Рішення

від 17.03.2020 по справі 911/3207/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/3207/19

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрусенка" до фізичної особи - підприємця Северина Віталія Петровича про стягнення 45293,48грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрусенка" (далі - ОСББ "Петрусенка") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи - підприємця Северина Віталія Петровича (далі - ФОП Северин В.П.) про стягнення 45293,48грн, що складається з: 36 664,00грн - основний борг; 6 063,00грн - пеня, яка нарахована за період з 26.06.2019 по 23.12.2019; 2566,48грн - штраф).

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань щодо доставки товару - тротуарної плитки та бордюру, в рахунок оплати якої перераховано 25.06.2019 - 25000,00грн, а 24.09.2019 - 11664,00грн. Як вказує позивач він відмовився від договору, укладеного в усній формі, направивши 18.12.2019 відповідачу повідомлення, однак, сплачені кошти відповідач не повернув і товар не доставив (а.с.1-7).

Ухвалою від 17.01.2019 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій (а.с.54-55).

Копія вказаної ухвали суду отримана позивачем 11.02.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103271835497 (а.с.61).

Поштове відправлення, у якому направлено копію вказаної ухвали відповідачу, повернуто 24.02.2020, з довідкою відділення зв`язку №4 м.Бровари, у якій причиною повернення вказано: за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.62-65).

Між тим, відправлення направлено за адресою відповідача, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006141509 станом на 26.12.2019 (а.с.43-44).

25.02.2020 відповідачу повторно направлено копію ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі за адресою, вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006384589 станом на 25.02.2020 (а.с.66-64), яка аналогічна адресі, вказаній у витягу від 26.12.2019. Проте, таке відправлення повернуто до суду з довідкою відділення зв`язку від 01.03.2020, у якій причиною повернення вказано: за даною адресою адресат відсутній (а.с.68-71).

В силу п.4 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки, зокрема, про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.248 ЦК України для розгляду справи, не надійшов.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що між ним та відповідачем досягнуто усної домовленості щодо купівлі-продажу товару - тротуарної плитки та бордюру з умовою його доставки.

При цьому, посилаючись на не виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем щодо доставки плитки, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача сплачених в рахунок оплати такого товару грошових коштів, а також застосування до відповідача відповідальності, встановленої ст.231 ГК України.

Заявлені вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу ч. 2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов; істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, згідно ч. 4 ст.203 ЦК України, правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як визначено ч.1 ст.206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

В силу ч.2 відповідної норми, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

При цьому, згідно ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як визначено ч. 2 такої норми, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Поряд з цим, згідно ч.1 ст.218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність , крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами . При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Як встановлено під час розгляду справи, позивачем перераховано відповідачу, що підтверджується платіжними дорученнями №991 від 25.06.2019 та №1028 від 24.09.2019 (а.с.15-16):

- 25.06.2019 - 25 000,00грн, з призначенням: за тротуарну плитку зг. рах. №1 від 25.06.2019. Для зарахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 ;

- 24.09.2019 - 11664,00грн, з призначенням: за бордюр зг. ВН від 24.09.2019. Для зарахування на картковий рах. № НОМЕР_1 .

Факти перерахування грошових коштів відповідачу підтверджується також виписками з рахунку позивача (а.с.13, 14а).

Поряд з цим, як встановлено судом, на підставі видаткових накладних №1 від 25.06.2019 на суму 25 000,00грн без ПДВ та б/н від 24.09.2019 на суму 11 664,00грн без ПДВ (а.с.12, 14), відповідач передав, а позивач в особі Ворони І.Г. - отримав товар, а саме: тротуарну плитку у кількості 250м 2 на суму 25 000,00грн та бордюр у кількості 432 одиниці (216м/погон) на суму 11 664,00грн.

Вказана особа, що отримала товар за вищевказаними накладними, як підтверджується наданими позивачем документами, а саме випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та наказом позивача від 01.11.2017 (а.с.19-21), є головою правління позивача і має право вчиняти дії від імені відповідача без довіреності.

Зазначене підтверджується також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006141506 станом на 26.12.2019 (а.с.40-42).

Отже, позивач в особі уповноваженої особи отримав від відповідача товар на суму, яка ним перерахована відповідачу.

Наявність письмових доказів оплати товару та його отримання із визначенням асортименту товару, кількості, ціни підтверджують виникнення у сторін відносин з купівлі-продажу товару без укладення договору як єдиного документа у письмовій формі. Вищевказані видаткові накладні та платіжні доручення підтверджують також виконання сторонами своїх зобов`язань: відповідача - щодо передачі товару у власність; позивача - щодо його оплати.

Водночас суд не вважає доведеним факт досягнення сторонами домовленості щодо доставки відповідного товару, який є об`єктом купівлі-продажу, позивачу.

Так, жодних письмових доказів, як визначено ч.1 ст.218 ЦК України, на підтвердження відповідного факту позивачем не надано; під час розгляду даної справи відповідач не подавав письмових заяв, у яких би визнав такий факт, на який посилається позивач.

Між тим, в силу чч. 1,3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Також, під час розгляду даної справи судом встановлено, що 09.12.2019 позивач звертався до відповідача з претензією від 06.12.2019 (а.с.25-29), відповідно до якої вимагав доставити товар, а в разі неможливості доставити - повернути грошові кошти, перераховані за такий товар у розмірі 36 664,00грн. Направлення відповідної претензії підтверджується описом вкладення у рекомендоване поштове відправлення №0870201850937 та накладною щодо прийняття такого поштового відправлення для направлення відповідачу відділенням зв`язку (а.с.30).

Позивач також вказував, що 18.12.2019 він звертався до відповідача з повідомленням про відмову від договору та повернення грошових коштів, перерахованих за товар (а.с.31-33), на підтвердження чого надав опис вкладення у цінний лист №0870201853111, прийнятий для відправлення відповідно до накладної від 18.12.2019 (а.с.34).

Проте, суд не може прийняти до уваги вказаний опис вкладення та зазначену поштову накладну, оскільки, як вбачається з наданої копії повідомлення, воно підписано 19.12.2019 - тобто пізніше ніж прийнято до відправлення відділенням зв`язку відповідне поштове відправлення №0870201853111 (а.с.34).

Зважаючи на виконання відповідачем зобов`язань з передачі товару, який оплачений позивачем, вимоги щодо повернення коштів, перерахованих в оплату такого товару безпідставні та задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 вказаної норми, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

-вручення товару покупцеві , якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

- надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Отже, враховуючи вручення товару відповідачем позивачу в особі уповноваженої особи - Ворона І.Г., що підтверджується підписом про отримання у вищевказаних видаткових накладних (а.с.12,14), обов`язок відповідача є виконаним.

Доказів того, що у подальшому позивач передав відповідачу товар для доставки (перевезення) позивачу також не надано.

У зв`язку із зазначеним, суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність вимог позивача про стягнення з відповідача 36 664,00грн та відмовляє у задоволенні таких вимог.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 6 063,00грн пені та 2 566,48грн штрафу, у зв`язку з не виконанням відповідачем зобов`язання з доставки товару. Однак, оскільки факт виникнення у відповідача зобов`язання з доставки товару не підтверджений та судом встановлено, що відповідач виконав зобов`язання з його передачі позивачу, підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідних зобов`язань не має.

Крім того, в обґрунтування вимог про стягнення пені та штрафу, позивач посилався на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Поряд з цим, відповідна норма не розповсюджує свою дію на відносини з купівлі-продажу товару, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки:

- такі особи не належать до державного сектору економіки;

- між сторонами не укладався державний контракт;

- не доведено, що зобов`язання, які виникли між сторонами, фінансуються за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Як визначено ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі ; правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем під час розгляду справи не надано доказів того, що сторонами в письмовому формі досягнуто згоди щодо застосування відповідальності за порушення зобов`язань у вигляді неустойки (штрафу, пені).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає заявлені вимоги в частині стягнення з відповідача 6 063грн пені та 2 566,48грн штрафу такими, шо не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, витрати по оплаті позову судовим збором підлягають покладенню на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Петрусенка" (08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Петрусенка, буд. 1А; ідентифікаційний код 37850732) до фізичної особи - підприємця Северина Віталія Петровича ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про стягнення 36 664,00грн основного боргу, 6063,00грн пені та 2566,48грн штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова