Постанова

№ 88299639

від 23.02.2020 по справі 910/17727/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа№ 910/17727/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

за участю секретаря судового засідання Котенка О.О.

за участю представників згідно протоколу судового засідання від 24.02.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.06.2019 (повний текст рішення складено 09.07.2019)

у справі №910/17727/18 (суддя Ягічева Н.І.)

за позовом Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНДУСТРІЯ"

2. Державного підприємства "СЕТАМ"

3. Міністерства юстиції України

4. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Акціонерне товариство "АЛЬФА-БАНК"

про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними акти, скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ІНДУСТРІЯ", до Державного підприємства "СЕТАМ", до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності, визнання недійсними акти, скасування державної реєстрації.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником нежитлових приміщень №116, №118, №123, вказане нерухоме майно було предметом договору застави від 21.07.2004 та виставлено на продаж. Проте, при вчиненні дій з підготовки торгів на думку позивача було допущено порушення п.п.5,9 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна, зокрема вартість майна була суттєво заниженою та відмінною від ринкової, що є суттєвою обставиною та впливає на права позивача, в зв`язку з чим позивач просив суд першої інстанції:

- визнати недійсними результати прилюдних торгів, які відбулися 09.11.2018 та оформлені протоколами електронних торгів №№368626, 368627, 368628 від 09.11.2018 ДП "СЕТАМ";

- визнати недійсними акти №55614130/8, №55614130/8-1, 55614130/8-2 державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 13.11.2018;

- визнати недійсним свідоцтва про право власності, що видані приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. на підставі свідоцтва, що видані 12.12.2018 на нежитлові приміщення №116, №118, №123;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "ТРАНС ІНДУСТРІЯ" на нежитлові приміщення №116, №118, №123.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2019 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, 29.07.2019 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №910/17727/18 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, також висновки викладенні в оскарженому рішенні не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилався на неправильне застосування місцевим господарським судом норм Закону України "Про іпотеку" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, які регулюють порядок та правила реалізації заставного майна.

Також позивач наголошував на тому, що судом першої інстанції під час вирішення справи не було враховано суттєве заниження суб`єктом оціночної діяльності вартості нежитлових приміщень №№ 116, 118, 123, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3 в рамках виконавчого провадження №55614130.

Крім цього, позивач зазначив про неповну інформацію, що викладена в публікаціях ЗМІ щодо лотів, об`єктами яких є нежитлових приміщень №№ 116, 118, 123 (в рамках виконавчого провадження №55614130).

Короткий зміст відзиву відповідача-1 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

В обґрунтування викладеної позиції у відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 наголошував на тому, що приписами пункту 2 Розділу VII Порядку реалізації арештованого майна передбачено, що реалізація предмета іпотеки здійснюється відповідно до вимог цього Порядку з урахуванням особливостей визначених цим пунктом та Законом України "Про іпотеку", тому не виключає висновку про те, що положення Закону України "Про виконавче провадження" не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах і є нормами, що відсилають до інших нормативних правових актів, які в свою чергу повинні застосовуються у системному взаємозв`язку, з дотриманням співвідношення загальних та спеціальних норм та їх характеру, у тому числі відсильного, а саме.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на пердмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ст. 41 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Частиною 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" порядок повернення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Згідно із змісту преамбули наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2831/5, Порядок реалізації арештованого майна затверджено відповідно до частин другої та четвертої статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження".

Разом з цим відповідач-1 зазначив, що норми чинного законодавства не передбачають обов`язку організатора електронних торгів публікувати повідомлення про поновлення електронних торгів відповідно до абз. 2 пункту 2 розділу ХІІ Порядку.

Також відповідача-1 зауважив, що посилання позивача на ст. 43 Закону України "Про іпотеку" є безпідставними, оскільки на думку відповідача-1 вказана стаття встановлює обов`язок організатора електронних торгів здійснити публікацію повідомлення про проведення таких торгів, у випадку початку електронних торгів (перших, повторних, третіх).

Крім цього, відповідач-1 зазначив, що питання звіту про оцінку майна переданого на реалізацію шляхом продажу на електронних торгах не входить до предмету доказування у цій справі, так як результати оцінки мають окремий, передбачений законом спосіб та порядок оскарження, також позивачем було реалізовано право на захист та відповідний спір було розглянуто і вирішено судом у адміністративній справі № 826/12574/18.

За твердженням відповідача-1 звіт ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" складений 27.11.2018 за рамками процедури виконавчого провадження, що не є доказом, що має значення для вирішення питання про початкову ціну продажу предмета іпотеки.

Короткий зміст відзиву відповідача-2 на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти апеляційної скарги відповідач-2 зазначив, що в повідомленнях про проведення спірних торгів за лотами №297974, №297978, №297982 у газетах "Метро.ком.юа" № 64 (565) від 20.08.2018 та "Улюблена газета українців" № 352 від 20.08.2018-05.09.2018 зазначено всі відомості, передбачені ч. 3 ст. 43 Закону України "Про іпотеку".

Також відповідач-2 зауважив, що законодавством України не передбачено обов`язку відповідача-2 розміщувати публікації у друкованих засобах масової інформації про проведення електронних торгів, після продовження примусового виконання рішення у випадку, зазначеному в п. 2 розділу VII Порядку.

Разом з цим, відповідач-2 вказав, що ним була розміщена інформація в системі електронних торгів, яка була зазначена у заявках на реалізацію арештованого майна у ВП № 55614130.

За твердження відповідача-2 оцінка вартості майна відповідно до висновків суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Приватна експертна служба" проводилась з урахування примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження, для визначення початкової вартості нежитлових приміщень, для їх реалізації, як арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, у той час як звіт ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" не враховує факту арешту і примусової реалізації зазначеного майна, вимушені умови продажу тощо, що є суттєвим для розгляду даної справи.

Таким чином відповідач-2 вважає, що встановлення іншої вартості зазначених вище нежитлових приміщень відповідно до звіту ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" не доводить порушення прав позивача, оскільки ціна майна, що виставляється на торги з метою примусового продажу, є відмінною від ринкової вартості та залежить від попиту (пропозицій) учасників торгів. До того ж, відповідач-2 зауважив, що із інформації роздруківок з його офіційного веб-сайту стосовно заявок на участь у торгах за лотами №297974, №297978, № 297982, лише одним учасником була зроблена цінова пропозиція придбати спірне майно за стартовою ціною.

Короткий зміст письмових пояснень (відзиву) третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Третя особа стверджувала, що подана позивачем апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а також ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи письмові пояснення третя особа зазначила, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/12574/18 від 11.12.2018 встановлено законність винесення державним виконавцем постанов про призначення суб`єкта оціночної діяльності та відмовлено в задоволенні позову Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю про визнання недійсним звітів про оцінку нежитлових приміщень №№ 116, 118, 123, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3.

Разом з цим, третя особа вважає звіт про незалежну оцінку нежитлових приміщень №№ 116, 118, 123 розташованої за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3, що виконаний ТОВ Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" неналежним та недопустимим доказом, оскільки останній виконано майже через пів-року після оспорюваного звіту з іншою метою. Також на думку третьої особи, звіт про незалежну оцінку майна, який виконаний ТОВ Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" не має відношення до предмету спору, оскільки скасування звіту про оцінку на майно не є предметом розгляду справи № 910/17727/18.

За твердженням третьої особи є посилання позивача на неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону України "Про іпотеку" та Порядку реалізації арештованого майна є безпідставними, оскільки норми Закону України "Про іпотеку" та Порядку реалізації арештованого майна є спеціальними по відношенню до норм Закону України "Про виконавче провадження".

Крім цього, третя особа вважає, що відповідачем-2 було виконано всі вимоги діючого законодавства України при публікації "повідомлення про проведення торгів" та формуванні лоту торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги), також лотах № 297974, 297978, 297982 була зазначена вся необхідна інформація щодо об`єктів нерухомого майна.

Процедура апеляційного провадження у Північному апеляційному господарському суді

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.08.2019 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мартюк А.І., Дідиченко М.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 (у складі колегії суддів: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мартюк А.І., Дідиченко М.А.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою б/н від 29.07.2019 (вх. №09.1-04.1/6121/19 від 07.08.2019) Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №910/17727/18. Відповідачам та третій особі встановлено процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, клопотань, пояснень до 20.09.2019. Справу №910/17727/18 призначено до розгляду.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі №910/17727/18 призначено повторний автоматизований розподіл у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_1 у відставку. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17727/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Шаптала Є.Ю., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №910/17727/18 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Шаптали Є.Ю., Разіної Т.І.; призначено справу до розгляду на 09.01.2020.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2020 у справі №910/17727/18 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/17727/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №910/17727/18 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Михальської Ю.Б., Мальченко А.О.; призначено справу до розгляду на 05.02.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 задоволено клопотання представника третьої особи про залучення до участі у справі правонаступника; замінено третю особу у справі №910/17727/18 Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100).

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2020 та від 17.02.2020 оголошено в судовому засіданні перерву до 17.02.2020 та до 24.02.2020.

21.02.2020 від позивача до суду апеляційної інстанції надійшли наступні документи:

- заява про долучення доказу, а саме, копії рецензії від 11.02.2019 на звіт ТОВ "Приватна експертна служба";

- клопотання про призначення судової експертизи щодо визначення ринкової вартості нерухомого майна (нежитлових приміщень за № 116, № 123, № 118, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська, 3), яка була станом на 09.11.2018.

В обґрунтування поданої заяви про долучення доказу позивач посилався на відсутністю у нього оригіналу рецензії від 11.02.2019, у зв`язку з чим він не зміг подати цей доказ до суду першої інстанції.

Щодо клопотання про призначення судової експертизи, позивач наголосив на необхідності проведення судової експертизи, оскільки вартість майна, за якою нерухоме майно було передано на реалізацію є істотною умовою договору купівлі-продажу, зокрема, істотною умовою реалізації цього майна (торгів), тому на думку позивача, визначення реальної вартості цього майна, яка є початковою ціною є наслідком проведення торгів відповідно до норм чинного законодавства.

В судове засідання, яке відбулося 24.02.2020 з`явилися представники позивача, відповідача-1 та третьої особи.

Представники відповідачів-2,-3,-4 в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд апеляційної інстанції не сповістили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за наявними матеріалами та за відсутності представників відповідачів-2,-3,-4.

Представник позивача підтримав заяву про долучення доказів та клопотання про призначення судової експертизи.

Представники відповідача-1 та третьої особи проти заяви та клопотання відповідача заперечували.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін із приводу поданих відповідачем заяви та клопотання, дійшла висновку про залишення їх без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В силу вимог статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Відповідно до ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, неподання доказів з поважних причин, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції, клопотання особи, яка подала скаргу.

Тобто строк для подачі клопотань, які стосуються предмету розгляду (необхідність доручення доказу та проведення судової експертизи) до суду апеляційної інстанції встановлено законом, а саме - разом з апеляційною скаргою.

За приписами ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом (ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Водночас, позивач звертаючись із заявою про долучення доказів та клопотанням про проведення експертизи пропустив строк, встановлений законом для їх подачі, а також позивачем не було обґрунтовано вагомих причини, які перешкоджали йому подати цю заяву та клопотання до місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення заяви та клопотання відповідача без розгляду на підставі ст.ст. 118, 207, 258 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача, відповідача-1 та третьої особи підтримали свої правові позиції апеляційної скарги Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Фактичні обставини справи

Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) відповідно до Свідоцтв про право власності, що видані Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації є власником нежитлових приміщень, а саме: нежитлового приміщення № 116, загальною площею 1414,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3; нежитлового приміщення № 123, загальною площею 72,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), 3; нежитлового приміщення № 118, загальною площею 71,0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофієвої), 3.

Вищевказане нерухоме майно є предметом Договору застави від 21.07.2004 з численними порушеннями чинного законодавства України, у зв`язку з чим було виставлене на продаж в порядку, передбаченому Законами України "Про виконавче провадження", "Про іпотеку", а також Порядком реалізації арештованого майна, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 N 2831/5.

20.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О., для задоволення вимог ПАТ "Укрсоцбанк" за кредитним договором №252-СВ від 04.03.2004, вчинено виконавчий напис №7858 про звернення стягнення на нерухоме майно, яке є предметом договору застави від 21.07.2004. Зокрема, звернуто стягнення на наступне майно: квартиру в„–111 , що складається з шести кімнат, загальною площею 359,3 кв.м., жилою площею 122,60 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, будинок 3 ; квартиру в„–114 , що складається з восьми кімнат, загальною площею 749,90 кв.м., жилою площею 359,90 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, будинок 3; нежитлове приміщення №116, загальною площею 1 414,4 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, Галі Тимофєєвої, будинок 3; нежитлове приміщення №118, загальною площею 7,10 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, будинок 3; нежитлове приміщення №123, загальною площею 72,6 кв.м., яке розташоване за адресою: Київ, вул. Галі Тимофєєвої, будинок 3.

Згідно протоколів електронних торгів №№ 368626, 368627, 368628 від 09.11.2018 відповідача-2, переможцем торгів став відповідач-1.

Право власності на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №116, загальною площею 1414,4 кв.м., нежитлове приміщення № 123, загальною площею 72,6 кв.м., нежитлове приміщення № 118, загальною площею 71.0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої) - 12.12.2018 в 23.11 годин було зареєстровано за відповідачем-1.

Як вбачається з інформації, що міститься в Державному реєстрі прав на нерухоме майно нежитлове приміщення №116, загальною площею 1414.4 кв.м.; нежитлове приміщення № 123, загальною площею 72.6 кв.м.; нежитлове приміщення № 118, загальною площею 71.0 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), зареєстровані за відповідачем-1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. (відповідачем-4) на підставі Свідоцтв, що видані 12.12.2018.

З урахуванням заяви про зміну підстав позову, спір у справі виник у зв`язку з незгодою позивача із результатами електронних торгів від 09.11.2018, які оформлені протоколами №№ 368626, 368627, 368628, у зв`язку з відчуженням майна.

Рішенням господарського суду міста Києва в задоволенні позову відмовлено повністю.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позиція Північного апеляційного господарського суду

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, а доводи скаржника вважає безпідставними та необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Оскільки відчуження майна з електронних торгів належить до договорів купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених ч.ч. 1-3 та ч.ч. 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину Цивільним кодексом України та іншим актам цивільного законодавства.

Аналогічну правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.03.2018 у справі №910/1454/17.

З огляду на положення ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності укладеного за результатами проведеного аукціону правочину є недодержання вимог закону в момент його укладання, тобто, підставами для визнання аукціону недійсним є порушення встановлених законодавством правил проведення аукціону, визначених Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5.

Під час розгляду позову про визнання публічних торгів недійсними і витребування майна в особи, яка придбала його на торгах, слід надати оцінку тому, чи є порушення, на які посилається позивач, суттєвими та чи вплинули вони на результат торгів. У зв`язку із цим позов про визнання публічних торгів недійсними, пред`явлений особою, права і законні інтереси якої не були порушені внаслідок відступлення від встановленого законом порядку проведення торгів, і обґрунтовані такими обставинами позовні вимоги власника про витребування проданого на торгах майна не можуть бути задоволені.

Відповідно до змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Таку ж правову позицію висловив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі №910/9256/17.

Таким чином, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є наявність наступних обставин: порушень порядку проведення аукціону, за умови, що такі порушення вплинули на результати торгів; порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює торги, тобто позивача.

Згідно із Порядком реалізації арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 року (далі - "Порядок"), організатор електронних торгів, за фіксованою ціною (далі - організатор) - державне підприємство, яке належить до сфери управління Міністерства юстиції України та уповноважене на здійснення заходів із супроводження програмного та технічного забезпечення центральної бази даних системи електронних торгів, збереження та захисту даних, що містяться у ній, публікації повідомлень про безоплатне передання нереалізованого конфіскованого майна, забезпечення та реалізації майна і виконання інших функцій, передбачених цим Порядком.

Позивач вказує, що у повідомленнях про проведення електронних торгів розміщених у місцевих засобах інформації, визначено лише дату, час, адресу та площу нежитлових приміщень, які є предметом торгів, що не дозволяє потенційним покупцям отримати достатню інформацію про предмет торгів та це безпосередньо впливає на їх зацікавленість у придбанні такого майна за найвищою ціною.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

Як вбачається із публікацій інформаційних повідомлень про проведення спірних торгів за лотами № 297974, № 297978, № 297982 у газетах "Метро.ком.юа" № 64 (565) від 20.08.2018 і та "Улюблена газета українців" № 352 від 20.08.18-05.09.18, у цих повідомленнях зазначено дату торгів, описано предмети іпотеки, вказано номера лотів та посилання на офіційний веб-сайт відповідача-2, на якому можна отримати додаткову інформацію про умови проведення торгів та іншу необхідну інформацію.

Як вказує позивач, інформаційні повідомлення не містять інформації про порядок ознайомлення з майном, фактичну адресу зберігання, адресу зберігання майна, час для ознайомлення, призначення об`єкта, встановлені обмеження, відомості про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення (її правовий режим та розмір), та її кадастровий номер.

Разом з тим, як вбачається із роздруківок із офіційного веб-сайту відповідача-2, копії яких містяться в матеріалах справи, щодо порядку та умов проведення торгів, в інформаційних повідомленнях про проведення торгів за лотами № 297974, № 297978, № 297982 зазначено відомості про зберігання, його контактний номер телефону, за яким можна було дізнатися інформацію про фактичну адресу зберігання майна, час для ознайомлення, зазначено місцезнаходження майна тощо.

Відповідно до пунктів 3 і 4 розділу II Порядку виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу.

Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та передачі організатору.

Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі):

- копія виконавчого документа, а в разі наявності зведеного виконавчого провадження довідка виконавця щодо загальної кількості виконавчих документів та суми, що підлягає стягненню за ними;

- копія постанови про опис та арешт майна боржника, а у разі якщо опис та арешт майна проводили до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" - копія акта опису та арешту майна боржника;

- копії документів, що підтверджують вартість (оцінку) майна (повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження");

- у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду;

- копії документів, що підтверджують наявність (відсутність) чинних обтяжень майна.

Не підлягає передачі на реалізацію майно, щодо якого наявний письмовий висновок експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі, якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

У разі встановлення відповідності заявки на реалізацію арештованого майна та доданих документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує таку заявку (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, Організатору в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.

Приватний виконавець самостійно формує і перевіряє заявку та документи щодо передання майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства та після встановлення відповідності документів таким вимогам підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього 7 грядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її разом із документами, передбаченими абзацами четвертим-восьмим пункту 3 розділу II цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет приватного виконавця для внесення інформації про проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) до Системи.

Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

Організатор перевіряє повноту заповнення заявки. У разі невідповідності заявки вимогам. передбаченим пунктом 2 цього розділу. Організатор через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) повідомляє начальника відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) про необхідність усунення недоліків протягом трьох робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем-2 розміщено інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби чи приватним виконавцем. При цьому жодним нормативно - правовим актом України не передбачено обов`язку організатора торгів перевіряти законність дій державного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію арештованого майна.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем-2 було розміщено ту інформацію в системі електронних торгів, яка зазначена у заявках на реалізацію арештованого майна у ВП № 55614130. Крім цього, колегія суддів зазначає, що відсутність інформації про призначення об`єкта, встановлені обмеження, про земельну ділянку, на якій розташоване нежитлове приміщення, жодним чином не впливає на результат торгів.

