Постанова

від 19.03.2020 по справі 420/6274/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6274/19 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г.П.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Любашівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ухвалою суду замінено відповідача на - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області), в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Любашівського об`єднаного УПФУ в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 частини страхового стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій та зобов`язати Любашівське об`єднання УПФУ в Одеській області провести перерахунок страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при досягненні пенсійного віку та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення з врахуванням індексації на день її виплати;

- стягнути з відповідача Любашівського об`єднаного УПФУ в Одеській області судовий збір в сумі 768,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2 500 грн. на користь позивача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначала, що згідно відомостей трудової книжки позивачки, вона з 01.08.1980р. по 12.03.1990р. працювала вихователем дитячого садка в смт.Зеленогірське Любашівського району Одеської області, а з 12.03.1990р. по день звернення до суду працює завідуючою дитячого садка в тому ж дитячому закладі. Загальний стаж роботи в дитячому садку складає понад 39 років.

В вересні 2019 року позивачка звернулася до Любашівського об`єднаного УПФУ в Одеській області з заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , проте рішенням Любашівського об`єднаного УПФУ в Одеській області №160/30-14 від 01.10.2019 року за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, відмовлено в її задоволенні. В обґрунтування рішення Любашівське об`єднання УПФУ в Одеській області посилається на те, що більша частина періоду роботи вихователем та директором в дитячому садку не врахована до спеціального стажу, оскільки дитячий садок не був комунальною установою протягом всього трудового стажу позивачки.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, просив в задоволенні позову відмовити, вказуючи, що 26.12.2011р. ЗАТ Заплазький цукровий завод ліквідовано. Установчих документів Заплазького цукрового заводу в Любашівському районному трудовому архіві не має в наявності. Відтак немає можливості встановити чи був структурно виділений дитячий садок при Заплазькому цукровому заводі та чи є він дошкільним навчальним закладом. П. 7-1 розділу XV Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон 1058) передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку (передбаченого ст. 26 Закону 1058), працювали у закладах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років згідно з пунктами е - ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , та мають страховий стаж (жінки - 30 років) на таких посадах, за умови, якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата вказаної грошової допомоги провадиться за рахунок коштів державного бюджету України. Порядок розрахунку стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги визначено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1191. До страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугою років відповідно до пункту е і ж ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту, затвердженого постановою КМУ від 04.11.1993р. № 909. Відповідач наголошує, що дитячий садок при Заплазькому цукровому заводі було створено в 1962 році при будівництві даного підприємства, як допоміжний цех. Тобто, також відсутнє законодавче підтвердження державної форми власності та структурно виділеного дитячого садка при Зеленогірському цукровому заводі.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року позовну заяву заявою ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Любашівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 частини страхового стажу роботи, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги при досягненні пенсійного віку та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення з врахуванням індексації на день її виплати. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, будинок 83, код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права при вирішенні справи по суті, а тому суд помилково прийшов до висновку протиправності бездіяльності відповідача. Крім цього, на думку апелянта судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, оскільки прийняття рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії відноситься виключно до компетенції Пенсійного фонду.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА :

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Любашівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком.

Любашівським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком з 29.08.2019 року у розмірі 3057,52грн.

Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, ОСОБА_1 у вересні 2019 року звернулася до Любашівського об`єднаного УПФУ в Одеській області з заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

01.10.2019 року на звернення ОСОБА_1 надано відповідь (вих. №160/03-14) про відмову в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за відсутності підстав, а саме спеціального стажу, який дає право на вислугу років.

Відповідно до трудової книжки позивачки ( УКР № 0407364 ), в 1980 році ОСОБА_1 була прийнята на роботу вихователем в колгосп ім. Леніна; 23.10.1981 року прийнята на роботу вихователем садової групи в дитячий садок при Заплазькому цукровому заводі; 12.03.1990 року призначена завідуючою дитсадком-яслі при Заплазькому цукровому заводі, який на той час перебував у власності держави. Державна форма власності Заплазького цукрового заводу зберігалася до березня 1996 року, коли його було реорганізовано у ВАТ Заплазький сахзавод , про що в трудовій книжці ОСОБА_1 міститься відповідний запис. В період з 1982 року по 1996 року дитячий садок при Заплазькому цукровому заводі перебував у державній власності та був державною установою.

З 01.02.2002 року на підставі наказу №12 від 31.01.2002 року позивач звільнена із займаної посади за переведенням на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України. 01.02.2002 року, позивач була прийнята за переведенням з ЗАО Заплазький цукровий завод на роботу завідуючою дитячого садка відповідно до розпорядження №01 /ос від 31.01.2002 року. З 01.10.2015 року позивач звільнена з роботи у зв`язку з переведенням на роботу у відділ освіти Любашівської РДА на підставі п.5 ст. 36 КЗпП України, розпорядження №44/2015-ос від 30.09.2015 року. Того ж дня, 01.10.2015 року позивач прийнята в ДНЗ Зеленогірський ясла-садок Сонечко Любашівської районної ради Одеської області на посаду завідуючої на підставі наказу №183-к від 01.10.2015 року, де працювала по час звернення до суду.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області листом від 04.01.2019 року за №10-08-00070 на адвокатський запит від 26.11.2018 року стосовно інформації ВАТ Заплазький цукровий завод , повідомило наступне.

На підставі інформації, яка міститься в архівних приватизаційних справах, 10.01.1992 року між паном ОСОБА_2 , Червонознаменським цукровим заводом Іванівського району Одеської області в особі директора Кубік М.К., Котовським цукровим заводом в особі директора Артеменко В.К., Заплазьким цукровим заводом Любашівського району Одеської області в особі директора завода ОСОБА_3 , Малим підприємством Темп (м.Тамбов, Росія) був укладений засновницький договір про створення та діяльність малого спільного підприємства Содружество ( Співдружність ).

30 вересня 1992 року на загальних зборах уповноважених організацій орендарів Заплазького цукрового заводу було прийнято Положення про організацію орендарів Заплазького цукрового заводу, яке зареєстровано в Любашівський районній адміністрації 16 жовтня 1992 року (а.с.54,55-57).

Наказом регіонального відділення №2519 від 27.12.1995 року орендне підприємство Заплазький цукровий завод перетворено у Відкрите акціонерне товариство Заплазький цукровий завод .

Згідно з п.2.8.1 Плану приватизації орендного підприємства Заплазький цукровий завод, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 27.12.1995 року № 2514, до об`єктів соціально-культурного та побутового призначення входили в тому числі і 2-а дитячих садка-яслі, які відповідно до п.7.1.2 та п.7.1.3 вказаного Плану приватизації повинні були використовуватись за призначенням до передачі об`єктів соціально-побутового призначення до комунальної власності.

Наказом регіонального відділення №73 від 08.02.1999 року завершена приватизація відкритого акціонерного товариства Заплазький цукровий завод . За наявною інформацією в регіональному відділенні у 2002 році дитячі садки-яслі були передані у комунальну власність Зеленогорській селищній раді.

Отже, трудовий стаж позивача на посаді вихователя складає 10 років, а на посаді завідуючої 6 років дитячого садка як державної установи, загальний стаж 16 років (з 1980 року по 1996 рік) та протягом 16 років позивач працює завідуючою в ДНЗ, який перебуває в комунальній власності (з 2002 року по день звернення). Загальний трудовий стаж на посаді вихователя та завідуючого дитячого садка як державної та комунальної установи складає понад 32 роки.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що загальний педагогічний стаж позивача становить 38 років 11 місяців 10 днів, що підтверджено записами у трудовій книжці позивача та скріплені печатками відповідних підприємств. Крім цього, при прийнятті рішення судом було враховано, що Закон України Про дошкільну освіту , який визнає статус державного або комунального закладу дошкільної освіти був прийнятий 11.07.2001 року, тоді як спірний стаж позивача ( 1982 - 1996 р.р.), припадає на той період, коли підприємство було державним та орендним з правом державної власності, а дошкільний заклад мав статус державного відомчого.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 71 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1191 від 23 листопада 2011 року (далі Порядок № 1191) до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Пунктами 5, 6, 7 Порядку № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

З урахуванням наведених законодавчих норм, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що право на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій мають особи за наявності таких підстав: досягнення особою пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ; робота в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення ; наявність відповідного страхового стажу; не отримання ними будь-якої пенсії до цього.

Вимогами п. е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Щодо стажу роботи, то вимогами ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 в 1980 році позивач була прийнята на роботу вихователем в колгосп ім. Леніна; 23.10.1981р. прийнята на роботу вихователем садової групи в дитячий садок при Заплазькому цукровому заводі; 12.03.1990р. призначена завідуючою дитсадком-яслі при Заплазькому цукровому заводі, який на той час перебував у власності держави. Державна форма власності Заплазького цукрового заводу зберігалася до березня 1996 року, коли його було реорганізовано у ВАТ Заплазький сахзавод , про що в трудовій книжці міститься відповідний запис. В період з 1982 року по 1996 року дитячий садок при Заплазькому цукровому заводі перебував у державній власності та був державною установою.

З 01.02.2002 р. на підставі наказу №12 від 31.01.2002 р. позивач звільнена із займаної посади за переведенням на підставі п.5. ст. 36 КЗпП України. 01.02.2002 року, позивач була прийнята за переведенням з ЗАО Заплазький цукровий завод на роботу завідуючою дитячого садка відповідно до розпорядження №01 /ос від 31.01.2002 р. З 01.10.2015 р. позивач звільнена з роботи у зв`язку з переведенням на роботу у відділ освіти Любашівської РДА на підставі п.5. ст. 36 КЗпП України, розпорядження №44/2015-ос від 30.09.2015 р. Того ж дня, 01.10.2015 р. позивач прийнята в ДНЗ Зеленогірський ясла-садок Сонечко Любашівської районної ради Одеської області на посаду завідуючої на підставі наказу №183-к від 01.10.2015 р., де працювала по час звернення до суду.

Крім цього, відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області від 04.01.2019 року за №10-08-00070 повідомлено, що 30 вересня 1992 року на загальних зборах уповноважених організацій орендарів Заплазького цукрового заводу було прийнято Положення про організацію орендарів Заплазького цукрового заводу, яке зареєстровано в Любашівський районній адміністрації 16 жовтня 1992 року (а.с.54,55-57).

Наказом регіонального відділення №2519 від 27.12.1995 року орендне підприємство Заплазький цукровий завод перетворено у Відкрите акціонерне товариство Заплазький цукровий завод .

Згідно з п.2.8.1 Плану приватизації орендного підприємства Заплазький цукровий завод, затвердженого наказом регіонального відділення ФДМУ по Одеській області від 27.12.1995 року № 2514, до обєктів соціально-культурного та побутового призначення входили в тому числі і 2-а дитячих садка-яслі, які відповідно до п.7.1.2 та п.7.1.3 вказаного Плану приватизації повинні були використовуватись за призначенням до передачі об`єктів соціально-побутового призначення до комунальної власності.

Наказом регіонального відділення №73 від 08.02.1999 року завершена приватизація Відкритого акціонерного товариства Заплазький цукровий завод . За наявною інформацією в регіональному відділенні у 2002 році дитячі садки-яслі були передані у комунальну власність Зеленогорській селищній раді.

Згідно переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі Перелік №909) у дошкільних навчальних закладах передбачено посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років: директори (завідуючі), всіх типів вихователі-методисти, вихователі, асистенти вихователів дошкільних навчальних закладів в інклюзивних групах, музичні керівники, вчителі-дефектологи, вчителі-логопеди, практичні психологи.

Відповідно до пункту 2 примітки до Переліку №909 робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Отже, матеріалами справи встановлено, що трудовий стаж позивача на посаді вихователя складає 10 років, а на посаді завідуючої 6 років дитячого садка як державної установи, загальний стаж 16 років (з 1980 року по 1996 рік) та протягом 16 років позивач працює завідуючою в ДНЗ, який перебуває в комунальній власності (з 2002 року по день звернення). Загальний трудовий стаж на посаді вихователя та завідуючого дитячого садка як державної та комунальної установи складає понад 32 роки.

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що спірний стаж позивача ( 1982 - 1996 р.р.), припадає на той період, коли підприємство було державним та орендним з правом державної власності, а дошкільний заклад мав статус державного відомчого.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі Федоренко проти України (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути існуючим майном або виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи законними сподіваннями отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ( Stretch - United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно , а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно , так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини Фон Мальтцан та інші проти Німеччини ). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися активом : вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є активом , на який може розраховувати громадянин як на свою власність ( Von Maltzan and Others v. Germany № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Крім того, практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення Брумареску проти Румунії Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права ( Brumarescu v. Romania № 28342/95). Крім цього, у пункті 109 справи Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку ( Judgment in the Case of Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. Moldova № 45701/99).

Отже, оскільки позивач досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення , має відповідний спеціальний стаж роботи та не отримувала будь-якої пенсії до цього, у відповідача не було підстав для відмови у зарахуванні позивачу до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років передбачених пунктами е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Відповідно до статті 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Апеляційний суд зазначає, що відповідач за наявності сумнівів у достовірності даних у трудовій книжці вправі здійснити перевірку зазначених у ній відомостей з урахуванням наданих йому законом повноважень.

Однак, цього зроблено не було.

Відповідно до вимог ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя Джабурія О.В. Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.