Рішення

від 17.03.2020 по справі 548/295/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/295/20

Провадження № 2/548/256/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.03.2020 року м.Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді- Коновод О.В.

за участю секретаря судового засідання Вовк М.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту місця відкриття спадщини та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту місця відкриття спадщини та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що вона ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що доводиться копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , копією свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу № 00024113381 від 02.10.2019 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_2 померла в с. Лісне Кобеляцького району Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про її смерть Серія НОМЕР_3 , виданого повторно 18 вересня 2019 року Хорольським районним відділом ДРАЦС ГТУ юстиції у Полтавській області.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_2 відкрилась спадщина на її спадкове майно, зокрема: 47/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 батько позивача ОСОБА_3 помер в с. Лісянщина Хорольського району Полтавської області, що доводиться копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_4 , виданого 25 квітня 2019 року виконавчим комітетом Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавській області.

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця ОСОБА_3 відкрилась спадщина на його спадкове майно, зокрема: 53/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки виконкому Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області № 02-25/685 від 17.09.2019 року слідує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Штомпелівка Хорольського району Полтавській області, був зареєстрований та проживав один до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: с. Лісянщина Хорольського району Полтавській області.

В судове засідання позивач не з"явилася, але в позовній заяві прохала суд провести розгляд справи за її відсутності.

В судове засідання представник відповідача Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з повідомленнями Хорольської держаної нотаріальної контори від 24.12.2019 року за вих. № 1578/01-16 та від 08.01.2020 року за вих. № 2/02-14 інформація щодо відкриття спадкової справи після ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце смерті - с. Лісне Кобеляцького району Полтавської області, відсутня. Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, факт місця відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили ( п.1.14 глави 10 Порядку).

18 вересня 2019 року у Хорольській держнотконторі відкрито спадкову справу на майно ОСОБА_3 за № 194/2019 р. і позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем, яка прийняла його спадщину.

У зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують місце відкриття спадщини покійної матері ОСОБА_2 та правовстановлюючого документа на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , державним нотаріусом роз`яснено необхідність вирішення даного питання у судовому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_2 є місце знаходження її нерухомого майна, тобто с. Лісянщина Хорольського району Полтавської області.

Статтею 1222 ЦК України встановлено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України позивач, ОСОБА_1 , є єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 спадкодавця ОСОБА_3 , яка прийняла їх спадщину, тому має право успадкувати вищевказане нерухоме спадкове майно повністю.

Відповідно до роз`яснень п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування , за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно інформаційної довідки КП Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації від 06.12.2019 року за № 224 вбачається, що житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 79, 4 кв.м., житловою площею 40, 0 кв.м., літньої кухні Б, погребу підБ, сараю В, сажу Г, сараю Д, вбиральні Е, огорожі № 2.

Належність померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 - 47/100 частки, а померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 квітня ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 - 53/100 частки нерухомого майна, тобто житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 доводиться копією рішення Хорольського районного суду Полтавської обласаті від 23 грудня 1991 року та копією інформаційної довідки КП Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації від 06.12.2019 року за № 224.

Згідно звіту про незалежну оцінку об`єкта нерухомого майна, наданого ТОВ Альбатрос , сертифікат ФДМУ 173/18 від 23 лютого 2018 року, ринкова вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 24 грудня 2019 року становить 50 300 грн.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Аналогічні роз`яснення викладені у п. 3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , зокрема, якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно п. 3.1 вказаного листа право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Штомпелівської сільської ради Хорольського району Полтавської області про встановлення факту місця відкриття спадщини та про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити повністю.

Встановити факт, що місцем відкритя спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 є АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом майна: померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_2 та померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 батька ОСОБА_3 , право власності на нерухоме майно, тобто житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку А-1, загальною площею 79, 4 кв.м., житловою площею 40, 0 кв.м., літньої кухні Б, погребу підБ, сараю В, сажу Г, сараю Д, вбиральні Е, огорожі № 2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 17.03.2020 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Штомпелівська сільська рада Хорольського району Полтавської області, адреса: 37832, Полтавська область, Хорольський район, с. Штомпелівка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ: 22535606 .

Суддя: О.В. Коновод