Рішення

від 18.03.2020 по справі 480/177/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2020 р. Справа № 480/177/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ползивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою" № 18-21816/16-19-СГ від 21.12.2019, яким відмовлено позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, та зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у червні 2019 року позивач подав до ГУ Держгеокадастру заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за адресою: за межами населеного пункту Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Наказом від 23.11.2019 №18-9210/16-18-СГ позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

В подальшому, на підставі вказаного наказу на замовлення ОСОБА_1 , ПП "Сумиспецзем" було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Висновком від 17.04.2019 № 3929/82-19 погоджено розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2,0 га у власність. Відділом у Тростянецькому районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області було сформовано та зареєстровано земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер 5925087800:00:002:0408 для ведення особистого селянського господарства. Погоджений проект відведення земельної ділянки позивач подав на затвердження до ГУ Держгеокадастру у Сумській області. Проте, наказом від 21.12.2019 № 18-21816/16-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" було відмовлено у затвердженні документації.

Позивач наказ відповідача від 21.12.2018 № 18-21816/16-19-СГ вважає протиправним, оскільки Земельним кодексом України не передбачено підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою. У даному випадку передбачено лише обов`язок відповідача затвердити проект.

Ухвалою від 14.01.2020 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав до суду відзив у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні. Зазначив, що спірним наказом позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з огляду на те, що запроектовану земельну ділянку згідно поданого проекту землеустрою, утворено шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 59525087800:00:00:002:0397 загальною площею 14,4017 га, розташованої на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, яка в переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги відповідно до наказу Головного управління від 15.10.2019 № 18-12330-16-19-СГ про включення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності права оренди на які поширюється до продажу на земельних торгах окремими лотами. При цьому, відповідач просив суд врахувати, що відповідно до ст. 136 Земельного кодексу України дозвіл на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки, віднесеної до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення, права на які можуть бути продані на земельних торгах, не може бути наданий.

Також представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог у формі зобов`язання ГУ Держгеокадастру затвердити проект землеустрою, оскільки це є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.11.2018 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 16).

В подальшому, позивач звернувся до землевпорядної організація для розроблення проекту землеустрою.

Так, на замовлення позивача землевпорядною організацією був розроблений проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 15-25).

Згідно висновку від 17.04.2019 № 3929/82-19 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства було погоджено (а.с. 24).

На земельну ділянку, що планується до відведення ОСОБА_1 , Відділом у Тростянецькому районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області було сформовано та зареєстровано у Державному земельному кадастрі кадастровий номер 5925087800:00:002:0408, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки (а.с. 12).

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 42).

Проте, Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 № 18-251816/16-19-СГ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, з підстав: запроектовану земельну ділянку згідно поданого проекту землеустрою, утворено шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925087800:00:002:0397, який в переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги. При цьому, відповідач посилався на положення частини третьої статті 136 Земельного кодексу України земельні ділянки, згідно якої, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися , передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів (а.с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У частинах першій та третій статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно частин восьмої-десятої статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N1051 від 17 жовтня 2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Із матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23.11.2018 було надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 16).

На замовлення позивача землевпорядною організацією був розроблений проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 15-25).

Згідно висновку від 17.04.2019 № 3929/82-19 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 , проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства погоджено (а.с. 24).

В подальшому, ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Проте, Наказом ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 №18-251816/16-19-СГ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області, з підстав: запроектовану земельну ділянку згідно поданого проекту землеустрою, утворено шляхом поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925087800:00:002:0397, який в переліку земельних ділянок, право на які буде виставлено на земельні торги.

Жодних доказів стосовно наміру проведення (призначення) торгів відповідачем не надано. Отже, йдеться лише про наміри щодо виставлення відповідної земельної ділянки на торги.

При цьому, частиною третьою статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

Тобто, положеннями даної норми визначено неможливість відчуження земельної ділянки й тому випадку, коли йдеться про земельну ділянку, яку вже виставлено на земельні торги. Натомість доказів того, що відповідну земельну ділянку вже виставлено на земельні торги відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначалось вище, згідно норм Земельного кодексу України єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Однак, відповідач наказом № 18-21816/16-19-СГ від 21.12.2019 відмовив ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області з підстав, не передбачених ст.186-1 ЗК України.

Таким чином, викладене дає підстави вважати, що наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 № 18-251816/16-19-СГ "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України.

При цьому, щодо посилань відповідача у відзиві на те, що вирішення питання щодо надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність є дискреційними повноваженнями відповідача та суд не може втручатися у такі, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі №804/1469/17, від 14.08.2019 у справі №0640/4434/18 та від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18.

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що суд має право зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

В контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження відповідачем проекту відведення земельної ділянки.

В ході розгляду справи судом встановлено, що вказані у спірному наказі підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою є неправомірними, а позивачем дотримано порядок дій, що мав передувати затвердженню розробленого проекту землеустрою.

Таким чином, позивні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80грн., що підтверджується квитанцією № 9_12 від 08.01.2020 (а.с. 8).

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 21.12.2019 № 18-21816/16-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) земельної ділянки у власність площею 2,0 га земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Станівської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 25, м. Суми, 40000, код ЄДРПОУ 39765885) витрати зі сплати судового збору у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко