 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (вул.Італійська, 59, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (вул. Якова Гугеля,3, м.Маріуполь, Донецька область, 87505, код ЄДРПОУ 40675926) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2931,60 гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (вул.Італійська, 59, м.Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ 43142826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Азовстальбуд (вул. Якова Гугеля,3, м.Маріуполь, Донецька область, 87505, код ЄДРПОУ 40675926) понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 1051,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового виготовлено і підписано 17 березня 2020 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв