Рішення

від 17.03.2020 по справі 916/3938/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3938/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засіданні Рибці Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/3938/19

Позивач: Релігійна організація Релігійна громада Свято-Петро-Павлівська Церква Балтської єпархії Української православної церкви с. Заводівка Березівського району Одеської області (с. Заводівка, вул. Шевченка, 45-А, Березівський район, Одеська обл., 67313; код - 34235328)

Відповідач : Березівське районне споживче товариства (код - 31668101, 67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Паркова, 4)

про визнання права власності на нежитлову будівлю

з підстав: за набувальною давністю

Представники сторін у судове засідання не з`явились.

СУТЬ СПОРУ: 28.12.2019 року Релігійна організація Релігійна громада Свято-Петро-Павлівська Церква Балтської єпархії Української православної церкви с. Заводівка Березівського району Одеської області (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Березівського районного споживчого товариства (далі - Відповідач) про визнання права власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю (храм), загальною площею 190,3 кв.м., вартістю 105030 грн., що знаходиться за адресою: с Заводівка, вул. Шевченка, 45-А, Березівського району, Одеської області.

02.01.2020 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

29.01.2020 року суд отримав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача.

18.02.2020 року позивач надав додаткові докази, які прийняті судом з причин поважності пропуску строку їх надання.

13.03.2020 року до суду надійшла заява Відповідача про розгляд справи на підставі наявних доказів за відсутності представника.

В С Т А Н О В И В :

04.05.2006 року було засновано та зареєстровано Українську Православну Церкву Свято-Петро-Павлівська Церква , код ЄДРПОУ 34235328, за місцем знаходження с. Заводівка, вул. Леніна, 45-а, Березівського району, Одеської області.

21.06.2006 року КП Березівське БТІ за зверненням позивача виготовлено технічний паспорт на нежитлову будівлю (храм), розташовану за адресою: с. Заводівка, вул. Леніна, 45-а , Березівського району , Одеської області. Інвентаризаційна вартість об`єкта нерухомості становить 105030,00 грн.

Згідно зареєстрованого статуту місцезнаходження церкви та її керівного органу визначено село Заводівка вул. Леніна, 45-а, Березівського району Одеської області, що підтверджується свідоцтвом № 339/А-2011, виданим Одеською обласною державною адміністрацією від 16.05.2011 року.

На підставі розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 18.09.2017 року № 817/А-2017 змінено найменування позивача на Релігійну організацію Релігійна громада Свято-Петро-Павлівська Церква Балтської єпархії Української Православної Церкви с.Заводівка Березівського району Одеської області. Крім цього, було зареєстровано статут церкви в новій редакції та змінено адресу на вул. Шевченка, 45-А, с. Заводівка, Березівський район, Одеська область, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ від 08.12.2017 року.

Позов ґрунтується на тому, що Позивач з 04.05.2006 року по теперішній час добросовісно, безперервно та відкрито використовує нежитлову будівлю, розташовану за адресою: с. Заводівка , вул . Шевченка, 45-А, Березівського району, Одеської області, для розміщення церкви.

Зокрема, на підставі довідки Березівського РЕМ АТ Одесаобленерго від 26.12.2019 року № 330/03-520 позивач починаючи з липня 2007 року по теперішній час споживає електричну енергію, за об`єктом приміщення магазину (храм) , що розташований за адресою: с. Заводівка, вул. Шевченка, 45-А, Березівського району, Одеської області, звітує про обсяги та розраховується за спожиту електричну енергію на підставі укладеного ним договору № Бр-122. За період безперервного володіння об`єктом нерухомості позивач здійснював поточний ремонт будівлі церкви, що підтверджується договором підряду від 01.07.2007 року.

Позивач стверджує, що 27.12.2019р. йому стало відомо про те, що право власності не спірну нерухому будівлю належить Березівському районному споживчому товариству.

Вказана обставина підтверджується відповідним Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на об`єкт нежитлового приміщення (магазину) за адресою с. Заводівка, вул. Леніна (на цей час - вул.Шевченка), 45-а, Березівського району, Одеської області, зареєстровано за відповідачем - Березівське районне споживче товариство, код ЄДРПУ 31668101.

При цьому, Позивач наголошує, що з відповідачем жодних правочинів щодо зазначеної нежитлової будівлі на протязі більше 13 років не укладалось. На протязі зазначеного часу відповідач даний об`єкт нерухомості не використовував та не чинив перешкоди позивачу у його володінні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву фактично підтвердив викладені позові обставини щодо безперервного та відкритого користування позивачем спірною будівлею протягом більш ніж 13 років без будь-яких правовстановлюючих документів на право такого користування.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зокрема, відповідно до частини 2 зазначеної статті Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до частини 7 статті 319 Цивільного кодексу України діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Стаття 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України встановлено, що:

1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування.

4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Крім того, суд враховує, що 14 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду розглянула справу N 910/17274/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" до Державного підприємства "Науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця", Фонду державного майна України, Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання права власності на нерухоме майно за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укрінком" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 вересня 2018 року та рішення господарського суду міста Києва від 11 травня 2018 року, і прийняла постанову, в якій зазначила наступне.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Суд зазначає, що добросовісність набуття у володіння позивачем спірною будівлею підтверджується тим, що Релігійна організація Релігійна громада Свято-Петро-Павлівська Церква Балтської єпархії Української православної церкви с. Заводівка Березівського району Одеської області 04.05.2006р. була зареєстрована за адресою: с. Заводівка, вул . Шевченка, 45-А, Березівський район, Одеська обл., 67313), тобто - за місцем знаходження цього нерухомого майна. Крім того, листом Березівської районної державної адміністрації Одеської області від 27.10.2005р. за наслідками звернення гр. ОСОБА_1 з питання розміщення та подальшого функціонування церкви на території с.Заводівка, було рекомендовано створити церкву та розмістити її керівний орган у не житловій будівлі, розташованій за адресою: с. Заводівка, вул. Леніна, 45-А (на цей час -Шевченка, 45-А) Березівського району Одеської області.

У вказаному листі зазначалось, що на той час у Березівської райдержадміністрації відсутня інформація про власника вищевказаної будівлі та про те, що будівля знаходиться у занедбаному стані, не використовується за призначенням та потребує ремонту.

З копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.12.2005р. вбачається, що нежитлова будівля (магазин) за адресою: Одеська обл.., Березівський район, с.Заводівка, вул..Леніна, 54-А на праві колективної власності належить Березівському районному споживчому товариству.

При цьому, слід звернути увагу на те, що позивачем, на підставі, укладеного з Комунальним підприємством „Благоустрій", договору будівельного підряду (ремонту будівлі) від 01.07.2007р. було здійснено ремонт вищевказаної будівлі та 21.06.2006 року КП Березівське БТІ за зверненням позивача виготовило технічний паспорт на нежитлову будівлю (храм), розташовану за адресою: с. Заводівка, вул. Леніна, 45-а, Березівського району, Одеської області .

Таким чином з матеріалі справи вбачається, що існує сукупність обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, на підставі яких підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання за позивачем права власності на спірну будівлю за набувальною давністю, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Релігійною організацію Релігійна громада Свято-Петро-Павлівська Церква Балтської єпархії Української православної церкви с. Заводівка Березівського району Одеської області (с. Заводівка, вул. Шевченка, 45-А, Березівський район, Одеська обл., 67313; код - 34235328) право власності за набувальною давністю на нежитлову будівлю (храм), загальною площею 190,3 кв.м., що знаходиться за адресою - с Заводівка, вул. Шевченка, 45-А, Березівського району, Одеської області.

3. Стягнути з Березівського районного споживчого товариства (код - 31668101, 67300, Одеська обл., Березівський район, м. Березівка, вул. Паркова, 4) на користь Релігійної організації Релігійна громада Свято-Петро-Павлівська Церква Балтської єпархії Української православної церкви с. Заводівка Березівського району Одеської області (с. Заводівка, вул. Шевченка, 45-А, Березівський район, Одеська обл., 67313; код - 34235328): 1921 гривню судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст..ст.253-259 ГПК України.

Повний текст складено 19 березня 2020 р.

Суддя О.А. Демешин