Постанова

від 18.03.2020 по справі 922/2735/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2020 р. Справа № 922/2735/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді: при секретарі судового засідання:Зубченко І.В. (доповідач), Радіонова О.О. , Чернота Л.Ф. Мартинчук М.В. за участю представників: від позивача:Ворожбянов А.М., довіреність №08-21/4475/2-19 від 27.12.2019р., посвідчення №1787 від відповідача:Михайловин Д.В., свідоцтво серія ПТ №3132 від 22.10.2019р., ордер серія ПТ №176417 від 17.03.2020р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків (вх.№308Х/3 від 20.01.2020р.) на рішеннягосподарського суду Харківської області ухвалене 21.12.2019р. (повний текст складено та підписано 26.12.2019р. у м.Харкові) у справі№922/2735/19 (суддя Лавренюк Т.А.) за позовомХарківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД", м.Харків простягнення 919.930,22грн. В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада, м.Харків, позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД", м.Харків, про стягнення на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 919.930,22грн. за використання без достатніх правових підстав (без укладення договору оренди) у період з 01.10.2017р. по 31.07.2019р. земельної ділянки площею 0,1867га по вул.Морозова, буд.1-Б у м.Харкові, кадастровий номер 6310136900:03:001:0014 (далі - спірна земельна ділянка), на якій розташоване нерухоме майно відповідача та яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Харкова. За твердженнями позивача, внаслідок зазначених дій відповідача, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати дохід у заявленому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.12.2019р. (повний текст складено та підписано 26.12.2019р.) у справі №922/2735/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не доведено факту безпідставності користування відповідачем спірною земельною ділянкою (наявний чинний договір оренди).

Не погодившись із зазначеним рішенням, Харківська міська рада звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно резолютивної частини якої просить рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2019р. (повний текст складено та підписано 26.12.2019р.) у справі №922/2735/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач наголошує, що рішення прийняте за наслідками неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, виходячи з наступного:

- судом не враховано, що Харківська міська рада безпідставність збереження майна (грошових коштів) підтверджувала інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки, відповідно до якої речове право відповідача на неї не зареєстроване;

- незважаючи на всі надані позивачем докази, які підтверджують факт не лише припинення права оренди на земельну ділянку у однієї особи, а взагалі припинення договору як єдиного джерела права оренди на вказану земельну ділянку шляхом його розірвання, місцевий господарський суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що відповідач є законним користувачем земельної ділянки за договором оренди землі, який був розірваний за згодою сторін;

- за висновками господарського суду Харківської області у відповідача автоматично виникло діюче на сьогодні право оренди на спірну земельну ділянку на умовах попереднього договору оренди землі та, як наслідок, обов'язок сплачувати орендну плату, проте такий висновок є хибним, оскільки ст.120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та ст.377 ЦК України застосовуються виключно у випадках наявності діючого договору оренди землі, а у розглядуваному випадку право оренди на момент звернення до суду з позовом було припинене, договір оренди розірвано;

- практика, яку застосовує суд, не є аналогічною спірним правовідносинам;

- судом першої інстанції не враховано, що період, за який позивачем нараховано безпідставно збережені грошові кошти, є періодом після припинення договору оренди землі.

Для розгляду справи згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя (доповідач) Зубченко І.В., судді Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2020р. у справі №922/2735/19 відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою та зобов'язано відповідача у строк до 11.02.2020р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД" своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надало.

Після проведення підготовчих дій в порядку ст.267 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 17.02.2020р. призначив справу №922/2735/19 до розгляду на 18.03.2020р.

У судовому засіданні 18.03.2020р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, що були в ній викладені. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідно до ст.269 ГПК України дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У судовому засіданні 18.03.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №1202/13 від 03.07.2013р. земельна ділянка площею 0,1867га за адресою: м.Харків, вул.Морозова, 1-Б була надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" в оренду для експлуатації та обслуговування АЗС і АГЗП строком до 01.07.2018р.

На підставі вказаного рішення укладено договір оренди землі б/н від 07.07.2015р.

Право оренди земельної ділянки загальною площею 0,1867га по вул.Морозова, 1-Б у м.Харкові відповідно до договору оренди землі від 07.07.2015р. припинено 13.09.2017р. на підставі угоди про розірвання договору оренди землі.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 15.08.2019р. здійснено обстеження земельної ділянки, з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул.Морозова, 1-Б у м.Харкові, розробленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Геодезично-вишукувальний центр", та витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м.Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 02.07.2019р. за №1111/0/45-19. За результатами обстеження встановлено, зокрема, наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 15.08.2019р. №177623253 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 35,5кв.м по вул.Морозова, 1-Б у м.Харкові зареєстроване з 17.07.2017р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2017р. №3472.

Згідно із витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул.Морозова, 1-Б у м.Харкові площа вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6310136900:03:001:0014 складає 0,1867га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що вказана земельна ділянка використовується Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. А-1 та двох навісів.

За результатами обстеження 15.08.2019р. складено акт обстеження земельної ділянки.

Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на спірну земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством порядку та розмірі, позивач звернувся з розглядуваним позовом до суду та на підставі статей 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідача 919.930,22грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.10.2017р. по 31.07.2019р.

Східний апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України)).

Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата" за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі ст.ст.1212-1214 ЦК України.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Як зазначалося раніше, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" площею 35,5кв.м, яка розташована по вул.Морозова, 1-Б, у м.Харкові на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136900:03:001:0014 площею 0,1867га, зареєстроване з 17.07.2017р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.07.2017р. №3472.

Відповідно до ч.2 ст.120 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.07.2017р. і на даний момент), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ч.3 ст.7 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 17.07.2017р. і на даний момент) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Отже, наведені норми слід розуміти таким чином, що при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду право попереднього власника або користувача припиняється автоматично, в силу закону, без оформлення припинення права будь-якими актами та документами. Ця норма є імперативною, відступ від неї на підставі договору не допускається. Договір оренди при цьому не припиняється в цілому, має місце заміна сторони в зобов'язанні.

З матеріалів справи не вбачається факт саме добровільного розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 07.07.2015р. Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" до 17.07.2017р. (укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна).

На підставі викладеного Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що 17.07.2017р. (день купівлі-продажу нерухомості) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" автоматично припинилося, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД" автоматично виникло право користування (оренди) спірною земельною ділянкою площею 0,1867га за адресою: вул.Морозова, 1-Б, м.Харків.

При цьому договір оренди земельної ділянки б/н від 07.07.2015р., укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", не припинив 17.07.2017р. дію в цілому, а в цей день 17.07.2017р. відбулася заміна сторони в зобов'язанні, а саме орендаря, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД".

Аналогічна правова позиція, що у розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на житловий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, якому переходить право оренди, набуває права оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні, і що після відчуження об'єктів нерухомості попередній власник не повинен сплачувати орендну плату за земельну ділянку, користувачем якої він вже не є, а зобов'язання з такої сплати автоматично виникає у нового власника нерухомості, викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2018р. у справі №922/3655/17, від 05.09.2018р. у справі №904/9027/17, від 07.11.2018р. у справі №910/20774/17, від 29.11.2018р. у справі №915/1416/17, від 06.12.2018р. у справі №902/1592/15, від 27.02.2019р. у справі №913/661/17, від 03.03.2018р. у справі №904/6296/17, від 06.03.2019р. у справі №914/2687/17, від 04.04.2019р. у справі №910/7197/18, від 18.04.2019р. у справі №913/210/18, від 23.05.2019р. у справі №922/109/18, від 04.07.2019р. у справі №914/1925/18, від 04.07.2019р. у справі №911/2244/18, від 24.07.2019р. у справі №911/2244/18, від 31.07.2019р. у справі №912/1349/18.

Отже, у разі переходу права власності на нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, яка знаходилась у користуванні відчужувача цього майна, новий власник майна набуває відповідне право користування цією ділянкою у тому ж обсязі та умовах, які були у попереднього власника, що, відповідно, передбачає припинення права користування цією ділянкою у попереднього землекористувача. При цьому, враховуючи, що відповідний договір, укладений з попереднім власником, розірванню не підлягає, а продовжує діяти на тих самих умовах і в тому самому обсязі для нового власника майна, тобто фактично відбувається заміна сторони у зобов`язанні, відповідні обставини виключають застосування до таких правовідносин статті 1212 ЦК України, оскільки в такому разі не йдеться про набуття або збереження майна за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала, що є однією з обов`язкових ознак кондикційних зобов`язань. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі №914/1131/18.

При цьому, якщо внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди, не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки. Відповідно до частини 1 статті 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Отже, правочин з припинення договору оренди, вчинений відчужувачем нерухомого майна, який на час його вчинення не є орендарем земельної ділянки за цим договором, тобто не є стороною у відповідному зобов`язанні, не припиняє зобов`язання за договором оренди для нового власника нерухомого майна, не припиняє його права та обов`язки як орендаря.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.06.2019р. у справі №914/1925/18, від 31.07.2019р. у справі №912/1349/18, від 06.12.2018р. у справі №902/1592/15.

За таких обставин правомірним є висновок господарського суду Харківської області про те, що угода про розірвання договору оренди землі із попереднім власником укладена 13.09.2017р. особою, яка вже не була стороною договору, оскільки з моменту переходу права власності на нерухоме майно - 17.07.2017р. сторонами орендних правовідносин стали Харківська міська рада та новий власник майна - Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД", а тому дана угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.09.2017р. є такою, що не породжує зміну цивільних прав та обов`язків для сторін договору оренди від 07.07.2015р.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих у розумінні норм чинного ГПК України доказів розірвання або припинення договору оренди спірної земельної ділянки між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна нафтова компанія-СД".

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, зводяться виключно до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів (яким уже була надана вірна оцінка господарським судом Харківської області) та спростовані викладеними вище висновками господарських судів, а також не впливають на правомірність прийнятого господарським судом Харківської області рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Східний апеляційний господарський суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення переглядуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог в порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга Харківської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а переглядуване рішення - без змін.

За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Харківської міської ради, м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2019р. (повний текст складено та підписано 26.12.2019р.) у справі №922/2735/19 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Харківської області від 21.12.2019р. (повний текст складено та підписано 26.12.2019р.) у справі №922/2735/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 18.03.2020р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.03.2020р.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова

Суддя Л.Ф. Чернота