Позивач стверджує, що вартість спірного майна є суттєво заниженою відповідно до висновків суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Приватна експертна служба". При цьому Позивач посилається на звіт ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП".

Однак зазначений звіт ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП", колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на наведене нижче.

По-перше, оцінка вартості майна відповідно до висновків суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ "Приватна експертна служба" проводилась з урахуванням примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження, для визначення початкової вартості нежитлових приміщень, для їх реалізації, як арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів, у той час як звіт ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" не враховує факт арешту і примусової реалізації зазначеного майна, вимушені умови продажу тощо.

Таким чином, встановлення іншої вартості зазначених вище нежитлових приміщень відповідно до звіту ТОВ "Міжнародна юридична компанія "СОЛОМОН-ГРУП" не доводить порушення прав позивача, оскільки ціна майна, що виставляється на торги з метою примусового продажу, є відмінною від ринкової вартості та залежить тільки від попиту (пропозицій) учасників торгів.

По-друге, як вбачається із роздруківок із офіційного веб-сайту відповідача-2 щодо заявок на участь у торгах за лотами № 297974, № 297978, № 297982, лише одним учасником була зроблена цінова пропозиція придбати спірне майно за стартовою ціною.

Крім того, у постанові від 02.05.2018 у справі № 910/10136/17 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак, є правочином.

Цей висновок узгоджується і з нормами ст. ст. 650. 655 та ч. 4 ст. 656 Цивільного кодексу України, що відносять до договорів купівлі-продажу процедури прилюдних торгів.

Таким чином, відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі - продажу, а відтак така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, встановлених частинами 1-3 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Разом із тим колегія суддів зазначає, що оскільки за змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів.

Законом України "Про виконавче провадження", в редакції на час проведення торгів, встановлено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхні права та обов`язки, у тому числі право стягувачів і боржників, інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Згідно з ч. 2 ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 затверджено Порядок реалізації арештованого майна (Порядок), яким визначено правила проведення прилюдних торгів.

Аналіз положень "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII свідчить, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 Цивільного кодексу України, такий спосіб реалізації майна як його продаж на прилюдних торгах і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів із реалізації арештованого майна.

Відповідно до наведених правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24.10.2012 у справі №6-116цс12 та постанові Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №490/5475/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, у тому числі щодо визначення вартості майна боржника, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Крім того, Верховний Суд України у постановах від 17.12.2014 № 143цс14, від 18.11.2015 № 6-1884цс15, від 13.04.2016 № 6-2988цс15 та від 24.10.2012 № 6-116цс12 дійшов до правового висновку, що головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, тобто не тільки як недотримання норм закону під час проведення прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи позивача про вчинення порушень з підготовки торгів, реалізація майна боржника за заниженою ціною є безпідставними, не підтвердженими матеріалами судової справи та матеріалами виконавчого провадження.

Пунктом 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Тобто, вимоги щодо скасування реєстрації права власності на майно та недійсності документів, а саме актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва у тому числі свідоцтва про право власності розглядаються господарським судом у випадку, якщо такі позовні вимоги є похідними від спору щодо такого майна. Таким вимогам повинні передувати вимоги щодо оскарження правочину або рішення, якими було порушено майнове право позивача.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі свідоцтво про право власності на нерухоме майно посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов`язки, тобто не є правочином. Свідоцтво видається на підтвердження права, яке вже виникло.

Отже, приймаючи до уваги висновки суду першої інстанції про правомірність прилюдних торгів, похідні вимоги про визнання недійсним актів про реалізацію предмета іпотеки, свідоцтва на право власності, та скасування державної реєстрації , задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Однак, позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду апеляційної інстанції, належних та допустимих доказів, які б підтверджували правомірність заявлених ним позовних вимог.

Таким чином, доводи скаржника по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Інші аргументи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують наведене вище.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №910/17727/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції та до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі №910/17727/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 у справі № 910/17727/18 - без змін.

Матеріали справи № 910/17727/18 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.03.2020.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко